Ухвала суду № 90896916, 24.07.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7867/20

Провадження № 2/638/3659/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатова К.В., розглянувши позовну Агаркова Євгенія Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді від 16.06.2020 року вищевказана заява залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України та позивачу надано строк для усунення недоліків позову – 10 днів з дня отримання копії ухвали судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

17 липня 2020 року ОСОБА_2 подано заява про відсутність недоліків позовної заяви, зокрема заявник зазначає про своє право подавати позовну заяву на російській мові та відповідність викладеним у позовні заяві відомостям вимогам ст.175 ЦПК України, а відтак заявник просить вважати виконаною ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху.

Так, в ухвалі суду від 16.06.2020 року про залишення позовної заяви без руху зазначено про необхідність подання останньої українською мовою, оскільки згідно із ч. ч. 1, 4 статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах проводиться державною мовою. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. Статус державної мови можна розглядати у двох основних значеннях: як індивідуальне природне право мовного носія, коли мова є засобом (механізмом) суспільної комунікації взагалі, і як спільне природне право відповідного етносу, завдяки чому державне утворення ідентифікується з титульною нацією. В останньому значенні державна мова набуває статусу одного з елементів конституційного правопорядку. У такому випадку функціонування мови як державної виконує природне, суспільно значуще завдання, яке спрямоване на становлення та існування держави Українського народу. За частиною другою статті 10 Конституції України українська мова має виконувати відповідну державотворчу, на відміну від інших мов, функцію, а отже, бути в постійній дії і максимально працювати у всіх сферах суспільного життя, відіграючи певну роль. Зазначене вказує на підстави для виокремлення української мови із сукупності інших національних мов, якими громадяни України можуть користуватися у повсякденному житті, і для набуття нею обов`язкового загальновживаного статусу. Таке твердження не є приниженням або ігноруванням положень частини другої статті 10 Конституції України про гарантування вільного розвитку, використання й захисту російської, інших мов національних меншин України, оскільки в частинах першій, другій, третій цієї статті закладено різні завдання і призначення, які не можна змішувати, а отже, й помилково протиставляти одну одній або шукати прояви запрограмованого конфлікту.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні "Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив: "... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Водночас, більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов`язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов`язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб`єктивних прав для носіїв цієї мови".

Враховуючи викладене, відмова у доступі до суду з підстав невиконання вимог закону щодо дотримання української мови при подачі позовної заяви, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Враховуючи викладене, оскільки заявником не усунуто недоліки позовної заяви в частині викладення позовної заяви на державній мові, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал» про захист прав споживачів- визнати неподаною та повернути позивачу.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя