Ухвала суду № 90912858, 11.08.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12711/20

У Х В А Л А

"11" серпня 2020 р.

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Бучко Т.М.,

з участю: секретаря судового засідання Дем`янчук Н.В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному заяву, подану в порядку підготовки до подачі позову, Державного підприємства «Укрхімтрансаміак», особа, яка може отримати статус відповідача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду звернулося Державне підприємство «Укрхімтрансаміак» з заявою про забезпечення позову, в якій, з метою підготовки позову до суду, просить суд забезпечити до подання позовної заяви позов Державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» (код ЄДРПОУ 31517060) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 396 717 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень 75 копійок, наклавши арешт на грошові кошти в сумі 396 717 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень 75 копійок, які перебувають на будь-яких поточних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема, але не виключно, на рахунках у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код 14282829, МФО 300001;

В обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову заявник зазначають, що Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 12.03.2018 № 34-п призначено Виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» ОСОБА_2.

На підставі наказу ДП від 13.03.2018 № 44 ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора.

Наказом Мінекономіки від 18.10.2019 № 9-п ОСОБА_2 звільнений з посади Виконуючого обов`язки директора ДП.

Відповідно до п. 7.4 Статуту Підприємства (в ред. 2017 року, що діяла на час виконання ОСОБА_2 обов`язків директора) директор відповідно до покладених на нього завдань визначає та затверджує штатний розпис, організаційну структуру Підприємства та призначає на посади та звільняє з посад працівників Підприємства.

Так, наказом № 174 від 12.10.2018 за підписом ОСОБА_2 затверджено штатний розпис працівників головного підприємства ДП в новій редакції та розпочато процедуру скорочення працівників.

Наказом від 08.01.2019 № 4-к-о ОСОБА_3 звільнено з посади радника директора у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 361/937/19 (далі - Рішення) позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, скасовано наказ ДП від 08.01.2019 № 4-к-о «Про звільнення ОСОБА_3 », поновлено ОСОБА_3 на посаді радника директора ДП з 08.01.2019, стягнуто з ДП на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 396 717 грн. 75 коп., та судовий збір на користь держави у розмірі 1536 грн. 80 коп.

Із Рішення вбачається, що ОСОБА_2 , будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у відповідності до статуту підприємства здійснив незаконне звільнення працівника, що призвело до зайвого витрачання коштів ДП та завдало матеріальної шкоди останньому.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2020 у справі № 361/937/19 (далі - Постанова) апеляційну скаргу ДП задоволено частково, Рішення змінено, доповнено абзац третій резолютивної частини Рішення після слів «у розмірі 396 717 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот сімнадцять) грн. 75 коп.» словами: «сума визначена без відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів», в іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2020 - залишено без змін.

У Постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що фактичних змін в організації виробництва і праці відповідача (ДП) не відбулось, а тому звільнення позивача, тобто ОСОБА_3 , на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось без законних підстав.

Отже, судами встановлено незаконність наказу від 08.01.2019 № 4-к-о за підписом ОСОБА_2 щодо звільнення ОСОБА_3 , у результаті чого ОСОБА_3 поновлено на роботі, стягнуто з ДП середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Тобто між незаконними діями ОСОБА_2 при звільненні ОСОБА_3 та нанесеною такими діями Підприємству матеріальною шкодою наявний причино-наслідковий зв`язок, а ОСОБА_2 винен у завданні ДП матеріальної шкоди.

ДП звертає увагу суду, що при розгляді справи № 361/937/19 ОСОБА_2 був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто був обізнаний про наявність спору та винесене судом рішення. Однак жодного разу ОСОБА_2 до суду не з`явився.

Відповідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не визначений законом.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу робочу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівника передбачені у ст. 130 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

14.02.2020 в порядку негайного виконання рішення суду, ОСОБА_3 поновлено на посаді радника директора з 08.01.2019 та сплачено 24 387 грн. 32 коп. середнього заробітку у розмірі місячного заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням утриманих податків.

Постанова набрала законної сили з дня її прийняття, тобто з 10.06.2020.

З метою недопущення витрачання додаткових коштів ДП, яке могло мати місце при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, а саме нарахування виконавчого збору у розмірі 39 825 грн. 30 коп. та витрат виконавчого провадження, 02.07.2020 ОСОБА_3 , в порядку добровільного виконання рішення суду було виплачено 294 970 грн. 47 коп. з урахуванням утриманих податків.

Таким чином, в порядку добровільного виконання рішення суду Підприємством було сплачено ОСОБА_3 319 357 грн. 79 коп., у тому числі 77 359 грн. 96 коп. податку, а всього 396 717 грн. 75 коп., з яких:

- 24 387 грн. 32 коп. середнього заробітку у розмірі місячного заробітку за час вимушеного прогулу та 5 907 грн. 49 коп. податку,

- 294 970 грн. 47 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 71 452 грн. 47 коп. податку.

Враховуючи вищевикладене, оскільки за рішеннями судів звільнення ОСОБА_3 здійснено з порушенням закону, на ОСОБА_2 , як на особу, яка прийняла відповідне рішення та підписала наказ про звільнення останнього, покладається обов`язок відшкодувати шкоду, завдану ДП внаслідок незаконного звільнення працівника в розмірі 396 717 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот сімнадцять) грн. 75 коп.

Достовірно знаючи як учасник справи про стягнення з ДП грошових коштів на виконання рішення суду, ОСОБА_2 в добровільному порядку не відшкодував ДП заподіяні збитки, що змушує ДП звертатися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 396 717 грн. 75 коп.

Наразі ДП готує відповідний позов.

Вищенаведені обставини та докази на їх підтвердження беззаперечно вказують на те, що між сторонами виник спір майнового характеру. В свою чергу про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову свідчать наступні обставини.

ОСОБА_2 в останні три роки з 2017 по 2020 роки був суб`єктом декларування в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та подавав низку декларацій, які є загальнодоступними у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У щорічній декларації за 2018 рік ОСОБА_2 задекларував особистий дохід в загальній сумі 2 109 426 грн. (без урахування кредитних коштів та їх часткового повернення). ОСОБА_2 задекларував збільшення власних активів чи активів членів сім`ї порівняно із активами, що були задекларовані в декларації за 2017 рік, на суму 1 837 978 грн. за рахунок готівкових коштів в сумі 30 000 доларів США (що за курсом НБУ (27.6883 грн. за 1 долар США) станом на 31.12.2018 складає 830 649 грн.) та автомобіля в сумі 1 007 329 грн.

Як за 2018, так і за 2019 роки ОСОБА_2 не подавав жодного повідомлення про істотні зміни в майновому стані в частині видатків на суму понад 50 прожиткових мінімумів в порядку ст. 52 Закону, але при цьому неодноразово подавав повідомлення про істотні зміни в майновому стані в частині доходів, подання яких передбачено цією ж статтею Закону, отже є обізнаним з усіма вимогами антикорупційного законодавства.

Таким чином, ОСОБА_2 витратив на поточні потреби протягом 2018 року 271 448 грн. (2 109 426 грн. доходів - 1 837 978 нових активів). Тобто ОСОБА_2 витрачав у 2018 році на поточні потреби в середньому по 744 грн. на день.

У щорічній декларації за 2019 рік ОСОБА_2 задекларував особистий дохід в загальній сумі 4 188 247 грн. При цьому ОСОБА_2 задекларував збільшення власних активів чи активів членів сім`ї порівняно із активами, що були задекларовані в декларації за 2018 рік, лише на суму 1 000 000 грн. за рахунок коштів, розміщених на банківських рахунках.

Таким чином, ОСОБА_2 витратив на поточні потреби протягом 2019 року 3 188 247 грн. (4 188 247 грн. доходів - 1 000 000 грн. нових активів).

В свою чергу інший дохід ОСОБА_2 за 2018 та 2019 роки (окрім пасивного у вигляді процентів по депозитам) складала виключено пенсія в сумі 53 947 грн. в 2019 році та в сумі 40 759 грн. в 2018 році, тобто в середньому по 47 353 грн. на рік.

Такий дохід у 2020 році та заощаджений 1 000 000 грн. за умови збереження звичних для ОСОБА_2 за наслідками 2019 року витрат протягом 2020 року в середньому по 8 735 грн. на день забезпечить його потреби в середньому на 4 місяці.

Задекларованих заощаджень в сумі 120 000 грн., 20 800 євро (681824 грн. за курсом НБУ станом на 03.08.2020) та 30 000 доларів США (близько 830 400 грн. за курсом НБУ станом на 03.08.2020), а загалом - 1 632 224 грн., за умови збереження звичних для ОСОБА_2 за наслідками 2019 року витрат протягом 2020 року в середньому по 8 735 грн. на день забезпечить його потреби в середньому на 6 місяців.

Отже, всіх наявних у ОСОБА_2 грошових коштів в середньому має вистачити на 10 місяців, тобто до кінця жовтня 2020 року.

Звертає на себе увагу відсутність у ОСОБА_2 інших активів, які б давали бодай теоретичну можливість отримувати додатковий значний дохід, зокрема, корпоративних прав, цінних паперів, додаткових об`єктів нерухомості. Задекларована квартира та земельна ділянка придбані у власність в один день, перебувають у спільній власності з дружиною та вочевидь використовуються для проживання родини та ведення домашнього господарства. Інший об`єкт нерухомого майна задекларовано як об`єкт незавершеного будівництва, площа якого не змінюється протягом усіх років декларування, тому найімовірніше це є законсервований об`єкт будівництва.

За існуючої тенденції до непомірного збільшення витрат ОСОБА_2 та відсутності інших джерел доходу, які б давали йому можливість забезпечити поточні витрати на звичному для ОСОБА_2 рівні й зберегти наявні грошові активи, існує реальна загроза фінансової неплатоспроможності ОСОБА_2 на момент набрання законної сили можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення з нього на користь ДП 396 717 грн. 75 коп.

Щодо об`єктів нерухомості ОСОБА_2 , то усі вони перебувають у спільній сумісній власності з іншими членами сім`ї, що значно ускладнює (до практичної неможливості) їх примусову реалізацію в рахунок погашення боргу, адже для цього за зверненням виконавця потрібно буде спочатку виділити частку ОСОБА_2 в натурі, що в більшості випадків є практично неможливим. Аналогічна ситуація і з автомобілем, який придбаний під час шлюбу.

З урахуванням відсутності високоліквідних активів, що можуть бути використані як джерело погашення боргу, а також великого ризику фінансової неплатоспроможності ОСОБА_2 існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи викладене, ДП вважає, що забезпечення позову до подання позовної заяви може бути реалізовано шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 , розміщені на його рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах, зокрема на рахунках, що знаходяться у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (зазначений в декларації за 2019 рік), в межах суми позову, який буде поданий. Така умова дасть ОСОБА_2 можливість вільно використовувати грошові кошти на власних рахунках в сумі понад 396 717 грн. 75 коп.

ДП вважає, що саме цей спосіб забезпечення позову буде найбільш дієвим та ефективним і гарантує реальне виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. При цьому такий спосіб забезпечення позову буде найменш обтяжливим для ОСОБА_2 та членів його сім`ї, які за потреби зможуть за спільною згодою реалізувати належні ним нерухоме майно чи автомобіль.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без виклику сторін.

Відповідно до ч.1ст. 149 ЦПК, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст.150 ЦПК.

За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, вид забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК України.

Враховуючи те, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 є видом забезпечення позову, передбаченим ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого вважаю можливим накласти арешт на грошові кошти в сумі 396 717 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень 75 копійок, які перебувають на будь-яких поточних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема, але не виключно, на рахунках у АТ «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код 14282829, МФО 300001;

Накладення арешту на грошові кошти є відповідною правовою мірою для забезпечення в подальшому виконання рішення суду та унеможливить ОСОБА_2 здійснити дії щодо відчуження вище вказаного майна, та інші протиправні дії, які надалі можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору.

Виходячи із встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності реальної загрози заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника.

Враховуючи викладене, зважаючи на наявність між сторонами спору, на характер спірних правовідносин, суть заявлених вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво порушити права та охоронювані інтереси заявника, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на її користь, а тому заява підлягає задоволенню.

При цьому, такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та, водночас, вжиття такого заходу забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.149,151,153,293,294 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Забезпечити до подання позовної заяви позов Державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» (код ЄДРПОУ 31517060) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 396 717 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень 75 копійок;

Накласти арешт на грошові кошти в сумі 396 717 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень 75 копійок, які перебувають на будь-яких поточних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зокрема, але не виключно, на рахунках у АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код 14282829, МФО 300001.

Ухвалу для виконання направити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ідентифікаційний код 14282829, МФО 300001.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Рівненського апеляцiйного суду через Рiвненський мiський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляцiйного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач:ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «УКРХІМТРАНСАМІАК» (код ЄДРПОУ 31517060), яке знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15;

Боржник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.М.Бучко