Ухвала суду № 90930898, 09.06.2020, Оболонський районний суд міста Києва

09.06.2020 Справа № 756/14466/16-ц

Унікальний № 756/14466/16-ц

Провадження № 6/756/423/20

У Х В А Л А

09 червня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва у складі :

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участі секретаря - Мушкетик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова Андрія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «УМИГ МЬЮЗІК», про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Авторгов А.М. звернувся до суду з поданням тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Оболонського суду міста Києва на підставі виконавчого листа № 756/14466/16-ц, виданого Оболонським районним судом м. Києва 05.06.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМИГ Мьюзік» компенсацію за порушення авторського права у розмірі 1 280 000,00 грн та виконавчого листа № 756/14466/16-ц, виданого Оболонським районним судом м. Києва 05.06.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМИГ Мьюзік» судові витрати у розмірі 32 532,75 грн.

Приватний виконавець зазначає, що на виконанні у приватного виконавця знаходиться зведене виконавче провадження № 60461259 з виконання вищевказаних виконавчих листів, яке відкрито 30 жовтня 2019 року.

Станом на 28.05.2020 рішення не виконано, залишок заборгованості по зведеному виконавчому провадженню становить: борг - 1 309 961,73 грн; основна винагорода приватного виконавця - 130 996,19 грн.

Приватний виконавець вважає, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є тією крайньою мірою, яка змусить останнього виконати свої зобов`язання по виконанню судового рішення, яке фактично не виконується, починаючи з моменту його ухвалення.

Приватний виконавець у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу без його участі.

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, його представник надала заяву, у якій просила у задоволенні подання приватного виконавця відмовити, оскільки рішення суду її довірителем виконується.

Представник ТОВ «УМИГ Мьюзік» у судове засідання не з`явився, про час та місце засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали подання та письмові докази, суд вважає, що у його задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А.М. знаходиться зведене виконавче провадження № 60461259 з примусового виконання виконавчих листів Оболонського районного суду м. Києва № 756/14466/16-ц від 05 червня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМИГ Мьюзік» компенсацію за порушення авторського права у розмірі 1 280 000,00 грн та судові витрати у розмірі 32 532,75 грн.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частинами 1, 3 ст. 441 ЦПК України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

На адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) 30 жовтня 2019 приватним виконавцем було відправлено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60461259.

Конверт повернувся до приватного виконавця за закінченням встановленого строку зберігання.

У своєму поданні приватний виконавець зазначає, що ним отримано відомості з ЦМУ ДМС України в м. Києві про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості з ЦМУ ДМС України в м. Києві щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А як передбачено ч. 6 ст. 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантовано свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 2 квітня 2012 року № 512/5 в поданні про обмеження виїзду боржника за межі України повинно зазначатись, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Проте будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення - виконавцем суду не надано.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

З урахуванням викладено та того, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення суд вважає, що державний виконавець дійшов передчасного висновку про необхідність обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 81, 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження» суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя - І.В. Белоконна