Рішення № 90935044, 06.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

06.08.2020Справа № 910/2419/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/2419/19

за позовом приватного підприємства фірми «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС ВОЗДВИЖЕНКА», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів, м. Київ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

За участі представників:

Позивача: не з`явився

Відповідача: Круглова О.М. ордер серії ДП№283/007 від 06.08.2020

Від 3-ої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства фірми «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ» (далі - Фірма) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС ВОЗДВИЖЕНКА» (далі - Товариство) про: витребування з чужого незаконного володіння Товариства рухоме майно (обладнання котельні), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113-115, на загальну суму 856 143,15 грн.; зобов`язання Товариства передати Фірмі рухоме майно (обладнання котельні), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113-115.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, без достатніх правових підстав утримує майно, власником якого є приватне підприємство фірма «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/2419/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 21.03.2019р.

19.03.2019р. відповідачем через відділ діловодства суду подано Відзив на позовну заяву. Згідно даного відзиву, Відповідач у повному обсязі заперечує проти задоволення позову та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 21.03.2019р. оголошено перерву до 09.04.2019р.

22.03.2019р. через відділ діловодства суду третьою особою, Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Далі-Третя особа, Нац. Агентство) подано Пояснення по справі.

01.04.2019 до суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі до моменту ухвалення Голосіївським районним судом м.Києва рішення про роз`яснення ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 року у справі № 752/19045/17 (провадження № 1-кс/752/19045/17) в межах кримінального провадження № 12013110000001043.

У судових засіданнях 09.04.2019р. та 14.05.2019р. оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 29.05.2019р. розгляд справи відкладено до 20.06.2019р.

20.06.2019р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до моменту ухвалення Голосіївським районним судом м.Києва рішення про роз`яснення ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 року у справі № 752/19045/17 (провадження № 1-кс/752/19045/17) в межах кримінального провадження № 12013110000001043.

Розглянувши подані позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення та зупинення провадження у справі №910/2419/19 до набрання законної сили ухвали про роз`яснення ухвали слідчого судді № 752/19045/17 (провадження № 1-кс/752/19045/17), що розглядається Голосіївським районним судом міста Києва, про що винесено відповідну ухвалу від 20.06.2019р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020р. поновлено провадження у справі 910/2419/19 та призначено підготовче засідання на 21.04.2020р.

Ухвалами суду про повідомлення та виклик від 17.04.2020р., 07.05.2020р., 04.06.2020р. та від 18.06.2020р., за клопотаннями сторін, дата судового розгляду призначалась на 07.05.2020р., 04.06.2020р., 24.06.2020р. та 09.07.2020р., відповідно.

Ухвалою суду міста Києва від 09.07.2020р. судом повідомлено сторін про призначення судового розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.08.2020р.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розглядук справи був повідомлений належним чином.

Під час розгляду спору по суті 06.08.2020 р. представник відповідача проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у своєму письмовому відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, неявка представників позивача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 06.08.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

08.10.2010 позивачем за договором купівлі-продажу №24 було придбано об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113.

14.10.2014 Фірмою (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Україна» (підрядник) було укладено договір підряду №14/10 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується за умовами Договору виконувати розробку проектування, поставки обладнання, монтажу та здачу в експлуатацію модульної котельні на 400 кВт, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113-115. Позивач вказує, що в травні 2015 року підрядник виконав вказані роботи за Договором в повному обсязі. Після підписання актів виконаних робіт Фірма стала власником всього обладнання, що було установлено на виконання умов Договору.

Згідно договору управління майном (активами) від 06.09.2018, зі змінами внесеними 11.09.2018 Додатковим Договором про внесення змін до Договору управління майном (активами), укладеним між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Національне агентство) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (Управитель) Національне агентство передало, а Управитель прийняв об`єкти нерухомого майна, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7161,9 кв.м., реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003. Розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115, ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку 51 813 410,00 грн.; будівля салону-магазину літ.А, огорожі №1,2 загальною площею 4690,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113, ринковою вартістю згідно зі звітом про оцінку 65 418 160 грн.

Позивач вказує, що 21.12.2018р. звернувся до управителя нерухомим майном з листом, в якому просив надати можливість вивезення рухомого майна (обладнання котельні), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113-115;

27.12.2018 представник позивача, прибувши за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113-115, не був допущений на територію об`єкта та до приміщення модульної котельні допущений, у зв`язку з чим було викликано поліцію та складено акт про недопуск до модульної котельні, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115.

З огляду на наведене вище, Позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно згідно переліку, який міститься у позовній заяві, яке належить Позивачу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналіз ст. 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

За даним позовом, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно, згідно переліку у кількості 55 одиниць та зобов`язати останнього передати йому зазначене майно.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 184 Цивільного кодексу України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Як вказувалось вище об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Суд вважає, що майно перелічене в позові, яке є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, майно не має кольору, дату виготовлення, матеріал, власні параметри (висота, ширина, довжина), пакувальні, цифрові, номерні та інші характерні позначки тощо, а тому, у розумінні ст. 184 Цивільного кодексу України, є замінним майном аналогічного виду.

Враховуючи, що позивачем не зазначено будь-які описи, ознаки та характеристики заявленого до повернення майна (що виключає можливість його ідентифікації та індивідуалізації) можливість встановлення і витребування такого майна із чужого незаконного володіння виключається.

Також, позивачем не надано доказів того, що на момент взяття в управління нерухомого майна зазначене позивачем рухоме майно перебувало у вказаних приміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113,115.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог приватного підприємства фірми «САНДРА-ІНТЕРНЕШНЕЛ», м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС ВОЗДВИЖЕНКА», м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів, м. Київ, про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.08.2020

Суддя І.Д. Курдельчук