Постанова № 9090620, 26.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2010 р. м. Вінниця                              Справа № 2-а-589/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : Федорченко Руслани Олександрівни

третьої особи: Македонського Олександра Валерійовича

відповідача : Іванова Олександра Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці, третя особа на стороні позивача - Вінницька митниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство №1" ЛТД

про: примусове стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу

ВСТАНОВИВ :

18 лютого 2010 року Державна податкова інспекція у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог – Вінницька митниця звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД (ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД, Товариство) про примусове стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 92975 грн 93 коп.

Зазначали, що ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Замостянської районної ради м. Вінниці 07 жовтня 1996 року.

Станом на 15 лютого 2010 року за ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД рахується заборгованість по сплаті:

податку на додану вартість в розмірі 33975 грн 48 коп., з яких основний платіж – 22650 грн 32 коп., штрафні санкції – 11325 грн 16 коп.;

ввізного мита в розмірі 27719 грн 24 коп., з яких основний платіж – 18479 грн 49 коп., штрафні санкції – 9239 грн 75 коп.;

акцизного збору в розмірі 31281 грн 21 коп., з яких основний платіж – 20854 грн 14 коп., штрафні санкції – 10427 грн 07 коп.

Тобто, загальна сума податкового боргу становить 92975 грн 93 коп., з яких основний платіж – 61983 грн 95 коп., штрафні санкції – 30991 грн 98 коп.

ДПІ у м. Вінниці вживались заходи щодо погашення боргу та направлялись ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД податкові вимоги від 02 грудня 2008 року №1/1264 та від 10 січня 2009 року №2/69.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку борг так і не сплачений, а також те, що для належного виконання обов’язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача 92975 грн 93 коп. за рахунок активів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник ДПІ у м. Вінниці – головний державний податковий інспектор юридичного управління Р.О.Федорченко (довіреність на а.с. 31) вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та докази, надані в матеріали справи.

Представник третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог – провідний спеціаліст юрисконсульт юридичного відділу Вінницької митниці О.В.Македонський (довіреність на а.с. 32) також висловився про необхідність задоволення позову. Для долучення до матеріалів справи надав письмові пояснення (а.с. 50-52).

Представник відповідача – директор ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД О.В.Іванов (довіреність на а.с. 30) позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях доданих до матеріалів справи (а.с. 25-26). Додатково пояснив, що Вінницькою митницею на адресу позивача направлено подання №1 від 27 березня 2006 року відповідно до якого станом на 24 березня 2006 року за ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД рахується податковий борг в розмірі 92975 грн 93 коп.

Відповідно до підпункту «в» пункту 18.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181 (Закон №2181), а також пункту 3.3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 14 березня 2001 року №103 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за №16/6304, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності – 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання – є безнадійним податковим боргом та підлягає списанню.

За таких обставин, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд заслухав пояснення учасників процесу, повно, всебічно, об’єктивно дослідив матеріали справи на підтвердження та спростування позовних вимог й надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, виданого 07 жовтня 1996 року, ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД зареєстровано рішенням виконавчого комітету Замостянської районної ради м. Вінниці від 13 жовтня 1993 року №380, код ЄДРПОУ 13343530 (а.с. 5).

27 червня 2004 року на митну територію України по дорученню Нідерландської фірми «Ukr.Trading Winterswijk» ввезений автомобіль марки «HYUNDAI» - одержувач ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД, який доставлений на Вінницьку митницю.

Відповідно до вимог статті 55 Митного кодексу України, 02 серпня 2004 року посадовими особами Вінницької митниці в присутності директора ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД О.В.Іванова проведено митний огляд автотранспортного засобу, про що складено акт (а.с. 9), а транспортний засіб взятий під митний контроль.

В подальшому, 20 жовтня 2004 року за домовленістю власника автомобіля – Нідерландської фірми «Ukr.Trading Winterswijk» та одержувачем вантажу – ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД, ввезений автомобіль марки «HYUNDAI» переданий громадянці Сало М.М.

В зв`язку з несплатою митних платежів при митному оформленні автомобіля, а саме, ввізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, штрафу Вінницькою митницею відповідно до «Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов’язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 24 жовтня 2001 року №1387 (Порядок), на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу ДПІ у м. Вінниці надіслані подання №1 від 27 березня 2006 року та №2 від 16 травня 2006 року (а.с. 27-28).

Для здійснення заходів до погашення податкового боргу, ДПІ у м. Вінниці ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД виставлено першу та другу податкові вимоги від 04 квітня 2006 року №1/303 на суму 92975 грн 93 коп., отриману ним 19 квітня 2006 року, про що свідчить вручення поштового повідомлення №503679 та від 26 травня 2006 року №2/419 на суму 93145 грн 93 коп., отриману позивачем у травні 2006 року, про що свідчить підпис головного бухгалтера Товариства на корінці податкової вимоги (а.с. 44 на звороті, 46), однак сума заборгованості не погашена.

За таких обставин, заступником начальника ДПІ у м. Вінниці С.Г.Здітовецьким на підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №2181 затососвано до ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде у майбутньому (а.с. 29).

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки транспортний засіб був переданий Сало М.М., то вона звернулася до Вінницької митниці для проведення митного оформлення автомобіля за кодом товару 8704 та заявленою вартістю 2500 євро, однак у проведенні митного оформлення на зазначених умовах їй відмовлено.

Окрім того, Сало М.М. отримала від директора ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД лист, в якому останній повідомив про необхідність сплати податкового боргу, який виник із-за несплати митних платежів при митному оформленні автомобіля відповідно до рішення ДПІ у м. Вінниці №22 від 10 липня 2006 року.

Не погодившись з відмовою Вінницької митниці та вказаним рішенням, Сало М.М. оскаржила їх в судовому порядку, вказавши Товариство третьою особою, оскільки питання стосується одного транспортного засобу та визначення його митної вартості. Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 листопада 2006 року позов задоволено і рішення ДПІ у м. Вінниці №22 від 10 липня 2006 року скасовано (а.с. 56-57).

Дану позицію розділив й апеляційний суд Вінницької області (а.с. 64-65), проте постановою Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2008 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а в позові відмовлено (а.с. 74-45).

Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що при прийнятті рішення щодо відмови в проведенні митного оформлення митниця діяла в межах визначених законом повноважень та відповідно до норм матеріального права, а тому відсутні і підстави для скасування рішення заступника начальника ДПІ у м. Вінниці від 10 липня 2006 року.

Таким чином, податковою інспекцією ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД виставлено першу податкову вимогу від 02 грудня 2008 року №1/1264 на суму 92975 грн 93 коп., отриману ним 16 грудня 2008 року, про що свідчить вручення поштового повідомлення №935668, та другу від 10 січня 2009 року №2/69 на суму 92975 грн 93 коп., отриману відповідачем 14 січня 2009 року, про що свідчить вручення рекомендованого поштового повідомлення (а.с. 11, 12).

У зв’язку з несплатою ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД узгоджених сум податкових зобов’язань у встановлені терміни Вінницькою митницею на адресу ДПІ у м. Вінниці надіслані подання №1, №2, №3 від 09 лютого 2009 року (а.с. 6, 7 на звороті) для здійснення заходів з погашення податкового боргу та розрахунок належних до сплати податкових зобов’язань (а.с. 4), що і стало підставою звернення ДПІ у м. Вінниці до суду про стягнення заборгованості.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що регіональна митниця у відповідності до статті 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Правовідносини між платником податків та контролюючим органом з питань оподаткування регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності до пункту 1.12 статті 1 зазначеного Закону контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону, згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 якої, митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Таким чином, Вінницька митниця є контролюючим органом стосовно ввізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків при ввезенні товарів на митну територію України.

Згідно пункту 3 частини першої статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», платники податків і зборів зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами термінами.

Визначенням, даним у пункті 1.2 Закону №2181, податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В свою чергу податковий борг - це податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання (п.1.2 ст.1 Закон №2181).

В свою чергу, здійснювати заходи до погашення податкового боргу повноважні органи державної податкової служби.

Відповідно до «Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов’язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів», визначено механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку.

Так, у разі коли платник податків не сплачує в установлені терміни узгоджену суму податкового зобов'язання, контролюючий орган складає подання, яке містить інформацію, необхідну для формування податкової вимоги, і може складатися щодо одного платника податків або декількох платників податків за умови їх обліку в одному податковому органі.

Далі, подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу, а також розрахунок його розміру, контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу, який на підставі цих документів надсилає податкові вимоги (абз. 2 підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону №2181).

Статтею 20 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

Зокрема, пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Примусове стягнення податкової заборгованості – це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Як зазначено у пункті 1.7 статті 1 Закону №2181 активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Таким чином, кінцевим ланцюгом у даних правовідносинах є звернення органів державної податкової служби до суду за стягненням податкового боргу за рахунок активів.

Що стосується посилань відповідача стосовно пропущення ДПІ у м. Вінниці строку стягнення вказаного боргу, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону №2181 у разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Аналізуючи наведені норми закону та враховуючи, що платник податків у разі незгоди має право оскаржувати рішення податкових органів в адміністративному або судовому порядку, суд вважає, що строк стягнення податкового боргу слід обчислювати з дня набрання таким рішенням суду законної сили.

Рішення заступника начальника ДПІ у м. Вінниці С.Г.Здітовецьким про застосування на підставі підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №2181 до ТОВ «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД заходи стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по яких він набуде у майбутньому – постановою Вищого адміністративного суду від 06 листопада 2008 року визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

У даному випадку вирішено питання щодо правомірності визначення Вінницькою митницею Товариству зобов’язань. Таким чином, строк заявлення вимог по стягнення податкового боргу ДПІ у м. Вінниці необхідно рахувати з 06 листопада 2008 року, а тому в даному випадку він не порушений.

Крім того, варто зазначити, що на даний час митне оформлення даного автомобіля не проведено. Відповідні платежі до бюджету не сплачені.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи, що вимоги ДПІ у м. Вінниці є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки заявлена сума до стягнення складена на підставі подання Вінницької митниці й розрахунку по податках (акцизний збір, ввізне мито, податок на додану вартість) та є узгодженою, на момент вирішення справи докази про погашення податкового боргу відсутні, а також враховуючи те, що ДПІ у м. Вінниці має право звернутися до суду про стягнення податкового боргу за рахунок активів, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, то суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство №1» ЛТД (вул. Тімірязєва, 54, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13343530) на користь Державного бюджету України заборгованість зі сплати податків в розмірі 92975 грн 93 коп. (дев’яносто дві тисячі дев’ятсот сімдесят п’ять гривень дев’яносто три копійки) за рахунок активів.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 31.03.10

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна

26.03.2010