Рішення № 90942365, 07.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2020 року м. Київ № 640/4544/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.

за участі представників сторін:

від позивача - Цирулевський Р.О.

від відповідача - Кокиза Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати незаконними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0012174202 та № 0012204202, складені 21.02.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою прийняття оспорюваних повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу щодо неподання позивачем податкової декларації про майновий стан за 2017 рік, нездійснення декларування ним додаткового блага у розмірі 3 334 447,09 грн. та несплати ним податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2017 рік у сумі 600 200,48 грн. та 50 016, 71 грн. військового збору.

Проте, на думку позивача, такі висновки відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки його заборгованість у розмірі 3 334 447,09 грн. не підпадає під визначення пп. "д" п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, тобто, не є додатковим благом.

Позивач зауважує, що дія кредитного договору №39.29-50/506к від 29.11.2006 припинена внаслідок повного виконання зобов`язань боржником, а не за процедурою прощення (анулювання) боргу.

За таких обставин, кошти у сумі 3 334 447,09 грн. не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленим під час перевірки порушенням позивачем норм п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, а саме: недекларування додаткового блага у вигляді анулюваного кредиту у розмірі 3 334 447,09 грн.

Позивачем надано відповідь на відзив, зміст якого в цілому відповідає доводам позивача, викладеним у позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання у справі.

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2020 здійснено заміну відповідача у справі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

У судовому засіданні 07.08.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.08.2020.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 21.01.2019 по 25.01.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлені актом від 28.01.2019 №114/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (а.с. 16-22).

В акті перевірки стверджується про порушення ОСОБА_1 :

- п. 179 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, не подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік;

- п.п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2, ст. 164 Податкового кодексу України, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 3 334 447,09 грн. та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 600 200,48 грн.;

- п.п.1.2, п.п. 1.3 п.16.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 50 016,71 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 0012174202, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 750 250,60 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 600 200,48 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 150 050,12 грн. (а.с.12-13);

- податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 0012204202, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 62 520,89 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 50 016,71 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 12 504,18 грн. (а.с.14-15).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

26.11.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено договір кредиту № 39.29-50/506к, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 135 000,00 дол. США, зі сплатою 11,95 процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28.11.2031 на умовах, визначених договором (а.с.23-29).

У якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 39.29-50/506к від 26.11.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) га ОСОБА_1 (іпотекодацець) було укладено договір іпотеки № 39.29-50/273І від 29.11.2006, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 7483, відповідно до якого іпотекодавець (позичальник) передає іпотеку іпотекодержателю (кредитору) нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_2 , який посвідчений 29.11.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. (а.с.116-117).

Судом встановлено, що 19.01.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 26, яким стягнуто з ОСОБА_1 нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» за іпотечним договором від 29.11.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстрованим номером № 7483, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту №39.29-50/506к від 29.11.2006 (а.с.109).

На підставі вказаного виконавчого напису постановою головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Синявською Наталією Юрівною від 20.02.2009 було відкрито виконавче провадження ВП № 11577196 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.143).

Судом встановлено, що передачу зазначеного нерухомого майна іпотекодавцем у власність іпотекодержателя здійснено у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» в рахунок виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №39.29-50/506к від 29.11.2006, що був забезпечений договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 7483.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до частини першої-третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Так, з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що 14.11.2017 ПАТ «Укрсоцбанк» було набуто право власності на предмет іпотеки, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.127).

Тобто, з моменту набуття ПАТ «Укрсоцбанк» набуття права власності на предмет іпотеки, а саме з 14.11.2017, зобов`язання по кредитному договору №39.29-50/506к від 29.11.2006 є припиненими, будь-які вимоги по ньому є недійсними.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №39.29-50/506к від 29.11.2006 передав ПАТ «Укрсоцбанк» належне йому на праві власності майно, яке було предметом іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань перед банком, в результаті чого його кредитні зобов`язання вважаються виконаними, а не прощеними.

Отже, до правовідносин, які склалися між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» не застосовується абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а у ОСОБА_1 не виникло податкового боргу, оскільки був відсутній зі сторони ПАТ «Укрсоцбанк» факт прощення заборгованості за кредитним договором №39.29-50/506к від 29.11.2006, а грошові кошти у розмірі 3334 447,09 грн. не підлягають включенню до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача за 2017 рік, оскільки не є додатковим благом позивача, а також вони не можуть оподатковуватися військовим збором.

Вказані обставини в сукупності дають підстави для висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 0012174202 та № 0012204202 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами відсутність обставин для сплати позивачем орендної плати з фізичних осіб.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 8127,80 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 26.02.2020 № 9 (а.с.61).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 8127,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0012174202 та № 0012204202 від 21.02.2019, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8127,80 грн. (вісім тисяч сто двадцять сім гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 43141267, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено - 13.08.2020.

Суддя Т.П. Балась