Вирок № 90927356, 12.08.2020, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1320/18

Провадження №1-кп/654/21/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року Голопристанський районний суд Херсонської області

в складі:

головуючого судді Сіянка В. М.

за участю:

секретарів: Петришак В. П., Луцюк К. Л., Бакай В. В.

прокурорів: Коваленка І. П., Дворецького О. О.

Бородіної О. С., Часник М. М.

захисників: Бекалюка В. І., Загуровського О. В.

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників

потерпілих: Бузіна О. В., Кисельова М. Ю.

цивільного позивача Саєнка І. В.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду кримінальну справу (кримінальне провадження № 12017230000000293) про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кобзарівка Тернопільської області, громадянина України, освіта вища, одружений, пенсіонер, раніше не судимого, проживає за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 28 червня 2017 року близько 06.55 години, керуючи технічно справним автомобілем CHEVROLET CAPTIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі зі сторони м. Гола Пристань в сторону м. Олешки Херсонської області на 13 км + 287 м автодороги Р-57 Голопристанського району Херсонської області, порушуючи вимоги п.п. 2.3 (б), 10.1, 11.3, 12.1, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року (з наступними змінами та доповненнями), проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, перед зміною напрямку руху для здійснення маневру обгону виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу у русі автомобілю MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху зі сторони м. Олешки у напрямку м. Гола Пристань, унаслідок чого допустив зіткнення з останнім, яке відбулося на смузі руху автомобіля MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної події обвинувачений ОСОБА_3 заподіяв: водію автомобіля MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження від яких останній помер на місці події; пасажиру автомобіля MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла у лікарняному закладі; пасажиру автомобіля MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.

Діяння ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового слідства за ст. 286 ч.3 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому та спричинили загибель кількох осіб.

Дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні під час судового розгляду справи та спростовується наступним.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї вини в інкримінованому йому злочині не визнав, показав, що 28.06.2017 зранку він разом зі своїми співробітниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 поверталися додому із с. Приморське Голопристанського району Херсонської області. Він був за кермом автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 світлого кольору. Вказаний автомобіль був технічно справним, стомленим він не перебував. Приблизно на середині відрізку автодороги між м. Гола Пристань та м. Олешки він наздогнав автобус жовтого кольору, який рухався зі швидкістю 60 км/год. Впевнившись, що зустрічна смуга вільна, з метою здійснення маневру обгону він включив показник лівого повороту, прискорився та здійснив обіг вказаного автобуса, повернувшись у свою смугу руху. По зустрічній смузі руху рухалися декілька автомобілів і коли вони роз`їздилися з першим автомобілем, з зустрічної смуги на його смугу руху, перед ним виїхав автомобіль темного кольору, внаслідок чого відбулося зіткнення передньою лівою частиною автомобіля під його керуванням та даного автомобіля темного кольору, після чого він втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то побачив, що його автомобіль був на правому узбіччі по ходу його автомобіля, розвернутим у протилежному напрямку, в бік м. Гола Пристань. Його витягнули з автомобіля та поклали біля автомобіля, бо не міг стояти, а потім на автомобілі швидкої допомоги відвезли в лікарню м. Гола Пристань, де йому надали медичну допомогу.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до ст. 94 цього Кодексу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно п. 17 ч.1 ст. 3 КПК України (в редакції станом на 28.06.2017) слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 40 КПК України (в редакції станом на 28.06.2017) слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 39 КПК України (в редакції станом на 28.06.2017) керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

У відповідності до ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

Таким чином, Кримінальний процесуальний кодекс України дозволяє у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань проведення лише огляду місця події, а інші процесуальні дії повинні здійснюватися виключно після внесення відомостей до вказаного реєстру.

Згідно наданого стороною обвинувачення до суду реєстру матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженню огляд місця пригоди проводився слідчим 28.06.2017 в період часу з 09.10 до 12.07 години (т. 1 а. с. 7).

З наданою стороною обвинувачення витягу з реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за № 12017230000000293 зареєстроване 28.06.2017 о 15.16 годині (т. 3 а. с. 62).

Натомість, виходячи із відповіді начальника КУ «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської обласної ради Лисенка Є. М. від 24.04.2018 № 04-2432, труп ОСОБА_4 був доставлений у бюро СМЕ разом із постановою слідчого Шаповала С. А. 28.06.2017 о 12.00 годині (т. 4 а. с. 149-150).

Постанова слідчого ОСОБА_10 від 28.06.2017 не містить в собі номеру кримінального провадження, який би був зареєстрований в ЄРДР (т. 3 а. с. 224). Не містить в собі такого номеру і сам висновок судово-медичної експертизи № 721 від 14.07.2017, а також інші експертизи, які проводилися на підставі даної постанови слідчого (т. 3 а. с. 93-99), що додатково підтверджує прийняття слідчим постанови до моменту внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Тобто, приймаючи постанову про призначення судово-медичної експертизи від 28.06.2017 та направляючи на таку експертизу труп ОСОБА_4 , слідчий діяв з грубим порушенням норм КПК України, а саме у супереч ч. 3 ст. 214 КПК України прийняв процесуальне рішення про призначення судово-медичної експертизи до внесення відомостей до ЄРДР, не будучи, крім того, уповноваженою на ведення досудового розслідування особою, оскільки відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР не були внесені на той момент часу, а тому відповідно до ст. 86 КПК України висновки судових експертиз, які були проведенні на підставі даної постанови слідчого, а саме висновки: № 721 від 14.07.2017; № 1521 від 29.06.2017; № 399 від 03.07.2017; № 890 від 14.07.2017 (т. 3 а. с. 93-99) є недопустимими доказами і на них не може посилатися суд при ухваленні вироку, у зв`язку з чим вказані вище висновки судових експертиз, надані стороною обвинувачення в якості доказів, судом відкидаються та не враховуються при ухваленні даного вироку як недопустимі докази.

У відповідності до ст. 242 КПК України (в редакції станом на 28.06.2017) експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Згідно статті 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

За ст. 102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

Відповідно до п. 1.1 Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року N 6, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 р. за N 249/785 (далі по тексту – Правила) судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (надалі - експертиза) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та нормативними документами Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно пункту 1.3 Правил експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а також за направленням судово-медичних експертів інших структурних підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі.

У відповідності до пункту 1.28. Правил кожний висновок експерта (акт) повинен складатися з таких розділів:

1.28.1. Вступної частини, яка включає: титульний лист, питання, поставлені на вирішення експертизи, і стислий зміст обставин справи;

1.28.2. Дослідної частини, яка включає опис речових доказів і безпосередньо токсикологічне дослідження;

1.28.3. Підсумків.

Згідно пункту 4.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 січня 2013 р. за N 1/22533 (з наступними змінами та доповненнями) (далі по тексту Інструкції) висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта зазначаються, серед іншого:

дата надходження документа про призначення експертизи (залучення експерта);

документ про призначення експертизи (залучення експерта), його найменування і дата складання, найменування органу та/або посада і прізвище особи, який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта);

перелік об`єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження);

відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів);

спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об`єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість;

запис про відповідність матеріалів та об`єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта);

перелік питань (дослівно у формулюванні документа про призначення експертизи (залучення експерта)), які поставлено на вирішення експертизи; якщо питання сформульовано неясно або його редакція не відповідає рекомендаціям, але зміст завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції документа про призначення експертизи (залучення експерта) він може дати відповідні роз`яснення і викласти питання в редакції, що відповідає зазначеним рекомендаціям; якщо поставлено декілька питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найдоцільніший порядок дослідження; якщо деякі питання, що містяться у документі про призначення експертизи (залучення експерта), вирішувались при проведенні експертиз різних видів, - відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці експертизи; якщо питання, які поставлені на вирішення експертизи, доцільно вирішувати в іншому порядку, ніж той, що визначений у документі про призначення експертизи (залучення експерта), - зазначається, у якому порядку вирішуватимуться ці питання;

питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціативи (якщо таке розглядалось);

дата направлення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, дата надходження додаткових матеріалів або відомостей про наслідки розгляду клопотання; обставини справи, які мають значення для надання висновку, з обов`язковим зазначенням джерела їх отримання;

нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 липня 2010 року N 1722/5, інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, за правилами бібліографічного опису, із зазначенням реєстраційних кодів методик проведення судових експертиз з Реєстру методик проведення судових експертиз, який ведеться відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 жовтня 2008 року N 1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2008 року за N 924/15615.

У відповідності до пункту 2.3 Інструкції експерту забороняється, серед іншого, самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Наданий стороною обвинувачення в якості доказу висновок судово-медичної експертизи № 787 від 03.08.2017 (т. 3 а. с. 100-101) не відповідає вказаним вище нормам законодавства, оскільки хоча експерт у висновку і посилається на постанову слідчого Шаповала С. А. від 13.07.2017 (т. 3 а. с. 223) як на підставу для проведення експертизи, питання, які виклав експерт у своєму висновку повністю відрізняються із формулюванням питань, викладених у постанові слідчого, а також щодо їх кількості, без наведення питань, які поставив перед експертом слідчий та без роз`яснень щодо формулювання питань у іншій редакції як то передбачає п. 4.14 Інструкції. У даному висновку експерта не зазначено що саме надійшло на експертизу та інформацію з яких документів використовував експерт при її проведенні (матеріали кримінального провадження, додаткові матеріали, медична документація тощо), не наведено жодних даних про нормативні акти, методики, рекомендовану науково-технічна та довідкову літературу з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, якими керувався експерт при проведенні експертизи.

Таким чином експертиза, за результатами якої складений висновок експерта № 787, проведена на підставі постанови, яка стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК не відкривалась і суду на підтвердження законності її проведення не надавалась. Постанова, яка відкрита стороні захисту і надана суду, до висновку, що досліджується, відношення не має. Експертиза на її підставі не проводилась.

Згідно з висновком експерта № 787, крім трупа, об`єктом дослідження експертизи була медична карта №11734/2017 стаціонарного хворого нейрохірургічного відділу Херсонської ОКЛ Коротиш Г.О. У висновку вказується, що відповідно до медичної карти №11734/2017 стаціонарного хворого Херсонської ОКЛ після ДТП, із 28.06 до 04.07.2017, ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні у Голопристанській ЦРЛ, де була прооперована. Наведене підтверджується епікризом, приєднаним до вказаної медичної карти. Після операції у зв`язку з післяопераційним ускладненням хвора в тяжкому стані була переведена на стаціонарне лікування до Херсонської ОКЛ, де померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сама медична карта стаціонарного хворого Голопристанської ЦРЛ - ОСОБА_5 експертам не надавалась, тому ними не досліджувалась. Разом з тим ця карта містила у собі відомості, що мали значення для встановлення справжніх причин смерті ОСОБА_5 .

Суд погоджується із думкою сторони захисту, що, відомості, які містились у недослідженій експертами медичній карті могли свідчити про те, що смерть потерпілої настала з причин, пов`язаних із неправильним лікуванням останньої після ДТП, а не виключно внаслідок ушкоджень, отриманих під час зіткнення транспортних засобів і таке твердження стороною обвинувачення не спростоване.

При цьому насправді медична карта № 03386 стаціонарного хворого Голопристанської ЦРЛ ОСОБА_5 у розпорядженні слідчого була. Ця карта, була отримана старшим слідчим Шаповалом С.А. на запит №752/8-2017, що підтверджується супровідним листом № 953/01-03 від 31.07.2017, підписаним головним лікарем Голопристанської ЦРЛ (т. 3 а. с. 150).

У подальшому отримана карта слідчим з дотриманням процесуальних норм не оглядалась, експертам для проведення судово-медичної експертизи не надавалась і стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК не відкривалась.

Подальша доля вказаної медичної карти у матеріалах кримінального провадження не відображена. Експертом при проведенні судово-медичної експертизи досліджувалась медична карта № 11734/2017 стаціонарного хворого Херсонської ОКЛ ОСОБА_5 . Відомості із цієї карти, у тому числі дані епікризу із Голопристанської районної лікарні, наведені у висновку експерта № 787. Процесуальне джерело отримання вказаної медичної карти, якою обґрунтовується причина смерті ОСОБА_5 , ні у висновку експерта, ні в інших відкритих стороні захисту матеріалах досудового розслідування, не вказане. Ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до вказаної карти суду не надавалась і стороні захисту не відкривалась.

Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що медична карта № 11734/2017 стаціонарного хворого Херсонської ОКЛ ОСОБА_5 , була надана експертові слідчим, а не отримана ним самостійно з іншого джерела, яким може бути медична установа, у якій потерпіла померла.

Медична карта, якою обґрунтовується висновок експерта №787, є недопустимим доказом, оскільки не була відкрита стороні захисту на підставі ч. 12 ст. 290 КПК, тому що її «де факто» в матеріалах справи ніколи не було. Вона була отримана самостійно експертом, а не слідчим (як це передбачено вимогами КПК України), тому останнім для проведення експертизи не надавалась.

Разом з тим будь-які матеріали, надані експертові не особою, яка призначила експертизу, а іншими особами, у спосіб, не передбачений вимогами КПК, є матеріалами, отриманими експертом самостійно.

А згідно з вимогами ч. 4 ст. 69 КПК експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд, виклавши свою позицію у постанові від 7 серпня 2019 року по справі №555/456/18. Згідно з цією постановою судово-медична експертиза, яка досліджувала труп та медичну документацію при відсутності ухвали про надання доступу до останньої, визнана такою, що проведена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а її висновок – недопустимим доказом.

Відповідно до чинного на час проведення експертизи Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров`я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затвердженому спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я та Генеральної прокуратури України від 28.11.2012 року № 1095/955/119 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2106/22418 (далі - Порядок), працівники бюро судово-медичної експертизи, в числі інших, покладених на них функцій:

- проводять розтин трупа впродовж доби з моменту його надходження до бюро судово-медичної експертизи;

- проводять судово-медичну експертизу трупа з усіма необхідними лабораторними дослідженнями та у строк не більше одного місяця складають висновок експерта.

Такимчином Порядок розмежовує патологоанатомічний розтин, проведення якого не регламентоване КПК, і судово-медичну експертизу, яка є процесуальною дією.

Тому посилання на те, що при проведенні розтину трупа експерт може досліджувати і отриману ним самостійно медичну документацію, у даному випадку не обґрунтоване.

У даному випадку експерт проводив не розтин трупа, а судово-медичну експертизу, яка регламентується вимогами КПК.

Крім того, Верховний Суд у вже згаданій постанові від 7 серпня 2019 року по справі №555/456/18 зазначив, що у будь-якому разі речові докази та документи, які надаються експертові, повинні бути отриманні у спосіб, передбачений статтею 93 КПК, належним чином залучені до кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК (залежно від способу збирання) і набути відповідного процесуального статусу. З ними повинні мати можливість ознайомитися сторони, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, як під час досудового розслідування в порядку статті 221 КПК, так і після його закінчення в порядку статті 290 КПК.

Виходячи з наведеного, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичної карти, отриманої експертом самостійно, тобто з порушенням вимог ч. 4 ст. 69 КПК, і відсутність її в матеріалах кримінального провадження у зв`язку з ненаданням слідчому, а також відсутність процесуальних документів, які свідчать про джерело отримання медичної карти експертом, та невідкриття їх стороні захисту, з огляду на положення частини 12 статті 290 КПК, виключає допустимість залучення як доказів як самих документів, так і висновку експерта, формування якого здійснювалося на їх основі.

Свій висновок з питання дослідження медичних документів, наданих для дослідження судово-медичної експертизи, зробила і об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 27 січня 2020 року по справі №754/1428/17.Згідно з цим висновком відсутність у матеріалах кримінального провадження документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 цього Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п.1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення із такими документами.

Аналізуючи вказаний висновок об`єднаної палати, слід зазначити, що ключовою умовою для невизнання висновку експерта недопустимим з причин відсутності у матеріалах кримінального провадження документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК, є отриманнязазначених документів у визначеному законом порядку. Оскільки у даній справі медичні документи були отримані експертом самостійно, у непроцесуальний спосіб, з порушенням встановленого законом порядку, то ці порушення у сукупності з відсутністю вказаних документів у матеріалах кримінального провадження і невідкриттям їх стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК, тягнуть за собою визнання висновку експерта № 787 за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 недопустимим доказом, у зв`язку з чим вказаний висновок судово-медичної експертизи, наданий стороною обвинувачення в якості доказу, судом відкидається та не враховується при ухваленні даного вироку як недопустимий доказ.

Крім того, недопустимими доказами є фактичні дані, процесуальним джерелом отримання яких є висновок експерта № 255 від 12.08.2017 (т. 3 а. с. 103-104) за результатами проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_6 .

Згідно з висновком, предметом дослідження експертизи були копії медичних документів на ім`я ОСОБА_6 , зокрема:

?медичної карти стаціонарного хворого № 03385 реанімаційного відділення Голопристанської центральної районної лікарні Херсонської області;

?МСКТ голови ОСОБА_6 від 19.07.2017;

?виписного епікризу №12766/2017;

?огляду ОСОБА_11 03.08.17 в центрі терапії очей;

?витягу з обстеження 03.08.2017 ОСОБА_6 в ПП “Експрес Оптика”;

?МСКТ голови ОСОБА_11 від 04.08.2017;

?довідки лікарсько-консультативної комісії Херсонської міської клінічної лікарні ім. Тропіних.

Відповідно з п. 1.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.95 і зареєстрованих у МЮ України 26.07.95 за №255/791 (надалі – Правила), судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України і цими Правилами.

Згідно з п. 4.4. Правил при проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. У виняткових випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.

При проведенні даної експертизи всупереч вимогам п.4.4 Правил були використані не оригінали, а копії медичних документів. Винятковість, яка б давала право на використання копій замість оригіналів, у висновку не наведена. Крім того, у висновку відсутні відомості про особу, яка засвідчила медичні документи, що досліджувались, а також про засвідчення їх належною печаткою. Враховуючи, що при виконанні експертизи були використані не належні медичні документи, викладені у її висновку фактичні дані, процесуальним джерелом отримання яких вона є, не можуть вважатись допустимими доказами.

Крім того, медичні документи, що досліджувались експертом при проведенні судово-медичної експертизи, були отримані без належного процесуального оформлення виходячи з наступного.

У медичній карті стаціонарного хворого № 03385 реанімаційного відділення Голопристанської центральної районної лікарні Херсонської області наведена інформація, яка, відповідно до вимог кримінального процесуального закону (ст. 162 КПК), належить до охоронюваної законом таємниці. Тому для надання вказаної медичної карти до експертної установи слідчому необхідно було здійснити тимчасовий доступ з можливістю їх вилучення відповідно до положень ст.159 КПК, яка передбачає обов`язкову наявність ухвали слідчого судді.

Наведені вимоги КПК стороною обвинувачення порушені, що свідчить про недопустимість отриманої слідчим медичної карти як доказу у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

У даному кримінальному провадженні діяннями, які потребували попереднього дозволу суду, є отримання стороною обвинувачення не приєднаного до матеріалів кримінального провадження документу – медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 , яка містить у собі охоронювану законом таємницю, без ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу.

Оригінал вказаної медичної карти був отриманий старшим слідчим Шаповалом С.А. на його запит №752/8-2017, що підтверджується раніше проаналізованим супровідним листом № 953/01-03 від 31.07.2017, підписаним головним лікарем Голопристанської ЦРЛ (т. 3 а. с. 150-151).

Слідчий, маючи у своєму розпорядженні оригінал медичної карти, із не наведених у процесуальних документах причин, всупереч згаданим вимогам п. 4.4. Правил, надав для проведення судово-медичної експертизи її копію.

Надані експертові документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.

У висновку експерта та інших наданих суду документах відсутні відомості про те, хто саме, коли і з якою метою, після того, як оригінал медичної карти був наданий слідчому, отримав її, скопіював і засвідчив своїм підписом та належною печаткою і на якій правовій підставі передав засвідчену копію слідчому.

Джерело отримання інших, крім медичної карти, документів, копії яких всупереч вимогам п.4 Правил досліджувались експертом, а також процесуальні документи, які б свідчили про їх вилучення чи отримання слідчим у законний, передбачений КПК спосіб, та самі медичні документи стороні захисту не відкривались і в матеріалах справи відсутні. Як і у випадку з медичною картою, незрозуміло, хто саме, коли і з якою метою засвідчив копії медичних наданих експертові медичних документів своїм підписом та належною печаткою і якою саме. В постанові слідчого від 07.08.2017 (т. 3 а. с. 228) для експертизи надавалися матеріали кримінального провадження, а не медичні документи.

У складеному слідчим опису матеріалів кримінального провадження (т. 3 а. с. 201) відсутні будь-які медичні документи, які досліджувалися експертами при проведенні судово-медичних експертиз № 787 від 03.08.2017 та № 255 від 12.08.2017, тобто така документаціє не є матеріалами кримінального провадження і стороні захисту, в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України не відкривалася.

Враховуючи, що при проведенні експертизи, всупереч вимогам п.4 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, безпідставно досліджувались копії, а не оригінали медичних документів, які були завірені невідомими особами і отримані слідчим у непроцесуальний спосіб, з порушенням встановленого законом порядку, у висновку експерта не наведено жодних даних про нормативні акти, методики, рекомендовану науково-технічну та довідкову літературу з Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури, що використовується під час проведення судових експертиз, якими керувався експерт при проведенні експертизи, то ці порушення у сукупності з відсутністю вказаних документів у матеріалах кримінального провадження і невідкриттям їх стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК, тягнуть за собою визнання висновку експерта № 255 від 12.08.2017 за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_6 недопустимим доказом, у зв`язку з чим вказаний висновок судово-медичної експертизи, наданий стороною обвинувачення в якості доказу, судом відкидається та не враховується при ухваленні даного вироку як недопустимий доказ.

Таким чином, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що стороною обвинувачення суду не надано допустимих доказів, які б підтверджували в установленому законом порядку, настання наведених в обвинувальному висновку наслідків щодо причин смерті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та тяжкості спричинених ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

При ухваленні вироку суд бере за основу висновок судової комплексної комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 28268/19-52/33679/19-52 від 20.03.2020 (т. 5 а. с. 16-35) відповідно до якого:

?в даному випадку мало місце зустрічно-кутове зіткнення транспортних засобів і їх первинний контакт відбувся перед передньою лівою кутовою частиною автомобіля CHEVROLET та передньою лівою кутовою частиною автомобіля MAZDA, при цьому в момент первинного контакту їх повздовжні вісі знаходилися під тупим кутом, який можна кількісно оцінити величиною близько 165-175 градусів, розкритим по ходу годинникової стрілки відносно поздовжньої осі автомобіля CHEVROLET. Місце первинного контакту автомобілів CHEVROLET та MAZDA знаходилося дещо перед (як у поздовжньому так і поперечному напрямку) розташуванням початку розливу технічної рідини (позначка № 4 на схемі ДТП) та слідів ковзання з осипом ґрунту (позначка № 5 на схемі ДТП), тобто на смузі руху автомобіля CHEVROLET. Орієнтовне розташування даних транспортних засобів наведено в дослідницькій частині (рис. 3). Дана пригода характеризувалась прямолінійним рухом автомобіля CHEVROLET в межах своєї смуги руху (ближче до особової) та маневруванням автомобіля MAZDA ліворуч при якому він виїхав на смугу руху автомобіля CHEVROLET (рис. 3 та додаток 1). В подальшому, при післяконтактному переміщенні як автомобіль MAZDA так і автомобіль CHEVROLET здійснювали обертово-поступальний рух проти ходу годинникової стрілки до їх кінцевого положення (рис. 4 та додаток 1).

?пояснення свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також водія автомобіля CHEVROLET ОСОБА_3 в частині вказаних ними якісних характеристик, місця зіткнення автомобілів CHEVROLET та MAZDA, з технічної точки зору, спроможні. В свою чергу, версія сторони обвинувачення в цій частині не узгоджується із зафіксованою на схемі ДТП слідовою та речовою інформацією, тобто, з технічної точки зору, неспроможна.

?покази свідка ОСОБА_15 в частині вказаних ним параметрів розташування транспортних засобів (автомобілів CHEVROLET та Hyundai) як відносно один одного так і відносно елементів проїзної частини або швидкісних характеристик руху даних транспортних засобів перед пригодою, з технічної точки зору, неспроможні.

?при викладених в наданих на дослідження матеріалах справи обставинах виникнення даної ДТП, в даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля MAZDA ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.6 ґ), 11.3 та 10.1 Правил дорожнього руху України та мав можливість попередити дану ДТП, виконуючи вимоги пункту 11.3 Правил дорожнього руху України. В свою чергу водій автомобіля CHEVROLET ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці, з моменту виникнення небезпеки для його руху, повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України та не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем MAZDA шляхом застосування екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу.

?при викладених в наданих на дослідження матеріалах справи обставинах виникнення даної ДТП, в діях водія автомобіля CHEVROLET ОСОБА_3 невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які б знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, не вбачається. В свою чергу, при викладених в наданих на дослідження матеріалах справи обставинах виникнення даної ДТП, з технічної точки зору, дії водія автомобіля MAZDA ОСОБА_4 не відповідали вимогам пунктів 11.3 та 10.1 Правил дорожнього руху України та вказані невідповідності знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

?в даній дорожній обстановці, за встановлених судом обставин зближення транспортних засобів, технічною причиною виникнення даної ДТП став виїзд автомобіля MAZDA на смугу руху, по якій рухався автомобіль CHEVROLET, в безпосередній близькості від останнього.

Вказане експертне дослідження № 28268/19-52/33679/19-52 від 20.03.2020 проведене на підставі ухвали суду, яка містила вихідні дані, встановлені як під час досудового розслідування так і під час судового слідства, і викладені у ньому висновки не суперечать встановленим судом обставинам справи.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 – водій автобуса та очевидець ДТП, пояснив, що 28.06.2017 він зранку на автобусі Богдан жовтого кольору віз людей до м. Олешки, рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год і в цей час його обігнав автомобіль Шевроле Каптіва світлого кольору, який рухався приблизно зі швидкістю 90 км/год та увімкнувши покажчик правого повороту повернувся у свою полосу руху і через деякий час, за який автомобль Шевроле Каптіва встиг проїхати приблизно метрів 60, він побачив як сталося зіткнення даного автомобіля з автомобілем ОСОБА_16 , який рухався у зустрічному напрямку та виїхав на смугу руху автомобіля Шевроле Каптіва, намагаючись обігнати автомобіль, який рухався попереду ОСОБА_16 у попутному для автомобіля ОСОБА_16 напрямку. Удар був дуже сильний, розлетілися частини кузовів автомобілів, а в автомобіля Шевроле Каптіва було відбито переднє ліве колесо, яке вдарилося об кузов автобуса, яким він керував.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що 28.06.2017 близько 06.00 години він разом з обвинуваченим, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 виїхали з с. Приморське Голопристанського району Херсонської області в напрямку м. Тернопіль. За кермом автомобіля Шевроле Каптіва був обвинувачений, за ним сидів ззаду на пасажирському сидінні ОСОБА_18 , він сидів поруч з останнім, а праворуч від водія на передньому пасажирському сидінні був ОСОБА_12 . За дорожньою обстановкою він спостерігав час від часу. Приблизно посередині відрізку шляху між містами ОСОБА_19 та Олешки Херсонської області він помітив, що їх автомобіль їхав за жовтим автобусом типу ОСОБА_20 , а потім обвинувачений обігнав даний автобус і повністю повернувся у свою смугу руху, після чого через нетривалий проміжок часу він відчув удар від зіткнення автомобілів, а саме їхній автомобіль зіткнувся із автомобілем Мазда темного кольору, їхній автомобіль від удару почало розкручувати і зупинилися вони на узбіччі по ходу свого руху, задньою частиною в напрямку м. Олешки. Після цього він вийшов з автомобіля, а також з автомобіля вийшов ОСОБА_21 . У ОСОБА_18 були візуальні тілесні ушкодження, з голови текла кров, а обвинуваченого ОСОБА_3 дістати з автомобіля вони не змогли, так як двері водія були заблоковані. Через деякий час, за допомогою інших водіїв, вони змогли відчинити водійські двері та дістали обвинуваченого із салону автомобіля Шевроле Каптіва та посадили на узбіччі. Біля них зупинився жовтий автобус, якого вони обганяли, а також в стороні валялося відірване ліве переднє колесо автомобіля Шевроле. Після цього ОСОБА_18 та обвинуваченого автомобілями швидкої допомоги відвезли до лікарні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_17 , доповнивши їх тим, що після обгону автобуса вони повернулися у свою смугу руху, роз`їхалися з легковим автомобілем, який їхав їм на зустріч і в цей час їм на зустріч із зустрічної смуги руху виїхав автомобіль Мазда темного кольору, який вдарив їх у передній лівий бік. Зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля Шевроле Каптіва.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала, що 28.06.2017 вона з її подругою ОСОБА_23 їхали у салоні автомобіля Мазда 3 темного кольору, скориставшись послугами водія ОСОБА_24 , який був зареєстрований у ОСОБА_25 , їхали з м. Херсона на відпочинок на море. Вона сиділа ззаду за правим пасажирським сидінням, біля дверей автомобіля. Посередині ззаду сиділа її подруга ОСОБА_26 та за водієм ззаду сиділа ОСОБА_27 , а на правому передньому пасажирському сидінні сидів якийсь хлопець, тобто автомобіль був повністю завантажений пасажирами. Їхали швидко. Попереду них їхав повільно легковий автомобіль сірого кольору, радянського виробництва, на даху якого були якісь речі, який почав приймати вправо і водій ОСОБА_28 з метою обгону попереду їдучого автомобіля різко викрутив кермо вліво і приблизно через секунду відбулося зіткнення. Потім її у лікарню забрала машина швидкої допомоги.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показав, що 28.06.2017 зранку він їхав з с. Кохани до м. Херсона. Попереду нього їхав вантажний автомобіль та автобус, яких він не обганяв. Самого зіткнення він не бачив, почув сильний удар. Коли під`їхав до місця зіткнення, то побачив, що на узбіччі стояв автобус та розбиті автомобілі ОСОБА_16 та ОСОБА_30 , які стояли на узбіччі по ходу свого руху. Також видав слідчому відеозапис з відеореєстратора, установленого в його автомобілі та оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з відеореєстратора, встановленого в автомобілі свідка ОСОБА_29 (т. 3 а. с. 84-89) з якого вбачається, що значна частина уламків від автомобілів MAZDA та CHEVROLET знаходяться саме на смузі руху автомобіля CHEVROLET і, очевидно, була прибрана на смугу руху автомобіля MAZDA для організації проїзду місця зіткнення транспортних засобів, - учасників ДТП автомобілями, які рухалися по дорозі та які не були причетні до даної ДТП, оскільки на фототаблицях до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.06.2017 (т. 3 а. с. 66-89) видно, що рух транспортних засобів в місці первинного контактування автомобілів MAZDA та CHEVROLET був організований працівниками поліції саме по смузі руху автомобіля CHEVROLET і на цій смузі руху майже відсутні уламки транспортних засобів.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.06.2017 (т. 3 а. с. 66-89), в ході якого було оглянуто місце пригоди, зафіксовано дорожню обстановку, сліди розливу технічних рідин, сліди ковзання та осипу ґрунту, кінцеве розташування транспортних засобів, учасників ДТП, зафіксовані візуальні ушкодження автомобілів, учасників ДТП, складено план-схему ДТП та з фототаблицями до протоколу.

Згідно з висновком комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 10.1/10.4–0168:18 від 30.07.2018 (т. 4 а. с. 160-166), зіткнення автомобілів Chevrolet та Mazda відбулось на смузі руху до м. Олешки, в місці початку слідів розливу паливно-мастильних речовин автомобіля Mazda 3 НОМЕР_2 (зафіксованого на план-схемі до протоколу ОМП під умовним позначенням №4), тобто на смузі руху автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Показання водія автомобіля Chevrolet ОСОБА_3 та пасажира ОСОБА_12 про те, що після завершення обгону, автомобіль у якому вони перебували, рухався у своїй смузі руху зі швидкістю 80-90 км/год. і на його смугу виїхав автомобіль Mazda, після чого відразу відбулось зіткнення, не суперечить встановленому експертним шляхом місцю зіткнення, механізму зіткнення та об`єктивним слідовим даним, які зафіксовані на ділянці ДТП, а тому можуть вважатись технічно спроможними.

При заданих обставинах розвитку дорожньо-транспортної пригоди та комплексу вихідних даних відсутні підстави технічного характеру стверджувати про те, що дії водія автомобіля Chevrolet ОСОБА_3 не відповідали технічним вимогам п.п. 10.1, 11.3, 12.1 та 14.2 (в) Правил дорожнього руху України, а тому, відповідно, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями цього водія та виникненням дорожньо-транспортної події.

Згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи № 5982 від 07.12.2018 (т. 4 а. с. 174-182), місце зіткнення автомобіля CHEVROLET під керуванням водія ОСОБА_3 з автомобілем MAZDA під керуванням водія ОСОБА_4 розташоване повністю на правій стороні проїзної частини дороги при напрямку руху до м. Олешки, на ділянці розташування початку розливу технологічної рідини та слідів ковзання з осипом ґрунту. В момент контактування під час ДТП автомобіль CHEVROLET рухався прямолінійно, паралельно повздовжнім елементам проїзної частини дороги по своїй смузі в напрямку м. Олешки на відстані біля 0,3м від осьової лінії дороги, при цьому автомобіль MAZDA під керуванням водія ОСОБА_4 рухався в напрямку м. Гола Пристань під кутом до повздовжніх елементів дороги з своєї смуги руху на зустрічну. Траєкторія руху автомобілів MAZDA та CHEVROLET від місця зіткнення після первинного контактування до кінцевого положення відображено на масштабній схемі, доданій до висновку (рис. 2).

Суд не погоджується з думкою сторони обвинувачення про недопустимість як доказу висновку комплексної комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 28268/19-52/33679/19-52 від 20.03.2020 на тих підставах, що експертами використовувалося при проведенні дослідження несанкціонованого програмного забезпечення та надання відповідей на питання, які експертам не ставилися, про що докладено викладено у письмовому клопотанні прокурора (т. 5 а. с. 49-52), оскільки експертами надавалися відповіді на питання, які ставилися перед ними судом у відповідній ухвалі про призначення експертизи, а правомірність використання під час експертного дослідження програмного продукту PC-Crash 10.2 (Лінц, Австрія) обґрунтовано заступником директора Київського НДІСЕ в листі від 12.02.2020 (т. 5 а. с. 73-74).

При цьому суд не погоджується із думкою сторони обвинувачення та потерпілої сторони про недопустимість висновків експертиз № 10.1/10.4–0168:18 від 30.07.2018 та № 5982 від 07.12.2018 як такі, що отримані у спосіб, не передбачений КПК України, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 8 ч.3 ст.42 КПК України обвинувачений має право збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази.

Частиною 4 статті 46 КПК України передбачено, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється підозрюваним і не може бути доручена захиснику.

Згідно ч.1 ст.242 КПК України у редакції станом на час внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, експертиза проводилась експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

У відповідності до ч. 2 ст. 243 КПК України сторона захисту мала право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 N 2147-VIII, були внесені зміни до ст. 243 КПК України, які не передбачали можливості стороні захисту проводити судову експертизу у кримінальному провадженні за її зверненням до експертної установи.

Разом з тим, відповідно до п. 4 § 2 Прикінцеві положення підпункти 11 - 27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу (зміни до ст. 243 КПК України внесені пунктом 17) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Тобто, надані стороною захисту висновки судових експертиз № 10.1/10.4–0168:18 від 30.07.2018 та № 5982 від 07.12.2018 є допустимими доказами, оскільки отримані з дотриманням норм КПК України.

Твердження представника потерпілої адвоката Бузіна О. В. про перебування обвинуваченого ОСОБА_3 на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння є голослівним та спростовується висновком токсикохімічного дослідження № 1747 від 07.07.2017 (т. 3 а. с. 147).

Показання свідка ОСОБА_15 про те, що «28.06.2017 вранці він разом зі своєю сім`єю (дружина та двоє дітей) на автомобілі Хюндай і30 реєстраційний номер НОМЕР_3 їхав з м. Херсона в сторону м. Скадовська. Приблизно в 30 км від м. Херсон, а саме між м. Олешки та м. Гола Пристань він побачив на зустрічній смузі руху автобус жовтого кольору, за яким їхав вантажний автомобіль. Хто рухався за ним він не бачив. В цей час автомобіль Шевроле Каптіва білого кольору на швидкості приблизно 100 км/год почав здійснювати обгін вантажного автомобіля та автобуса, рухаючись в його полосі на зустріч йому. З метою уникнення ДТП (так як автомобіль Шевроле Каптіва не повертався у свою смугу руху) він почав пригальмовувати свій автомобіль. Приблизна швидкість його руху була 80-90 км/год, яку він зменшив приблизно наполовину, щоб уникнути ДТП. Оскільки автомобіль Шевроле Каптіва продовжував рухатися у його полосі (на зустрічній смузі руху для автомобіля Шевроле) назустріч йому, він почав екстрене гальмування та з`їзжати на узбіччя. Роз`їхалися вони майже впритул, інтервал між автомобілями склав приблизно сантиметрів 15, його автомобіль був наполовину кузова на узбіччі. Він роздивився водія автомобіля Шевроле – це був обвинувачений. Після їхнього роз`їзду він почув сильний звук удара, подивися у дзеркало заднього виду та побачив автомобіль розбитий темного кольору, після цього зупинився на узбіччі та пішов подивитися, що там сталося. Сам момент ДТП він не бачив. Він побачив повністю розбитий в передній частині автомобіль Мазда темного кольору, який стояв на узбіччі дороги по ходу свого руху, а автомобіль Шевроле Каптіва стояв на узбіччі дороги по ходу свого руху. Жовтий автобус та вантажний автомобіль також зупинилися на дорозі, рух в обидва напрямки було заблоковано. Водія автомобіля Мазда зажало в салоні автомобіля. Він допоміг дістати двох дівчат із салону автомобіля ОСОБА_16 . Оскільки почали зупинятися інші водії, а його малі діти потребували його допомоги, він залишив місце ДТП та поїхав далі зі своєю сім`єю, залишивши пасажиру автомобіля Мазда свій номер мобільного телефону у випадку, якщо треба буде допитати його як свідка. На місці ДТП він перебував приблизно 15 хвилин» в частині, що стосуються вказаних ним параметрів розташування транспортних засобів (автомобілів CHEVROLET та Hyundai) як відносно один одного так і відносно елементів проїзної частини та швидкісних характеристик руху даних транспортних засобів перед пригодою, при ухваленні вироку суд не бере до уваги та відкидає як неправдиві, оскільки вони визнані неспроможні з технічної точки зору комісією експертів у висновку № 28268/19-52/33679/19-52 від 20.03.2020.

При ухваленні вироку суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , ОСОБА_34 як такі, що не мають доказового значення по справі, оскільки вказані особи не були очевидцями ДТП, не повідомили суду про обставини ДТП, вони перебували на місці ДТП після зіткнення автомобілів.

При ухваленні вироку суд не бере до уваги показання цивільного позивача ОСОБА_35 , допитаного за правилами свідка, як такі, що не мають доказового значення по справі, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_35 не зміг в деталях пояснити обставин ДТП, так як не бачив дорожньої обстановки через автомобіль, який рухався попереду автомобіля Mazda 3, в якому ОСОБА_35 перебував на місці правого переднього пасажира. При цьому суд також критично відноситься до показань ОСОБА_35 у судовому засіданні, оскільки під час досудового розслідування, виходячи із запитань захисників, ОСОБА_35 вказував, що обставин ДТП повідомити не може. Також, при критичній оцінці показань ОСОБА_35 суд враховує наявність у нього особистої зацікавленості у результатах даного кримінального провадження, оскільки ним заявлено до обвинуваченого цивільний позов.

При ухваленні вироку суд не бере до уваги та відкидає, як такі, що суперечать встановленим судом обставинам справи, надані стороною обвинувачення в якості доказів вини обвинуваченого наступні висновки судових експертиз:

?№ 17-5201 від 15.02.2018 (т. 3 а. с. 131-136), відповідно до якого за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди - в початковий період розвитку ситуації ДТП, автомобіль Mazda 3 р/н НОМЕР_2 та автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 рухалися у зустрічному напрямку. Мало місце контактна взаємодія ударного характеру між рухомими в зустрічному напрямку автомобілем Mazda 3 р/н НОМЕР_2 та автомобілем CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 - між передньою лівою частиною автомобіля Mazda 3 р/н НОМЕР_2 і передньою лівою частиною автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 . В початковий момент взаємного контактування автомобіль Mazda 3 р/н НОМЕР_2 та автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 розташовувалися, таким чином, що кут між поздовжніми осями становив близько 170+5° справа наліво і спереду назад, щодо продовжній осі автомобіля Mazda 3 р/н НОМЕР_2 та спереду назад і зліва направо відносно продовжній висі автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 . В умовах даної дорожньо-транспортної ситуації місце зіткнення розташовувалось на смузі руху автомобіля Mazda 3 р/н НОМЕР_2 проміж містом розташування сліду технічної рідини та місцем розташування слідів ковзання з осипом ґрунту. Встановити місце зіткнення як геометричну точку на проїзній частині не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю слідової інформації, яка вказувала би на характер та траєкторію руху транспортних засобів до моменту зіткнення, та в момент зіткнення.

?№ 17-4350/17-4352 від 15.02.2018 (т. 3 а. с. 137-146), відповідно до якого за результатами проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, в умовах даної дорожньо-транспортної події на ранній стадії її розвитку, водієві автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 при русі за межами населеного пункту необхідно було здійснювати рух зі швидкістю яка не перевищує дозволену 90 км/год, що регламентовано вимогами п. 12.6 «ґ» і п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, та перед початком виконання маневру обгону та виїздом на смуту зустрічного руху йому необхідно було переконатися, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, і що це буде безпечно і він своїми діями не створить небезпеки для інших учасників руху, що регламентовано вимогами п. 10.1 та п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху України. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти дану подію шляхом виконання вимог п. 10.1, п. 12.6 «ґ», п. 12.9 «б» та 14.2 «в» Правил дорожнього руху України. В умовах даної пригоди, водієві автомобілю MAZDA 3, р/н НОМЕР_4 , ОСОБА_4 з моменту, коли він мав об`єктивну можливість виявити що автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 виїжджає на його смугу руху, необхідно було розцінити дорожню обстановку яка склалася, як небезпечну для руху, і негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху, аж до повної його зупинки, тобто діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Якщо швидкість автомобіля MAZDA 3, р/н НОМЕР_4 складала 100 км/год, то в даному випадку належні дії водія ОСОБА_4 на ранній стадії розвитку даної дорожньо-транспортної події регламентувались вимогами п. 12.6 «ґ» і п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких йому при русі за межами населеного пункту необхідно було здійснювати рух зі швидкістю яка не перевищувала дозволену 90 км/год. В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля MAZDA 3, р/н НОМЕР_4 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем CHEVROLET CAPTIVA, який рухався в зустрічному йому напрямку, шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. Наявність технічної можливості у водія автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 запобігти даної події, дозволяє прийти до висновку про те, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди його дії не відповідали вимогам п. 10.1, п. 12,6 «ґ», п. 12.9 «б» та 14.2 «в» Правил дорожнього руху України, створювали достатні умови для настання дорожньо-транспортної пригоди, і перебували в причинному зв`язку з її настанням. Оскільки в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля MAZDA 3, р/н НОМЕР_4 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем CHEVROLET CAPTIVA, то з технічної точки зору в його діях невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв`язку з настанням даної події, не вбачається. Якщо швидкість автомобілю Mazda 3, р/н НОМЕР_5 , складала 100 км/год, то в даному випадку дії водія Mazda 3, р/н НОМЕР_5 , ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.6 «г» та п. 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. В даному випадку з технічної точки зору вказані невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України не знаходились в причинному зв`язку з настанням даної події оскільки в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобілю Mazda 3, р/н НОМЕР_5 , ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем CHEVROLET CAPTIVA. У початковий період розвитку ситуації ДТП, автомобіль Mazda 3, р/н НОМЕР_5 та автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 , рухалися у зустрічному напрямку. Мало місце контактна взаємодія ударного характеру між рухомими у зустрічному напрямками автомобілем Mazda 3 р/н НОМЕР_5 та автомобілем CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 - між передньою лівою частиною автомобіля Mazda 3, р/н НОМЕР_5 і передньою лівою частиною автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 . У початковий момент взаємного контактування автомобіль Mazda 3 р/н НОМЕР_5 та автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 розташовувалися таким чином, що кут між поздовжніми осями становив близько 170+5° справа наліво і спереду назад, щодо поздовжній висі автомобіля Mazda 3 р/н НОМЕР_5 та спереду назад і зліва направо відносно продовжній висі автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, р/н НОМЕР_1 . Місце зіткнення розташовувалось на смузі руху автомобіля Mazda 3 р/н НОМЕР_6 , проміж місцем розташування сліду технічної рідини (позиція № 4) та місцем розташування слідів ковзання з осипом ґрунту (позиція № 5). Встановити місце зіткнення як геометричну точку на проїзної частині не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю слідової інформації яка вказувала би на характер та траєкторію руху транспортних засобів до моменту зіткнення, та в момент зіткнення.

Так, зазначені висновки судових експертиз № 17-5201 від 15.02.2018 та № 17-4350/17-4352 від 15.02.2018 в частині розташування місця зіткнення автомобілів CHEVROLET та MAZDA на смузі руху останнього не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, у тому числі зафіксованим на місці пригоди слідам, оскільки вказані у висновку слід технічної рідини (позиція № 4), сліди ковзання з осипом ґрунту (позиція № 5) при огляді місця події були зафіксовані на смузі руху автомобіля CHEVROLET, тому і розташоване між ними місце зіткнення знаходилось на цій же смузі. Цю суперечність у вказаних висновках експерт ОСОБА_36 не зміг усунути під час його допиту у судовому засіданні.

Крім того, висновки експерта в частині розташування місця зіткнення суперечать показанням як водія автомобіля CHEVROLET - обвинуваченого ОСОБА_3 так і пасажирів цього ж транспортного засобу - свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (які були очевидцями ДТП), які у судовому засіданні категорично заявили, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля CHEVROLET.

Такі ж показання щодо розташування місця зіткнення на смузі руху автомобіля CHEVROLET дав у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , котрий на момент ДТП керував автобусом “Богдан”, обгін якого виконав водій ОСОБА_37 та був очевидцем ДТП.

Пасажир автомобіля MAZDA ОСОБА_22 , яка була очевидцем ДТП у суді пояснила, що безпосередньо перед зіткненням водій вказаного транспортного засобу повернув рульове колесо вліво, після чого відбулося зіткнення.

Також зазначені висновки судових експертиз № 17-5201 від 15.02.2018 та № 17-4350/17-4352 від 15.02.2018 суперечать висновку судової комплексної комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 28268/19-52/33679/19-52 від 20.03.2020, який суд взяв за основу та висновкам № 10.1/10.4–0168:18 від 30.07.2018 № 5982 від 07.12.2018, останні два з яких проводилися за копіями матеріалів досудового розслідування, тобто за тими ж вихідними даними як і висновки судових експертиз № 17-5201 від 15.02.2018 та № 17-4350/17-4352 від 15.02.2018.

Надані стороною обвинуваченні в якості доказів:

?протокол огляду трупа від 13.07.2017 (т. 3 а. с. 90-92);

?висновок судової імунологічної експертизи № 418 від 17.07.2017 (т. 3 а. с. 102);

?висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_35 № 774 від 18.08.2017 (т. 3 а. с. 105);

?висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень обвинуваченого ОСОБА_3 № 254 від 07.09.2017 та № 325 від 21.10.2017 (т. 3 а. с. 106, 108);

?висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень ОСОБА_18 № 253 від 07.09.2017 (т. 3 а. с. 107);

?висновок судової автотехнічної експертизи № 453АТ від 04.08.2017 щодо справності робочих гальмівної системи та рульового керування автомобіля MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 3 а. с. 109-114);

?висновок судової автотехнічної експертизи № 454АТ від 09.08.2017 щодо справності робочих гальмівної системи та рульового керування автомобіля CHEVROLET CAPTIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 3 а. с. 115-120);

?висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 455АТ від 29.08.2017 щодо кута розташування автомобілів MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 та CHEVROLET CAPTIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 в момент їх первісного контактування (т. 3 а. с. 121-130)

не підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України включає такі обов`язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: 1) вчиненні дій, які заборонені правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів дорожніх знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами).

Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.

Кримінальна відповідальність за ст. 286 КК настає за умови заподіяння наслідків у виді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. Заподіяння в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 286 КК. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило легке тілесне ушкодження потерпілому або майнову шкоду (пошкодження транспортного засобу, вантажу, дорожніх споруд чи іншого майна), є адміністративним правопорушенням.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст. 286 КК України наслідків.

Таким чином, стороною обвинувачення суду не надано належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбачено ст. 286 ч.3 КК України, доказів, які б підтверджували ту обставину, що саме ОСОБА_3 порушував вимоги Правил дорожнього руху України, і його дії знаходяться у причинному зв`язку із наслідками, які настали, а також не надано належних та допустимих доказів наявності таких наслідків, натомість під час судового розгляду судом на підставі досліджених доказів встановлено невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, якими спростовується пред`явлене останньому обвинувачення.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 підлягає виправданню за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

На підставі наведеного, заявлені потерпілими та цивільними позивачами цивільні позови (т. 3 а. с. 200-201) підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з встановленою судом відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Керуючись ст. ст. 284, 368, 370 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України та виправдати за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання – скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 13-14), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 2 а. с. 88) залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_35 (т. 1 а. с. 32-35) залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_38 (т. 1 а. с. 166-167) залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 243-246) залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_18 (т. 2 а. с. 38-41) залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз в загальній сумі 34279,13 грн. (т. 3 а. с. 169-181; т. 4 а. с. 219) – віднести на рахунок держави.

Речовий доказ (т. 3 а. с. 182) – автомобіль CHEVROLET CAPTIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 – повернути виправданому ОСОБА_3 за належністю.

Речовий доказ (т. 3 а. с. 182-184) – автомобіль MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 – залишити потерпілій ОСОБА_2 за належністю.

Арешт майна (автомобілів: CHEVROLET CAPTIVA, реєстраційний номер НОМЕР_1 та MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03.07.2017 по справі № 766/10889/17, провадження № 1-кс/766/7019/17 (т. 3 а. с. 185) – скасувати.

Арешт майна (земельна ділянка, житловий будинок, грошові кошти), накладений ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 30.05.2018 по даній справі – скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Голопристанський районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копії вироку вручити сторонам під розписку.

Суддя В. М. Сіянко