Рішення № 90933956, 06.08.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2149/20

Справа №760/16264/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Шпори М.М.

представника позивача- Храновського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у вересні 2016 року звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 83 788, 57 дол. США заборгованості за Кредитним договором та 13 262, 42 дол. США відсотків за користування кредитними коштами.

Посилається в позові на те, що 06 липня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та відповідачкою був укладений Кредитний договір № ML-002/569/2006.

Згідно з п. 1 ч. 1 Кредитного договору він складається із двох частин, які нероздільно пов`язані між собою.

Відповідно до п. 1.1 ч. 2 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у ч. 1 цього договору, а позичальник приймає кредит, зобов`язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені у цьому договорі.

Згідно з умовами Кредитного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 200 000,00 дол. США строком до 06 липня 2021 року зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 11,00 % річних на купівлю нерухомого майна.

Кредитні кошти надавались позичальнику шляхом перерахування з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, на підставі Кредитної заявки позичальника від 06 липня 2006 року.

Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються, щомісяця у розмірі та строки, визначені графіком повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, що передбачено п. 4 ч. 1, п. 1.5.1 ч. 2 Кредитного договору.

Згідно п. 1.11.1 ч. 2 Кредитного договору усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту в строки та на умовах, встановленим цим договором.

02 березня 2009 року був укладений Додатковий договір № 1 до Кредитного договору, згідно з умовами якого повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів позичальником має здійснюватись шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі, строки та періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього додаткового договору та шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

06 червня 2014 року був укладений Додатковий договір № 2 до Кредитного договору, згідно з умовами якого сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору, зокрема на період з 06 червня 2014 року до 05 вересня 2014 року (включно) для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка розмірі 7,00 % річних.

На період з 06 вересня 2014 року до повного виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка, в розмірі 11,00% річних.

Також сторони домовились викласти Графік платежів у новій редакції.

Згідно п.п. 2.1.5.1, 2.1.5.2 Додаткового договору № 2 від 06 червня 2014 року у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 92 календарних дні чи невиконання позичальником або третіми особами інших умов Кредитного договору, документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов договорів (правочинів) укладених між банком та позичальником, та/чи між банком та третіми особами, що існували на момент укладення Кредитного договору чи цього додаткового договору чи таких, що будуть укладені в майбутньому, понад 30 (тридцять) календарних днів (строк порушення зобов`язань), банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов`язань за Кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення.

При цьому, зобов`язання Позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання вимоги.

Відповідно до Застереження до п. 2.1.5.2 Додаткового договору № 2 для цілей відправлення вимоги за допомогою засобів поштового зв`язку, сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, зазначену в Кредитному договорі чи іншу відому банку адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема ухилення позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин, тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7 (сьомий) календарний день з дати відправки вимоги.

Виконання боргових зобов`язань в цілому, у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

23 січня 2015 року на адресу відповідачки засобами поштового зв`язку було направлено досудову вимогу за вих. № 22-2/862768 від 15 січня 2015 року, яка підлягала виконанню протягом 60 календарних днів з дати її одержання, однак не виконана до цього часу.

Відповідачка зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 07 квітня 2016 року утворилась прострочена до повернення заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 97 050, 99 дол. США, яка складається з:

- 83 788, 57 дол. США - залишок заборгованості за Кредитним договором;

- 13 262, 42 дол. США - несплачені відсотки за користування кредитом період з 05 листопада 2014 року по 06 квітня 2016 року.

Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов договору, просить задовольнити позов.

Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 23 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2016 року в справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 08 лютого 2017 року за клопотанням представника відповідача провадження по справі було зупинено.

Ухвалою суду від 25 лютого 2020 року провадження по справі було поновлено, після чого справа призначалась до розгляду 3 рази.

Тричі відповідачка в судові засідання не з`явилася, направляючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 16 березня 2020 року № 215, від 25 березня 2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291.

Зазначає, що впровадження на території України карантину для запобігання поширенню COVID-19 зумовлює для неї неможливість підготовки та подання відзиву на позовну заяву та в повній мірі реалізувати свої права, визначені чинним цивільним процесуальним законодавством.

Суд вважає неявку відповідачки в судове засідання з неповажних причин, та вважає за можливе розглядати справу в її відсутності, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Як зазначено вище, справа знаходиться в провадженні суду з вересня 2016 року.

Ухвалою про відкриття провадження в справі відповідачці відповідно до діючого на той час процесуального законодавства, був наданий строк для подання заперечень проти позову.

Ні після відкриття провадження в справі, ні після поновлення провадження в справі ухвалою від 25 лютого 2020 року, відповідачка своїм правом не скористалася, ні заперечень у 2016 році, ні відзиву на позов у 2020 році не подала.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 16 липня 2020 року в справі № 924/369/19, в зв`язку з послабленням протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», перешкоди в реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав усунуті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності відповідачки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 06 липня 2006 року між Акціонерним комерційним товариством банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та відповідачкою був укладено Кредитний договір № ML-002/569/2006.

За умовами договору банк надав відповідачці кредит у розмірі 200 000,00 дол. США строком до 06 липня 2021 року зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 11,00 % річних на купівлю нерухомого майна.

02 березня 2009 року був укладений Додатковий договір № 1 до Кредитного договору, яким сторони дійшли згоди, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів будуть здійснюватись шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід`ємною частиною договору шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

06 червня 2014 року між сторонами був укладений Додатковий договір № 2, яким сторони домовилися, що з 06 червня 2014 року до 05 вересня 2014 року процентна ставка за умовами договору буде становити 7,00 % річних, а з 06 вересня 2014 року до повного виконання боргових зобов`язань - 11,00% річних.

/ а.с. 7 - 11; 15 - 17; 21 - 24 /

Відповідно до п.п. 2.1.5.1, 2.1.5.2 даного договору у випадку невиконання позичальником боргових зобов`язань понад 92 календарні дні банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині.

При цьому, зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати отримання ним відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги.

23 січня 2015 року на адресу відповідачки була направлена досудова вимога № 22-2/862768 від 15 січня 2015 року, яку було повернуто на адресу позивача за закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до застереження до п. 2.1.5.2 договору № 2 від 06 червня 2014 року сторони дійшли згоди, що у випадку неотримання позичальником вимоги, відправленої банком рекомендованим листом на адресу позичальника, зазначену в Кредитному договорі чи іншу відому банку адресу позичальника, та повернення до банку відповідного документу поштової організації з відміткою про неотримання позичальником листа з вимогою, з будь-яких причин, зокрема ухилення позичальника від належного отримання вимоги, з інших причин, тощо, вимога вважається отриманою позичальником на 7 (сьомий) календарний день з дати відправки вимоги.

Виконання боргових зобов`язань в цілому, у випадку неотримання позичальником вимоги, повинно бути проведено позичальником протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту, коли вимога вважається отриманою.

/ а.с. 22 - 24; 28 - 30 /

З розрахунку, наданого позивачем до суду, вбачається, що заборгованість відповідачки за Кредитним договором станом на 07 квітня 2016 року становить 97 050, 99 дол. США, яка складається з:

- 83 788, 57 дол. США - залишок заборгованості за Кредитним договором;

- 13 262, 42 дол. США - несплачені відсотки за користування кредитом.

/ а.с. 99 /

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що кредит відповідачці надавався в доларах США.

За умовами договору погашення кредиту також мало здійснюватися в валюті кредитування.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц / провадження № 14-446цс18 / від 16 січня 2019 року, відповідно до ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Велика Палата прийшла до висновку, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідачки суму боргу в валюті позики і таку позицію підтримав у судовому засіданні представник позивача.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено вище, справа знаходиться в провадженні суду тривалий час.

Ухвалою суду від 08 лютого 2017 року провадження в справі було зупинено до вирішення Голосіївським районним судом м. Києва позову, ініційованого відповідачкою, про визнання укладеного з позивачем кредитного договору недійсним.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року, яке набрало законної сили, в позові було відмовлено.

Ні після надходження позову в провадження суду, ні після поновлення провадження в лютому 2020 року відповідачка наданим їй законом правом не скористалася, ні заперечень на позов у 2016 році, ні відзиву в 2020 році до суду не подала.

Не з`явившись до суду, приведених у позові обставин не спростувала, розрахунку заборгованості, приведеного позивачем, не оспорила, своїх розрахунків не подала.

З урахуванням цього вимоги позивача підлягають задоволенню в заявленому розмірі як суми боргу, так і відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 37 788, 60 гр., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 203,525-526, 626-629, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» / 01601 м. Київ вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166 / 83 788, 57 доларів США заборгованості та 13 262, 42 долари США відсотків.

Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . ІН НОМЕР_1 / на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» / 01601 м. Київ вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166 / 37 788, 60 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2020 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва