Рішення № 90883363, 07.08.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2020 року Справа № 280/3824/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича (69041, м. Запоріжжя, б-р Вінтера, буд. 26, оф. 1.2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (01025, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100)

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - третя особа), в якій позивач просить суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича щодо передачі на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 без отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування - протиправними.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 20.08.2014 №2879 відповідачем вікрито виконавче провадження №60649353, в межах якого накладено арешт на трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому відповідачем передано на реалізацію вказаний об`єкт нерухомості. Разом із тим, приватним виконавцем не взято до уваги, що у спірній квартирі зареєстровані неповнолітні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, що вимагає отримання дозволу органу опіки і піклування на реалізацію такого майна. Із посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.06.2020, у зв`язку з невідповідністю позову вимогам статей 160, 161 КАС України, позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3824/20 та призначено судове засідання на 30.06.2020.

Протокольною ухвалою суду від 30.06.2020, за клопотанням позивача, розгляд справи відкладено до 06.07.2020.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 06.07.2020 №30772), в якому пояснив, що відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-ІV реєстрація місця проживання особи здійснюється з метою ведення з цією особою офіційного листування та вручення офіційної кореспонденції та не призводить до виникнення права користування вказаним нерухомим майном. Вказує, що жодних документальних свідоцтв, які б свідчили про державну реєстрацію права дитини на користування житловим приміщенням, заявку на реалізацію якого сформовано в рамках виконавчого провадження № 60649353, або підтверджували факт спільного проживання членів сім`ї з власником обтяженого сервітутом житла та ведення спільного господарства, позивачем до суду не надано, а також не долучено до матеріалів виконавчого провадження. Крім того, Договір іпотеки укладено ОСОБА_1 у березні 2008 року, в той час як його онуки зареєстровані у квартирі, яка підлягає реалізації на прилюдних торгах, з 13.07.2018, при тому, що вони народженні у 2013, 2015 роках. Також вказує, що законодавством не передбачено отримання дозволу для примусової реалізації предмета іпотеки, з урахуванням визначеного способу його виконання - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У задовоненні позову просить відмовити.

Від третьої особи пояснень щодо позову не надходило.

Сторони у судове засідання не прибули.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

12.03.2008 між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (Іпотекодержатель) укладено Договір іпотеки №SMERS00723/1, за умовами якого Іпотекодавець у забезпечення виконання зобов`язання, визначеного у статті 2 цього Договору, передає Іпотекодержателю у іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 3.1 цього Договору, що надалі іменується «предмет іпотеки», а Іпотекодержатель приймає його у іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом (п. 1.1 Договору). Предметом іпотеки за цим Договором є квартира, загальною площею 62,76 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (п. 3.1 Договору).

12.08.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис №2879, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_5 та належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Альфа-Банк» у розмірі 1 027 678,13 грн.

19.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Дмитром Юрійовичем винесено постанову про відкриття виконачого провадження №60649353 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 12.08.2014 №2879.

В межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем також винесено постанови, зокрема:

від 11.12.2019 про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою постановлено описати та накласти арешт на майно боржника, а саме трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;

від 18.12.2019 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідачем подано до ЗФ ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна (вих. від 07.05.2020 №2310), а саме трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Матеріалами справи (роздруківкою з веб-сайту ДП «СЕТАМ») підтверджується, що аукціон з продажу спірної квартири призначено на 22.06.2020.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо передачі на реалізацію арештованого майна без отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходи примусового виконання рішень визначені в статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», серед них, зокрема: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 цього Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За правилами частини 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.06.2003 №898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною шостою статті 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Частиною першою статті 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у квартирі, яку приватним виконавчцем передано на реалізацію, зареєстровані неповнолітні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (онуки позивача). Крім того, у квартирі зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується листом Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 12.05.2020 №01-71/6173. Звідси, позивач наполягає, шо для реалізації спірної квартири відповідач зобов`язаний отримати дозвіл органу опіки та піклування.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пункту 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядок реалізації арештованого майна), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Підпунктом 1 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Підпунктом 3 пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника;

копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»);

у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень) визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі 755/10564/18.

Водночас, приватний виконавець перед реалізацією спірної квартири володів інформацію про те, що в ній зареєстровані малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, проте не направив до ДП «СЕТАМ», разом із заявкою на реалізацію арештованого нерухомого майна від 07.05.2020 №2310, копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду на реалізацію нерухомості, право користування якою мають малолітні діти.

Враховуючи те, що приватним виконавцем розпочато процедуру щодо реалізації предмета іпотеки, у якому зареєстровані малолітні діти, за відсутності дозволу органу опіки та піклування, суд доходить висновку про те, що такі дії приватного виконавця є протиправними.

Стосовно доводів приватного виконавця про те, що відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-ІV реєстрація місця проживання особи здійснюється з метою ведення з цією особою офіційного листування та вручення офіційної кореспонденції та не призводить до виникнення права користування вказаним нерухомим майном слід зазначити про таке.

За правилами статті 156 Житлового кодексу України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно абзацу 11 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З наведених правових норм можна дійти висновку, що дитина власника приміщення - в даному випадку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, має право користування спірною квартирою та вселення до неї власних неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, які, в свою чергу, мають право проживання з батьком та, відповідно, користування спірною квартирою.

При цьому, реєстрація у розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є засвідченням місця проживання/перебування особи.

Водночас, відповідач, який в даному випадку виступає як суб`єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено тягар доказування правомірності своїх дій, не надав суду жодного належного та достовірного доказу, що малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживають у спірній квартирі та не користуються нею.

Посилання відповідача на те, що Договір іпотеки укладено ОСОБА_1 у березні 2008 року, в той час як його онуки зареєстровані у квартирі, яка підлягає реалізації на прилюдних торгах, з 13.07.2018, при тому, що вони народженні у ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 роках суд також не приймає, оскільки даний факт не впливає на встановлений порядок передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти.

Щодо тверджень відповідача про те, що законодавством не передбачено отримання дозволу для примусової реалізації предмета іпотеки, з урахуванням визначеного способу його виконання - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки слід зазначити, що згідно з пунктом першим Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень - ця Інструкція з організації примусового виконання рішень розроблена відповідно до вимог Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Із системного аналізу даного підзаконного акту вбачається, що його завданням є визначення окремих питань організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, приватний виконавець зобов`язаний дотримуватися приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень, відповідно до яких, як вже зазначалося вище, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням встановлених обставин у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича щодо передачі на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича (69041, м. Запоріжжя, б-р Вінтера, буд. 26, оф. 1.2).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 07.08.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко