Ухвала суду № 90955944, 13.08.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2-ві/754/62/20

Справа № 754/815/19

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2020 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., розглянувши заяви ОСОБА_1 про відвід судді Саламон О.Б., по цивільній справі №754/815/19 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва», Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., судді Деснянського районного суду м. Києва - Скрипка О.І., Лісовська О.В., про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. перебуває цивільна справа №754/815/19 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва», Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., судді Деснянського районного суду м. Києва - Скрипка О.І., Лісовська О.В., про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

06.08.2020 року позивачем електронною поштою подано до суду дві заяви про відвід судді Саламон О.Б., за №ЕП-6213 та №ЕП-6219, де позивач вказує про повну зневагу та неповагу до неї. Також ОСОБА_1 зазначає, що суддя Саламон О.Б. затягує розгляд справи, нехтуючи здоров`ям громадян в період короно вірусу, вчиняє не сумісні з посадою дії, призначає справи з інтервалом 5..10 хв., що свідчить про систематичну фальсифікацію, сповідає сатанізм та ночами відвідує кладовище.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 07.08.2020 року визнано 2 (дві) заяви ОСОБА_1 про відвід судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва», Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., судді Деснянського районного суду м. Києва - Скрипка О.І., Лісовська О.В., про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди необґрунтованими.

Так, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 року вищевказані заяви ОСОБА_1 про відвід судді Саламон О.Б. передано на розгляд судді Таран Н.Г.

Ретельно дослідивши матеріали заяви, суддя приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (п. 2 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд має завжди бути «встановленим законом».

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах «Булут проти Австрії» від 22.02.1996 року, «Бускаріні проти Сан-Марино»). Термін «закон», про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів. (рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії»).

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи «Цанд проти Австрії», заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та «Россі проти Франції», заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін «суд, встановлений законом», поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Суд, який розглядає справу, має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).

Відповідно до загальних принципів, що витікають із практики ЄСПЛ, безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (іншими словами чи не викликала поведінка судді об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача) («Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп.28 та 30, «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п.42, ECHR 2000-ХІІ).

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлено, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Вбачається, що заява ОСОБА_1 про відвід судді подана у цивільній справі за її позовом, в якій третьою особою є суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, з метою об`єктивного та неупередженого розгляду даної заяви про відвід, вважаю за доцільне заявити по даній справі самовідвід з подальшою передачею даної справи на розгляд іншому судді відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 36, 37, 40 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заявити самовідвід при розгляді заяв ОСОБА_1 за №ЕП-6213 та №ЕП-6219 про відвід судді Саламон О.Б., по цивільній справі №754/815/19 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Консультативно-діагностичний центр Деснянського району м. Києва», Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г., судді Деснянського районного суду м. Києва - Скрипка О.І., Лісовська О.В., про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Заяви за №ЕП-6213 та №ЕП-6219 про відвід судді Саламон О.Б. передати на розгляд іншому судді у порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.Г. Таран