Рішення № 90918632, 11.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2020 року м. Київ №640/17499/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Укргазвидобування»до Державної служби геології та надр Українипровизнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі також - позивач, АТ «Укргазвидобування») з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач, Держгеонадра), в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 16.08.2019 №283 «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами»;

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невидання наказу про видачу Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років, за заявою, поданою листом від 03.02.2017 №3/2-01-988;

- зобов`язати Державну службу геології та надр України видати наказ про надання Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років, за заявою, поданою листом від 03.02.2017 №3/2-01-988, і видати Акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років.

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову АТ «Укргавидобування» вказує, що відповідач у примусовому порядку на виконання рішення суду в адміністративній справі №826/11777/17 повторно розглянув заяву ПАТ «Укргазвидобування» про видачу без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами, за результатами якого прийняв наказ про відмову щодо видачі цього дозволу з посиланням на законодавство в редакції, яка діяла станом на час прийняття цього наказу, тоді як до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем від часу подання заяви про надання дозволу на спеціальне користування надрами, підлягає застосуванню законодавство в редакції станом на час подання такої заяви.

Такі дії відповідача є порушенням частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, зазначені дії відповідача не узгоджуються з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), згідно з яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним сили, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість. Зокрема стверджував, що підстави та предмет позову в даній адміністративній справі є ідентичними з підставами та предметом в адміністративній справі №826/11777/17, але на стадії виконання судового рішення. Зважаючи на це, відповідач вказує на наявність обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У разі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання рішення у справі №826/11777/17 порушені його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності, а не пред`являти новий позов.

Крім того, відповідач стверджує, що належним чином виконав рішення суду у вищевказаній справі та прийняв наказ за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на спеціальне користування надрами, яким відмовив у наданні такого дозволу відповідно до чинного на час прийняття наказу законодавства, яким не передбачено право суб`єкта господарювання на отримання спеціального дозволу на користування надрами на підставі підпункту 13 пункту 18 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, на яку посилається позивач.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актом може бути передбачене шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Оскільки при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України, якою внесено зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, не передбачено можливості застосування попередньої редакції цього Порядку до правовідносин, що виникли або продовжують існувати до прийняття цих змін, то відповідач не мав підстав застосовувати попередню редакцію Порядку при розгляді заяви позивача.

Водночас згідно з доводами відповідача суд не може підміняти державний орган, дії якого оскаржуються, та приймати замість нього рішення, прийняття якого належить до компетенції виключно цього органу, оскільки такі дії виходять за межі визначених повноважень суду. Такі висновки відповідач обґрунтовує правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.09.2017 у справі 826/6873/16.

Оскільки за результатами розгляду заяви позивача відповідач рішення по суті заяви не приймав, за висновком Держгеонадра, суд може зобов`язати Держгеонадра лише повторно розглянути заяву АТ «Укргазвидобування», а не прийняти рішення про видачу без аукціону спеціального дозволу на користування надрами.

У відповіді на відзив позивач заперечив твердження відповідача про те, що спір у даній справі стосується виконання рішення а адміністративній справі №826/11777/17, оскільки у них різні предмет та підстави.

Відмова позивачу в наданні спеціального дозволу на користування надрами із застосуванням Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, в редакції, яка зазнала змін після подання позивачем заяви про видачу згаданого дозволу, що є порушенням принципу «закон зворотної дії в часі немає», також не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.09.2018 у справі №816/1053/16.

В указаній постанові Верховний Суд зазначив про неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, що є одним із аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Також Верховний Суд вказав, що позивач у справі №816/1053/16 відповідно до підпункту 8 пункту 8 Порядку №615, який діяв на момент подачі ним заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами, мав право на отримання такого дозволу без проведення аукціону.

З огляду на викладене при вирішенні спірних правовідносин підлягають застосуванню положення законодавства в редакції, що була чинною станом на його звернення із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами.

Також позивач не погодився з доводами відповідача про те, що зобов`язання його судом прийняти рішення про надання позивачу спеціального дозволу про користування надрами призведе до втручання в його дискреційні повноваження, обґрунтовуючи відсутністю у Держгеонадра підстав для прийняття рішення про відмову АТ «Укргазвидобування» про надання згаданого дозволу. Якщо такі підставі відсутні - відповідач має надати дозвіл.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2017 до Державної служби геології та надр України надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі також - ПАТ «Укргазвидобування») від 03.02.2017 №3/2-01-987 про надання без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років, на підставі підпункту 13 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.

Разом із заявою позивачем подано низку документів, а саме:

- пояснювальну записку з обґрунтуванням необхідності проведення геологорозвідувальних робіт на ділянці надр із зазначенням мети її геологічного вивчення, потужності підприємства;

- каталог географічних координат кутових точок ділянки надр із зазначенням її площі, погодженням;

- графічні матеріали: оглядова карта (масштаб 1:200000), ситуаційний план з нанесеними межами площі геологічного вивчення та географічними координатами її кутових точок,

- оглядову геологічну карту з лінією проектного геологічного розрізу, геологічним розрізом по лінії І-І.

Листом від 05.05.2017 №10262/13/12-17 відповідач повідомив позивача про відмову в наданні йому спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з відмовою Одеської обласної ради у наданні погодження про надання надр в користування.

У подальшому листом від 05.07.2017 №3/2-01-5614 ПАТ «Укргазвидобування» повторно звернулося до Держгеонадра із заявою від 03.02.2017 №3/2-01-987 про надання без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища, з подальшим видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років, на підставі підпункту 13 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.

Листом від 14.08.2017 відповідач повідомив ПАТ «Укргазвидобування» про відмову в наданні спеціального дозволу у зв`язку з втратою чинності підпункту 13 пункту 8 Порядку №615, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, а також відмовою Одеської обласної ради в наданні погодження щодо надання надр в користування.

Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Держгеонадра.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/11777/17 частково задоволено позов ПАТ «Укргазвидобування», зокрема, суд:

- визнав протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення у встановлений строк з приводу заяви Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», поданої листом № 3/2-01-988 від 03.02.2017 щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років;

- визнав протиправною відмову Державної служби геології та надр України, оформлену листом № 10262/13/12-17 від 05.05.2017, в наданні ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років за заявою, поданою листом № 3/2-01-988 від 03.02.2017;

- зобов`язав Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву, подану листом №3/2-01-988 від 03 лютого 2017 року про надання ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років.

На виконання вказаного судового рішення Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 14.03.2019 №826/11777/17 в частині зобов`язання Державної служби геології та надр України повторно розглянути заяву, подану листом від 03.02.2017 №3/2-01-988, про надання ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років, який було пред`явлено до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У ході примусового виконання згаданого судового рішення Держгеонадра повторно розглянула заяву ПАТ «Укргазвидобування», подану листом від 03.02.2017 №3/2-01-988, за результатами якого прийняла наказ від 16.08.2019 №283 «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами», яким відмовила ПАТ «Укргазвидобування» в наданні без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, в тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії 30 років.

Як вбачається з преамбули вищевказаного наказу, відмовляючи ПАТ «Укргазвидобування» у наданні вищевказаного дозволу, відповідач керувався Положенням про Державну службу геології а надр України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174, пунктом 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.07.2016 №246 «Про затвердження Положення про Комісію з питань надрокористування», постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/11777/17, рекомендаціями Комісії з питань надрокористування (протокол від 19.04.2019 №4/2019), наданими за результатами розгляду заяви ПАТ «Укргазвидобування», поданої листом від 03.02.2017 №3/2-01-988.

Зокрема, відповідно до пункту 8.9 протоколу засідання Комісії з питань надрокористування Держгеонадра від 19.04.2019 №4/2019 Комісія заслухала «Інформацію т.в.о.директора юридичного департаменту Циганенко О.М. стосовно повторного надходження до Держгеонадра супровідним листом заяви АТ «Укргазвидобування» від 03.02.2017 №3/2-01-988 (вхідний Держгеонадра від 03.02.2017 №3089/02/12-17) щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ), газу природного, конденсату, нафти площі Медуза, яка розташована в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, згідно з підпунктом 13 пункту 8 Порядку.

Згідно із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №2277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України», підпункт 13 пункту 8 Порядку з 01.04.2017 виключено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/11777/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 скасовано та зобов`язано Держгеонадра повторно розглянути заяву, подану листом від 03.02.2017 №3/2-01-988 про надання ПАТ «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, строком дії на 30 років.

Ухвалили: позитивного рішення не прийнято».

На підставі рішення ПАТ «Національна акціонерна компанія «НафтогазУкраїни» - одноособового акціонера Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 21.05.2018 № 237 змінено тип названого товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, у зв`язку з чим змінено найменування товариства з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на Акціонерне товариство «Укргазвидобування».

Не погоджуючись із вищевказаним наказом Держгеонадра, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при розгляді якого суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про нафту і газ» спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами - документ, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, і засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр, на умовах, передбачених у цьому документі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174 передбачено, що Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 вказаного Положення Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

За змістом статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі по тексту - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (далі - Порядок №615).

Так, пунктом 2 Порядку №615 визначено, що дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 13 пункту 8 Порядку №615 в редакції, що діяла до 01.04.2017, тобто станом на момент подання позивачем заяви від 03.02.2017, передбачалося надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування корисних копалин акціонерними товариствами, 100 відсотків акцій яких належать державі, та суб`єктами ринку природного газу, на яких для забезпечення загальносуспільних інтересів згідно із законом покладено виконання спеціальних обов`язків на ринку природного газу та у статутному капіталі яких не менш як 100 відсотків акцій належать господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава.

АТ «Укргазвидобування» є суб`єктом ринку природного газу, на яке для забезпечення загальносуспільних інтересів згідно із законом покладено виконання спеціальних обов`язків на ринку природного газу.

Згідно з пунктом 7.1 Статуту АТ «Укргазвидобування», затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укргазвидобування» від 26.09.2017 №149, засновником та єдиним акціонером АТ «Укргазвидобування» є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «Нафтогаз України»).

ПАТ «НАК «Нафтогаз України», у свою чергу, утворена на виконання Указу Президента України від 25.02.1998 №151 «Про реформування нафтогазового комплексу України».

Відповідно до пункту 5 Статуту ПАТ «НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №1044, метою діяльності названої компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Засновником та єдиним акціонером ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є держава (пункт 15 вказаного Статуту).

Тобто, ПАТ «Укргазвидобування» є суб`єктом ринку природного газу, на якого, для забезпечення загальносуспільних інтересів, згідно із законом покладено виконання спеціальних обов`язків на ринку природного газу, та у статутному капіталі якого не менш 100% акцій належать господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава.

Отже, станом на час звернення із заявою про видачу спеціального дозволу на користування надрами від 03.02.2017 позивач мав право на отримання такого дозволу без проведення аукціону на підставі підпункту 13 пункту 8 Порядку №615 (в редакції, що діяла до 01.04.2017) і реалізація якого розпочалася з подання ним вищевказаної заяви про надання такого дозволу.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» підпункт 13 пункту 8 Порядку № 615, виключено.

Як встановлено судом вище, саме вказана обставина слугувала підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у наданні спеціального дозволу на користування надрами на підставі підпункту 13 пункту 8 Порядку №615.

Проте, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тому при розгляді заяви позивача від 03.02.2017 відповідач безпідставно застосував вищевказану постанову Кабінету Міністрів України від 06.04.2019 №277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» в частині, що стосується виключення підпункту 13 пункту 8 Порядку №615.

В абзаці 2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним сили, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

У рішенні від 02.07.2002 №13-рп/2002 Конституційний Суд України повторив раніше викладені положення попередніх рішень, зокрема те, що суть положень статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп), і не поширюється на правовідносини, які виникли й закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Корецький та інші проти України» було зазначено, що навіть припускаючи, що положення закону було вірно розтлумачено судами та дане втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій у національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не лише вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містила вимогу щодо якості закону.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп/2010 одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до підпункту 5.4 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Загальне правило про те, що закон зворотної сили не має повинно надавати визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Принцип незворотності дії в часі нормативно-правових актів знайшов своє закріплення і в статті 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950 року, відповідно до якої нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

Виходячи із суті статті 7 згаданої Конвенції, дія принципу незворотності дії закону в часі знаходиться в площині кримінального права.

Метою Конвенції, як вказується в численних рішеннях ЄСПЛ, є захист індивідуальних прав людини, а також розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Крім того, часто Суд у своїх рішеннях посилається не лише на предмет і мету Конвенції, а застосовує для підсилення своєї позиції також слова її Преамбули про верховенство права у відповідності із Статутом Ради Європи.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року Суд нагадав, що ретроспективність цивільного законодавства категорично не заборонена нормами Конвенції і в даному випадку може бути застосована. Тим не менше, коли питання стосується ефективного засобу правового захисту, цей засіб правового захисту має існувати з достатньою мірою певності (Ухвала Європейського суду з прав людини від 17.12.2002 щодо прийнятності заяви Воробйової проти України). У зв`язку з цим Суд дотримується думки, що застосування зворотного в часі цивільного процесуального законодавства порушуватиме принцип правової визначеності й буде несумісним із нормами закону, якщо він позбавляє особу доступу до засобів правового захисту, які мали б бути ефективними згідно з положеннями пункту 1 статті 35 Конвенції.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що, розглядаючи заяву ПАТ «Укргазвидобування» відповідач повинен був керуватися Порядком №615 в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до Держгеонадра із заявою від 03.02.2017 про видачу спеціального дозволу на користування надрами, підпункт 13 пункту 8 якого передбачав можливість отримання суб`єктом господарювання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки та видобування корисних копалин акціонерними товариствами, 100 відсотків акцій яких належать державі, та суб`єктами ринку природного газу, на яких для забезпечення загальносуспільних інтересів згідно із законом покладено виконання спеціальних обов`язків на ринку природного газу та у статутному капіталі яких не менш як 100 відсотків акцій належать господарському товариству, єдиним акціонером якого є держава.

При цьому позивач правомірно очікував, що на підставі чинної указаної правової норми буде вирішено його питання про надання без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами.

Тому незастосування відповідачем вказаної правової норми свідчить про порушення закріпленого статтею 58 Конституції України принципу, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часу, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, а відтак, свідчить про протиправність оскаржуваного наказу відповідача. Крім того, такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.09.2018 у справі №816/1053/16, згідно з якою Верховний Суд вказав на неприпустимість зворотної дії в нормативно-правового акту.

При вирішенні в цій справі спору, що виник між суб`єктом господарювання та Держгеонадра в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд зазначив, що: «Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони урегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, якою затверджено Порядок №615.

Відповідно до підпункту 8 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону) без проведення аукціону спеціальний дозвіл на користування надрами надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 277 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» підпункт 8 пункту 8 Порядку № 615 був виключений.

Вказана обставина стала підставою для відмови позивачу у видачі відповідного дозволу.

Проте, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З висновків, викладених в рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, а саме з абзацу. 2 п. 2 мотивованої частини (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним сили, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Таким чином, на момент подання позивачем заяви про видачу спеціального дозволу на користування надрами (31.03.2016) вищенаведений підпункт 8 пункту 8 Порядку № 615 був чинним, а тому саме його положеннями мав керуватись відповідач під час розгляду заяви позивача.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач відповідно до положень підпункту 8 пункту 8 Порядку № 615, які діяли на момент подачі ним документів, мав право на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону».

За змістом частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Згідно з пунктом 19 Порядку №615 підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку; наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні; наявність у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період; відмова органів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування; невиконання програми робіт на ділянках надр, на користування якими заявнику вже надано дозвіл, виявлення порушень правил користування надрами на таких ділянках, що зафіксовано в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення, крім випадків визнання таких приписів або розпоряджень недійсними або дію яких зупинено згідно з рішенням суду.

Отже, відмовляючи позивачу в наданні спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку з виключенням зі змісту Порядку №615 підпункту 13 пункту 8, тобто у зв`язку із втратою чинності указаної правової норми, відповідач фактично відмовив АТ «Укргазвидобування» у видачі цього дозволу з підстави, не передбаченої законом.

За наведених обставин вимога позивача про визнання оскаржуваного наказу протиправним і його скасування є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

При цьому, за висновком суду, встановлених вище порушень при прийнятті відповідачем оскаржуваного наказу, достатньо для визнання його протиправним і скасування, тому не вважає за доцільне оцінювати решту доводів позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення решти позовних вимог, а саме про визнання протиправною бездіяльності Держгеонадра щодо прийняття наказу про видачу АТ «Укргазвидобування» без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами відповідно до його заяви від 03.02.2017 №3/2-01-988 та зобов`язання Держгеонадра прийняти наказ про видачу АТ «Укргазвидобування» зазначеного дозволу, що обґрунтовується наступним.

За змістом пункту 8 Порядку №61 в редакції, чинній на момент звернення ПАТ «Укргазвидобування» із заявою, для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1.

Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва і місцезнаходження ділянки надр, вид корисних копалин, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган ДФС і мають відмітку у паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

Органом з питань надання дозволу надсилається запит правоохоронним органам та суб`єктам фінансового моніторингу про розгляд документів заявника для виявлення суб`єктів господарювання, що здійснюють фінансування тероризму в Україні.

У разі ненадання правоохоронними органами та суб`єктами фінансового моніторингу відповіді на запит протягом 30-денного строку вважається, що за результатами розгляду документів заявника не виявлено суб`єктів господарювання, що здійснюють фінансування тероризму в Україні.

Крім того, органом з питань надання дозволу надсилається запит органам ДФС щодо перевірки факту наявності у заявника боргу із сплати податків та загальнообов`язкових платежів станом на останній звітний період.

У разі ненадання органами ДФС відповіді на запит протягом 30-денного строку вважається, що факту наявності у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період не виявлено.

Надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-14 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.

Відповідно до пункту 9 Порядку №615 надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з:

- Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин;

- відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення;

- Мінприроди - на всі види користування надрами.

Дії щодо погодження видачі дозволу вчиняються без залучення особи, що звернулася за одержанням дозволу, в межах строку, встановленого для видачі дозволу.

Для здійснення погодження орган, який видає дозвіл, не пізніше ніж протягом шести робочих днів з дати реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів.

За результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл.

У разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 90 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

У разі ненадання Мінприроди погодження протягом 30-денного строку вважається, що надання дозволу ним погоджено.

Отже, видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту.

Як встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/11777/17, після прийняття заяви ПАТ «Укргазвидобування» від 03.02.2017 разом з пакетом документів, на виконання вимог Порядку №615, Держгеонадра листом від 09.02.2017 звернулась до Одеської обласної ради щодо розгляду погодження питання про надання спеціального дозволу без проведення аукціону.

Рішенням Одеської обласної ради від 21.03.2017 № 362-VII відмовлено в наданні погодження Державній службі геології та надр України щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря.

Листом Одеської обласної ради № 02/03-37/663 від 03.04.2017 (а.с. 65) надіслано на адресу Державної служби геології та надр України рішення Одеської обласної ради № 362-VII від 21.03.2017.

У зв`язку з викладеним листом Державної служби геології та надр України (Держгеонадра України) № 10262/13/12-17 від 05.05.2017 (а.с. 43), який отриманий позивачем 13.05.2017, відповідач відмовив йому в наданні спеціального дозволу на підставі пункту 19 Порядку № 615, та повернув заяву з доданими документами.

Згідно з пунктом 19 Порядку однією з підстав для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є відмова органів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування.

Однак, відповідачем ані під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не доведено належними та допустимими доказами наявності законних підстав для направлення саме на адресу Одеської обласної ради копії пакету документів ПАТ «Укргазвидобування» щодо надання спеціального дозволу без проведення аукціону для розгляду питання щодо їх погодження, та, як наслідок, відмови у наданні спеціального дозволу на підставі пункту 19 Порядку № 615 у зв`язку з тим, що рішенням Одеської обласної ради від 21.03.2017№362-VII відмовлено у погодженні надання Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) газу природного, конденсату, нафти площі Медуза, розташованої у межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря.

Будь-які докази наявності повноважень у Одеської обласної ради щодо вирішення питань погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, в межах континентального шельфу Чорного моря, зокрема, у межах південно-західної частини шельфу Чорного моря в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції - 30.01.2019 головуючим суддею неодноразово ставились запитання представнику відповідача щодо наявності законних підстав для звернення до Одеської обласної ради стосовно прийняття нею рішення з приводу надання погодження Державній службі геології та надр України щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) площі Медуза, розташованої в межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря. Однак, представник відповідача з даного питання не зміг надати жодної обґрунтованої відповіді.

Так само представник відповідача не надав обґрунтованих пояснень причин ненаправлення пакету документів ПАТ «Укргазвидобування» щодо надання спеціального дозволу без проведення аукціону для розгляду питання щодо їх погодження до Мінприроди, як органу, юрисдикційні повноваження розповсюджуються на всю територію України, в тому числі і на прибережний шельф.

З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до відповідача про надання спеціального дозволу на користування надрами на території площі Медуза, що розташована у межах південно-західної частини північно-західного шельфу Чорного моря, та яка не відноситься до адміністративної території Одеської області з урахуванням відсутності доказів наявності компетенції у Одеської обласної ради щодо вирішення відповідних питань, то у відповідача були відсутні підстави для звернення до Одеської обласної ради за погодженням надання даної ділянки надр у користування, у зв`язку з чим відмова відповідача, оформлена листом № 10262/13/12-17 від 05.05.2017 є протиправною.

При цьому апеляційний суд встановив, що рішення у формі наказу, як передбачено абзацом 7 пункту 25 Порядку №615, відповідачем не приймалось.

Обставини, встановлені постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/11777/17, яка в установленому порядку набрала законної сили, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню, а тому беруться судом до уваги при вирішенні даної адміністративної справи.

Як встановив Шостий апеляційний адміністративний суд, Держгеонадра необґрунтовано звернулася до Одеської обласної ради щодо погодження питання надання ПАТ «Укргазвидобування» надр в користування, а станом на час прийняття постанови від 13.02.2019 у суду були відсутні докази про звернення Держгеонадра з указаного питання до Мінприроди.

У ході судового розгляду даної адміністративної справи судом також не здобуто доказів щодо звернення відповідача в установленому порядку до Мінприроди щодо погодження питання надання ПАТ «Укргазвидобування» надр в користування.

Також суду не надано доказів стосовно опрацювання Держгеонадра поданих позивачем документів на предмет виявлення в них недостовірних відомостей; наявності негативних висновків за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що заява позивача про видачу без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами відповідачем остаточно не опрацьована.

При цьому доцільно зауважити, що наявність чи відсутність в документах, поданих ПАТ «Укргазвидобування» до Держгеонадра разом із заявою від 03.02.2017, недостовірних відомостей; наявність чи відсутність негативних висновків за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок не входить до предмета доказування у цьому спорі.

За таких обставин прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності Держгеонадра щодо прийняття рішення про надання АТ «Укргазвидобування» без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами та зобов`язання прийняти згадане рішення є передчасним і необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд уважає з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ПАТ «Укргазвидобування» від 03.02.2017 №3/2-01-988 про надання без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами відповідно до Порядку №615 в редакції, що діяла станом на час звернення останнього з цією заявою до Держгеонадра.

При цьому суд критично сприймає доводи відповідача про те, що предмет у даній справі стосується виконання рішення в адміністративній справі №826/11777/17, тому вимоги, заявлені позивачем у позові, що розглядається в даній адміністративній справі, необхідно було заявляти в заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача при виконанні судового рішення в адміністративній справі №826/11888/17 за правилами, встановленими статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсно оскаржуваний наказ від 16.08.2019 №283 «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами» прийнятий Держгеонадра за результатами розгляду заяви ПАТ «Укргазвидобування» від 03.02.2017 №3/2-01-988 та на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №826/11777/17 і, за висновком суду, свідчить про виконання відповідачем цього судового рішення.

Водночас суд уважає, що предмет і підстави позовів, подані позивачем в адміністративний справах №826/11777/17 та №640/17499/19 є різними, що зумовлює необхідність окремого розгляду позову АТ «Укргазвидобування» в позовному провадженні в адміністративній справі №640/17499/19.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими, тому підлягають до часткового задоволення судом.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 15.08.2019 №18088087.

Оскільки з трьох взаємопов`язаних між собою вимог, які містить позов АТ «Укргазвидобування», судом задовольняється лише одна вимога, то позивачу підлягає відшкодуванню лише 1/3 частина сплаченого ним судового збору, а саме 640,33 грн. (1921,00 грн. : 3 = 640,33 грн.).

Керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Державної служби геології та надр України задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 16.08.2019 №283 «Про прийняте рішення щодо надання спеціального дозволу на користування надрами».

Зобов`язати Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», подану листом від 03.02.2017 №3/2-01-988, про надання без проведення аукціону спеціального дозволу на користування надрами відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, в редакції, що діяла станом на час звернення Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» з указаною заявою.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,33 грн. (шістсот сорок гривень 33 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16, код ЄДРПОУ 37536031).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко