Рішення № 90915858, 07.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2020 року Справа № 280/4631/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства «Чернігівське» (72252, Запорізька область, Веселівський район, с. Мала Михайлівка, вул. Центральна, 36-Б)

до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Центральна, 202)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Чернігівське» (далі – позивач або ФГ «Чернігівське») до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 02.07.2020 про відкриття виконавчого провадження №62453942.

В обґрунтування позовних вимог ФГ «Чернігівське» посилається на те, що 25.10.2019 головним державним виконавцем Науменко О.В. відкрито виконавче провадження ВП №60418186 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.05.2019 №908/422/19. Разом із тим, 30.06.2020 стягувачем направлено відповідачу заяву про повернення виконавчого документа у зв`язку із самостійною сплатою боржником грошових зобов`язань, проте державним виконавцем винесено постанову не про повернення виконавчого документа стягувачу, а про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 02.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62453942 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 37 599,87 грн. Позивач вважає дану постанову протиправною та вказує, що виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів з примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до фактичного виконання рішення. Водночас, державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання рішення суду, а заборогованість позивачем сплачена самостійно, з огляду на що вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити. Також посилається на практику Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, постанови Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №640/685/19 та від 28.04.2020 у справі №520/11908/18.

Ухвалою суду від 13.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4631/20 та призначено судове засідання на 20.07.2020.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 16.07.2020 №32564), в якому зазначив, що у відповідності до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, при цьому розмір такого збору складає 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з фактично стягнутої суми. У задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 17.07.2020, за клопотанням відповідача, забезпечено участь Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судовому засіданні у справі № 280/4631/20, призначеному на 20.07.2020 о 14 годині 30 хвилин, в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2020, за клопотанням представників сторін, ухвалено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом Господарського суду Запорізької області, виданим 21.05.2019 у справі №908/422/19, наказано стягнути з Фермерського господарства «Чернігівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інагротех» 302 189,80 грн. основного боргу, 21 153,28 грн. штрафу, 35 298,25 грн. пені, 11 090,37 грн. інфляційних втрат, 2 943,25 грн. 3% річних та 3 323,77 грн. судового збору.

На підставі даного наказу головним державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Науменко Оленою Володимирівною 25.10.2019 відкрито виконавче провадження №60418186.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інагротех» (стягувачем) подано до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області заяву від 26.06.2020 вих. №26/06 про відкликання виконачого документа, в якій стягувач просить повернути наказ Господарського суду Запорізької області, виданий 21.05.2019 у справі №908/422/19, без виконання та закрити виконавче провадження №60418186.

Постановою від 01.07.2020 старшим державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Науменко Оленою Володимирівною закінчено виконавче провадження №60418186 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

02.07.2020 старшим державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Науменко Оленою Володимирівною відкрито виконавче провадження №62453942 про стягнення з ФГ «Чернігівське» на користь відповідача виконавчого збору у розмірі 37 599,87 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ФГ «Чернігівське» звернулося до суду із позовною заявою з вимогою про визнання її протиправною та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (тут та надалі – у редакції, чинній на момент винесення спірної постанови), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нормами пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За визначенням частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Також, окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі – Інструкція №512; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, при цьому такий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від фактично стягнутої суми (наведена правова позиція узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28.04.2020 у справі №520/9144/18).

Також, стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є обов`язком державного виконавця, а отже вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішення не є обов`язковою умовою для стягнення виконавчого збору.

Слід зазначити, що за правилами, встановленими частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно частини 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Також, відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, посилання позивача на те, що державним виконавцем не вчинялися дії щодо фактичного стягнення заборгованості, а таку заборогованість сплачено ним самостійно, не є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору.

Слід зазначити, що суд відхиляє посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, постанови Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №640/685/19 та від 28.04.2020 у справі №520/11908/18, оскільки у даних справах суд досліджував питання стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній до 28.08.2018), яка передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Тобто, у зв`язку із зміною правового регулювання, висновки, викладені Верховним Судом у вищевказаних постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору (ВП №62453942) винесено старшим державним виконавцем Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Науменко Оленою Володимирівною наступного дня після закінчення виконавчого провадження №60418186, що узгоджується із приписами Закону України «Про виконавчий збір» та Інструкції №512.

Стосовно посилань позивача на те, що державним виконавцем закінчено виконавче провадження, а не повернуто виконавчий документ стягувачу слід зазначити, що постанова від 01.07.2020 старшого державного виконавця Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Науменко Олени Володимирівни про закінчення виконавчого продження №60418186 ФГ «Чернігівське» в межах даної справи не оскаржується; питання, які не є предметом розгляду справи №280/4631/20, судом у даній справі не досліджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про правомірність постанови старшого державного виконавця Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Науменко Олени Володимирівн від 02.07.2020 про відкриття виконавчого провадження №62453942 про стягнення з ФГ «Чернігівське» на користь відповідача виконавчого збору у розмірі 37 599,87 грн., та про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фермерського господарства «Чернігівське» (72252, Запорізька область, Веселівський район, с. Мала Михайлівка, вул. Центральна, 36-Б; код ЄДРПОУ 37980786) до Веселівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Центральна, 202; код ЄДРПОУ 34877505) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 07.08.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко