Ухвала суду № 90856037, 10.08.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 202/448/18

(1-кп/199/427/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

колегії суддів:

головуючого - судді Воробйова В.Л.

- суддів Дяченко І.В., Щербина-Почтовик І.В.

при секретарі - Опацької Н.О.

за участю прокурора - Головко В.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисника - Дроздова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро об`єднані кримінальне провадження №12017040660001646, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.08.2017 року, відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України, кримінальне провадження №12018040660000152, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2018 року, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи особливу тяжкість злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від суду та вчинити інший злочин, здійснювати тиск на свідків. Ці обставини, у свою чергу, можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Захисник Дроздов О.М., обвинувачений ОСОБА_2 проти клопотання заперечували, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на нічний домашній арешт, проти якого заперечував прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав захисника Дроздова О.М. та обвинуваченого ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_1 залишив клопотання на розсуд суду.

Прокурор Головко В.В. просив відмовити стороні захисту у задоволенні заявленого клопотання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії від 06.04.2000» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості над повагою до особистої свободи.

У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.

Тобто, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

Фактично, суд повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі.

За даним кримінальним провадженням суд враховує, що у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_2 стала наявність обґрунтованої підозри у можливої причетності до вчинення ним особливо тяжкого умисного злочину проти життя особи, та умисного тяжкого злочину проти власності, скоєного повторно, а підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність обвинувального акта, відповідно до якого він продовжує обвинувачуватися у вчиненні умисного вбивства людини, умисного тяжкого злочину проти власності, скоєного повторно, за що законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, з урахуванням вимоги ч.1 ст.70 КК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній і на теперішній час обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи - умисному вбивстві, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, що на думку суду, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції», а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 привертає увагу суспільства.

Тобто, суд вважає, що продовження тримання обвинуваченому під вартою в даному провадженні є виправданим, оскільки, до даної справи наявна прискіплива увага з боку сторонніх спостерігачів, яка на думку суду, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом «поваги до свободи особистості», що знайшло своє відображення в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Враховуючи обсяг обвинувачення, приймаючи до уваги, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, на час затримання за даним кримінальним провадженням не був офіційно працевлаштований, не має на утриманні дітей, непрацездатних осіб, вже неодноразово засуджувався за скоєння умисних злочинів проти власності, зокрема за умисний тяжкій злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_2 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду.

Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Також, слід зазначити, що ОСОБА_2 останній раз звільнився з місця позбавлення волі 13.07.2017 року, а за обвинувальним актом обвинувачується у скоєнні вже 07.08.2017 року умисного вбивства, тобто, через не суттєвий термін часу після звільнення.

Крім того, слід зазначити, що кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обгрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики можливості переховуватися від суду та незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_2 на свідків у цьому кримінальному провадженні, потерпілого, оскільки станом на теперішній час вони судом не допитані.

В свою чергу, викладені обставини вказують на недостатність застосування для ОСОБА_2 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При продовженні строку дії запобіжного заходу, суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування ОСОБА_2 в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

Досліджуючи клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу, суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв`язки, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред`явленого йому обвинувачення та встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.331,369-372 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська - у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на 60 (шістдесят) днів, тобто 08 жовтня 2020 року включно.

Відмовити стороні захисту у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на нічний домашній арешт.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання, потерпілим для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали, - в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

СУДДІ:

------------------- ----------------------- ------------------------------

Воробйов В.Л. Дяченко І.В. Щербина-Почтовик І.В