Рішення № 90914935, 06.08.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 серпня 2020 р. Справа № 120/1505/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: Бойко Д.В.

представника відповідача: Черпітяк О.В., Грубий Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" (далі - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО", товариство, позивач) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.02.2012 по 30.06.2019, відповідачем складено акт від 11.12.2019 №1101/0515/38134923. Згідно висновків якого, серед іншого, товариством порушено п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ч.1, 3, 5 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 751519,00 грн., а також порушено п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 835022,00 грн.

За умови встановлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000250515, №0000260515.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 09.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

05.05.2020 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення заявленого позову. Разом з тим, аргументи наведені у відзиві є тотожними висновкам акту перевірки від 11.12.2019 №1101/0515/38134923. Крім того, представник відповідача посилаючись на практику ВС, висловлену у постанові від 26.03.2019 по справі 3826/5263/14 вказав, що формальна наявність первинних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання робіт і послуг.

У справі №826/11397/14 від 22.11.2016 ВС України, а також ВС у справах №810/3952/16 від 28.08.2018 і №802/1233/16-а від 25.09.2018 дійшли висновку, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом злочину стосовно фіктивності підприємництва, що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах, не може бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Ухвалою від 09.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на іншу дату.

В судовому засіданні 06.08.2020 представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення заявленого позову з підстав викладених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

11.12.2019 за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт №1101/0515/38134923, у висновках якого зазначено про порушення товариством (код ЄДРПОУ 38134923):

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ч. 1, 3, 5 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П (С) БО16 "Витрати", в результаті чого товариством занижено податок на прибуток всього в сумі 751 519 грн. в т.ч.:

за 2018 рік занижено в сумі 187 279 грн. (в т.ч. за ІІ квартал в сумі 169 881 грн., за ІІІ квартал в сумі 16128 грн., за ІV квартал в сумі 1270 грн.);

за І півріччя 2019 року занижено в сумі 564 240 грн. (в т.ч. за І квартал в сумі 129 639 грн., за ІІ квартал в сумі 434 601 грн.);

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого товариством занижено ПДВ всього в сумі 835 022 грн., в т.ч.:

за липень 2017 року на 89999 грн., за серпень 2017 року на 31243 грн., за березень 2018 року на 20688 грн., за травень 2018 року на 19638 грн., за червень 2018 року на 27190 грн., за лютий 2019 року 43938 грн., за квітень 2019 року на 224228 грн., за травень 2019 року на 254100 грн., за червень 2019 року на 123998 грн.

Так, зокрема перевіряючими у вказаному акті вказано про наступне.

На порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ч. 1, 3, 5 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П (С) БО16 "Витрати" ТОВ завищено інші операційні витрати по господарських операціях без фактичного їх здійснення, та які не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами всього в сумі 4175107 грн.

Так, згідно обставин, викладених в акті від 11.12.2019 №1101/0515/38134923, висновки перевіряючих стосуються взаємовідносин товариства по придбанню послуг у:

1) ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (до перевірки надано договір доручення на продаж продукції від 01.04.2017 №7, договір про надання послуг від 01.03.2018 №ЕА-1804-14-П). Посилаючись на протокол допиту свідка в рамках кримінального провадження №42019020000000058, перевіряючі вказали, що згідно свідчень ОСОБА_1 були відсутні будь-які взаємовідносини останнього з підприємством позивача;

2) ФОП ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 (до перевірки надано договір доручення на продаж продукції від 03.01.2017 №1, договір доручення на продаж продукції від 01.02.2019 №73). Посилаючись на протокол допиту свідка в рамках кримінального провадження №42019020000000058, перевіряючі вказали, що згідно свідчень ОСОБА_2 були відсутні будь-які взаємовідносини останнього з підприємством позивача;

3) ФОП ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 (до перевірки надано договір доручення на продаж продукції від 18.01.2017 №2, договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.04.2016 №ЕА-1604-5-П). Посилаючись на надану інформацію ГУ Національної поліції у Вінницькій області, перевіряючі вказали, що ОСОБА_3 в періоді за який проводилась перевірка з 01.07.2016 по 30.06.2019 перебував за межами України, зокрема в періодах з 27.07.2017 по 12.08.2017, з 27.10.2017 по 05.11.2017. В той же час, в періоді перебування за межами митної території України ФОП ОСОБА_3 надавались ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" послуги та складались відповідні акти, які підписувались особисто ОСОБА_3 , що є фактично неможливим в режимі реального часу. Крім того, у ФОП ОСОБА_3 у відповідних періодах були відсутні наймані працівники;

4) ФОП ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_4 (до перевірки надано договір доручення на продаж продукції від 28.01.2017 №7, договір доручення на продаж продукції від 22.01.2018 №9, договір доручення на продаж продукції від 16.01.2019 №9, договори про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.08.2016 №ЕА-1608-27-11, від 03.01.2018 №ЕА-18041-7-П). Посилаючись на надану інформацію ГУ Національної поліції у Вінницькій області, перевіряючі вказали, що ОСОБА_4 в періоді за який проводилась перевірка з 01.07.2016 по 30.06.2019 перебувала за межами України, зокрема в періодах з 27.10.2017 по 05.11.2017, з 29.07.2017 по 08.08.2018, з 30.01.2019 по 30.06.2019. В той же час, в періоді перебування за межами митної території України ФОП ОСОБА_4 надавались ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" послуги та складались відповідні акти, які підписувались особисто ОСОБА_4 , що є фактично неможливим в режимі реального часу. Крім того, у ФОП ОСОБА_4 у відповідних періодах були відсутні наймані працівники.

Згідно висновків акту перевірки від 11.12.2019 наявність у позивача актів виконаних робіт не є безумовною підставою для віднесення сум, зазначених у актах, до складу витрат, а наявність податкових накладних виписаних по операціях з вказаними ФОП не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 11.12.2019 №1101/0515/38134923, позивач 26.12.2019 подав заперечення на акт до ГУ ДПС у Вінницькій області.

За результатами виявлених порушень, на підставі акту перевірки від 11.12.2019 №1101/0515/38134923, ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 13.01.2020 №0000250515, яким ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 939399 грн.;

- від 13.01.2020 №30000260515 яким ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1043778 грн.

Разом з тим, 20.01.2020 товариством подано до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000250515, №30000260515.

Рішенням ДПС України від 19.03.2020 №1009816/99-00 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.01.2020 №0000250515 та №30000260515 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Так, у даній справі податковим органом не вказано про недоліки укладених ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 господарських договорів.

Разом з тим, єдиною умовою за якої відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій є посилання на протоколи допиту свідків в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019020000000058 від 13.03.2019. зі змісту яких слідує, що відповідні особи, а саме ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , будучи зареєстрованими як фізичні особи-підприємці, фактично будь-яких доходів від підприємницької діяльності не отримували та свідчили про відсутність будь-яких взаємовідносин між ними та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО".

У справі №826/11397/14 Верховний Суд України зазначив, що така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не могла бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг). Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Разом з тим, доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 оскільки вказані ФОП фігурують у кримінальних провадженнях, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та цими контрагентами.

Такий висновок кореспондується з нормою частини шостої статті 78 КАС, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під час судового розгляду даної справи ГУ ДПС не наводить доводів того, що в кримінальному провадженні зібрані докази, які підтверджують нереальність операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , так само, як і доводів про ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї адміністративної справи. Фактично доводи, наведені під час розгляду справи, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні КАС України.

Відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, передбачена статтею 205 КК України.

При цьому, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, фіктивне підприємництво є кримінальним злочином, вину у здійсненні якого може бути встановлено лише вироком суду.

Між тим, вирок суду, який би підтверджував фіктивне підприємництво вказаних вище ФОП відсутній.

Разом з тим реальність господарських операцій товариства позивача підтверджують наявні у матеріалах справи документи:

- договір про надання послуг від 01.03.2018 №ЕА-1804-14-П, укладений ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 01.03.2018 №ЕА-1804-14-П, акти виконаних робіт за договором доручення на продаж №132 від 01.04.2017: від 28.04.2017, від 31.05.2017, акт від 30.06.2017, від 31.10.2017; податкові накладні від 28.04.2017 №1, від 31.05.2017 №2, від 30.06.2017 №2, від 31.10.2017 №1, від 16.04.2018 №1, від

- договір доручення на продаж продукції від 03.01.2017 №1, укладений ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_2 ; акти виконаних робіт (наданих послуг), результатів виконання доручень за договором від 03.01.2017 №1: від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 28.04.2017, від 31.05.2017, від 30.06.2017, від 31.08.2017, від 31.10.2017, від 31.12.2017, від 28.02.2018, акти виконаних робіт (наданих послуг) за договором доручення на продаж від 01.03.2018 №13: від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 28.09.2018, від 31.10.2018, від 29.12.2018, акти виконаних робіт (наданих послуг), результатів виконання доручень за договором від 01.02.2019 №73: від 28.02.2019, від 29.03.2019; податкові накладні від 31.01.2017 №3, від 28.02.2017 №2, від 31.03.2017 №3, від 28.04.2017 №2, від 31.05.2017 №2, від 30.06.2017 №5, від 31.08.2017 №3, від 31.10.2017 №2, від 31.12.2017 №2, від 28.02.2018 №2, від 31.03.2018 №2, від 30.04.2018 №3, від 31.05.2018 №3, від 31.07.2018 №3, від 31.08.2018 №1, від 28.09.2018 №3, від 31.10.2018 №3, від 29.12.2018 №3, від 28.02.2019 №4, від 29.03.2019 №3, від 30.04.2019 №3, від 31.05.2019 №3;

- договір доручення на продаж продукції №2 від 18.01.2017, укладений ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_3 ; договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.04.2016 №ЕА-1604-5-П; акт прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2017; акти виконаних робіт (наданих послуг) за договором №2 від 18.01.2017: від 31.07.2017, від 31.10.2017; акт прийому-передачі наданих послуг за договором від 01.04.2016 №ЕА-1604-5-П від 31.10.2017; податкові накладні: від 31.07.2017 №2, від 31.07.2017 №1, від 31.10.2017 №1, від 31.10.2017 №2;

- договори доручення на продаж продукції №7 від 28.01.2017, №9 від 22.01.2018, №9 від 16.01.2019 укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_4 ; договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.08.2016 №ЕА-1608-27-П, акт прийому-передачі наданих послуг до договору від 01.08.2016 №ЕА-1608-27-П від 31.07.2017, акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору від 28.01.2017 №7 від 31.10.2017, акти прийому-передачі наданих послуг до договору від 03.01.2018 №ЕА-1801-7-П від 31.07.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 29.03.2019, акти виконаних робіт (наданих послуг) до договору від 22.01.2018 №9 від 31.07.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 29.03.2019, акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору від 16.01.2019 №9 від 28.02.2019, від 29.03.2019; податкові накладні від 31.10.2017 №2, від 31.10.2017 №1, від 31.07.2018 №2, від 31.07.2018 №1, від 31.01.2019 №2, від 31.01.2019 №1, від 28.02.2019 №2, від 28.02.2019 №3, від 28.02.2019 №1, від 29.03.2019 №3, від 29.03.2019 №1, від 29.03.2019 №2, від 30.04.2019 №3, від 30.04.2019 №2, від 30.04.2019 №1, від 31.05.2019 №1, від 31.05.2019 №2, від 27.06.2019 №1, від 27.06.2019 №2, від 27.06.2019 №3.

Крім того, судом враховується, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням господарської діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність своїх контрагентів, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №К/9901/2558718.

Крім того, відповідно до позиції податкового органу, висловленої у акті перевірки від 11.12.2019, щодо взаємовідносин ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 , які згідно інформації ГУ Національної поліції у Вінницькій області, в періоді за який проводилась перевірка з 01.07.2016 по 30.06.2019 перебували за межами України, зокрема: ФОП ОСОБА_3 в періодах з 27.07.2017 по 12.08.2017, з 27.10.2017 по 05.11.2017, ФОП ОСОБА_4 з 27.10.2017 по 05.11.2017, з 29.07.2017 по 08.08.2018, з 30.01.2019 по 30.06.2019. В той же час, в періоді перебування за межами митної території України останніми надавались ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" послуги та складались відповідні акти, які підписувались особисто ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що є фактично неможливим в режимі реального часу. В акті перевірки вказано, що у зазначених осіб у відповідних періодах були відсутні наймані працівники.

Так, в ході судового розгляду справи, в підтвердження заявленої правової позиції, представником позивача надано до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 , якою підтверджено укладення договорів №1 від 03.01.2017, №73 від 01.02.2019, нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 про підтвердження укладення та виконання договорів від 01.04.2016 №ЕА-1604-5-П, від 18.01.2017 №2, заяву ОСОБА_4 про підтвердження укладення та виконання договорів від 01.08.2016 №ЕА-1608-27-П, від 28.01.2017 №7, від 22.01.2018 №9, від 16.01.2019 №9.

Серед іншого, представником позивача надано до матеріалів справи копії довіреностей від 01.08.2017, від 22.01.2018, від 16.01.2019 якими ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 вчиняти від її імені всі юридичні дії, що виникають з виконання договорів №ЕА-1608-27-П від 01.08.2017, №9 від 22.01.2018, №9 від 16.01.2019; копії довіреностей від 10.04.2016, від 18.01.2017, якими ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6 вчиняти від його імені всі юридичні дії, що виникають з виконання договорів №ЕА-1604-5-П від 01.04.2016.

В силу частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина перша статті 245 ЦК України).

Судом беруться до уваги вказані довіреності, долучені представником позивача до матеріалів адміністративної справи, за умови не встановлення нормами ЦК України обов`язкового нотаріального посвідчення довіреностей на вчинення правочинів від імені іншої особи.

Разом з тим, на переконання суду особисті підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що вчинені на документах на виконання договорів №ЕА-1608-27-П від 01.08.2017, №9 від 22.01.2018, №9 від 16.01.2019, №ЕА-1604-5-П від 01.04.2016 мають засвідчувати дійсне волевиявлення осіб-підписантів. У разі уповноваження інших осіб, на вчинення відповідних правочинів від їх імені, документи мають містити відомості щодо підписанта, який власне засвідчує правочин.

Водночас суд зауважує, що у відповідності до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Разом з тим суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Окремо суд вважає за доцільне наголосити на тому, що складений контролюючим органом акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить лише узагальнюючі висновки та досить абстрактні припущення перевіряючих, які без конкретизації не дозволяють ідентифікувати ті дані, на підставі яких зроблені певні висновки.

Одночасно варто акцентувати увагу на тому, що навіть за наявності формальних підстав для визнання правомірними висновків контролюючого органу в певній частині визначених ним зобов`язань та застосованих санкцій, суд не може визнати правомірним рішення контролюючого органу в якійсь сумі за відсутності належним чином оформленого та деталізованого розрахунку зобов`язань та штрафних санкцій у розрізі контрагентів позивача.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі 21-527во06).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, а також приймаючи до уваги те, що рішення суб`єкта владних повноважень, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000250515, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" за платежем "податок на прибуток" (код платежу 11021000) за податковим зобов`язанням на суму 751519 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 187880 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000260515, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" за платежем "податок на додану вартість" (код платежу 14010100) за податковим зобов`язанням на суму 835022 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 208756 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0000250515 від 13.01.2020 та №0000260515 від 13.01.2020.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" (вул. Гоголя, 30, м.Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 38134923)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454)

Повний текст рішення складено 12.08.2020

Суддя Томчук Андрій Валерійович