Рішення № 90941517, 12.08.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2020 року м. Рівне №460/3695/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді С.А. Борискін, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21.08.2018: №0007931305 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 16089,04 грн., у тому числі: 12871,23 грн. - за основним зобов`язанням, 3217,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0007941305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами" у розмірі 7313,20грн., у тому числі: 5850,56 грн. - за податковим зобов`язанням, 1462,64грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Мотивуючи вимоги позову зазначав, що в серпні 2018 року контролюючим органом щодо нього було винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошових зобов`язань за платежем мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами, та з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів. Вказував, що висновки податкового органу, які покладено в основу цих податкових повідомлень-рішень, не відповідають дійсності. Позивач діяв добросовісно, оскільки при митному оформлені подав ті документи, які були йому передані продавцем, такі документи ніким не скасовані та не визнані судом не дійсними. Жодних пояснень від позивача податковий орган не витребовував, жодних підтверджуючих документів інспектори, що проводили перевірку, не вимагали. При цьому, зазначав, що документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил. Відповідачем жодним чином не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані до митного оформлення на митниці. На переконання позивача, оскаржувані податкові повідомленні-рішення є протиправними, необґрунтованими, а отже такими, що підлягають скасуванню. За наведеного, а також з покликанням на позицію Верховного Суду, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 09.07.2020 о 14:30 год.

09.07.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 13.07.2020 розгляд справи №460/3695/20 вирішено відкласти до 10.08.2020 до 14:30 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позовну заяву від 13.07.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування своєї позиції, що за результатами порівняльного аналізу електронної митної декларації та інформації, що стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від митних органів Литовської Республіки, встановлено, що позивач при декларуванні транспортного засобу RENAULT MEGANE, зазначив митну вартість автомобіля 4000 євро. Однак, відповідно до інформації митних органів Литовської Республіки вартість автомобіля становить 6408 євро. Жодних підстав для сумніву в дійсності експортної декларація немає. Таким чином, відповідачем виявлено невідповідність відомостей, які впливають на розрахунок митної вартості імпортованого транспортного засобу. Відтак, відбулося зниження податкового зобов`язання позивача за ввізним митом та податком на додану вартість. Викладені у акті перевірки висновки стали підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання позивача щодо сплати митних платежів та застосування заходів, передбачених законами України. За наведеного, сторона відповідача вважала оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, а тому просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (а.с.37-38).

Ухвалою суду від 10.08.2020 вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №460/3695/20 у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено і сторонами не заперечувалося, що у період з 08.08.2018 по 10.08.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 03.10.2017 №UA205090/2017/042482, висновки якої викладено в акті перевірки від 13.08.2018 №1894/17-00-13-05/ 3268713916 (а.с.4-9; далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем при декларуванні транспортного засобу марки "RENAULT" модель "MEGANE" (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), нарахуванні та сплаті платежів за митною декларацією від 03.10.2017 №UA205090/2017/042482 допущено порушення:

- ст.49, ч.1 ст.51, ст.52, ч.2 ст.53, ст.257, ч.1 та 2 ст.270, ч.1 ст.272, ч.2 ст.277, ст.278, ст.289 Митного кодексу України, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, зокрема, невідповідність відомостей заявленої у декларації від 03.10.2017 №UA205090/2017/042482 митної вартості ввезеного транспортного засобу та відомостей щодо дійсної вартості цього транспортного засобу, наданої уповноваженим органом іноземної держави, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита в розмірі 5850,56 грн. та податку на додану вартість в розмірі 12871,23 грн.

Так, згідно з Актом перевірки відповідачем встановлено, що в графі 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" МД №UA205090/2017/042482 від 03.10.2017 позивачем зазначено суму 4000 євро (125212,68 грн. по курсу НБУ на день заявлення товару до митного оформлення), заявлена митна вартість становить 142085,08 грн. (або 4539 євро).

Однак, відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, а саме: митної декларації №17LTKR1000EK078979 від 25.09.2017, згідно якої здійснено експорт транспортного засобу "RENAULT", модель "MEGANE", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2 вартість автомобіля становить 6408 євро (200590,71 грн. на дату митного оформлення автомобіля).

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем 21.08.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0007931305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів" у розмірі 16089,04 грн., у тому числі: 12871,23 грн. - за основним зобов`язанням, 3217,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.13);

-№0007941305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами" у розмірі 7313,20грн., у тому числі: 5850,56 грн. - за податковим зобов`язанням, 1462,64грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.12).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються приписами Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ч.1 ст.257 якого декларування здійснюється шляхом заявлених за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Приписами п.8 ч.1 ст.336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (ст.351 МК України).

Відповідно до пп.5, 6 ч.1 ст.352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані, зокрема, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або інші законами України.

Як встановлено судом, під час оформлення митної декларації від 03.10.2017 №UA205090/2017/042482 (а.с.44-45) позивач, зокрема, надав митному органу рахунок-фактуру (інвойс) від 25.09.2017 №2017-02189, відповідно до якого ціна транспортного засобу становить 4000 євро (а.с.40).

Митну вартість ввезеного транспортного засобу позивачем визначено у розмірі 142085,08 грн., або 4000 євро, та за наслідками митного оформлення транспортного засобу сплачено мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами України на територію України та ПДВ з ввезених на територію України товарів.

Відповідно до документів, наданих митними органами Литовської Республіки, фактурна вартість спірного автомобіля становить 6408 євро.

Така вартість зазначена в митній декларації країни відправлення від 25.09.2017 №17LTKR1000EK078979, згідно якої здійснено експорт транспортного засобу "RENAULT", модель "MEGANE", ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2 (а.с.43). Відправником автомобіля зазначено компанію UAB "GELGOTOS TRANSPORTAS", ALEKSANDRAVO K. 68100 MARIJAMPOLES SAV.

Між відомостями експортної декларації та доданим до неї рахунку-фактури, та наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами, є відмінності в частині вартості транспортного засобу.

Разом з тим, суд зазначає, що експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вказаний документ не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах.

Крім того, судом встановлено, що інформація про вказану експортну декларацію на офіційному сайті Європейської комісії наявна в статусі: "рух під запитом підтвердження". Фактично експорт по даній декларації не підтверджений. Тобто, очевидний висновок, що даний документ не може слугувати доказом здійснення експорту автомобіля за ціною 6408 євро (а.с.22).

При цьому, офіційного перекладу зазначеного документу, долученого до матеріалів справи податковим органом на підтвердження своєї позиції іноземною мовою, надано не було.

Отже, Головне управління ДПС у Рівненській області, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірило обставин завершення експорту товару; для усунення сумнівів не скерувало запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом.

Самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами по справі, також в Акті перевірки жодним чином не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані до митного оформлення на митниці.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

Виходячи із змісту ч.6 ст.69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Любомльського районного суду Волинської області 17.01.2019 у справі №163/1890/18, яке набрало законної сили 15.04.2019, позов задоволено повністю. Постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Євгенія Сергійовича від 22.08.2018 року в справі про порушення митних правил № 3735/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 56 525,37 гривень, визнано протиправною і скасовано. Провадження в справі про порушення митних правил № 3735/20500/18 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

За змістом ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно, доведеним є той факт, що позивачем не допущено переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю документів про дійсну митну вартість автомобіля.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставне збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, при вирішенні наведеного спору суд враховує правові висновки Верховного Суду по аналогічній категорії справ, яка викладена в постанові від 03.04.2018 у справі №809/1227/17.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, враховуючи непідтвердження в обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог ст.49, ч.1 ст.51, ст.52, ч.2 ст.53, ст.257, ч.1 і 2 ст.270, ч.1 ст.272, ч.2 ст.277, ст.278, 289 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 ПК України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення у повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума сплаченого судового збору за подання позовної заяви - 840,80 грн.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.23).

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 21.08.2018 №0007931305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів" у розмірі 16089,04 грн., у тому числі: 12871,23 грн. - за основним зобов`язанням, 3217,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 21.08.2018 №0007941305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами" у розмірі 7313,20 грн., у тому числі: 5850,56 грн. - за податковим зобов`язанням, 1462,64грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 12 серпня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін