Рішення № 90881504, 04.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1446/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравченко В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бойко О.В. на підставі ордеру;

Від відповідача: Лісецька Н.В. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства „Пологівський олійноекстракційний завод” до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” про стягнення 163 951,30 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Пологівський олійноекстракційний завод” (далі по тексту – ПрАТ „Пологівський олійноекстракційний завод”) звернулося до господарського суду із позовною заявою до акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” (далі по тексту – АТ „Українська залізниця”) про відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, у розмірі 163 951,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору перевезення вантажу, що спричинило нестачу вантажу.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, АТ „Українська залізниця” було наголошено, що під час огляду вагону №95494316 було виявлено комерційну несправність вагону, а саме свіжі сліди від ударів металевим предметом, середній люк відкритий, наявний зазор 20 см. на всю ширину люка; вагон у технічному відношенні справний. Наведене, за переконанням відповідача, свідчить, що нестача вантажу сталася з вини невстановлених осіб, а не з вини відповідача, внаслідок обставин, якими залізниця не могла запобігти. Крім того, відповідачем із посиланням на приписи чинного законодавства було наголошено про неналежність та недостовірність наданих позивачем доказів (накладної та комерційного акту), які повинні надаватись лише в оригіналі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

13.02.2018р. між ПАТ „Пологівський олійноекстракційний завод” (Замовник) та АТ „Українська залізниця” (Перевізник) було укладено договір про надання послуг №02016/Пр3-2018, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

21.01.2020р. між ПрАТ „Пологівський олійноекстракційний завод” та компанією Bunge SA, Швейцарія було укладено контракт №603834056 на поставку позивачем шроту соняшникового гранульованого, насипом, виробленого з насіння соняшнику врожаю 2019р., країна походження – Україна.

На підставі накладної №45728441 від 19.02.2020р. ПрАТ „Пологівський олійноекстракційний завод” відправило зі станції „Пологи” на станцію „Миколаїв-Вантажний” Одеської залізниці на адресу АСК „Укррічфлот” вантаж, який був завантажений навалом, зважування вантажу здійснювалось вантажовідправником.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” (з наступними змінами і доповненнями; далі – Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Вантаж, відправлений за накладною №45728441 від 19.02.2020р., прибув на станцію призначення та був виданий вантажоодержувачу 21.02.2020р. При цьому, у п. 49 накладної залізницею було проставлено відмітку про складання комерційного акту №415207/22 на вагон №95494316, який прибув з недостачею 42140 кг.

При цьому, 20.02.2020р. АТ „Українська залізниця” було складено комерційний акт №466001/12/21 про проведення зважування вантажу у вагону №95494316, який містив свіжі удари металевим предметом, середній люк відкритий, наявний зазор 20 см. на всю ширину люка; вагон у технічному відношенні справний, недостача вантажу у розмірі 41 920 кг. підтвердилась.

Так, 27.02.2020р. АТ „Українська залізниця” було складено комерційний акт №415207/22 про проведення зважування вантажу у вагону №95494316, нетто якого відповідно до перевізного документу складає 70440 кг, тара 23280 кг; фактично виявилось: вага брутто 51600 кг, тара 23280 кг, нетто 28300 кг, що на 42 140 кг менше документа. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: залишок вантажу в вагоні займає третю частину вагона, течії вантажу немає, вагон прибув по досильній накладній №45833613 від 20.02.2020р., вагон технічно справний згідно технічного акту №17 від 27.02.2020р.

Відповідно до технічного акту №17 від 27.02.2020р. про технічний стан вагона №95494316 на запірно пломбувальному механізмі розвантажувальних люків свіжі сліди від ударів металевими предметами, середній люк відкритий довжиною 20 см., на всю ширину люка, втрата вантажу можлива через втручання сторонніх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2020р. експертом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області було складено акт експертизи №120-0210, відповідно до якого за результатами зовнішнього огляду вагона встановлено наступне: вагон опломбований двома пломбами, номер однієї пломби не відповідає даним, друга відповідає згідно вказаним в залізничній накладній; при огляді нижніх розвантажувальних і верхніх люків доступу до вантажу не виявлено; при знятті пломб встановлено, що поверхня вантажу у вагоні має поглиблення до середнього розвантажувального люку у вигляді воронки; після зважування вагону було встановлено недостачу вантажу у розмірі 42 140 кг.

Відповідно до довідки ПрАТ „Пологівський олійноекстракційний завод” за №1306/04 від 14.05.2020р. у вагон №95494316 завантажено шрот соняшниковий гранульований масою 70 440 кг, вартість однієї тони відповідно до умом контракту №603834056 від 21.01.2020р., укладеного між позивачем та компанією Bunge SA, Швейцарія складає 200 доларів за одну метричну тону. Таким чином, загальна вартість відправленого у вагоні №95494316 вантажу складає 413 224,99 грн. (з урахуванням даних НБУ щодо офіційного курсу гривні до долара).

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до АТ „Українська залізниця”, ПрАТ „Пологівський олійноекстракційний завод” було наголошено, що відповідачем у порушення зобов`язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу, не було забезпечено збереження вантажу, у зв`язку з чим, наявні правові підстави для стягнення із відповідача вартості нестачі вантажу. При цьому, право на пред`явлення позову було передано позивачу АСК „Укррічфлот”, що підтверджується відповідним написом на накладній.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

З матеріалів справи вбачається, що вантаж було прийнято АТ „Українська залізниця” до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 19.02.2020р. між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, оформленим накладною №45728441, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

Приписами ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Положеннями п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно з положеннями п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Господарським судом було встановлено, що АТ „Українська залізниця” 20.02.2020р. та 27.02.2020р. було складено комерційні акти, відповідно до яких недостача вантажу у розмірі 42 140 кг була підтверджена перевізником. Крім того, факт виявлення та видачі позивачу вантажу із недостачею підтверджується актом експертизи №120-0210 від 28.02.2020р. та відміткою залізниці у п. 49 накладної №45728441.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про доведеність ПрАТ „Пологівський олійноекстракційний завод” у встановленому чинним законодавством порядку факту виявлення недостачі вантажу у вагоні №95494316, відправленого на підставі накладної №45728441 від 19.02.2020р.

У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Перевіривши розрахунок, здійснений ПрАТ „Пологівський олійноекстракційний завод”, вартості вантажу, якого не вистачає, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 5866,34 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із АТ „Українська залізниця” збитків у розмірі 163 951,30 грн., завданих нестачею вантажу.

При цьому, судом критично оцінюються доводи АТ „Українська залізниця” про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за збереження вантажу, оскільки нестача вантажу сталася з вини невстановлених осіб, у зв`язку з покладенням на перевізника обов`язку відповідати за збереження вантажу від моменту його прийняття до моменту видачі вантажоодержувачу. Доводи відповідача про надання позивачем неналежних та недостовірних доказів судом також відхиляються, оскільки накладна та комерційний акт були надані позивачем в оригіналах та їх справжність не ставилася відповідачем під сумнів.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” на користь приватного акціонерного товариства „Пологівський олійноекстракційний завод” збитків у розмірі 163 951,30 грн., завданих нестачею вантажу, відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 629, 631, 598, 599, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, п. п. 4, 28 Правил приймання вантажів до перевезення, п. п. 2, 9 Правил складання актів, п. п. 27 Правил видачі вантажів, п. п. 6, 31, 32, 110, 111, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, питання про розподіл яких позивач просив вирішити після ухвалення судом рішення, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Приймаючи до уваги клопотання позивача про призначення судового засідання для вирішення витання про розподіл судових витрат, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для призначення судового засідання на 14.08.2020р. о 14:30 год., явку представників у якому суд визнає необов`язковою.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” акціонерного товариства „Українська залізниця” /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ на користь приватного акціонерного товариства „Пологівський олійноекстракційний завод” /70600,Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Ломоносова, 36, ідентифікаційний код 00384147/ збитки, завдані нестачею вантажу, у розмірі 163 951,30 грн. /сто шістдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна грн. 30 коп./, судовий збір у розмірі 2456,29 грн. /дві тисячі чотириста п`ятдесят шість грн. 29 коп./.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу на 14.08.2020р. о 14:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду в залі судових засідань № 14 за адресою: 65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, 5й поверх, тел. 307-977.

4. Явку представників у судове засідання, призначене для вирішення питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу, визнати необов`язковою.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна