Рішення № 90940779, 13.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2020 року Справа № 280/2678/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147, код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТТІНВЕСТ -ПРОМСЕРВІС» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72, код ЄДРПОУ 39641616)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТТІНВЕСТ -ПРОМСЕРВІС» (далі – відповідач), в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 42 736 513,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначив, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до позивача застосовано суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 42 736 513,61 грн., просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.06.2020.

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2020 відкладено підготовче засідання на 28.07.2020.

Протокольною ухвалою суду від 28.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.08.2020.

Позивачем 05.08.2019 подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем 27.07.2019 подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. В задоволенні позову просить відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 16.06.2019. В обґрунтування відзиву послався на те, що відповідачем створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, за місцем реєстрації протягом 2019 року подавались до Маріупольського міського центру зайнятості, Запорізького міського центру зайнятості, Авдіївського міського центру зайнятості та Кам`янського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН в яких зазначалася інформація про наявність робочих місць для інвалідів. Протягом 2019 року Державною службою зайнятості не було направлено відповідачу жодної особи для працевлаштування на заявлені вакантні посади. Вважає, що у відповідача відсутній склад правопорушення у сфері господарювання щодо працевлаштування інвалідів у 2019 році, тому відсутня вина щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Розглянувши надані письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши на їх підставі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, суд встановив таке.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТТІНВЕСТ -ПРОМСЕРВІС», на виконання вимог чинного законодавства подало позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (далі - Звіт).

У рядку 03 Звіту відповідач самостійно визначив, що кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону №875-XII, становить 340 особа.

За змістом рядка 02 Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 155 особи.

У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу кількості штатних працівників осіб з інвалідністю позивач здійснив розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, та листом від 12.03.2020 №03-259/496 «Щодо сплати адміністративно-господарських санкцій» повідомив відповідача, що згідно показників, зазначених у Звіті, сума в рядку 06 (сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю) має дорівнювати 42 723 696,50 грн. Також повідомлено про банківські реквізити для сплати суми адміністративно-господарської санкції та попереджено про нарахування пені у разі порушення строків сплати.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Закон №875 визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ч.3 ст.17 Закону №875).

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Як зазначено у ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону №875).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч.5 ст.19 Закону №875).

Згідно з ч.1 ст.20 Закону №875 установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З аналізу норм Закону №875 вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону №875.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно з ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до поданого відповідачем Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у звітному періоді, склала 8494 осіб, таким чином середньооблікова кількість осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875, складає 340 осіб, при цьому у відповідача в звітному періоді працевлаштованих осіб з інвалідністю 155 осіб.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно господарських санкцій стало невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом з тим, з наданих до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено, що наказом по підприємству № 404 від 23.09.2016 в структурних підрозділах були створені робочі місця з повним робочим днем для осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник» в кількості 90 робочих місць; наказом по підприємству № 429 від 30.09.2016 в структурних підрозділах були додатково створені робочі місця з повним робочим днем для осіб з обмеженими фізичними можливостями за професіями «підсобний робітник» та кур`єр в кількості 40 робочих місць; наказами № 473-і від 31.05.2017 та № 480 від 07.06.2017 в зв`язку із організацією нового структурного підрозділу Відповідача у м. Запоріжжі - Дирекції з ремонту та сервісу у складі 4 виробничих цехів (цех ремонту металургійного обладнання № 1, цех ремонту металургійного обладнання № 2, цех ремонту прокатного обладнання та цех ремонту електрообладнання металургійних цехів) та наявною виробничою потребую у такій категорії працівників, як «підсобний робітник» був змінений склад створених робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями (замість 22 вакансій кур`єра були введені вакансії підсобного робітника) та додатково створено ще робочі місця з повним робочим днем за професією «підсобний робітник». У зв`язку з подальшим збільшенням чисельності підприємства та створенням нових виробничих дільниць в діючих структурних підрозділах Відповідача (ЦСО ЛПЦ-1700 та ЦСО ЛПЦ-3000) в грудні 2017 року, з метою виконання нормативу, були видані: наказ № 951 від 19.12.2017, яким було додатково створено 5 робочих місць з повним робочим днем для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник»; наказ № 952 від 19.12.2017, яким було додатково створено 2 робочих місця з повним робочим днем для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник»; наказ № 952-і від 19.12.2017, яким було додатково створено 83 робочих місця з повним робочим днем для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник.

Таким чином, станом на 1 січня 2018 р. кількість створених відповідачем робочих місць з повним робочим днем для працевлаштування осіб с обмеженими фізичними можливостями склала 238 робочих місць.

Протягом 2018 року у зв`язку з заснуванням підприємством нових філій (Філія № 3 у місті Кам`янське та Філія № 4 у місті Авдіївка) та збільшенням чисельності працівників, Відповідачем, з метою виконання нормативу, були видані: наказ № 234/1 від 25.04.2018 року, яким було додатково створено 9 робочих місць з повним робочим днем для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник»; наказ № 448 від 31.07.2018 року, яким було додатково створено 15 робочих місць з повним робочим днем для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник»; наказ № 523 від 18.09.2018 року, яким було додатково створено 25 робочих місць з повним робочим днем для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник».

Протягом 2019 року у зв`язку зі створенням нових структурних підрозділів Відповідачем були видані: наказ № 256/1 від 13.03.2019 року, яким було додатково створено 7 робочих місць з повним робочим днем для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник»; наказ № 1380/1 від 15.10.2019 року, яким було додатково створено 10 робочих місць з повним робочим днем для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за професією «підсобний робітник»

Також, судом досліджені Звіти “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” за формою №3-ПН з додатками щодо характеристики вакансій та вимог до претендентів, які подавались до Запорізького міського центру зайнятості та долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що з метою виконання вимог законодавства в частині працевлаштування інвалідів протягом всього 2019 року відповідач звертався центрів зайнятості з відповідними звітами про попит на робочу силу осіб з обмеженими фізичними можливостями, які знаходяться на обліку за для їх подальшого працевлаштування на підприємстві Відповідача.

Відповідач з січня по грудень 2019 року надавав до Державної служби зайнятості звіти (форма № 3-ПН), про наявність вакансій щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на своєму підприємстві (копії звітів додаються).

Протягом 2019 року Відповідач з власної ініціативи розміщав у засобах масової інформації (газети «Вісник Промсервіса») рекламу із запрошенням про працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також в 2019 році Відповідач приймав участь: у заходах, які проводились протягом 2019 року Маріупольским міським центром зайнятості у напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується листом Маріупольського міського центру зайнятості від 19.03.2020 № 07/1189/06-16/20; у заходах, які проводились протягом 2019 року Запорізьким міським центром зайнятості у напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується листом Запорізького міського центру зайнятості від 23.03.2020 № 1092/04-15; у заходах, які проводились протягом 2019 року Авдіївським міським центром зайнятості у напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується листом Авдіївського міського центру зайнятості від 24.03.2020 № 01-28/59/20; у заходах, які проводились протягом 2019 року Кам`янським міським центром зайнятості у напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується листом Кам`янського міського центру зайнятості від 30.03.2020 № 788.

Крім цього, відповідач повідомляв громадські організації щодо наявності на підприємстві Відповідача вакансій для осіб з інвалідністю, а саме: Голову громадської організації «Товариство інвалідів «Джерело Надії», що підтверджується листом № 603/383 від 17.07.2019 року; Голову Товариства інвалідів Кальміуського району, що підтверджується листом № 603/456 від 15.08.2019 року; Голову Товариства інвалідів Центрального району, що підтверджується листом № 603/381 від 17.07.2019 року.

Відповідно до відповіді Запорізького міського центру зайнятості від 23.03.2020 № 1092/04-15 територіальний орган зайнятості підтвердив відсутність відмови з боку адміністрації Відповідача в працевлаштуванні осіб з інвалідністю в 2019 році.

Відповідно до відповіді Маріупольського міського центру від 19.03.2020 № 07/1189/06-16/20 територіальний орган зайнятості підтвердив відсутність відмови з боку адміністрації Відповідача в працевлаштуванні осіб з інвалідністю в 2019 році.

Відповідно до відповіді Криворізького міськрайонного центру зайнятості від 25.03.2020 № 01-10/1008 територіальний орган зайнятості підтвердив, що протягом 2019 року Відповідачу не направлялися осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Відповідно до відповіді Авдіївського міського центру зайнятості 24.03.2020 № 01-28/59/20 територіальний орган зайнятості підтвердив відсутність відмови з боку адміністрації Відповідача в працевлаштуванні осіб з інвалідністю в 2019 році.

Відповідно до відповіді Кам`янського міського центру зайнятості від 30.03.2020 № 788 територіальний орган зайнятості підтвердив відсутність відмови з боку адміністрації Відповідача в працевлаштуванні осіб з інвалідністю в 2019 році.

Доказів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів на вакантні посади позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що передбачена ч.1 ст.20 Закону №875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування таких осіб, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч.1 3 ст. 17, ч.1 ст. 18, ч.2, 3, 5 ст. 19 Закону №875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, які звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875 щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності відповідних вакансій, або несвоєчасно звітувало до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем не надано, відтак підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону №875 та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується наданими до матеріалів справи письмовими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТТІНВЕСТ -ПРОМСЕРВІС» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд.72, код ЄДРПОУ 39641616)- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.08.2020.

Суддя О.В. Конишева