Ухвала суду № 90928660, 03.08.2020, Романівський районний суд Житомирської області

Україна

Романівський районний суд Житомирської області

290/627/20

У Х В А Л А

3 серпня 2020 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2020 року, до подання позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування у Романівської районної державної адміністрації Житомирської області розпорядження голови вказаної державної адміністрації, виданого в період з 2017 року по 2018 рік, про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для виділення у власність земельних ділянок (паїв) власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

У заяві про забезпечення доказів ОСОБА_1 зазначив, що особи, які можуть набути статусу позивачів, зверталися до суду з вимогою про виділення їм земельних часток (паїв), однак на підставі розпоряджень голови Романівської районної державної адміністрації Житомирської області дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою надано для ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а останнім такий дозвіл не надано. Також ОСОБА_1 вказав, що Романівська районна державна адміністрація відмовляється надати інформацію щодо виділення конкретних земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посилаючись на те, що вказана інформація являється конфіденційною.

В обґрунтування необхідності забезпечення доказів, ОСОБА_1 зазначив, що невжиття заходів забезпечення доказу унеможливлює встановлення складу учасників справи та може призвести до втрати засобу доказування.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Процесуальний механізм забезпечення доказів – це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Зі змісту заяви про забезпечення доказів вбачається, що заявники просять суд з метою забезпечення доказів витребувати в Романівської районної державної адміністрації Житомирської області розпорядження голови цієї державної адміністрації, на підставі якого згідно до вимог статті 55 Закону України «Про землеустрій» ОСОБА_4 та ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою.

Припущення заявників, що дане розпорядження голови вказаної державної адміністрації може бути втрачене є безпідставним і таким, що не потребує судового реагування, в порядку, визначеному статтями 116-118 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до вимог статей 6, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються.

Оригінали даного акту місцевої державної адміністрації або належним чином завірені їх копії, на підставі якого надано дозвіл громадянам на виготовлення документації із землеустрою, і який є актом індивідуальної дії, є в наявності, окрім даного органу державної влади, також у заявників (замовників) документації із землеустрою, і є складовою частиною документації із землеустрою. Оригінал примірника документації із землеустрою, окрім заявника, зберігається в територіальному органі Держгеокадастру, повноваження якого поширюються на територію Романівського району Житомирської області.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 116 ЦПК України, заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Неможливість на дату звернення до суду отримати і долучити до позову копії акта індивідуальної дії, який є предметом оскарження, є підставою заявити одночасно з цим позовом клопотання про витребування цих доказів, навівши відповідні мотиви того, чому не вдалося отримати спірне рішення самостійно.

Відповідно до статей 5, 6, 11 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

Інформація про фізичну особу (персональні дані) – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Ім`я фізичних осіб, що зазначені в розпорядженні та (або) розпорядженнях голови Романівської районної державної адміністрації Житомирської області, і яке та (або) які заявники вимагають витребувати в якості забезпечення доказів, а також номера прожеребкованих земельних ділянок та їх площа, не відноситься до конфіденційної інформації.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З письмового повідомлення голови Романівської районної державної адміністрації Житомирської області від 7 грудня 2017 року вбачається, що заявники лише частково реалізували своє право щодо захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отримавши відмову у наданні інформації про виділення у власність конкретних земельних ділянок (паїв) конкретним громадянам, останні протягом трьох років, починаючи з грудня 2017 року, не оскаржували та не визнавали незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Слід також відмітити, що заявники не в повній мірі реалізували наданні чинним законодавством повноваження щодо збору доказів відносно всіх осіб, зокрема, як вбачається з вищевказаного повідомлення голови державної адміністрації, інформація відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представником заявників не запитувалася.

Окрім цього, доводи представника заявників про те, що невжиття заходів забезпечення доказу унеможливлює встановлення складу учасників справи є безпідставними, оскільки сторона в цивільному процесі, зокрема позивач, може реалізувати свої процесуальні права, передбачені частиною другою статті 49 ЦПК України щодо зміни предмета або підстави позову та/або збільшення або зменшення розміру позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, а також згідно частин першої та другої статті 51 ЦПК України має право до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача, або у разі, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, - заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що представником заявників належним чином не обґрунтовано та не доведено наявність обставин, що засіб доказування може бути втрачений, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Керуючись статями 116-118 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , що подана в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про забезпечення доказів - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя М.В. Ковальчук