Рішення № 90915488, 12.08.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/7890/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного військового комісаріату до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Житомирський обласний військовий комісаріат звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з громадянина ОСОБА_1 на користь Житомирського обласного військового комісаріату безпідставно набуте майно - грошові кошти в сумі 20718,82 грн. В обґрунтування позову вказує, що у квітні 2020 року Житомирським обласним військовим комісаріатом було перераховано на рахунок ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 20718,82 грн. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби Житомирським обласним військовим комісаріатом позивачу була виплачена безпідставно і помилково. Права на отримання такої грошової допомоги позивач не мав, оскільки ОСОБА_1 повного календарного року служби для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не прослужив.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 позовну заяву залишено без руху.

Відділом документального забезпечення суду 02.06.2020 зареєстровано заяву позивача, що надійшла на виконання вимог ухвали від 01.06.2020.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду 21.07.2020 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить залишити без задоволення позовні вимоги Житомирського обласного військового комісаріату та вказує, що Житомирський ОВК мав усі необхідні дані та відомості для визначення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Володіючи такими даними Житомирський ОВК прийняв законне рішення про виплату мені грошової допомоги. Зазначає, що не має обов`язку знати про те, чи належить йому грошова допомога при звільненні та не є особою, уповноваженою законом встановлювати таке право. Повідомляє, що у період з червня 2015 року по серпень 2016 року проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, а не за контрактом. При звільненні з військової служби за призовом у зв`язку з мобілізацією йому виплачена грошова допомога передбачена абзацом 7 частини 2 статті 15 Закону № 2011 -XII. Предметом мого звернення до відповідача із заявою була саме грошова допомога, передбачена мені абзацом 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ у зв`язку зі звільненням з військової служби за контрактом. Той факт, що позивач отримував грошову допомогу, передбачену абзацом 7 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ у зв`язку зі звільненням після прийняття рішення про демобілізацію з військової служби за призовом у зв`язку з мобілізацією, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ у зв`язку зі звільненням з військової служби за контрактом. Таким чином позивач, володіючи усіма необхідними даними та відомостями для визначення права на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, добровільно та на законних підставах нарахував та виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за контрактом, передбачену абзацом 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ, а вимога позивача стягнути з мене кошти, які позивач виплатив мені добровільно та на законних підставах, є незаконною, безпідставною та необґрунтованою.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що наказом військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату від 08.11.2016 №33 (по особовому складу) прапорщика ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом.

Наказом військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату від 09.11.2016 №134 (по стройовій частині) ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення з 09.11.2016 (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що наказом військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату від 29 серпня 2017 року №28-РС (по особовому складу), ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пп "б" п. 1 (за станом здоров`я), а наказом №94 від 31.08.2017 виключено зі списків особового складу Житомирського обласного військового комісаріату та всіх видів забезпечення при Житомирському обласному військовому комісаріаті з 31.08.2017 (а.с. 11). Вислуга років у Збройних Силах України календарна 7 років 05 місяців, пільгова 8 років 07 місяців.

ОСОБА_1 звернувся до військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату із заявою від 11.01.2020 у якій просив виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні або надати аргументовані причини відмови у виплаті.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами визнається, що 20 березня 2020 року на картковий рахунок позивача було зараховано 20718,82 грн одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вважаючи, що виплату одноразової грошової допомоги відповідачу було здійснено безпідставно, позивач звернувся з позовом до суду.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон, в редакції, чинній на день звільненні позивача зі служби) та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 2. Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260). встановлено, що грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту);

допомоги.

Суд відмічає, що порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Із системного аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що в разі звільненні з військової служби за станом здоров`я обов`язковою умовою для виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення є наявність прослуженого військовослужбовцем повного календарного року служби.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що ОСОБА_1 прослужив у Житомирському обласному військовому комісаріаті із листопада 2016 року по серпень 2017 року, тобто менше календарного року.

Однак, матеріалами адміністративної справи підтверджується, що 20.03.2020 на картковий рахунок відповідача було зараховані кошти 20718,82 грн одноразової грошової допомоги.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача виплачені кошти в сумі 20718,82 грн, як безпідставно набуте майно.

Разом з тим, з аналізу вказаних вище нормативних документів слідує, що нормами вказаних підзаконних актів не врегульовано питання про стягнення грошового забезпечення з військовослужбовця, яке нараховано останньому безпідставно (за відсутності факту лічильної чи іншої помилки).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до п. 13. Розділу І Порядку №260, грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.

Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02.07.2014 у справі 6-91цс14, від 22.01.2014 у справі 6-151цс13 та Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а та від 03 березня 2020 року у справі №804/979/17.

Позивачем до суду не надано доказів наявності рахункової помилки з боку позивача при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, окрім того відсутні докази недобросовісності з боку відповідача, так як у заяві, з якою звернувся ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату, звільнений військовослужбовець просить виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні або надати аргументовані причини відмови у виплаті (а.с. 46).

З огляду на викладене суд вважає, що позовна вимога про повернення безпідставно набутого майна відповідачем задоволенню не підлягає, оскільки виплата грошового забезпечення відповідачу здійснена позивачем добровільно, та за відсутності рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності з боку відповідача.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Житомирського обласного військового комісаріату про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутого майна - грошових коштів в сумі 20718,82 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук