Рішення № 90916579, 22.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/949/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.

та представників сторін:

від позивача - Гонтар В.М.,

від відповідача - Федчун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" до управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Приватне підприємство "Монолітбудсервіс" (надалі - позивач, ПП "Монолітбудсервіс") звернулось до суду з позовом до управління Держпраці у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову від 31.01.2020 №ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України у розмірі 375570,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що спірна постанова прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, упереджено. За твердженням позивача, ПП "Монолітбудсервіс" не допускало порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допуску до роботи найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, адже між підприємством та зазначеними у акті фізичними особами укладені цивільно-правові договори щодо надання послуг зі сторожування, оскільки штатним розкладом підприємства не передбачено штатних одиниць "сторож".

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 46-49/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірне рішення відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначив, що відносини за цивільно-правовими угодами, укладеними між позивачем та трьома фізичними особами, фактично є трудовими, оскільки згадані особи зобов`язувались виконати роботи за професією охоронника, що передбачена штатним розкладом ПП "Монолітбудсервіс", роботи виконуються на визначеному місці, за графіком, узгодженим з адміністрацією, контроль за виконанням цих робіт здійснює в.о. директора підприємства, робота носить періодичний характер, предметом цивільно-правових договорів є надання послуг з охорони матеріальних цінностей, що аналогічні обов`язкам охоронника і сторожа.

3. Інші заяви учасників справи.

Позивачем надано відповідь на відзив, у якій акцентовано увагу на тому, що відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем /а.с. 84-86/.

Представником відповідача надані заперечення на відповідь, у яких зазначено, що в укладених позивачем з фізичними особами цивільно-правові договорах не визначено кінцевий результат виконаної роботи (наданої послуги), а тому такі договори є трудовими /а.с. 90-91/.

19.06.2020 позивачем надані письмові пояснення, у яких зазначено, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.05.2020 у справі №524/193/20 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення /а.с. 114-117/. За твердженням позивача, цим судовим рішенням встановлено факт надання гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послуг ПП "Монолітбудсервіс" на умовах цивільно-правових договорів.

20.07.2020 позивачем надані додаткові пояснення, у яких викладено міркування про неспростування відповідачем презумпції правомірності договору /а.с. 129-131/.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 8.04.2020.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.04.2020 провадження у справі зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 15.06.2020 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 22.07.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Обставини справи

29.11.2019 управлінням Держпраці у Полтавській області отримано звернення фізичної особи про порушення щодо нього вимог трудового законодавства ПП "Монолітбудсервіс" /а.с. 52/.

На підставі наказу управління Держпраці у Полтавській області від 12.12.2019 №272П та направлення від 16.12.2019 №2351, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, головним державним інспектором праці Ляшенко Наталією Володимирівною у період з 17.12.2019 по 27.12.2019 проведено інспекційне відвідування ПП "Монолітбудсервіс" /а.с. 50, 51/.

27.12.2019 інспектором праці Ляшенко Н.В. складено акт №ПЛ5975/161/АВ інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю /а.с. 53-67/. У даному акті наведені твердження про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, що полягали у допуску громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору у письмовій формі, видання наказу про прийняття на роботу та повідомлення уповноважених органів про прийняття працівника на роботу. Зокрема, інспектором праці зазначено, що 20.12.2019, 23.12.2019, 24.12.2019 при виході на місце ведення діяльності ПП "Монолітбудсервіс" за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено 2-х працівників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), які знаходились на прохідній для охоронників і виконували роботи з охорони об`єктів, відчиняли ворота, здійснювали пропуск машин тощо. В усній розмові з інспектором праці дані особи повідомили, що працюють на ПП "Монолітбудсервіс" за цивільно-правовими договорами, надають послуги з охорони, режим роботи з 8 ранку до 8 ранку, доба через три; від надання письмових пояснень гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились на підставі статті 63 Конституції України.

Листом від 8.01.2020 вих.№02-12/156 директора ПП "Монолітбудсервіс" повідомлено про те, що порушення законодавства про працю, зазначені у акті інспекційного відвідування від 27.12.2019 №ПЛ5975/161/АВ, дають підстави для розгляду справи про накладення штрафу згідно ст. 265 КЗпП України у термін, визначений пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 /а.с. 75/.

31.01.2020 управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову №ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС про накладення на ПП "Монолітбудсервіс" штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 375570,00 грн /а.с. 76-78/.

Не погодившись з даним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

А відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Законом України від 12.12.2019 №378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" (набрав чинності з 2.02.2020) абзац другий частини другої статті 265 КЗпП замінено двома новими абзацами такого змісту: "фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність постанови відповідача від 31.01.2020 №ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України у розмірі 375570,00 грн.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цієї постанови критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, стверджуючи про порушення позивачем вимог законодавства про працю відповідач стверджував про те, що у ході проведення інспекційного відвідування ПП "Монолітбедсервіс" встановлені та підтверджені належними доказами факти допуску суб`єктом господарювання трьох найманих працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість позивач наполягав, що згадані особи надавали послуги зі сторожування на підставі цивільно-правових угод.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд враховує, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 4.07.2018 у справі №820/1432/17, відповідно до яких основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Дані висновки послідовно застосовуються Верховним Судом під час розгляду справ цієї категорії упродовж 2018-2020 років, про що свідчать постанови Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 13.06.2019 у справі №824/896/18-а, від 4.09.2019 у справі №480/4515/18, від 6.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 16.06.2020 у справі №815/5427/17.

До матеріалів справи залучені та досліджені судом копії цивільно-правових договорів.

Так, за змістом цивільно-правового договору від 2.12.2019 /а.с. 72/, що укладений ПП "Монолітбудсервіс" (замовник) з ОСОБА_4 (виконавець), замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з охорони матеріальних цінностей на об`єкті замовника з 2.12.2019 по 2.01.2020 (пункт 1.1).

Такі ж цивільно-правові договори укладені позивачем з гр. ОСОБА_2 на період з 23.12.2019 по 23.01.2020 /а.с. 73/ та гр. ОСОБА_3 на період з 29.11.2019 по 29.12.2019 /а.с. 74/.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем цивільно-правових договорів суд звертає увагу на те, що ними не визначено фактичний обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні бути відображені в акті їх приймання. Не міститься у ньому і відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Натомість, аналіз змісту наданих договорів свідчить про те, що предметом вказаного договору є саме процес праці, оскільки він не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

При цьому суд враховує, що штатний розпис ПП "Монолітбудсервіс" станом на 1.01.2019 передбачав наявність трьох посад охоронника, що були зайняті гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 /а.с. 71/.

У свою чергу, штатний розпис ПП "Монолітбудсервіс" з 1.07.2019 передбачав наявність двох посад охоронників, що на момент проведення інспекційного відвідування були вакантними /а.с. 71/.

Доводи позивача про те, що згаданими вище цивільно-правовими договорами передбачено надання послуг зі сторожування, які не можна ототожнювати з професією охоронника, суд визнає необґрунтованими, адже встановлені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 №336, обов`язки для сторожа та охоронника є подібними, а різниця між цими професіями полягає лише у кваліфікаційних вимогах (до охоронника вони є ширшими).

У взаємозв`язку з наведеним суд враховує, що згаданими вище цивільно-правовими договорами передбачено надання виконавцями послуг з охорони матеріальних цінностей. Водночас перелік відповідних цінностей, факт їх передання виконавцям матеріалами справи не підтверджено, у ході проведення інспекційного відвідування позивач інспектору праці відповідні докази не надавав, що свідчить про виконання гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 робіт з охорони об`єкта ПП "Монолітбудсервіс" загалом, а не щодо охорони конкретно визначених цінностей.

На цій підставі суд зауважує, що характер виконуваних гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 робіт загалом підпадає під опис професії охоронника (охорона стаціонарного об`єкта, візуальний контроль або контроль з використанням спеціального обладнання за об`єктом, що охороняється; пропуск працівників, відвідувачів, автомобільного та інших видів транспорту і випуск їх із території об`єкта в установленому порядку тощо).

Враховуючи встановлені обставини, суд погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Факт відмови гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від надання пояснень щодо працевлаштування не може свідчити про протиправність висновків відповідача, адже право цих громадян не свідчити проти себе гарантоване їм в силу положень статті 63 Конституції України.

Так само, не спростовує висновків відповідача факт не відібрання пояснень інспектором праці від гр. ОСОБА_4 , адже факт працевлаштування даного громадянина підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Стосовно посилань позивача на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.05.2020 у справі №524/193/20, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно в.о. директора ПП "Монолітбудсервіс" ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення /а.с. 114-117/, суд виходить з такого.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд враховує, що предметом спору у цій справі не є правові наслідки дій в.о. директора ПП "Монолітбудсервіс" ОСОБА_1 , адже суб`єкт притягнення до відповідальності за ч. 3 ст 41 КУпАП та п. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП різний (у першому випадку - це посадова особа (директор), а у другому - юридична особа /підприємство/).

У свою чергу, встановлені судом у справі про адміністративне правопорушення фактичні обставини щодо правомірності допуску працівників до роботи на підставі цивільно-правових угод не є обов`язковими для адміністративного суду у цій справі з огляду на приписи частини сьомої статті 78 КАС України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відтак, посилання позивача на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.05.2020 у справі №524/193/20 суд визнає неприйнятними.

Суд наголошує на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 2.07.2020 у справі №240/391/19 та він враховується судом під час розгляду цієї справи з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Окрім того, оцінюючи доводи позивача про свободу укладення будь-якого правочину, що не заборонений законом, суд виходить з того, що сам факт не визнання наданих позивачем цивільно-правових договорів в установленому порядку недійсними та не заборона їх укладання законодавством України, не свідчить про те, що правовідносини, які виникли між позивачем та зазначеними в акті інспекційного відвідування особами, є саме цивільно-правовими, а не трудовими.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 6.02.2020 у справі №0840/3690/18.

Стосовно посилань позивача на постанову Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №160/8902/18 суд виходить з того, що дане судове рішення не стосується вирішення спору по суті, оскільки ним за результатами розгляду касаційної скарги скасовано ухвалені у справі судами першої та апеляційної інстанції рішення, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проаналізувавши наведені норми законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки відповідача, які викладені в акті інспекційного відвідування, в частині наявних порушень зі сторони позивача щодо допуску трьох найманих працівників до роботи без укладення письмового трудового договору з кожним з них.

Разом з цим, суд враховує, що спірною постановою на ПП "Монолітбудсервіс" було накладено штраф загалом у розмірі 375570,00 грн, тобто по 125190,00 грн за кожного неоформленого працівника, що на момент прийняття спірної постанови складало 30 мінімальних заробітних плат (4173,00 грн).

Водночас, як зазначалось судом вище, 2.02.2020 набрала чинності нова редакції абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП, відповідно до якої розмір штрафу зменшено з тридцяти до десяти мінімальних заробітних плат.

Таким чином, у спірних відносинах має місце ухвалення закону, що пом`якшує відповідальність особи.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9.02.1999 №1-рп/99 визначено, що "за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.".

З урахуванням наведеного, суд, на підставі приписів частини першої статті 58 Конституції України, як норми прямої дії, з метою утвердження принципу верховенства права та виконання завдань адміністративного судочинства, встановивши за результатами розгляду цієї справи наявність в діях позивача порушення вимог абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, вважає за необхідне застосувати у спірних відносинах зворотну дію положень зазначеної норми у редакції Закону України від 12.12.2019 №378-IX та, як наслідок, визнати протиправною і скасувати постанову управління Держпраці у Полтавській області від 31.01.2020 №ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС в частині накладення на ПП "Монолітбудсервіс" штрафу у розмірі 250380,00 грн (375570,00 грн - (4173,00 грн х 10 х 3).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "Монолітбудсервіс" частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 5633,56 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 17.02.2020 №1658 /а.с. 31/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 32/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, зважаючи на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог юридичної особи, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Полтавській області належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3755,70 грн (250380,00 грн х 1,5%).

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" до управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Полтавській області від 31 січня 2020 року №ПЛ5975/161/АВ/П/1ПТ/2ПТ/ТД-ФС в частині застосування до Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" штрафу у розмірі 250380,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Монолітбудсервіс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3755,70 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень сімдесят копійок).

Позивач (стягувач): Приватне підприємство "Монолітбудсервіс" (код ЄДРПОУ 31194525; вул. Аврори, 18, м. Кременчук, Полтавська область, 39627).

Відповідач (боржник): управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136; вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27 липня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба