Ухвала суду № 90886138, 10.08.2020, Кам'янський районний суд Черкаської області

10.08.2020 Справа № 696/803/20 2/696/419/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

10 серпня 2020 року суддя Кам`янського районного суду Черкаської області Білопольська Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, -

встановив:

До Кам`янського районного суду Черкаської області надійшов вказаний позов. Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що ні позивач, ні відповідач не мають змоги реалізувати своє право на розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану як подружжя, яке не має дітей, шляхом подання відповідної заяви, оскільки знаходяться у різних країнах і відношення до розірвання шлюбу у відповідача постійно змінюється. Згідно з вимогами частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Отже, виходячи із змісту вказаної норми Сімейного кодексу України, право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу має лише один з подружжя та волевиявлення особи, щодо розірвання шлюбу є її індивідуальним бажанням, яке залежить від обставин, що склалися під час спільного проживання у шлюбі і має виражатися самостійно у певних діях, зокрема подання позову про розірвання шлюбу. Тобто, право на подачу позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21 грудня 2007 року № 11 зазначено, що розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного із подружжя відповідно до статті 110 СК України. Пленум Верховного Суду України у зазначеній постанові роз`яснює, що сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила Цивільного кодексу України про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються. Із урахуванням наведених у позовній заяві обставин при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд вважає за потрібне послатися на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 червня 2006 року № 3477-IV, за якими суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетятка та Шереметьєв проти України»). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ужите в цій нормі формулювання «не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою цивільних правовідносин, але й ті, на які поширюється юрисдикція загальних судів, однак щодо них на рівні законодавчого положення встановлено норму, яка обмежує таке звернення. Так, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Разом з тим, якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, або прирівняну до неї, від його імені може подати другий із подружжя (частина перша статті 106 СК України). З огляду на викладене у відкритті провадження у справі слід відмовити. При цьому частиною п`ятою статті 186 ЦПК України передбачено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. За даних обставин такої потреби немає, оскільки мотивами для відмови у відкритті провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта цивільного права до суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 258-261, 272 ЦПК України, суд, - постановив :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу. Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Кам`янському районі Черкаської області/22030101 повернути з розрахункового рахунку УК у Кам`янському районі Черкаської області: ЄДРПОУ – 36775216; П/Р - НОМЕР_1 ; МФО — 899998; Банк АТ «Ощадбанк», МФО – 300465, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП — НОМЕР_2 ; паспорт: НОМЕР_3 , виданий 09 жовтня 2014 року Кам`янським РСУДМС України в Черкаській області) сплачений нею судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за квитанцією про сплату № 55052 від 29 липня 2020 року. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі разом з позовними матеріалами надіслати позивачу та його представнику.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.А. Білопольська