Рішення № 90916482, 11.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4367/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

- Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 17.11.1995 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), протиправними.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії за віком з 01 грудня 2018 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 17.11.1995 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за віком з врахуванням висновків рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. по справі № 420/950/20, однак листом № 1500-0310-8/20188 від 28.04.2020 р., Відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати пенсії неможливо на тих же підставах, що і первісна відмова, яку було оскаржено та визнано судовим рішенням противоправною. Позивач вважає дії відповідача щодо незаконної відмови йому у поновленні виплати пенсії неправомірними, дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству.

18.06.2020 року на електрону адресу суду та 22.06.2020 року на адресу суду, від Відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач позов не визнає та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що за приписами п.2 ч.1 ст. 49, ст.51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Однак, на теперішній час між Україною та Ізраїлем угоду про виплату пенсій не укладено. Оскільки до заяви позивача не було додано документів про фактичне проживання позивача в межах України, відсутні підстави для поновлення виплати пенсії відповідно до чинного законодавства.

Заяви чи клопотання від сторін.

22.06.2020 року, на електрону адресу суду та 30.06.2020 року на адресу суду, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог.

24.06.2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії судом не вчинялись.

Ухвалою суду від 12 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Обставини справи.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 . В період з грудня 2018 року не отримував пенсію через те, що виплата пенсії була припинена, у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Після звернень до Відповідача листами від 15.07.2019 р. та від 25.10.2019р. (вих. № 3191/Є-11), Управління відмовило Позивачу у поновленні виплати раніше призначеної пенсії та вдруге рекомендовано особисто з`явитися до територіального органу ПФУ.

Не погодившись із вказаною відмовою та вважаючи її незаконною та безпідставною, Позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. по справі № 4213/950/20 позовну заяву було задоволено, визнано противоправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком та зобов`язано повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсії за віком з врахуванням висновків суду.

Позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за віком з врахуванням висновків рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. по справі № 420/950/20, яку отримано відповідачем 21.04.2020 р., про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення 6880303612922.

Листом від 24.04.2020 року за вих. №1500-0409-8/19072, Позивача було повідомлено про необхідність надати заяву щодо виплати пенсії через відділення банку, а згодом Рішенням за № 1500-0310-8/20188 від 28.04.2020 р., згідно з яким відповідач повідомив позивача про те, що поновлення виплати пенсії неможливо на тих же підставах, що і первісна відмова, яку було оскаржено та визнано судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. по справі № 4213/950/20, противоправною.

Позивач, вважає такі дії Відповідача протиправними та такими, що суперечить вимогам діючого законодавства, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідна міжнародна угода між Україною та Ізраїлем щодо пенсійного забезпечення осіб, які проживають за кордоном відсутня, тому слід керуватись вимогами законодавства України про пенсійне забезпечення.

Відповідно до ст. 28 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року N 1382-IV, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно із п.2.8. Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 визначено, що документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Відповідно до п.2.23 Порядку №22-1, документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Згідно із п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Висновки суду.

Оцінюючи оскаржені дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. по справі №420/950/20, позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФУ в Одеській області було задоволено, визнано противоправними дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком та зобов`язано повторно розглянути заяву про поновлення виплати пенсії за віком з врахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що в рішенні про відмову в призначенні пенсії №951290117857 від 23.04.2020 року (вих. №1500-0310-8/20188 від 28.04.2020 р., Відповідач зазначає одні й ті ж обставини (нез`явлення особисто та не пред`явлення паспорта або іншого документа, що засвідчує особу та місце її проживання), для відмови в поновленні виплати пенсії за віком, які встановлені в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. по справі №420/950/20.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідачем не було враховано висновки, які зазначені в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. по справі №420/950/20,а тому вважає такі дії Відповідача протиправними.

З моменту виїзду за кордон виплата пенсії припинялася на підставі положень статей 49, 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав чинності 1 січня 2004 року.

Стаття 51 Закону № 1058-IV передбачала, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Конституційний суд України Рішенням від 7 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009, зокрема, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зазначені положення частини першої статті 49 та статті 51 Закону № 1058-IV. Відповідно, вони втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Суд зазначає, що право громадянина на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду в постановах від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 766/1519/17, від 31 січня 2019 року у справі № 520/9721/16-а від 14 лютого 2019 року у справі № 766/15025/16-а, від 12 вересня 2019 року у справі № 653/643/17, від 1 жовтня 2019 року у справі № 804/3646/18, тощо.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ГУПФУ в Одеській області, протиправно повторно відмовило ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком.

Заява Позивача про поновлення та виплату пенсії була датована 15.07.2019 р. та отримана Відповідачем 19.07.2019 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення. 19.04.2018 року Позивачу виплачена пенсія за 6 місяців наперед в зв`язку із виїздом за кордон. Таким чином, порушені права Позивача належить поновити з 1 грудня 2018 року.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-9, 72,77, 90, 139, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 17.11 1995 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області 17.11.1995 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) з 1 грудня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.