Рішення № 90933977, 12.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Київ № 640/9436/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Київ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - відповідач-1), Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича та скасувати постанову № 48544255 від 20 березня 2017 року про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправними дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Арійончик Катерини Володимирівни та скасувати постанову від 12 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим провадженням (далі також - ВП) № 54896914;

- визнати протиправними дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Арійончик Катерини Володимирівни та скасувати постанову від 26 червня 2018 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження за ВП №54896914;

- визнати протиправними дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федорченка Романа Анатолійовича та скасувати постанову від 06 квітня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за ВП № 54896914.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича та скасування постанови від 20 березня 2017 року про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням № 48544255;

- визнання протиправними дій державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Арійончик Катерини Володимирівни та скасування постанови від 12 жовтня 2017 року про відкриття виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 54896914;

- визнання протиправними дій державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Арійончик Катерини Володимирівни та скасування постанови від 26 червня 2018 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження за виконавчим провадженням № 54896914.

Таким чином, розгляд справи продовжується лише в частині позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федорченка Романа Анатолійовича та скасування постанови від 06 квітня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за ВП № 54896914.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на те, що на думку позивача, після набрання законної сили рішенням суду по справі №756/11960/15-ц, яким визнано виконавчий документ, на підставі якого було відкрито ВП № 48544255 таким, що не підлягає виконанню, постанова від 20 березня 2017 року про стягнення виконавчого збору за ВП № 48544255 має була скасована, а з нею, відповідно, і всі похідні рішення, в тому числі й постанова від 06 квітня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за ВП №54896914.

За час розгляду справи відповідачами не було надано суду відзивів на позовну заяву або інших документів, з яких можливо було б встановити їх ставлення до заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 13 серпня 2015 року приватним нотаріусом Михайловою Н.О. було вчинено виконавчий напис № 1751 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «Банк Альянс» у розмірі 16 056 597, 26 грн.

На підставі виконавчого напису за заявою представника Банку Головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Нещадимом І.С. відкрито ВП №48544255.

Позивач оскаржив правомірність вчинення виконавчого напису нотаріуса до Оболонського районного суду міста Києва, справа №756/11960/15-ц.

11 вересня 2017 року у рішенням Оболонського районного суд міста Києва, суддя Луценко О.М., по цивільній справі №756/11960/15-ц визнано виконавчий напис нотаріуса № 1751, виданий 13 серпня 2015 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 16 056 597, 62 грн. недійсним і таким, що не підлягає виконанню.

Дане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 05 березня 2018 року.

Відповідно, рішення суду по справі № 756/11960/15-ц про визнання виконавчого документу таким що не підлягає виконанню набрало законної 23 листопада 2017 року після його перегляду в апеляційній інстанції.

Водночас, за час розгляду цивільної справи № 756/11960/15-ц про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в рамках ВП № 48544255 були вчинені наступні дії та винесені наступні постанови, зокрема:

- 20 березня 2017 року винесено постанову № 48544255 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 1 606 009, 76 грн.

- 25 вересня 2017 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48544255 у зв`язку з тим, що коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача;

- 25 вересня 2017 року направлено до відповідача-2 заяву про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови від 20 березня 2017 року щодо стягнення виконавчого збору.

12 жовтня 2017 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Арійончик Катериною Володимирівною було відкрито виконавче провадження № 54896914 з виконання постанови від 20 березня 2017 року щодо стягнення виконавчого збору.

26 червня 2018 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Арійончик Катериною Володимирівною прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження за ВП № 54896914.

06 квітня 2020 року в межах ВП № 54896914 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В якості підстави для скасування оскаржуваної постанови від 06 квітня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за ВП № 54896914 та визнання протиправними відповідних дій державного виконавця, позивач зазначає про те, що з огляду на визнання в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса, з метою виконання якого було відкрито ВП № 48544255, недійсним і таким, що не підлягає виконанню, ВП № 48544255 підлягало закінченню з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно, на думку позивача, прийняті в межах ВП № 54896914 рішення, в тому числі оскаржувана постанова, підлягають скасуванню, так як таке виконавче провадження спрямоване на стягнення виконавчого збору за дії, вчинені у межах ВП № 48544255.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що ВП № 48544255 було закінчено шляхом прийняття постанови від 25 вересня 2017 року у зв`язку з тим, що коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача.

Сторонами не було надано суду доказів оскарження такого рішення, його скасування.

Відповідно, ВП № 48544255 було закінчене не з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Більше того, судове рішення у справі № 756/11960/15-ц набрало законної сили лише 23 листопада 2017 року, тобто після обставин закінчення ВП № 48544255.

При цьому, стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, не передбачає такого наслідку закінчення виконавчого провадження як обов`язку державного виконавця скасувати прийняті ним в межах відповідного виконавчого провадження постанови, у тому числі постанову про стягнення виконавчого збору.

Більше того, матеріали справи не містять доказів скасування постанови від 20 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в межах ВП №48544255, в той час як в межах розгляду даної справи така вимога позивача була залишена без розгляду з огляду на пропуск ним строків звернення до суду.

Таким чином, за час розгляду справи доказово не було підтверджено обставин протиправності як відкриття та здійснення самого ВП № 54896914 загалом, відкритого на виконання постанови від 20 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в межах ВП № 48544255, так і прийняття в його межах оскаржуваної постанови від 06 квітня 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за ВП № 54896914, дій державного виконавця по її прийняттю зокрема.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позивачем не було наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а тому поданий адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, 73; код ЄДРПОУ 00015622), Деснянського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02232, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, 64; код ЄДРПОУ 34972294) про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішень - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк