Ухвала суду № 90911509, 17.06.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2185/20

Провадження № 1-кп/362/477/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретаря Шевченко М.В.,

прокурора Бондаря Д.В.,

представника потерпілого Семенкова М.В.,

захисника Герасько Л.Ю.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017110140002012 від 15.11.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Тинна, Дунаєвського району, Хмельницької області, громадянки України, не одруженої, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючої директором ТОВ «АБК Інжиніринг», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.3 ст. 191,ч.1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017110140002012 від 15.11.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Ухвалою суду від 07.05.2020 року вказане кримінальне провадження було призначено до підготовчого судового засідання.

Прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_1 посилаючись на вагомість доказів обвинувачення її у вчиненні кримінальних правопорушень середньої тяжкості, а також наявності достатніх підстав вважати, що відносно обвинуваченої продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Представник потерпілого Семенков М.В. просив обрати відносно обвинуваченої більш м`який запобіжний захід, оскільки на її утриманні знаходиться троє дітей.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - Герасько Л.Ю. просила відкласти підготовче судове засідання з метою підготовки на наступне судове засідання клопотання про об`єднання матеріалів кримінального провадження. В задоволенні клопотання про обрання домашнього арешту просила відмовити, оскільки ризики прокурором не доведені, підзахисна жодного разу нічого не порушувала, з`являлася за кожним викликом, в неї вилучені всі її документи. Вона має на утриманні трьох дітей, проживає без чоловіка, а тому є єдиною годувальницею, має постійне місце проживання, роботи, а тому просить застосувати відносно її підзахисної особисте зобов`язання щоб її підзахисна могла працювати.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку захисника.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши клопотання про обрання запобіжного заходу, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року по справі №1-28/2017 №1-р/2017 положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України, а тому визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.

Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Проте зміст положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України дозволяє поширити дію постановленої на стадії досудового розслідування ухвали слідчого судді щодо обраних запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою на стадію судового провадження у суді першої інстанції у тому випадку, коли обвинувальний акт передається до суду без клопотання прокурора щодо продовження дії цих запобіжних заходів у зв`язку із закінченням досудового розслідування, тобто закінченням однієї стадії кримінального провадження та початком іншої стадії - стадії судового провадження.

Крім того, у положеннях частин першої, другої статті 42 КПК України розмежовано поняття "підозрюваний", "обвинувачений (підсудний)" у кримінальному провадженні. Водночас частиною першою статті 177 Кодексу передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт, нового процесуального статусу - обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження - стадії судового провадження у суді першої інстанції.

Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. Отже, у разі відсутності вмотивованого рішення суду, яким дозволено позбавлення особи свободи на період, визначений цим судовим рішенням, така особа має бути негайно звільнена.

Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті та недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Сама по собі тяжкість злочину не може бути єдиною і безумовною підставою для обрання міри запобіжного заходу, а інші посилання прокурора на необхідність обрання міри запобіжного заходу не вказують на наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, суд щоразу зобов`язаний:

- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

- пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:

1) наявність обґрунтованої підозри, обвинувачення у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;

5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7) майновий стан обвинуваченого. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8) наявність судимостей у обвинуваченого,

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Суд, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України; її вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків у місці її постійного проживання, а саме те, що вона має на утриманні трьох дітей, має постійне місце роботи, проживання, де характеризується позитивно, строк постійного проживання у цій місцевості, що підтверджує міцність соціальних зв`язків у місці її постійного проживання,а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, компрометуючих матеріалів на ОСОБА_1 прокурор не володіє, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.

Прокурором, окрім того, не підтверджено можливість ОСОБА_1 переховуватися від суду, оскільки не було надано доказів, що під час застосовуваного запобіжного заходи, на досудовому розслідуванні, обвинуваченою умови запобіжного заходу порушувалися, а тому відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_1 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвенуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, враховуючи, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, суд вважає за необхідне відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосувати щодо неї альтернативний запобіжний захід, а саме: особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченої та тяжкості пред`явленої їй обвинувачення, може забезпечити виконання нею процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 177,179, 181, 194, 314 - 316, 370 - 372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання прокурора Васильківського відділу Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області Бондар Д.В. про обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 у виді домашнього арешту - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - Герасько Лариси Юхимівни - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Тинна, Дунаєвського району, Хмельницької області, громадянки України, не одруженої, маючої на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючої директором ТОВ «АБК Інжиніринг», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язаннястроком на шістдесят днів, а саме до «15» серпня 2020 року включно.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає, без дозволу суду.

Роз`яснити обвинуваченої ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Васильківського відділу Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області Бондар Д.В., якій безпосередньо підтримує обвинувачення в суді (Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 8).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 22.06.2020 року.

Суддя Г.М. Лебідь - Гавенко