Ухвала суду № 90918628, 12.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

12 серпня 2020 року м. Київ№ 761/24151/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання протиправною та скасування постанови

встановив:

08.06.2019 до Шевченківського районного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП « ОСОБА_1 ) із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - Держархбудінспекція України) про визнання протиправною та скасування постанови директора Департаменту з питань державно-архітектурного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьменка В.В. від 21.03.2019 №33/19/073-2665, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 69 156,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.06.2019 адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Держархбудінспекції України про визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) від 14.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.09.2019 позивачем подано до суду позовну заяву в новій реакції від 27.08.2019, в якій позовну вимогу про визнання протиправною і скасування постанови директора Департаменту з питань державно-архітектурного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьменка В.В. від 21.03.2019 №33/19/073-2665 залишив незмінною, однак визначив двох відповідачів - Держархбудінспекцію України та Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва).

Ухвалою суду від 04.09.2019 відкрито провадження в справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваної постанови, водночас у позовній заяві просив поновити строк звернення до суду, визнавши поважними причини пропуску цього строку.

Розглянувши заяву позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду і його поновлення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Частиною третьою статті 122 цього ж Кодексу встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, у відповідності до приписів статті 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Отже, законодавством встановлено спеціальний 15-денний строк для оскарження до суду постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, перебіг якого розпочинається з дня винесення такої постанови.

У даному випадку перебіг такого 15-денного строку для оскарження постанови Департаменту з питань державно-архітектурного контролю міста Києва від 21.03.2019 №33/19/073-2665 розпочався з 21.03.2019 та закінчився 04.04.2019.

Відтак, звернення позивача до суду з адміністративним позовом щодо оскарження цієї постанови 08.06.2019 відбулося поза межами установленого законодавством строку, що він визнає.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказав, що станом на час звернення до суду з адміністративним позовом у порядку, визначеному 25 Порядку накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №2448, примірник постанови про накладення на нього штрафу, він не отримав.

Про оскаржувану постанову Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 21.03.2019 №33/19/073-2665 позивач дізнався лише 03.06.2019, отримавши повідомлення з банківської установи - Першого українського міжнародного банку про арешт грошових коштів на його банківському рахунку. Після чого позивач також дізнався про наявність виконавчого провадження у Шевченківському РВДВС м. Києва щодо стягнення з нього коштів на виконання оскаржуваної постанови, яке відкрите 15.05.2019, і з матеріалами якого він ознайомився 05.06.2019.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду копії:

- постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 15.05.2019 про відкриття виконавчого провадження №59103473 щодо примусового виконання постанови Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 21.033.2019 №33/19/073-2665.

- листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.05.2019 №дв/29 про арешт коштів позивача в банківській установі;

- постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.05.2019 про накладення арешту на грошові кошти позивача в банківській установі.

Однак, зі змісту указаних документів неможливо встановити дату ознайомлення позивача з матеріалами виконавчого провадження, тому доводи позивача про те, що він 05.06.2019 дізнався про оскаржувану постанову, не знайшли свого підтвердження в поданих ним доказах.

Наведене дає підстави суду дійти висновку, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, тому підстави для поновлення цього строку відсутні.

Інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перепон у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не вказано та судом не встановлено.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

При цьому заслуговують на увагу суду доводи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, якими він обґрунтовує свої заперечення щодо поновлення судом пропущеного позивачем строку звернення до суду та щодо визначення поважними причин пропуску цього строку, та інші обставини, які вбачаються з матеріалів справи.

Так з матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової перевірки позивача органом державного архітектурно-будівельного контролю виявлено допущені ним порушення вимог містобудівного законодавства, які зафіксовано в акті перевірки від 07.03.2019 №б/н, на підставі цього акту позивачу внесено припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07.03.2019, а також складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.03.2019.

На підставі вищевказаних акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення за результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу.

З розділу ІV вищевказаного акта перевірки вбачається, що у цій перевірці, поміж іншого, брав участь і сам позивач.

Відповідно до відомостей, що містяться в акті перевірки, позивач відмовився підписати акт та отримати його примірник.

Аналогічна інформація про відмову позивача підписати і отримати примірники вищевказаних припису та протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності міститься у загаданих документах.

Листом від 11.03.2019 №073-2274 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва надіслав на адресу позивача копії вищевказаних акта перевірки, припису та протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що підтверджується копією поштового конверта та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 11.03.2019 №215600426655.

В цьому ж листі позивача повідомлено про призначення на 21.03.2019 до розгляду справи про правопорушення.

Указане поштове відправлення позивач не отримав і воно повернулося до названого Департаменту з відміткою підприємства поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

За наслідками розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва у відсутність позивача прийнято оскаржувану постанову від 21.03.2019 №33/19/073-2665.

Листом від 21.03.2019 №073-2665 примірник постанови надіслано на адресу позивача, що підтверджується конвертом поштового відправлення, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 22.03.2019 №215600426655.

Указане поштове відправлення позивач також не отримав і воно повернулося до названого Департаменту з відміткою підприємства поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Як зазначалося вище судом, згідно з пунктом 25 Порядку накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244, постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб`єкта містобудування чи надсилається йому поштою або через електронний кабінет, про що робиться відмітка у постанові. Другий примірник у разі несплати штрафу в установлений строк пред`являється органом державного архітектурно-будівельного контролю до примусового виконання у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а третій - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс постанову.

Судом встановлено, що усі документи на адресу позивача, зокрема й примірник оскаржуваної постанови, надсилалися Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва на його юридичну адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ЄДРПОУ, а саме: 01001, м. Київ, вул. Салютна, 3, гуртожиток.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Статтею 7 цього Закону визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом пункту 5 частини четвертої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця як місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Згідно з приписами частини першої статті 9 цього ж Закону відомості про фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Таким чином, вказане в Єдиному державному реєстрі місцезнаходження позивача, внесене до Реєстру за його заявою, є адресою, за якою здійснюється зв`язок з ним.

Відповідно до приписів пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244, у разі відмови суб`єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб`єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням або через електронний кабінет.

Належним підтвердженням факту надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

У разі ненадання суб`єктом містобудування, який притягається до відповідальності, інформації щодо його адреси документи, які є підставою для притягнення його до відповідальності, надсилаються суб`єкту містобудування за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або через електронний кабінет.

Надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб`єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб`єктом містобудування.

Неотримання позивачем вищевказаної поштової кореспонденції за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі, яка направлялася йому Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, свідчить або про його відсутність за цією адресою, однак інформація про зміну адреси в Єдиному державному реєстрі відсутня, також позивач не повідомляв названий Департамент про іншу адресу, на яку можна направляти поштову кореспонденцію, або свідчить про його небажання отримувати таку кореспонденцію, оскільки позивач знав про виявлені перевіркою порушення вимог містобудівного законодавства у його діяльності та міг припускати вжиття стосовно нього відповідних санкцій у зв`язку з вчиненням таких правопорушень.

З огляду на направлення позивачу 22.03.2019 рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується відповідним фіскальним чеком, примірника оскаржуваної постанови на його на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі, суд дійшов висновку про виконання Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва обов`язку щодо надіслання позивачу примірника цієї постанови, визначеного пунктом 25 Порядку накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244, і цей примірник постанови вважається врученим позивачу.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, строк пересилання рекомендованих поштових відправлень в межах міста Києва становить 5 днів (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку).

При цьому суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач вказав, що адреса: 01001, м. Київ, вул. Салютна, 3, гуртожиток є місцем його реєстрації, тоді як фактично він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що дає підстави суду дійти висновку, що фактично позивач не використовує місце реєстрації для отримання поштової кореспонденції.

Тому з урахуванням вищевказаної дати направлення на його адресу рекомендованого поштового відправлення та нормативного строку його доставки позивач повинен був дізнатися про оскаржувану постанову та своєчасно звернутися до суду з адміністративним позовом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права особи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про поважність причин пропуску такого строку і його поновлення.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що позивач знав про виявлені Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва при його перевірці допущені ним порушення вимог містобудівного законодавства, і протягом розумного часу міг проявити інтерес і вжити заходів щоб дізнатися про те, які наслідки могли настати для нього у зв`язку з цим порушеннями.

Реалізація позивачем права на отримання примірника оскаржуваної постанови залежала виключно від його власного волевиявлення, оскільки поштову кореспонденцію за зареєстрованим в установленому порядку місцезнаходженням він не отримував, а до органу державного архітектурно-будівельного контролю, який здійснював його перевірку, щодо з`ясування наслідків виявлених вчинених ним порушень він не звернувся.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ураховуючи указану правову норму та те, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено судом після відкриття провадження в даній адміністративній справі і підстави, вказані ним в заяві щодо поновлення пропущеного строку, визнані судом неповажними, у суду наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою цієї статті КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

За відсутності такого клопотання у суду нема підстав для повернення позивачу судового збору, сплаченого у зв`язку зі зверненням до адміністративного суду з даним позовом.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Департаменту з питань державно-архітектурного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвало набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.