Рішення № 90859724, 10.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2020 р. Справа№200/6092/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Аляб`єва І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по пенсії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати мені пенсії за період з 01.12.2016 року по 31.07.2019 року в сумі 265674,85 грн.;

- стягнути з відповідача невиплачену заборгованість по пенсії з 01.12.2016 року по 31.07.2019 року включно в сумі 265674,85 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплаті мені компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2016 року по 31.07.2019 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2016 року по день фактичної виплати заборгованості, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) грн.;

- стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2800,00 (дві тисячі вісімсот) грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2019 року в справі №200/6556/19-а зобов`язано управління здійснити нарахування та виплату пенсії, а також виплатити заборгованості по пенсії за період з 01.12.2016 року по 31.07.2019 року. Відповідачем рішення суду виконано в повному обсязі в межах своїх функціональних повноважень, а саме: поновлено нарахування та виплату пенсії за рішенням суду за період з 01.12.2016 року по 31.07.2019 року в загальній сумі 265675, 25 грн., з серпня 2019 року нарахування та виплата пенсії проводиться шляхом включення до сформованої відомості на виплату місячного розміру пенсії. З приводу права позивача на отримання компенсації втрати частини доходу, пенсії управління вважає таку позову вимогу передчасною, оскільки необхідною складовою для визначення розміру такої компенсації є індекс інфляції в період невиплати доходу, який можливо розрахувати лише після визначення кінцевої дати періоду заборгованості. Виходячи просить відмовити у задоволені позову.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа, про що має відповідну довідку.

Відповідач має перед позивачем заборгованість з пенсії в сумі 265674,85 грн., що підтверджується листом Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01.06.2020 року № 0574-03/8/957, яка не виплачується у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування територіального органу Пенсійного фонду України.

Вказана заборгованість нарахована під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2019 року в справі № 200/6556/19-а, яке набрало законної сили, яким позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35; ідентифікаційний код 42172734) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016. Зобов`язано Бахмутсько-Лиманське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягало негайному виконанню. Стягнуто з бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривні 40 копійок на користь Державного бюджету України за наступними реквізитами: стягувач - Державна судова адміністрація України, рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

На звернення позивача щодо підстав невиплати заборгованості з пенсії відповідачем надана відповідь від 01.06.2020 року № 0574-03/8/957, в якій повідомлено, що фінансування пенсій, а також заборгованості, контроль за виплатою проводиться розпорядниками вищого рівня. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2019 року в справі № 200/6556/19-а на думку відповідача виконано повністю.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Європейський суд з прав людини зазначив, що в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття «майно» охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п. 74 рішення від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»). Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Таким чином, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань».

Відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.

Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає.

З огляду на наведене та заявлені позовні вимоги заборгованість з пенсії підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 цього ж Закону встановлює, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з частиною другою статті 46 Закон № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року було прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути компенсацію з нарахованої, але не виплаченої пенсії, що відповідає вимогам закону.

Таким чином, вимога позивача з цього приводу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 50 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідача щодо не проведення нарахування і виплати позивачеві грошової компенсації, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції Українипередбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із статтею 1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Верховним судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 зазначено, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №464/3789/17 викладена правова позиція, згідно якої виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).

У своєму позові позивач вказує на факт протиправної бездіяльності відповідача, а відтак і причинного зв`язку з виникненням у нього моральних страждань.

Разом з тим, позивачем не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Беручи до уваги той факт, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження завдання йому відповідачем моральної шкоди, не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

Адвокат ОСОБА_2 та позивач - ОСОБА_1 уклали договір про надання правової правничої допомоги від 27.01.2020 року.

Особу адвоката встановлено на підставі ордеру серії ДН № 034873 від 27.01.2020 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.03.2005 року серії №1858.

Актом від 23.06.2020 року про прийняття/передачі наданої правової (правничої) допомоги до договору про надання правової допомоги від 27.01.2020 року ОСОБА_2 надано наступні послуги:

- підготовка адміністративного позову (4 години х 700,00 грн) = 2800,00 грн;

Загальна сума винагороди складає 2800,00 грн.

Квитанцією від 23.06.2020 року №23/06-1 ОСОБА_1 сплатив адвокатську винагороду в розмірі 2800,00 грн.

Відповідно до частин першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного позовні вимоги в частині стягнення з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 2800,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості по пенсії в розмірі 265674,85 грн, яка є майновою.

За приписами пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, справляється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже за зазначений позов позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 2656,74 грн.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, керуючись положенням статті 139 КАС України суд приходить до висновку про стягнення судового збору у сумі 1328,37 грн з позивача та відповідача у рівних частинах.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) щодо невиплаті ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості по пенсії за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року у сумі 265 674,85 грн.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по пенсії за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року у сумі 265 674 (двісті шістдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 85 копійок.

Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2019 року.

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (адреса: вул. Миру, 35, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 42172734) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1328,37 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1328,37 гривень.

Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 10 серпня 2020 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв