Ухвала суду № 90956443, 11.08.2020, Оболонський районний суд міста Києва

11.08.2020 Справа № 756/9660/20

Справа пр. №2/756/5033/20

ун. №756/9660/20

У Х В А Л А

11 серпня 2020 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як стверджував позивач, він працював в Управлінні забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посаді фахівця 1-ої категорії відділу медичного забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, 06 липня 2020 року його було звільнено з посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників, проте позивач вважає таке звільнення незаконним, а також вказує, що у відповідача перед ним існує заборгованість з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у ст. 2 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу - це відповідальність роботодавця за недотримання вимог трудового законодавства при звільненні працівника, а тому не є заробітною платою і відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" особа, яка заявляє позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не звільнена від сплати судового збору.

Так, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі №243/9232/17 Верховний Суд вказав на те, що позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №6-1121цс16.

Отже, за подання позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачі не звільняються від сплати судового збору, оскільки це є компенсація за порушені права, а не заробітна плата.

Позивач у своєму позові просить суд звільнити його від сплати судового збору, покликаючись на п. 1 та п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

П. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучено копію посвідчення інваліда 3 групи, яке надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Проте за змістом п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільг щодо сплати судового збору для інвалідів 3 групи, ветеранів війни - інвалідів війни не встановлено, доказів того, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, членом сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, чи прирівняною до них у встановленому порядку особою, до позовної заяви не надано.

Таким чином, жодних належних доказів, які б слугували підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, суду надано не було.

Враховуючи викладене, в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач за приписами ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не звільнений від сплати судового збору та повинен сплачувати його на загальних підставах у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

П. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510,00 грн).

Отже, позивачеві слід надати докази сплати судового збору на реквізити Оболонського районного суду м. Києва за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі, встановленому п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою.

П. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте позивач, окрім вимоги немайнового характеру про поновлення на роботі, яка не оплачується судовим збором, заявляє ще дві вимоги немайнового характеру про визнання протиправним наказу про звільнення та про скасування наказу про звільнення, тому відповідно до Закону України "Про судовий збір" останній не звільняється від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру в частині вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та про скасування наказу про звільнення.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відтак, позивачеві слід надати докази сплати судового збору на реквізити Оболонського районного суду м. Києва окремо за кожну з вимог немайнового характеру у розмірі, встановленому п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, а саме - 1681,60 грн (840,80 грн + 840,80 грн = 1681,60 грн).

Крім того, вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 175 ЦПК України.

За приписами п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

П. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто заявляє вимогу майнового характеру, однак всупереч положенням п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначає ціну позову.

Також відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Так, ОСОБА_1 у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте не вказує, в якому саме розмірі необхідно стягнути з Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій такий середній заробіток (зокрема, станом на час подання позову до суду).

Відтак, позивачеві слід визначитись зі змістом позовних вимог та зазначити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який він просить суд стягнути з відповідача, розрахований хоча б на день подання позовної заяви до суду.

Крім того, ОСОБА_1 просить суд поновити його на роботі, проте не вказує, з якого саме часу та на якій саме посаді його слід поновити на роботі в Управлінні забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Ураховуючи викладене, позивачеві слід визначитись зі змістом позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На виконання зазначеної ухвали позивач повинен подати до суду позовну заяву в новій редакції відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, з урахуванням вимог про усунення недоліків, викладених в цій ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків у термін до 21 серпня 2020 року, але не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У випадку, якщо недоліки позовної заяви у встановлений строк не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Т.В. Андрейчук