Постанова № 9095165, 26.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26.01.2010 р. № 2-а- 40802/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., суддів: Сліденко А.В., Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача 1 Пузіков В.А.

представник відповідача 2 - Пузіков В.А, діє за дорученням № 11/1-10.21/10431 від 30.10.09

представник відповідача 3 - Пузіков В.А.

представник відповідача 4 - не прибув

представник відповідача 5 - Кушнаренко Л.В.

представник третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Державної митної служби України, Голови Державної митної служби Макаренко А.В., Харківської митниці, начальника відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці Іванова Сергія Володимировича, Відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Харківській області

провизнання нечинним наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати нечинним Наказ Голови Державної митної служби України №1207-к від 09.07.09 про звільнення ОСОБА_1, головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці із займаної посади з 10.07.09р. за згодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, зобов'язати Голову Державної митної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці за номенклатурою голови Державної митної служби України з 10.07.2009 року, стягнути з Харківської митниці на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу без врахування обов'язкових платежів та зборів, допустити негайне виконання постанови суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці за номенклатурою голови Державної митної служби України.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивача було звільнено з посади головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці за угодою сторін, про що було винесено відповідний наказ. Вказаний наказ позивач вважає незаконним, у звязку з тим, що ним не було досягнуто угоди про розірвання трудового договору з роботодавцем, крім того з боку позивача взагалі було відсутнє волевиявлення на розірвання трудового договору.

Представник відповідача, Державної митної служби України, в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Оскаржений наказ було винесено у відповідності до вимог законодавства. Представник відповідача зазначив, що дата звільнення позивача була визначена, відповідно до порядку звільнення працівника за власним бажанням.

Представник відповідача, Голови Державної митної служби Макаренко А.В., в судовому засіданні заперечував проти позову, за тих самих підстав, що і перший відповідач.

Представник відповідача, Харківської митниці, в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідач, Начальник відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці Іванов Сергій Володимирович, в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неприбуття суду не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності Начальника відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці Іванова Сергія Володимировича за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача, Відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці, в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Третя особа, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, в судове засідання свого представника не направила, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи без участі її представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Наказу Голови Державної митної служби України № 2599-к від 04.12.08 ОСОБА_1 був призначений на посаду головного інспектора відділу профілактики проявів корупції та службових зловживань служби власної безпеки Харківської митниці (а.с. 208, т. 1).

Згідно з Наказом Голови Державної митної служби України № 1065-к від 15.06.09 ОСОБА_1 був переведений на посаду головного інспектора сектора профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці (а.с. 220, т. 1).

Судом встановлено, що позивач є державним службовцем та проходив державну службу в органах Державної митної служби України.

Підпунктом 13 пункту 9 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 940 передбачено, що Голова Держмитслужби самостійно призначає на посаду та звільняє з посади працівників Служби, регіональних митниць, спеціалізованих митних установ та організацій і за погодженням з Міністром фінансів призначає на посаду та звільняє з посади керівників регіональних митниць.

Згідно з п. 5.2. Примірного положення про підрозділ внутрішньої безпеки митного органу, спеціалізованої митної установи й організації, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 08.05.2009 № 432 працівники підрозділу внутрішньої безпеки (відділ, сектор внутрішньої безпеки, головний інспектор з питань внутрішньої безпеки) митного органу призначаються та звільняються з посад Головою Держмитслужби згідно з наказом Держмитслужби за письмовим поданням начальника Управління внутрішньої безпеки Держмитслужби або посадової особи, що виконує його обов'язки.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу», як спеціальною нормою у спірних правовідносинах, передбачено, що державна служба може бути припинена, як з підстав, безпосередньо зазначених у вказаній статті, так і з загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України.

Відповідно до Наказу Голови Державної митної служби України № 1207-к від 09.07.09 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного інспектора сектора профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці з 10.07.09 за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 89, т. 1).

В судовому засіданні встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного наказу була заява ОСОБА_1 та подання Начальника Управління внутрішньої безпеки Державної митної служби України від 30.06.09.

В судовому засіданні було досліджено оригінал заяви ОСОБА_1, складеної на імя Голови Державної митної служби України Макаренко А.В., який приєднано до матеріалів справи.

Зміст вказаної заяви складається з прохання ОСОБА_1 звільнити його із займаної посади за угодою сторін та містить дату її підписання «25.06.2009». (а.с. 185, т. 1)

В судовому засіданні позивач підтвердив факт складання вказаної заяви, однак заперечував факт зазначення на заяві дати її підписання та факт подання вказаної заяви для звільнення.

В судовому засіданні позивачем вказано, що зазначена заява була складена під час проведення реорганізації відділу власної безпеки на вимогу керівника, у звязку з невизначенням порядку переведення працівників. Бажання на звільнення із займаної посади позивач не виявляв.

Відповідно до пояснень представника Відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці, вказана заява була направлена до Державної митної служби України поштою без супровідного листа.

Згідно з п. 1.9. Положення про Управління внутрішньої безпеки Державної митної служби України та реорганізацію підрозділів власної безпеки митної служби України, затвердженого Наказом Державної митної служби від 03.04.2009 № 301 діловодство в Управлінні ведеться в порядку, установленому Держмитслужбою.

Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції з діловодства в митній службі України, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 747 від 28.12.02 працівникам митних органів України незалежно від займаних посад і повноважень забороняється приймати до виконання незареєстровані документи. Пунктом 4.9.1 Інструкції з діловодства в митній службі України передбачено, що про надходження (реєстрацію) документа обовязково робиться відмітка у нижній частині правого поля першого аркуша документа (скорочене найменування митного органу, дата надходження документа, індекс документа).

З дослідженого в судовому засіданні оригіналу заяви позивача встановлено, що вказана заява не містить жодної відмітки про її реєстрацію. (а.с. 185, т. 1 )

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем 1 було прийнято до виконання заяву, незареєстровану у встановленому порядку.

Відповідно до п.п. 4.8.1 4.8.3 вказаної Інструкції з діловодства в митній службі України резолюція це зроблений керівником митного органу напис на документі, що містить вказівки щодо виконання документа. Резолюція складається з таких елементів: прізвища виконавця (виконавців), змісту доручення, терміну виконання, особистого підпису керівника, дати. Резолюції на документах терміни виконання яких визначено та які не потребують додаткових вказівок, містять тільки прізвище виконавця, підпис автора резолюції, дату.

З дослідженого в судовому засіданні оригіналу заяви позивача судом встановлено, що вказана заява містить резолюцію «До наказу», однак із вказаної резолюції не можливо встановити дату її складання, оскільки керівником вона не зазначена. (а.с. 185, т. 1 )

З дослідженого в судовому засіданні оскаржуваного наказу судом встановлено, що позивача було звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП. (а.с. 89, т. 1)

Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Аналізуючи норми Кодексу законів про працю, зокрема ст. 2, 5-1, 21, 36 суд зазначає, що припинення трудового договору за угодою сторін відбиває як принцип свободи праці та свободи трудового договору, так і договірний характер праці: за угодою сторін укладається трудовий договір і за їх угодою він припиняється у будь-який час.

Суд вказує, що для звільнення за цією підставою необхідно волевиявлення сторін трудового договору. Зазначена норма передбачає, що бажання розірвати трудовій договір є добровільним та взаємним, заснованим саме на угоді сторін трудового договору. Оскільки трудовий договір це угода, яка укладається роботодавцем і працівником з метою визначення змісту трудових правовідносин, то і припинення відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП є саме угода, що досягається між роботодавцем і працівником.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП).

Таким чином, суд приходить до висновку, що істотними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є 1) підстава припинення угода сторін, та 2) строк, з якого договір припиняється.

З дослідженої в судовому засіданні заяви позивача про звільнення, судом встановлено, що вона взагалі не містить волевиявлення (пропозиції) позивача на визначення строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати. Резолюція відповідача 2, що знаходиться на вказаній заяві, також не містить ні пропозиції, ні погодження строку, з якого трудовий договір може бути розірвано. (а.с. 185, т. 1)

Крім того, за клопотанням позивача ухвалою суду у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконано рукописний запис дати, зазначеної на заяві, яка була складена ОСОБА_1 на імя Голови Державної митної служби України про звільнення із займаної посади за угодою сторін, ОСОБА_1?

За висновком комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи рукописний запис дати «25.06.200…» у заяві від імені ОСОБА_1 на імя Голови Державної митної служби України про звільнення із займаної посади угодою сторін, розташований під текстом заяви, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. (а.с. 8-10, т. 2)

Крім того, представником відповідача 1 пояснено в судовому засіданні та зазначено відповідачем 1 в письмових запереченнях та поясненнях, що строк звільнення позивача було визначено відповідачем за правилами ст. 38 КЗпП, яка передбачає, що право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. (а.с. 85-88, т. 1; а.с. 3, т. 2) Суд зазначає, що застосування відповідачем правил обрахунку строку звільнення позивача за правилами, встановленими законодавцем для звільнення за власним бажанням, є необґрунтованими з огляду на суттєву відмінність підстав, порядку та вимог, встановлених КЗпП, між звільнення за власним бажанням та за угодою сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди по всім суттєвим умовам угоди про розірвання трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП, зокрема, не досягнуто згоди щодо строку розірвання трудового договору. Сторонами трудового договору взагалі не визначено та не погоджено строк припинення трудового договору.

Суд зазначає, що посилання представника відповідача на звільнення позивача за правилами ст. 38 КЗпП, судом не може бути взято до уваги, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, позивач не мав волевиявлення на звільнення за власним бажанням, вказана підстава не була підставою для винесення оскаржуваного наказу. Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 п. 18 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не повязували звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, Наказ Голови Державної митної служби України №1207-к від 09.07.09 про звільнення ОСОБА_1, головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці із займаної посади з 10.07.09р. за згодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України є таким, що прийнятий всупереч вимогам діючого законодавства.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання нечинним оскаржуваного наказу. Суд зазначає, що відповідно до теорії права, чинність це властивість нормативно-правового акту, яка визначається в обовязковість застосування норм права (загальнообовязкових правил поведінки, що забезпечуються державою як засіб регулювання суспільних відносин), протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола осіб (визначеного або не визначеного). Тобто, визнання нечинним може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України. Оскаржуваний наказ є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особі, і який є актом одноразового застосування норми права. Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження наказу про звільнення є скасування вказаного акту.

При вирішенні справи суд виходить з того, що позивач оспорює правомірність розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП. Як встановлено в судовому засіданні, розірвання трудового договору з позивачем шляхом винесення відповідачем Наказу №1207-к від 09.07.09 вчинено відповідачем за відсутності досягнення згоди з позивачем щодо істотних умов припинення трудового договору за угодою сторін, в супереч вимогам діючого законодавства.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування Наказу Голови Державної митної служби України №1207-к від 09.07.09 про звільнення ОСОБА_1, головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці із займаної посади з 10.07.09р. за згодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання менш оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, відповідно до довідки про доходи та розрахункового листка, суд вказує, що стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу (за 6 місяців та 15 днів) підлягає 16932,10 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 92 КАС України якщо виклик свідків, призначення експертизи, залучення перекладачів, спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у разі звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-1, 21, 36, 38, 253 КЗпП, Законом України «Про державну службу», Постановою Пленум Верховного Суду України, від 06.11.1992, № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.ст. 11, 12, 51, 71, 92, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Голови Державної митної служби Макаренко А.В., Харківської митниці, начальника відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці Іванова Сергія Володимировича, Відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання нечинним наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати Наказ Державної Митної служби України № 1207-к від з 09.07.2009 року про звільнення ОСОБА_1, головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці із займаної посади з 10.07.09р. за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

3. Зобов'язати Голову Державної митної служби України поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці за номенклатурою голови Державної митної служби України з 10.07.2009 року.

4. Стягнути з Харківської митниці (ідентифікаційний номер: 24663001, місцезнаходження: вул. Короленка, 16Б, м. Харків, 61003) на користь ОСОБА_1 (ідентифікацій номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) суму заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 16932,10 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві грн. 10 коп.) грн.

5. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору профілактики проявів корупції, службових зловживань та перевірочних заходів відділу внутрішньої безпеки Харківської митниці допустити до негайного виконання.

8. Постанову суду в частині стягнення з Харківської митниці (місцезнаходження: вул. Короленка, 16Б, м. Харків, 61003) на користь ОСОБА_1 (ідентифікацій номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць в сумі 2370,50 (дві тисячі триста сімдесят грн. 50 коп.) грн. допустити до негайного виконання.

9. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікацій номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) вартість судової експертизи в розмірі 2723,15 (дві тисячі сімсот двадцять три грн. 15 коп.).

10. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

11. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2010 року.

Головуючий суддя Волкова Л.М.

СуддяА.В. Сліденко

Суддя Ю.В. Зоркіна