Вирок № 90875998, 10.08.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/4602/18

Провадження № 1-кп/589/152/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року м. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Прачук О. В.,

судді - Литвинко Т. В.,

присяжних - Михайленко О. М., Михайличенко Л. М., Шундрика О. І.,

з участю секретаря судового засідання - Антонян Т. А.,

прокурора - Тимченко А. А.,

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих - Клюєва А. В.,

захисника - Безрукова В. В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шостка Сумської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.1 ч. 2 ст. 115 КК України

ВСТАНОВИВ:

20.05.2018 близько 06:00 год. ОСОБА_3 рибалив у місці впадіння р. Шостка в р. Десна поблизу с. Пирогівка Шосткинського району, пересуваючись по водоймі на надувному гумовому човні. В цей же час в цьому місці перебували та збиралися рибалити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Останні, побачивши, що ОСОБА_3 перевіряє сітки, встановлені в річці, покликали його, щоб він підплив. Коли ОСОБА_3 підплив до місця, де перебували ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , то ОСОБА_1 почав вимагати прибрати сітки з річки або він викличе поліцію. ОСОБА_3 відмовився, внаслідок чого між ним та ОСОБА_1 виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_1 , невдоволений відмовою ОСОБА_3 зняти сітки, порізав наявним у нього при собі ножем гумовий човен, яким користувався ОСОБА_3 . У свою чергу ОСОБА_3 , обурений діями ОСОБА_1 , почуваючи себе ображеним, пішов до себе додому в АДРЕСА_2 , де взяв належну йому мисливську одноствольну гладкоствольну рушницю 16 калібру, моделі «ИжК» № НОМЕР_1 , яку спорядив одним патроном 16 калібру. Поклавши рушницю без чохла собі на плече, ОСОБА_3 прикрив її рядном, після чого, маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_1 , пішов до місця, де знаходились батько і син ОСОБА_4 , які встигли залишити місце конфлікту та перейти до іншого місця, де збирались рибалити. Підійшовши до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 сказав ОСОБА_1 , щоб той дзвонив, кому збирався. При цьому ОСОБА_3 скинув рядно з рушниці та опустив її з плеча в горизонтальне положення, направивши в сторону ОСОБА_1 . Коли ж ОСОБА_1 спитав ОСОБА_3 , чи розуміє останній, чим це все може закінчитись, той відповів, що розуміє. Тримаючи рушницю в горизонтальному положенні, спрямовану в бік ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , маючи умисел на протиправне заподіяння йому смерті, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді позбавлення життя ОСОБА_1 , та бажаючи настання таких суспільно-небезпечних наслідків, здійснив один постріл в бік ОСОБА_1 , влучивши при цьому у праву частину тулуба ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав вогнепальне поранення правої плевральної порожнини, поранення правого сечовода, наскрізне поранення холедоха, поранення правої верхньої кінцівки, з яких 2 - проникаючі поранення в грудну порожнину з пошкодженням правої легені, та 3 - поранення черевної порожнини з пошкодженням внутрішніх органів, які по ступеню тяжкості кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Після цього, ОСОБА_3 , сказавши ОСОБА_1 , що чекає його наступного дня ремонтувати човен, залишив місце вчинення кримінального правопорушення та пішов у бік с. Пирогівка Шосткинського району.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив закінчений замах на умисне вбивство, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки вогнепальні поранення, отримані ОСОБА_1 , не призвели до смерті останнього.

Вказані дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вбивство.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 20.05.2018 рано вранці пішов рибалити, взявши напередодні у сусіда його гумовий човен. На цьому човні він поплив по розливу р. Десна в напрямку р. Шостка. Неподалік також з човна рибалив його знайомий. Після того, як він закинув спінінг, почув голоси. Озирнувшись, побачив двох чоловіків і згодом зрозумів, що вони кличуть саме його. Він підплив до них. Ці чоловіки нецензурно лаялись на його адресу, в руках старшого чоловіка вже був ніж, а молодший діставав ніж. ОСОБА_1 був дуже збуджений і запитував, чи буде він витягувати сітки. На що він (обвинувачений) відповів, що ні, бо це не його сітки і він рибалить зі спінінгом та почав відпливати від цих чоловіків. Однак, один з чоловіків - ОСОБА_1 притримав човен і вдарив його (обвинуваченого) по голові якоюсь річчю в чохлі, погрожуючи при цьому порізати човен. Потім ОСОБА_1 махнув ножем поряд з його головою і сказав: «Ти що ? Не зрозумів ? Знімай сітки!». Він відхилився, а ОСОБА_1 вдарив ножем в човен і порізав його. Потім ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відійшли, а він, сказавши їм, що вони ще будуть лагодити човен, пішов додому. По дорозі він зустрів свого знайомого ОСОБА_5 , з яким стояв і розмовляв, коли побачив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 йдуть у їх напрямку. Він сказав знайомому, щоб той йшов додому, бо в цих людей є ножі, і сам пішов додому. Вдома, розуміючи, що треба вирішувати питання з пошкодженим човном та його ремонтом, бо човен не його, він взяв рушницю, яку два роки тому знайшов в лісі поблизу с. Тиманівка, і один патрон, накрив її покривалом та пішов шукати чоловіків, що пошкодили човен. Рушницю він взяв для захисту, щоб попередити можливу агресію з боку ОСОБА_4 , бо останні мали ножі. Стріляти з рушниці не збирався. Він побачив ОСОБА_4 , коли ті розкладали свої речі на березі, а останні, помітивши його (обвинуваченого), почали на нього йти. Він запитав у них, чи будуть вони ремонтувати човен, а потім, оскільки потерпілі продовжували йти на нього, крикнув: «Стояти!», скинув з рушниці покривало і зробив попереджувальний постріл, щоб їх зупинити. Перед пострілом ОСОБА_1 ще запитав, чи розуміє він ( ОСОБА_3 ,) чим все це може скінчитися, на що він (обвинувачений) відповів, що все розуміє. При цьому він мав на увазі, що все буде нормально і конфлікт благополучно завершиться. Вистрілив він в їх напрямку, але вбік від потерпілих, лівіше від ОСОБА_1 . Між ним і потерпілими була відстань десь метрів 50, і між потерпілими була велика відстань. Він був тоді в окулярах, бачив потерпілих добре, тільки обличчя потерпілих бачив нечітко. Розмовляв він з потерпілими голосно, але не кричав, однак не цілився в потерпілих, не хотів ні поранити когось з них, ні вбити, а лише хотів налякати. Він був впевнений, що стріляє вбік від них, повз них. Після пострілу він знову запитав чи будуть вони лагодити човен, на що ОСОБА_1 відповів, що буде. Потім запитав у батька ОСОБА_6 , чому той мовчить. На що ОСОБА_2 також відповів, що буде ремонтувати човен. Після цього сказав їм, що чекає їх в понеділок о 10-й годині ранку, а де лежить човен, вони (потерпілі) знають. Також сказав, що їм (потерпілим) пощастило, що він не кровожерливий і не починає «розбірок». Він навіть не зрозумів, що поранив ОСОБА_1 . Якби тоді зрозумів, що поцілив - то відразу ж надав би допомогу. Він пішов додому, де закопав рушницю в землю (з якою метою - пояснити не зміг). Згодом до нього прийшов знайомий ОСОБА_7 та почав питати, чи не чув той постріл, на що обвинувачений розповів, що то він стріляв, бо йому порізали човен. Потім він зателефонував знайомому, який вранці рибалив неподалік, і той розповів, що приїжджала «швидка», когось забирала. Після цього він почав переживати, що може й правда кого поранив, а згодом приїхали працівники поліції, і він показав їм, де прикопав рушницю. Просить вибачення у потерпілих і шкодує, що так трапилось, але таких наслідків він не хотів і спричинити шкоду комусь наміру не мав. Розуміє, що заслуговує на покарання і готовий його понести. Позов буде відшкодовувати в сумі, що визначить суд. Також зазначив, що спочатку намагався шукати контакту з потерпілими, допомагати з лікуванням, зокрема, відшкодував 23 тис. грн, витрачених на лікування ОСОБА_1 , але згодом потерпілі перестали йти з ним на контакт.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим вини у вчиненні злочину, суд прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у закінченому замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_1 , виходячи з наступного:

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 20.05.2018 вранці з батьком - ОСОБА_2 приїхали в с. Пирогівку, щоб порибалити на р. Десна. Він був вдягнений в той день в куртку чорного кольору, а батько був у білій куртці. Прийшовши до місця, де збирались рибалити, побачили чоловіка, який плавав на човні та ставив сітки. Вони покликали цього чоловіка та, коли той підплив, він сказав, щоб прибрав сітки. На що чоловік ( ОСОБА_3 ) відповів: «Хто ти такий? ОСОБА_8 звідси». Між ним і обвинуваченим почалась сварка на підвищених тонах. Він пригрозив ОСОБА_3 , що поріже човен, на що той відповів, що йому байдуже. Тоді сказав, що викличе поліцію. ОСОБА_3 заметушився, почав збирати речі, що були в човні. Він ( ОСОБА_1 ) дістав розкладний рибальський ніж (куди він потім подівся - не знає) і проколов човен. Зробив це, щоб ОСОБА_3 не міг відпливти, поки приїде поліція. Після цього ОСОБА_3 сказав: «Ви звідси не підете», і пішов. ОСОБА_3 він ножем не погрожував. Коли діставав ніж і проколював човен, ОСОБА_3 був на відстані 1,5 м від нього. Поліцію вони так і не викликали, бо ОСОБА_3 пішов. Вони з батьком вирішили перейти на інше місце, бо сітки так і залишились стояти і заважали їм рибалити. Ніж він поклав до рюкзака. До іншого місця вони йшли через село і, коли йшли, то бачили ОСОБА_3 , який розмовляв з якимось чоловіком. Прийшовши на інше місце, вони почали розбирати рибальське приладдя, коли він ( ОСОБА_1 ) побачив, що по мосту йдуть троє чоловіків, один з них - ОСОБА_3 , який на плечах щось ніс, прикрите тканиною. Озирнувшись вдруге, побачив ОСОБА_3 , який підійшов до них, став біля дерева, скинув тканину та направив на них рушницю. Відстань між ними і обвинуваченим була десь до 10 м. Обвинувачений, коли підійшов, тримав рушницю вертикально, а потім прицілився в нього і сказав: «Дзвони, кому збирався». Він запитав у обвинуваченого, чи розуміє той, чим все це може скінчитися. Обвинувачений відповів: «Мені все одно», і вистрелив. Він ( ОСОБА_1 ) присів, а ОСОБА_3 сказав, що через таких «гусей», як він (потерпілий), йому життя немає. Також сказав, щоб він ( ОСОБА_1 ) прийшов клеїти човен. Після цього сказав, що в нього патронів на всіх вистачить і ще сказав батькові, що тому пощастило. Потім відійшов на 30-40 м і зробив ще один постріл у повітря.

Також потерпілий показав, що на момент пострілу він ( ОСОБА_1 ) стояв трохи попереду батька на відстані метра від нього, батько був по ліву руку і не був на лінії пострілу. Переконаний, що ОСОБА_3 цілився саме в нього: в праву верхню частину тулубу.

Після пострілу він намагався йти сам, але сил не було. В нього поцілило 8 дробин - 3 дістали під час операції, 5 ще залишилися в тілі, і лікарі сказали, що їх не можна видалити. Йому встановлена ІІІ група інвалідності, в нирці встановлено стент, є проблеми з печінкою. Він потребує лікування, працювати не може, а коштів в родині вже немає. Заявлена до відшкодування сума витрат на лікування є не повною, бо не всі чеки зберегли. Зазначив, що бажає, щоб обвинуваченому було призначене максимальне покарання.

Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого (згідно висунутого обвинувачення) ОСОБА_2 показав, що 20.05.2018 вранці він з сином ОСОБА_1 приїхали в с. Пирогівку, щоб порибалити. Вони пішли до місця, де р. Шостка впадає в р. Десну, та побачили чоловіка, який плавав на човні та чи ставив, чи знімав сітки. Вони покликали цього чоловіка, той підплив, і вони запитали, навіщо він ставить сітки. Цей чоловік ( ОСОБА_3 ) вийшов з човна та наступив на їх спінінг. Син ввічливо попрохав його прибрати сітки, на що ОСОБА_3 відмовився. Син сказав: « ОСОБА_9 , бо човен поріжу». Він ( ОСОБА_2 ) сказав сину, що не треба нічого різати, бо видно, що чоловік такий же простий (небагатий), як вони. Син ще раз запитав. На що ОСОБА_3 знову сказав, що витягати сітки не буде. Син сказав: «Тоді поріжу», а ОСОБА_3 відповів: «Тоді ви звідси не підете». Було таке враження, що ОСОБА_3 вважає себе господарем, а вони - наброди. Син дістав ніж і встромив в човен. Після цього ОСОБА_3 забрав свої речі з човна і, сказавши: «Ви звідси не підете», кудись пішов. Після цього вони з сином вирішили піти рибалити на інше місце, а щоб перейти туди, пішли селом та бачили ОСОБА_3 , який з кимось розмовляв. Прийшовши до місця, де збирались рибалити, вони почали розкладати речі, коли син сказав: «Дивись, он втрьох ідуть». Озирнувшись, він побачив ОСОБА_3 , який швидко йшов до них і щось ніс на плечі, прикрите тканиною. Підійшовши до них на відстань 10-15 м, ОСОБА_3 відкинув тканину і «скинув» рушницю. ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_3 , чи знає той, що за це може бути. На що ОСОБА_3 відповів, що знає. Потім ОСОБА_10 запитав: «Ти човен клеїти будеш?» і вистрілив. Син трохи присів і сказав: «Ой, попав». ОСОБА_3 ще раз запитав, чи буде він клеїти човен, і сказав, що патронів у нього на всіх вистачить. Син відповів, що буде. Після цього ОСОБА_3 сказав йому ( ОСОБА_2 ): «Тобі пощастило» і пішов. Після цього син сказав, що той поцілив, і він побачив, що з правої руки сина тече кров, а, розстібнувши куртку, побачив, що і живіт сина весь у крові. Син попрохав викликати «швидку», він зателефонував - викликав, почав тягнути на собі сина, але сил не вистачало, і він посадив сина під дерево та побіг зустрічати «швидку» до мосту. Коли біг, почув ще один постріл і злякався, що ОСОБА_3 знову стріляє в його сина, але, озирнувшись, побачив, що ОСОБА_6 сам сидить під деревом і біля нього нікого немає. На момент першого пострілу він і син стояли десь в метрі один від одного, він - по лівий бік від сина, трохи попереду. Він ( ОСОБА_2 ) не розумів у кого цілиться ОСОБА_3 , бачив тільки ствол рушниці. Він стояв мовчки і не розмовляв. Вважає, що ОСОБА_3 хотів їх вбити, але другий раз не вистрелив, бо розумів, що не встигне перезарядити рушницю, оскільки він ( ОСОБА_2 ) встиг би добігти і не дати вистрелити. Також зазначив, що ОСОБА_3 пропонував допомогу на оплату лікування, вони спочатку відмовлялись, але потрібно було багато коштів, тому взяли гроші від ОСОБА_3 і продукти. Однак, згодом були погрози на адресу ОСОБА_6 від дружини обвинуваченого та якогось чоловіка, тому вони припинили всі контакти з обвинуваченим. Також додав, що дуже перенервував і переживав за сина, але зла на ОСОБА_3 не тримає, при призначенні покарання покладається на суд.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що працює хірургом в Шосткинській ЦРЛ. В травні 2018 року у вихідний день (дату точно не пам`ятає) вона була на чергуванні, о 07- й годині ранку «швидка» привезла ОСОБА_1 , який мав вогнепальні поранення життєво-важливих органів: кишківника і жовчної протоки, краю печінки, проникаюче поранення грудної клітини, що могло спричинити смерть потерпілого. Поранення були локалізовані з правого боку. ОСОБА_1 був в свідомості, сказав, що в нього стріляли, але подробиць вона не розпитувала. Під час операції дріб в черевній порожнині не видаляли, бо це могло спричинити ще гірші наслідки, а дріб під шкірою - загрози для життя не становив, тому видаляти було недоцільно. Була здійснена лапоротомія, зашито рани кишківника, накладені шви на печінку, дренаж легені. Десь через півроку - восени, вона видаляла кулю чи дріб (на цьому вона не розуміється) круглу за формою 5-6 мм в діаметрі з-під шкіри ОСОБА_1 з правого плеча, який було передано слідчому під протокол.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 - показала, що 20.05.2018 її чоловік та син о 4-й ранку поїхали на рейсовому автобусі в с. Пирогівку, щоб там порибалити. Зазвичай, вони дзвонять і повідомляють, що доїхали, а потім ще раз дзвонять, коли повертаються додому. Однак, того дня вони довго їй не телефонували, тому десь о 6-й ранку вона сама подзвонила чоловіку, і він сказав їй, що якийсь браконьєр вистрелив у сина, і «швидка» повезла його у лікарню. Коли вона прибігла в ЦРЛ, сина вивозили на каталці з рентген-кабінету і поки підіймали в операційну, вона була поряд. Син розповів, що вони з батьком зробили зауваження браконьєру, щоб забрав сітки з води, а він відповів, що із-за таких «гусей» не може спокійно жити. Син сказав, що випадково йому порізав човен, бо ніж випав з рук, а той чоловік кудись побіг. Згодом він повернувся з рушницею і вистрелив в нього ( ОСОБА_1 ). Потім в лікарню прибігла жінка, яка назвалась сестрою ОСОБА_3 , пропонувала допомогу. Вони спочатку відмовилися, але на операції і лікування пішло багато коштів, тому вони прийняли від ОСОБА_3 20 тисяч грн і деякі продукти. Більше ОСОБА_3 ніякої допомоги не надавав, а в кінці серпня 2018 року телефонувала жінка, яка назвалась дружиною ОСОБА_3 та погрожувала їм. Син і зараз потребує постійного медикаментозного лікування і обстежень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 20 травня 2018 року він приїхав на річку Десна і на гумовому човні спускався по Десні та рибалив. Це було рано вранці. Побачив, що двоє рибалок розкладали речі. Потім почув, що йде розмова на підвищених агресивних тонах за якийсь човен. Хтось кілька разів казав щось за човен, а з боку рибалок були якісь агресивні відповіді. Голоси скількох людей він чув - сказати не може. З того місця, де він був, людей не було видно через кущі, лише чутно було. Відстань від нього до рибалок була десь 100 м. Потім почув постріл. Постріл чув лише один. Коли спустився по воді нижче по руслу р. Десна і зайшов в русло р. Шостка, то побачив двох рибалок на березі. Крім цих двох рибалок, більше він нікого не бачив. Рибалки стояли під деревами, і один з них сказав, щоб він (свідок) дав їм човен, бо в них поранений і треба його доправити до «швидкої». Він сказав, що не проти дати човен, але щоб потім повернули. Потім побачив «швидку» на мосту і людей, які шли з ношами. Потреба в човні відпала, і він поплив далі. Рибалок він в обличчя не запам`ятав, бо вони були на відстані. Обвинуваченого не знає, але декілька раз бачив на р. Десна, коли рибалив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що є сусідом обвинуваченого в с. Пирогівка. Саме він дав ОСОБА_3 свій гумовий човен ввечері напередодні подій. 20.05.2018 він прокинувся десь о 05 год. 30 хв., поставив варитись суп та вирішив вийти на город подивитися на розлив, бо вода підходила якраз до його городу. Вийшовши на город, присів на пеньок та побачив, що на відстані 200-250 м від нього на човні плаває якийсь чоловік, а двоє чоловіків з берега йому жестикулюють, щоб він підплив. Цей чоловік підплив до двох і сидів у човні. Потім один з цих двох чоловіків вдарив того, хто в човні, два- три рази чимось довгим по голові і плечах, а той затулявся рукою. Потім один з чоловіків став махати чимось блискучим, нахилився до низу і цим блискучим «возив» по низу. Зір у нього (свідка) не дуже гарний, в нього далекозорість, облич він не бачив. Чув крики, але слів розібрати не міг. Він (свідок) згадав, що в нього на плиті суп і повернувся до будинку. Пострілів він не чув, напевно тому, що був у будинку. Близько 08-ї години він вирішив сходити до ОСОБА_3 , дізнатись, як той порибалив. Прийшовши до ОСОБА_3 , свідок побачив, що ОСОБА_3 знервований і якийсь переляканий. ОСОБА_3 розповів, що порізали його (свідка) човен. Що його покликали якісь чоловіки і він подумав, що то рибінспектори, підплив, а ці двоє чоловіків почали звинувачувати його, що він ставив сітки, хоча вони були не ОСОБА_3 . ОСОБА_3 ловив спінінгом, а гачок зачепився за ці сітки і він розплутував гачок. ОСОБА_3 розповів, що взяв рушницю для самозахисту і пішов шукати цих двох, щоб вирішити питання з компенсацією за пошкоджений човен, а ці двоє почали знову на нього йти з ножами, тому він вистрілив в сторону, щоб їх зупинити, і випадково поцілив. ОСОБА_3 казав, що стріляв з відстані десь 50 м. Коли вони з ОСОБА_3 розмовляли, приїхали працівники поліції і почали обшукувати двір та хату. Його (свідка) ніхто з поліції не питав, чи бачив він щось і чув. Також свідок розказав, що ОСОБА_3 мешкає в селі вже більше восьми років, за цей час жодних сварок у нього з сусідами не було, навпаки, може охарактеризувати ОСОБА_3 як спокійну людину, безвідмовну в допомозі. Також може сказати, що рибалить ОСОБА_3 лише спінінгами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що живе в с. Пирогівка, є сусідом обвинуваченого. 20 травня 2018 року в період часу з 5-ї до 6-ї години ранку він був в дворі свого будинку, коли почув крики з боку р. Десна. Йому стало цікаво, що там відбувається, і він пішов в той бік. На вул. Придеснянській він зустрів ОСОБА_3 , який розповів, що йому порізали човен, кидалися на нього з ножами. ОСОБА_3 був дуже наляканий, в нього тремтів голос, таким його свідок раніше не бачив. Тут він (свідок) побачив, що по вулиці в їх з ОСОБА_3 напрямку йдуть двоє чоловіків: один молодший на вигляд, одягнений в щось блакитного кольору, другий - старший, в одязі захисного кольору, хакі. ОСОБА_3 сказав, що це самі ті, хто порізав човен, і запропонував розходитися, бо в них є ножі. Вони зайшли в двір, біля якого стояли, щоб перечекати. Ці двоє йшли, голосно розмовляючи і нецензурно лаючись. Свідок спостерігав за ними через привідчинену хвіртку. Молодший на вигляд чоловік у руці, опущеній вниз, тримав розчохленого ножа, довжиною 15-20 см. Коли ці чоловіки пройшли, свідок пішов додому. Також додав, що ОСОБА_3 знає близько 10 років, поганого за нього ні він, ні люди в селі сказати нічого не можуть, навпаки, людям, як треба, допомагає.

Судом також досліджені наступні докази:

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.05.2018, згідно якого заява прийнята від ОСОБА_2 , який повідомив, що 20.05.2018 близько 06-ї години невстановлена особа з використанням мисливської рушниці, перебуваючи поблизу р. Десна в с. Пирогівка Шосткинського району, намагалася позбавити життя ОСОБА_1 .

Протокол огляду місця події з фототаблицями до нього від 20.05.2018, згідно якого оглянута ділянка розмірами 5х5 м, розташована з задньої сторони домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , та на відстані приблизно 18,5 м від початку лугу, який затоплений водою. У ході огляду вилучено: три дерев`яні дошки та гумовий човен зеленого кольору, в задній частині якого наявне пошкодження у вигляді порізу, найбільшою довжиною 12 см.

Протокол огляду місця події з фототаблицями від 20.05.2018, згідно якого оглянута ділянка місцевості частково заповнена водою, розташована на впадині р. Шостка в р. Десна поблизу с. Пирогівка Шосткинського району, на відстані приблизно 500 м від мосту.

Протокол обшуку з фототаблицями та відеозаписом до нього від 20.05.2018 домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_3 , в ході якого було виявлено та вилучено рушницю в розібраному стані, стріляні гільзи, патрони, гумові чоботи, плащ кольору хакі, чоловічі штани.

Протокол слідчого експерименту з ОСОБА_2 від 10.07.2018, в ході якого зафіксовано, що вісь каналу ствола рушниці під час пострілу була направлена на статиста № 2, де в момент пострілу стояв ОСОБА_1 . Зафіксовано відстань від ОСОБА_3 в момент пострілу до ОСОБА_4 - 15,94 -16,6 м, але під час слідчого експерименту ОСОБА_2 зауважував, що відстань, напевно, все ж таки була ближчою.

Протокол слідчого експерименту з ОСОБА_1 від 10.07.2018, в ході якого зафіксовано, що вісь каналу ствола рушниці під час пострілу була направлена на статиста № 1, де в момент пострілу стояв ОСОБА_1 , в праве плече останнього. Зафіксовано відстань від ОСОБА_3 в момент пострілу до ОСОБА_1 - 8 м 99 см, до ОСОБА_2 - 9 м 77 см.

Протокол огляду місця події від 20.05.2018 з фототаблицями до нього, згідно якого огляд проводився в палаті № 9 хірургічного відділення ЦРЛ та під час якого вилучено одяг, в тому числі пара шкарпеток з нашаруванням речовини бурого кольору, сорочка біло-сіро-синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору особливо з правої сторони та з пошкодженнями у вигляді дрібних дірок, футболка з нашаруванням речовини бурого кольору - особливо з правого боку та пошкодженнями у вигляді дрібних дірок, куртка чорного кольору з нашаруванням бруду та пошкодженнями у вигляді дрібних дірок на правому рукаві та передній правій частині.

Протокол огляду місця події з фототаблицями до нього від 09.08.2018, згідно якого в приміщенні ординаторської хірургічного відділення Шосткинської ЦРЛ вилучено металевий предмет круглої форми, з металу темно- сірого кольору, діаметром 4 мм, одна сторона приплюснута та по краям приплюснутої частини наявні динамічні сліди, які мають більш світлий колір.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 158 від 17.09.2018 у ОСОБА_1 мали місце: вогнепальне поранення правої плевральної порожнини, черевної порожнини, поранення правого сечоводу, наскрізне поранення холедоха, поранення правої верхньої кінцівки. При СМЕ - освідуванні у потерпілого були виявлені множинні рубці, які виникли внаслідок загоєння ран на передній поверхні грудної клітини, на передній черевній стінці, в правій здухвинній ділянці, на правій верхній кінцівці в загальній кількості 21, неправильної округлої та овальної форми, які виникли внаслідок дії тупого твердого предмета в дату, вказану в ухвалі (20.05.2018), що підтверджується даними медичної документації, стадією формування рубців. На тілі ОСОБА_1 лінійні рубці в кількості 5 виникли внаслідок заживання післяопераційних ран. Множинні рубці, вказані в описовій частині, виникли внаслідок вогнепального поранення на місці загоєння вогнепальних ран в результаті не менше одного пострілу. З них: 10 ран верхньої кінцівки - наскрізні, 6 ран верхньої правої кінцівки - сліпі та 5 ран грудної та передньої черевної стінки - сліпі. За морфологічними ознаками рубці, утворені внаслідок вогнепального поранення на передній поверхні грудної клітини та передній черевній стінці, та даними медичної документації є вхідними отворами сліпих поранень з раневими каналами, які мають напрямок спереду -назад в поперечному направленні (рубці № 1-5) На правій верхній кінцівці, найбільш вірогідно, рана № 8 є вхідною і їй відповідає рана № 13, яка є вихідною, з раневим каналом, направленим у повздовжньому напрямі дещо знизу до верху. Рана № 9 є вхідною та їй відповідає рана №12 з раневим каналом в аналогічному напрямку. Рана № 14 - вхідна, з вихідною раною № 16 та напрямком раневого каналу в повздовжньому напрямку знизу до верху. Рана № 18 - вхідна з вихідною раною № 17 з раневим каналом в аналогічному напрямку. Рана № 10 - вхідна з вихідною раною № 11 з раневим каналом в косонисхідному напрямку. Рани № 6, 7, 15, 19, 20, 21 - вхідні вогнепальні рани. Поранення в кількості 2, проникаючі в грудну порожнину з пошкодженням правої легені, та 3 поранення черевної порожнини з пошкодженням внутрішніх органів по ступеню тяжкості кваліфікуються, як тяжкі за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_1 , завдані в один час одномоментно. Постріл здійснений з неблизької відстані. У момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися в вертикальному чи близькому до нього положенні передньою поверхнею тіла до зброї. У процесі виконання пострілу взаємне розташування зброї і потерпілого не змінювалось. Потерпілий, після заподіяння йому ушкоджень, міг робити самостійні, цілеспрямовані дії при умові збереження свідомості. Заподіяння самим потерпілим виявлених ушкоджень - неможливо. У потерпілого на тілі, крім вогнепальних, інші тілесні ушкодження відсутні. Згідно медичної документації алкоголь в крові потерпілого при надходженні його в стаціонар не виявлений.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_15 показав, що саме він оглядав потерпілого ОСОБА_1 і надавав експертний висновок. Так, у разі вогнепальних поранень судово-медична експертиза надає висновок про ступінь тяжкості заподіяних ушкоджень. Щодо відстані, з якої здійснювався простріл, судово-медична експертиза надає висновок у разі здійснення пострілу впритул, з близької відстані, про що свідчать наявність на потерпілій особі порохових газів, збройної змазки. При відсутності на потерпілому таких компонентів - відстань кваліфікується як неблизька. Неблизька відстань - це 5 м і більше.

Згідно висновку судово- медичної експертизи одягу потерпілого № 192 від 08.08.2018 у верхньому та середньому відділі правої поли куртки, належної ОСОБА_1 , виявлено чотири пошкодження, на передній та задній поверхні правого рукава куртки є вісімнадцять пошкоджень, у середньому відділі спинки куртки справа, біля бокового шва, виявлено три пошкодження. Декілька пошкоджень на куртці утворились при проходженні знаряддя через складки тканини. У верхньому та середньому відділах правої поли сорочки виявлено чотири пошкодження, на передній та задній поверхні правого рукава сорочки є дванадцять пошкоджень, у середньому відділі спинки куртки справа біля бокового шва виявлено одне пошкодження. У верхньому та середньому відділі передньої поверхні фуфайки справа виявлено чотири пошкодження, на передній та задній поверхні правого рукава фуфайки є чотири пошкодження, в нижньому відділі спинки фуфайки виявлено одне пошкодження. Виявлені пошкодження на наданому на експертизу одязі мають морфологічні ознаки вхідного вогнепального пошкодження та утворились від ізольованих шротин. Пошкодження на одязі могли утворитись в результаті пострілу з вогнепальної зброї, ймовірно шротовим снарядом, в складі якого є з`єднання свинцю. Постріл зроблений в межах дії шротового осипу на відстані, що перевищує 2-5 м.

Згідно висновку судової балістичної експертизи № 19/119/6-3/140е від 14.09.2018 надана на дослідження рушниця, вилучена 20.05.2018 під час проведення огляду домогосподарства ОСОБА_3 , є вогнепальною зброєю. Дана рушниця є одноствольною, гладкоствольною мисливською рушницею 16 калібру, моделі «ИжК « № НОМЕР_1 , виготовленою промисловим способом, справною та придатною для стрільби мисливськими патронами 16 калібру. Конструктивних змін, внесених до конструкції рушниці, завдяки яким вона змінила своє цільове призначення або здатність до стрільби, не виявлено. Постріл з наданої на дослідження рушниці без нажаття на спусковий гачок, при умовах близьких до експериментальних, не відбувається.

Згідно висновку судової вибухово-технічної експертизи № 19/119/7-1/979е від 13.08.2018 в нашаруваннях на наданому на дослідження плащі, вилученого в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 20.05.2018, в районі лівого рукава в районі відстані до 10 см від краю, лівої та правої поли в районі грудей виявлені характерні для слідів продуктів пострілу сліди, які могли утворитись в результаті вибухового перетворення капсульного складу. Сукупності речовин, що категорично свідчать про наявність слідів продуктів пострілу, не виявлено.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 377 від 30.07.2018 ОСОБА_3 на момент вчинення злочину будь-якими психічними захворюваннями не страждав, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_3 будь-якими психічними захворюваннями не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Як особа, що не є душевнохворою, ОСОБА_3 на теперішній час застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

(Зміст досліджених судом висновку дактилоскопічної експертизи № 19/119/6-1/350е від 21.06.2018 та висновку судової вибухово-технічної експертизи № 19/119/7-1/925е від 03.08.2018 судом не розкривається, оскільки останні не містять доказової інформації.)

Що стосується досліджених судом за клопотанням сторони захисту протоколу одночасного допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.07.2018 та протоколу одночасного допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 19.07.2018, то суд не може обґрунтовувати ними свої висновки, так як згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Зважаючи на вимоги вказаної норми та вимоги ст. 86 КПК України, протоколи одночасного допиту є недопустимими доказами.

Також судом визнається недопустимим доказом протокол відеозапису слідчого експерименту з ОСОБА_3 від 10.07.2018, виходячи з наступного:

Відповідно до положень ст. 98, ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа, як речового доказу, в тому числі протоколів процесуальних дій та додатків до них, а також носіїв інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії. Оригіналом документа є сам документ, дублікат документа визнається судом як оригінал, якщо він виготовлений слідчим, прокурором із залученням спеціаліста.

Згідно ч. 3 ст. 107 КПК України у матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.

Під час судового розгляду прокурор надав диск з оригіналом відеозапису слідчого експерименту з ОСОБА_3 , який через неякісне фіксування не відтворився, тобто не був судом досліджений.

За клопотанням учасників кримінального провадження судом була переглянута копія відеозапису вказаного експерименту - надана представником потерпілих, однак, вказаний протокол слідчого експерименту з копією відеозапису з огляду на положення ст. 86, 98, 99 КПК України є недопустимим доказом. А отже судом при прийнятті рішення до уваги не береться.

Поряд з цим, всебічно оцінивши кожний наданий доказ, суд встановив всі істотні обставини кримінального провадження достатні для постановлення обвинувального вироку.

Так, сукупний аналіз досліджених доказів вказує на те, що місце, час, спосіб, мотив і мета заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому ОСОБА_1 є достовірно встановленим. Зокрема, про це свідчать дані огляду місця події, віднайдене знаряддя злочину, висновки експертиз, а також покази допитаних по справі потерпілих та свідків.

Крім того, вказані обставини підтверджує частково і сам обвинувачений, визнаючи, що саме внаслідок здійсненого ним пострілу ОСОБА_1 отримав вогнепальні поранення, заперечуючи лише наявність умислу в своїх діях.

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 суд виходить з наступного:

Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

За нормами ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі цієї особи.

Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. (ч. 2 ст. 15 КК України)

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо їх було включено в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчинити замах на їх досягнення.

При цьому в разі, якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.

Відповідно до обставин, встановлених судом, характер дій обвинуваченого: після пошкодження човна пригрозив, що потерпілі звідси не підуть, його поведінка під час вчинення злочину: перед пострілом зазначив, що розуміє, чим це може скінчитись, знаряддя злочину з великою вражаючою дією, - рушниця, цілеспрямований постріл у життєво важливі органи потерпілого, а також поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, а саме те, що він бачив, як ОСОБА_1 присів після пострілу та сказав «Ой, попав», однак потерпілому допомоги не надав, «швидкої допомоги» не викликав, а залишив місце події, приховавши знаряддя вчинення злочину (закопав рушницю), у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілого та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що призведуть до смерті потерпілого.

Посилання ж захисту на заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому з необережності, також спростовуються аналізом дій і поведінки ОСОБА_3 .

Так, обвинувачений, прийшовши після конфлікту з потерпілими додому, порозмовлявши по дорозі зі знайомим, взявши рушницю, зарядивши її та пішовши шукати потерпілих, мав достатньо часу для усвідомлення своїх дій, їх планування та обдумування можливого розвитку подій та наслідків своїх дій. Вказане свідчить, що обвинувачений усвідомлював реальний зміст власних дій та повною мірою керував ними і передбачав їх наслідки.

При цьому обвинувачений мав можливість і час викликати поліцію для надання оцінки діям ОСОБА_1 по пошкодженню чужого майна.

Крім того, версія захисту спростовується безпосередньо і напрямком пострілу: обвинувачений міг вистрелити або вгору, або в землю, або вбік, однак він цілився в потерпілого ОСОБА_1 , що беззаперечно виключає заподіяння ушкоджень з необережності.

Недоведення ж злочину до кінця мало місце, виходячи з тих обставин, що вогнепальні поранення не призвели до смерті ОСОБА_1 , обвинувачений не мав більше набоїв, а також зважаючи на те, що потерпілому була надана своєчасна медична допомога. Крім того, слід зазначити, що не здійснення повторного пострілу після того, як особа залишилася живою, саме по собі не свідчить про відсутність умислу на вбивство, а є відмовою від здійснення повторного замаху на злочин.

Зважаючи на вказане, посилання обвинуваченого на те, що він не мав наміру ні вбити потерпілого ОСОБА_1 , ні взагалі спричинити будь-які ушкодження останньому, а стріляв убік, щоб налякати, суд розцінює як обраний спосіб захисту.

У цьому контексті суд визнає недопустимим доказом пояснення свідка, який дав аналогічні показання, оскільки його показання є показаннями з чужих слів, а саме: зі слів обвинуваченого, які не підтверджуються іншими доказами. А відповідно до ч. 6 ст. 97 КПК України, показання з чужих слів можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, лише у випадку, якщо ці показання підтверджується іншими доказами.

Позиція захисту з приводу того, що у справі можливо було перевірити той факт, чи влучив ОСОБА_3 у потерпілого ОСОБА_1 умисно чи необережно лише шляхом проведення балістичної експертизи, на вирішення якої мало бути поставлено питання про те, яка відстань була між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в момент пострілу, не заслуговує на увагу.

У межах даного кримінального провадження конкретна відстань між обвинуваченим та потерпілим визначального значення не має, оскільки судовим розглядом встановлено, що між ними була така відстань, з якої вони добре бачили один одного, обвинувачений усвідомлював конкретне місце розташування потерпілого, спілкувався з ним (при цьому не кричав, про що сам зазначив). А отже, здійснюючи постріл у потерпілого в область живота, обвинувачений чітко розумів щодо кого здійснює протиправні дії та які наслідки можуть настати від таких дій. Тим більше, обвинувачений не є людиною, яка вперше тримала рушницю в руках та не володіла нею, постріл не був спонтанним та здійсненим через вплив сторонніх чинників (внаслідок несправності зброї, стороннього фізичного впливу тощо).

Вирішення даного питання мало б суттєве чи визначальне значення лише в тому випадку, якби відстань між потерпілим і обвинуваченим була б настільки значною, що допускало б можливість того, що обвинувачений не бачив ціль, в яку влучив, та не розумів чи не допускав, що людина могла перебувати в певному місці, або що в неї можна влучити з такої відстані.

Кожен із цих випадків в даній справі виключається.

Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд не погоджується з кваліфікацією у пред`явленому обвинуваченні дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, виходячи з наступного:

Вбивство, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, характеризується одним (єдиним) умислом, спрямованим на вбивство двох (або більше) потерпілих. Тобто винний має намір і мету вбити двох або більше осіб.

Аналіз дій і поведінки обвинуваченого, оцінка досліджених доказів виключає наявність такого умислу. Так, з показів обвинуваченого та потерпілих вбачається, що конфлікт мав місце безпосередньо між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , навпаки, прохав сина не різати човен. В розмові між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим, яка передувала пострілу, ОСОБА_2 участі не брав, стояв мовчки. Тобто, ОСОБА_2 не провокував суперечку та негативні емоції у обвинуваченого. Направленість пострілу саме в ОСОБА_1 та локалізація поранень у правій частині тулубу останнього, враховуючи, що ОСОБА_2 стояв на відстані від сина зліва від нього, також свідчать про відсутність умислу у обвинуваченого на позбавлення життя ОСОБА_2 .

Зважаючи на вказане, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не було надано належних і допустимих доказів на доведення інкримінованого обвинуваченому злочину за ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки в судовому засіданні не доведено наявність відповідного умислу у ОСОБА_3 .

Отже, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом об`єктивно встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15 п.1 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство однієї людині, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, висунуте обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті суперечить вимогам Кримінального кодексу України в частині виду умислу в діях обвинуваченого.

Так, як уже було зазначено вище, замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

Всупереч вказаному, згідно версії сторони обвинувачення, ОСОБА_3 , діяв з непрямим умислом, а саме: усвідомлював суспільну небезпеку своїх дій, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді позбавлення життя, при цьому не бажаючи, однак, допускаючи настання таких суспільно-небезпечних наслідків.

Тобто формулювання обвинувачення суперечить вимогам КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, який є особливо тяжким злочином, наслідки від вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався також, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має сім`ю, також суд враховує, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений хоча і не визнав вину у замаху на умисне вбивство, однак не заперечував, що саме внаслідок його дій було заподіяно шкоду здоров`ю ОСОБА_1 , про що він дійсно шкодує, та публічно попросив вибачення у потерпілих за те, що сталося. Заява обвинуваченого, що він шкодує, що своїми діями заподіяв шкоду здоров`ю потерпілого, не викликає у суду сумнівів у її щирості.

Тому, на підставі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття винного, а також добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд при призначенні покарання враховує, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілими спровокувала саме поведінка потерпілого ОСОБА_1 , який умисно пошкодив човен обвинуваченого, за фактом чого в подальшому було порушено кримінальне провадження. Хоча потерпілий зазначив, що намагався припинити протиправні дії ОСОБА_3 по вилову риби, однак він не викликав поліцію, а перейняв на себе функцію по припиненню правопорушення (яке, на його думку, мало місце), та яка законом на нього не покладена. Крім того, не викликав працівників поліції і після того, як обвинувачений перестав рибалити.

Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Зважаючи на вказане, врахувавши особу обвинуваченого, принцип співмірності та адекватності покарання характеру скоєних дій, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до переконання щодо необхідності при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі покарання, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі.

Зазначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Потерпілі у даному кримінальному провадженні до початку судового розгляду звернулись з цивільними позовами до обвинуваченого про стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди від злочину в сумі 25 351 грн 46 к., пов`язаних з оперативним втручанням, придбанням ліків і лікарських засобів, проїздом до медустанов та 100 000 грн моральної шкоди, та на користь ОСОБА_2 - 50 000 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Вирішуючи заявлені до ОСОБА_3 цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати на лікування, посилене харчування, сторонній догляд.

Виходячи з роз`яснень, наданих у п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Заявлені вимоги потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування в сумі 25 351,46 грн підлягають частковому задоволенню.

Так, обґрунтованою є сума в 18 594 грн 38 к., яка підтверджена належними доказами: випискою із медичної картки стаціонарного хворого, виписним епікризом до історії хвороби № 9680, товарними та касовими чеками, квитками, за виключенням суми двох чеків, один з яких є нечитабельним, що унеможливлює встановлення його змісту, та анулюваного чеку, а також за виключенням суми благодійного внеску.

При цьому суд не враховує посилання захисту на те, що сума коштів, добровільно відшкодована обвинуваченим, є сумою, яка входить до тієї, вимоги якої заявлені в позові.

По-перше, така позиція нічим не підтверджена, а позивачем це заперечується. Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 витрати, заявлені в позові, це ті, які не були покриті добровільно наданими ОСОБА_3 коштами. А отже, обвинувачений мав довести суду, що він надав потерпілому кошти саме на ті витрати, які були понесені ним.

По-друге, як вбачається з наданих чеків, більшість датована числами, що мали місце після того, як ОСОБА_3 добровільно дав потерпілому кошти.

Відповідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зважаючи, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження, що викликало у нього фізичний біль і страждання, моральні переживання, порушення звичайного життєвого укладу, спричинення потерпілому моральної шкоди є безсумнівним.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини вчинення злочину, характер душевних страждань, ступінь вимушених невиправних змін у житті потерпілого ОСОБА_1 , а тому суд, виходячи із засад справедливості, виваженості і достатності, задовольняє позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 , про стягнення моральної шкоди у сумі 70 000 грн.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 не був об`єктом протиправного посягання, а отже не є потерпілим в розумінні ст. 55 КПК України, в задоволені позову останнього слід відмовити.

Зважаючи на належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження та недоведеності стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підстав для зміни раніше обраного виду запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді особистого зобов`язання суд не вбачає.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду від 21.05.2018 № 589/2107/18, провадження № 1-кс/589/999/18, - скасувати.

Питання речових доказів, крім гумового човна, слід вирішити в порядку ст.100 КПК України, з урахуванням положень ст.ст. 96-1, 96-2 КК України.

Враховуючи наявність кримінального провадження за фактом пошкодження човна, питання щодо долі вказаного гумового човна з трьома дошками має вирішуватись в межах вказаного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - особисте зобов`язання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20 травня 2018 року по 20 серпня 2018 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я - 18 594 грн 38 к., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 70 000 грн, а всього стягнути 88 594 грн 38 к.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду від 21.05.2018 № 589/2107/18, провадження № 1-кс/589/999/18.

Речові докази по справі:

- відстріляні гільзи у кількості 6 шт., з надписом на них «ОО Імпульс Шостка 2016 Impulse Ukrain », зеленого кольору; патрони в кількості 3 шт., 1) з надписом 6,2 зеленого кольору Імпульс Шостка 2016 Impulse Ukrain, 2) з надписом OOO Impulse , Шостка 2016, Impulse Ukrain 16, 3) темно зеленого кольору без написів; гумові чоботи, чорного кольору 2 шт., плащ кольору хакі, штани чоловічі, бежевого кольору, патрони в кількості 3 шт., з надписом на донці 35 - 2 шт., написом 39 - 1 шт., гільза( металева) - з надписом на донці 39, які зберігаються в камері схову речових доказів в Шосткинському ВП ГУНП - знищити;

- сорочку чоловічу з нашаруванням речовини бурого кольору, футболку чоловічу білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, штани камуфляжні, шкарпетки чорного кольору, шкарпетки білого кольору, з нашаруванням речовини бурого кольору, шапку чорно - сірого кольору, куртку чорного кольору з надписом «DICKIES», які зберігаються в камері схову речових доказів Шосткинського відділення поліції ГУНП України в Сумській області, - знищити.

На підставі ст. 96-1, ст. 96-2 ч. 1 п. 3 КК України застосувати спеціальну конфіскацію, а саме: рушницю мисливську одноствольну гладкоствольну 16 калібру, моделі «ИжК» № НОМЕР_1 , яка зберігається в кімнаті зберігання зброї при Шосткинському ВП ГУНП - конфіскувати у власність держави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 18 733 грн 00 к. в рахунок відшкодування вартості проведених експертиз.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: О.В. Прачук

Суддя: Т.В. Литвинко

Присяжні: О.М. Михайленко

Л.М. Михайличенко

О.І. Шундрик