Рішення № 90935265, 13.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2020Справа № 910/13450/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс", Донецька область, Мар`їнський район, с. Желанне Друге

до Фізичної особи-підприємця Будьонного Тимура Володимировича, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", м. Київ

про стягнення 3 661 913,00 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.09.2019 до суду Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс" (позивач) подана позовна заява про стягнення з Фізичної особи-підприємця Будьонного Тимура Володимировича (відповідач-2) коштів у розмірі 3 661 913,00 грн у зв`язку з тим, що відповідач-2 є неналежним утримувачем зазначеної суми коштів.

27.09.2019 до суду позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Будьонного Тимура Володимировича в межах суми стягнення у розмірі 3 661 913,00 грн на будь-яких виявлених рахунках у банківських установах, зокрема на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк МФО 300528; № НОМЕР_2 в АТ Банк Кредит Дніпро МФО 305749.

30.09.2019 судом ухвалою було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс" про забезпечення позову.

02.10.2019 року ухвалою суду було залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс" без руху та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали.

11.10.2019 до суду позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Будьонного Тимура Володимировича в межах суми стягнення у розмірі 3 661 913,00 грн на будь-яких виявлених рахунках у банківських установах, зокрема на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ ОТП Банк МФО 300528; № НОМЕР_2 в АТ Банк Кредит Дніпро МФО 305749.

11.10.2019 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

15.10.2019 судом ухвалою було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс" про забезпечення позову.

Окрім того, ухвалою від 15.10.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс" до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" та Фізичної особи-підприємця Будьонного Тимура Володимировича про стягнення 3 661 913,00 грн було передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

28.10.2019 року від позивача до суду надійшли апеляційні скарги на ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 року.

Постановами Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 року ухвали Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 року були скасовані, матеріали справи №910/13450/19 вирішено направити до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті за встановленою підсудністю та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Будьонного Тимура Володимировича в розмірі ціни позову 3 661 913, 00 грн, які знаходяться, зокрема, на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528 та на рахунку № НОМЕР_2 в АТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, в тому числі які будуть виявлені державним або приватним виконавцем при виконанні постанови.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.02.2020.

03.02.2020 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наявні клопотання про закриття провадження у даній справі відносно АТ «Альфа-Банк» та залучення АТ «Альфа-Банк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Окрім того, у відзиві заначено, що до АТ «Альфа-Банк» позивачем не заявлено жодної вимоги і це є підставою для закриття провадження в частині щодо нього. Також АТ «Альфа-Банк» вказано, що платіжні доручення було виконано враховуючи належне введення логіну, паролю та накладення ЕЦП, а отже у АТ «Альфа-Банк» відсутня вина у незбереженні коштів на рахунку позивача.

В підготовчому засіданні 25.02.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 24.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, судом було повідомлено сторін про відкладення підготовчого засідання до 19.05.2020.

В підготовчому засіданні 19.05.2020 судом було оголошено перерву до 30.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 провадження у справі відносно Акціонерного товариства "Альфа-банк" було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Альфа-Банк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Підготовче засідання 30.06.2020 судом було відкладено до 21.07.2020.

В засіданні 21.07.2020 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.08.2020 року.

В судове засідання 04.08.2020 сторони не з`явились.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 04.08.2020 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Агропромсервіс» та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було укладені наступні договори:

- анкета-заява до Договору на комплексне банківське обслуговування у АТ «Альфа-Банк» №31386832, яка є акцептом публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування від 15 квітня 2019 року;

- кредитний договір №СDМВ000058 від 17 травня 2019 року на суму 5 000 000,00 грн;

- договір фінансового лізингу №112-АБУ-Ф-208 від 16.09.2019 року на суму 7 121 539,45 грн;

- договір фінансового лізингу №112-АБУ-Ф-208 від 16.09.2019 року, який був укладений на виконання умов договору купівлі-продажу №8АС/ТК-19 від 06 червня 2019, який укладений за умовами товарного кредиту з відстрочкою платежу між ТОВ «Торгова компанія «Астерра» і позивачем.

- угода до банківського вкладу №МВВS29364101 - від 28.09.2019 року на суму 4 634 250,00 грн.

Рішення про укладення вказаних договорів було прийнято директором Пожидаєвим Олегом Віталійовичем, який виконує свої повноваження на підставі статуту Товариства та рішення загальних зборів учасників Товариства позивача (протокол №15 від 06.07.2018 року).

Як зазначає позивач, товариство, аккумулювало свої грошові кошті на депозитному банківському вкладі №МВВS29364101 з метою здійснення умов договору купівлі-продажу №8АС/ТК-19 від 06 червня 2019.

Станом на ранок 10 вересня 2019 року на депозитному рахунку знаходились грошові кошті у сумі 4 634 250,00 грн.

10 вересня 2019 року о 13:00, директору позивача зателефонував робітник Банку, наголосивши про те, що Товариство не збирається виконувати свої зобов`язання по лізинговому договору, а відправляє грошові кошти на рахунок ФОП. Директор спростував цю інформацію і поросив пояснити що сталося. Через декілька хвилин передзвонив начальник відділення банку і повідомила, що грошові кошті у розмірі 3 661 913,00 грн перераховані на ФОП Будьонного Тимура Володимировича.

В позові зазначено, що загалом протягом 10 вересня з рахунку позивача були несанкціоновано проведені наступні платежі:

- з депозитного рахунку на поточний:

1) МФО 305749 розрахунок 26004000012149 сума 423 719,00 грн;

2) МФО 305749 розрахунок 26004000012149 сума 448 361,00 грн;

3) МФО 305749 розрахунок 26004000012149 сума 455 174,00 грн;

4) МФО 305749 розрахунок 26004000012149 сума 457 219,00 грн;

5) МФО 305749 розрахунок 26004000012149 сума 459 824,00 грн;

6) МФО 305749 розрахунок 26004000012149 сума 461 094,00 грн;

7) МФО 305749 розрахунок 26004000012149 сума 472 994,00 грн;

8) МФО 305749 розрахунок 26004000012149 сума 483 528,00 грн.

- з поточного на ФОП Будьоного Т. В.:

1) МФО 300346 UА НОМЕР_4 сума 415 000,00 грн;

2) МФО 300346 UА НОМЕР_4 сума 425 000,00 грн;

3) МФО 300346 НОМЕР_4 сума 430 000,00 грн;

4) МФО 300346 НОМЕР_4 сума 440 000,00 грн;

5) МФО 300346 НОМЕР_4 сума 460 000,00 грн;

6) МФО 300346 НОМЕР_4 сума 465 000,00 грн;

7) МФО 300346 НОМЕР_4 сума 475 000,00 грн;

8) МФО 300346 UА НОМЕР_4 сума 485 000,00 грн.

Одразу після цього повідомлення директор заблоковав рахунок позивача, звернувся з відповідною заявою до АТ «Альфа-Банк» та Департаменту кіберполіцїї м. Києва.

Внаслідок чого, як зазначається в позові, заява позивача була приєднана до матеріалів кримінального провадження №1201810000400007967 від 28.04.2018. Попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно банківської виписки за рахунком позивача від 10 вересня 2019 року, позивачем було з`ясовано, що одержувач за платежами був ФОП Будьонний Тимур Володимирович:

- МФО 305749 роз. рахунок 26004000012149 сума 423 719,00 грн призначення платежу: оплата за комплектуючі та витратні матеріали до сільгосптехніки згідно з рахунком-накладною №528-11/19 від 07.09.2019;

- МФО 305749 роз. рахунок 26004000012149 сума 448 361,00 грн призначення платежу: оплата рахунку-фактури №154-4 від 10.09.2019;

- МФО 305749 роз. рахунок 26004000012149 сума 455 174,00 грн призначення платежу: оплата за продукти харчування згідно рахунку-фактури 238-4 по договору №627/19 від 15.06.2019;

- МФО 305749 роз. рахунок 26004000012149 сума 457219,00 грн призначення платежу: оплата за товар згідно з договором №06-173/19 від 09.09.2019;

- МФО 305749 роз. рахунок 26004000012149 сума 459 824,00 грн призначення платежу: оплата за комбікорм згідно договору № 6635/004 від 17.02.2019;

- МФО 305749 роз. рахунок 26004000012149 сума 461 094,00 грн призначення платежу: оплата за продукти харчування згідно рахунку-фактури 238-4 по договору№627/19 від 15.06.2019;

- МФО 305749 роз. рахунок 26004000012149 сума 472 994,00 грн призначення платежу: оплата за комплектуючі до комбайну згідно накладної №36-07 від 10.09.2019;

- МФО 305749 роз. рахунок 26004000012149 сума 483 528,00 грн призначення платежу: оплата за комплектуючі та витратні матеріали до сільгосптехніки згідно з рахунком-накладною №576-11/19 від 07.09.2019.

В позовній заяві позивачем зазначено, що ніколи, ні при яких обставинах не мав жодних господарських відносин з відповідачем, договори не укладав, будь-яку продукцію не закуповував, податкові накладні на відповідача не виписував, а тому, звертаючись до суду з даним позовом просить суд стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих коштів, які неправомірно було списано з рахунків позивача.

Подаючи пояснення по суті спору, третя особа зазначила, що платіжні доручення було виконано банком враховуючи належне введення логіну, паролю та накладення ЕЦП, а тому у АТ «Альфа-Банк» відсутня вина у незбереженні коштів на рахунку позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Агропромсервіс» підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, з поточного рахунку позивача НОМЕР_4 , відкритому у АТ «Альфа-Банк», було перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця Будьоного Тимура Володимировича № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Альфа-Банк», грошові кошті у загальному розмірі 3 661 913,00 грн на підставі платіжних доручень:

- №500 від 10.09.2019 на суму 423 719,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата за комплектуючі та витратні матеріали до сільгосптехніки згідно з рахунком-накладною №528-11/19 від 07.09.2019»;

- №496 від 10.09.2019 на суму 448 361,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата рахунку-фактури №154-4 від 10.09.2019»;

- №492 від 10.09.2019 на суму 455 174,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата за продукти харчування згідно рахунку-фактури 238-4 по договору №627/19 від 15.06.2019»;

- №488 від 10.09.2019 на суму 457 219,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата за товар згідно з договором №06-173/19 від 09.09.2019»;

- №502 від 10.09.2019 на суму 459 824,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата за комбікорм згідно договору № 6635/004 від 17.02.2019»;

- №490 від 10.09.2019 на суму 461 094,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата за продукти харчування згідно рахунку-фактури 238-4 по договору№627/19 від 15.06.2019»;

- №494 від 10.09.2019 на суму 472 994,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата за комплектуючі до комбайну згідно накладної №36-07 від 10.09.2019»;

- №498 від 10.09.2019 на суму 483 528,00 грн із зазначенням призначення платежу: «сплата за комплектуючі та витратні матеріали до сільгосптехніки згідно з рахунком-накладною №576-11/19 від 07.09.2019».

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження існування правовідносин між позивачем та відповідачем.

Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, види діяльності.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Фізична особа-підприємець Будьонний Тимур Володимирович має основний вид економічної діяльності за КВЕДом 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

Отже, зазначені в призначеннях платежів, за вказаними вище платіжними документами, підстави, зокрема, за витратні матеріали до сільгосптехніки, за комбікорм, за комплектуючі до комбайну, не відповідають виду діяльності (КВЕДу) відповідача, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, факти, викладені у позовній заяві, відсутність заперечень з боку відповідача, наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, Суд приходить до висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Будьонним Тимуром Володимировичем договірні відносини відсутні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом не можуть бути прийняті в основу підтвердження господарської операції по перерахуванню коштів за платіжними дорученнями №№ 500, 496, 492, 488, 502, 490, 494 та 498 від 10.09.2019 року, з огляду на відсутність волевиявлення товариства позивача на вчинення зазначених операцій з перерахування коштів, оскільки відсутня можливість встановлення особи, яка приймала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження існування між сторонами договірних правовідносин, на виконання умов яких з рахунку позивача було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 3 661 913,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що з рахунку позивача були безпідставно перераховані грошові кошти у загальному розмірі 3 661 913,00 грн, а відповідачем в свою чергу не надано доказів протилежного, Суд доходить висновку, що кошти в сумі 3 661 913,00 грн є безпідставно отриманими Фізичною особою-підприємцем Будьонним Тимуром Володимировичем.

Крім того, 10.09.2019 року в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Департамент кіберполіції №13 внесено повідомлення про кримінальне правопорушення, зокрема, за фабулою справи: 10.09.2019 року невстановлена особа заволоділа грошовим коштами ТОВ «Агрофірма «Агропмромсервіс» на загальну суму 3 661 913,00 грн.

Окрім того, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірмі «Агропмромсервіс» в розмірі 3 661 913,00 грн.

Отже, Суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив повернення безпідставно перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3 661 913,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Будьонного Тимура Володимировича (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Агропромсервіс" (ідентифікаційний код 31386832, місцезнаходження: 85621, Донецька область, Мар`їнський район, с. Желанне Друге, вул. Шахтарська, буд. 53) суму безпідставно набутих коштів в розмірі 3 661 913,00 грн (три мільйона шістсот шістдесят одну тисячу дев`ятсот тринадцять гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 54 928,70 грн (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять вісім гривень 70 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов