Постанова № 9095651, 13.04.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-806/10/2370 13.04.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В. О.,

секретар судового засідання Хоменко О. О.,

за участю:

представника позивача Чумак В. В.,

відповідача ОСОБА_2,

представника прокуратури Синецької О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Звенигородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Звенигородського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,

встановив:

Звенигородським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Звенигородського районного центру зайнятості подано позов про стягнення коштів з ОСОБА_2, виплачених як допомога по безробіттю, в розмірі 14702 грн. 61 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що під час перевірки достовірності даних безробітних, які є підставою для призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття, встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості в статусі безробітного працював за договором цивільно-правового характеру та отримав дохід, про вказані обставини центр зайнятості не повідомив, що стало підставою для прийняття рішення про повернення сплачених як допомога по безробіттю коштів в сумі 14 702 грн. 61 коп., які відповідач добровільно не сплатив.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

В запереченнях проти позову та в судовому засіданні відповідач адміністративний позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що укладений між нею та ТОВ “Еулайф Груп” не привів до виникнення трудових правовідносин; згідно договору відповідач надавав консультаційні послуги за які отримав комісійну винагороду; протягом часу перебування на обліку в статусі безробітної відповідачу не було запропоновано підходящої роботи; з коштів, що виплачені як комісійна винагорода були утримані внески до пенсійного фонду та до фонду безробіття, що підтверджує відсутність зловживання та приховування інформації про прибутки; комісійна винагорода була одноразовою і у звязку з тим, що постійних прибутків відповідач не мав, тому не повідомив центр зайнятості про отримання винагороди.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, а також самого відповідача, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Згідно підпункту “б” пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення”, до зайнятого населення і відповідно такого, що не можуть бути визнанні безробітними, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частиною 2 статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до пункту 3 цієї статті сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, в силу пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Судом встановлено, що згідно наказу Звенигородського районного центру зайнятості від 18.09.2008р. № НТ 080918 відповідачу надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі.

12.02.2010р. в ході перевірки достовірності даних безробітних встановлено, що відповідач в період перебування в статусі безробітного працювала за договором цивільно-правового характеру № 3871655, укладеним між нею та ТОВ “Еулайф Груп”, згідно якого відповідачу нарахована та виплачена комісійна винагорода в розмірі 2197 грн. 97 коп. за лютий-березень 2009 року, утримано податок з доходів найманих працівників, сплачені пенсійні внески та внески по безробіттю. Про даний факт відповідач центр зайнятості не повідомив.

16.02.2010р. за № 2354/40 Звенигородським районним центром зайнятості видано наказ про повернення відповідачем виплачених йому коштів в сумі 14 702 грн. 61 коп. Відповідач в добровільному порядку вказану суму коштів не повернув.

Згідно статті 39 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Звенигородського районного центру зайнятості (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 46-а, ідентифікаційний код 21368388) кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в розмірі 14 702 (чотирнадцять тисяч сімсот дві) грн. 61 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 19.04.2010р.

СуддяВ.О. Гаврилюк