Рішення № 90918627, 12.08.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Київ № 640/13044/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - відповідач), за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» (далі - третя особа), в якому просить:

- визнати бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) протиправною;

- зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) винести постанову про закінчення виконавчого провадження №51163803.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державний виконавець допустив бездіяльність, яка виразилась у неприйнятті постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржником за виконавчим провадженням погашена заборгованість за кредитним договором перед ПАТ «КБ «Приватбанк» в повному обсязі, чим порушив вимоги ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для подання письмового відзиву на адміністративний позов у порядку передбаченому ст.162 КАС України та витребувано від відповідача завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №51163803.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, однак подав матеріали виконавчого провадження №51163803.

Згідно вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання, призначеного на 07.07.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд на підставі частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «КБ «Приватбанк».

Третя особа пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не подала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» укладено кредитний договір №SAMDN0300015751994 від 03.09.2007.

В подальшому ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 від 12.06.2016 до кредитного договору №SAMDN0300015751994 від 03.09.2007. В додатковій угоді сторони визначили, що сума заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом на 12.06.2016 становила 405 739,98 грн., з яких зобов`язання позичальника у сумі 372 974,75 грн. прощені банком (п.п.1.4., 1.5 додаткової угоди).

Відповідно до п.п.1.4. додаткової угоди позичальник решту суми зобов`язався погасити до 02.10.2016.

На виконання умов додаткової угоди №1 від 12.06.2016, ОСОБА_1 погасив заборгованість у вказаний строк, за результатом ним сплати ПАТ КБ «ПриватБанк» видав останньому довідку за №S8HT-RCKA-M9EN-0EM1 від 05.09.2016 про відсутність заборгованості.

В той же час, 19.05.2016 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Горбатовським І.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №51163803 з виконання виконавчого напису №2356, виданого 28.03.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 451755,17 гривень.

Головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рудьковською О.С. 28.04.2020 прийнято постанову про арешт коштів боржника яку направлено до банківських установ.

Як стверджує позивач, про відкрите виконавче провадження №51163803 останній дізнався після накладення арешту на кошти боржника в AT «Універсалбанк» (монобанк) та отримання повідомлення від представника банку.

Позивач зазначає, що про перебування відкритого виконавчого провадження №51163803 в Оболонському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ, за яким він є боржником перед ПАТ КБ «ПриватБанк» не був обізнаний, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.05.2016 від державного виконавця не отримував.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 12.05.2020 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням боргу перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» ще у 2016 році.

Проте, Головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рудьковською О.С. заява позивача від 12.05.2020 не розглянута та постанова про закінчення виконавчого провадження № 51163803 не приймалась.

На даний момент виконавче провадження № 51163803 є відкритим.

Не погоджуючись із допущеною бездіяльністю відповідача в частині неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження №51163803, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (надалі Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 10 наведеного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать-боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій, а саме під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, матеріалами справи встановлено, що на виконанні у Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебувало виконавче провадження №51163803.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, забезпечення права на оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавців.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, зокрема, зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до пунктів 1, 6 та 7 частини третьої вказаної статті Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Таким чином, а аналізу наведених правових норм вбачається, що чинним законодавством на державного виконавця покладено обов`язок щодо вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також наділено повноваженнями накладати арешт на кошти та інші цінності боржника.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Законом чітко визначено дії, які повинен вчинити державний виконавець, інших повноважень йому не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою за вх.№31199 від 12.05.2020 про закриття виконавчого провадження №51162803 у зв`язку з погашенням заборгованості перед ПАТ КБ "Приватбанк" в повному обсязі.

Вказана заява отримана Оболонським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 12.05.2020.

Однак з матеріалів виконавчого провадження не вбачається вжиття відповідачем заходів щодо закінчення виконавчого провадження №51163803 в порядку статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки боржником реструктуризований борг на суму 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) грн. повністю погашений у 2016 році, підтверджуючими документами є протокол узгодження від 24.05.2016, копія додаткової угоди №1 до кредитного договору №SAMDN03000015751994 від 02.07.2016.

Більш того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія довідки ПАТ КБ "Приватбанк" №S8HT-RCKA-M9EN- 0EM1 від 05.09.2016 про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 05.09.2016.

Зважаючи на ту обставину, що державний виконавець проігнорував вимоги закону і не прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із погашенням боргу позивачем, останнім не дотримано вимоги ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, виходячи з вимог частини 2 статті 39 та статті 40 Закону №1404-VIII, не пізніше 12.05.2020 (в день, коли відповідачу стало відомо про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) відповідач мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження, зняти накладені у виконавчому провадженні арешти та інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Разом з тим, зазначеної постанови, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів закінчення виконавчого провадження №51163803 відповідачем суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Суд звертає увагу, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Водночас, виходячи із заявлених позовних вимог та встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідачем відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подано та про причини не подання відзиву суд не повідомив, а тому у відповідності до приписів ч.4 ст.159 КАС України судом ці дії кваліфіковано як фактичне визнання позову.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 35018577) щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №51163803.

Зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 35018577) винести постанову про закінчення виконавчого провадження №51163803.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 35018577).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко