Рішення № 90855476, 22.07.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1395/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача: не з`явився;

від третіх осіб : Гарбазей Д.О. - адвокат за ордером від ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (м. Київ) до Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції у Черкаській області (м. Черкаси) та до Державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області Гнатик Артема Ігоровича (м. Черкаси) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено позов з вимогами про:

- визнання дій державного реєстратора Державної реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області Гнатика Артема Ігоровича протиправними;

- скасування рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області Гнатика Артема Ігоровича про припинення іпотеки (індексний номер рішення 19394019 від 17.02.2015), припинення заборони № 162 (індексний номер рішення 19396704 від 17.02.2015), припинення арешту нерухомого майна (індексний номер рішення 19391316 від 17.02.2015), що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Сєдова, 4/1, кв. 18;

- зобов`язання Державної реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області поновити запис про іпотеку № 8754416 (8649111) від 16.04.2009, запис про заборону № 8755169 (4879968) від 26.04.2007 та запис про арешт № 8752748 (11888141) від 25.11.2011, щодо нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Справа розглядається в загальному позовному провадженні.

Сторони та треті особи у повному складі в засідання не з`явилися, явка обов`язковою не визнавалася, що не перешкоджає суду розглядати справу.

Відмови від позову та змін до нього суду не подано.

Від другого відповідача державного реєстратора Гнатик А.І. та від третьої особи ОСОБА_1 , 17 та 24 червня 2020 до суду надійшли відзив на позов та пояснення про те, що Реєстраційна служба Черкаського районного управління юстиції у Черкаській області є припиненою внаслідок припинення Черкаського районного управління юстиції (без правонаступництва). ОСОБА_2 з 2016 року вже не є державним реєстратором Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції у Черкаській області. Отже ці відповідачі є неналежними. На стадії розгляду справи по суті неналежний відповідач не може бути замінений. Крім того, позивач звернувся до суду з позовом із пропуском без поважних причин строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставити, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши наявні у справі докази та заслухавши доводи і заперечення учасників справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, враховуючи таке:

Як вбачається із доводів позивача, наявних у справі доказів та не заперечується учасниками справи, 26.04.2007 між позивачем та фізичною особою приватним підприємцем Чернявським В.В. укладено кредитний договір № 86/112 МБ/2007-840, за яким ПАТ "КБ Надра" відкрив позичальнику кредитну лінію в розмірі 53000 доларів США строком до 16.04.2012.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між цими ж сторонами 26.04.2007 укладено договір іпотеки (а.с. 20 том1), предметом якого є трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 .

При укладенні даного договору нотаріусом накладено заборону відчуження предмета іпотеки до часу припинення чи розірвання договору іпотеки, що зареєстровано в реєстрі за № 4436.

Оскільки кредитні зобов`язання не були виконані, 09 березня 2011 року Господарським судом Черкаської області по справі № 16/2559 було прийнято рішення про стягнення з ФОП Чернявського В.В. на користь позивача 521 068,10 грн. Наказ видано, на його примусове виконання відкрито виконавче провадження.

24.04.2014 старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ Ковтуненко-Пізняк Г.І. складено Акт опису та арешту майна, що належить боржнику - квартира за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач доводить, що за рахунок примусового продажу цієї квартири банк мав намір погасити кредитну заборгованість ФОП Чернявського В.В. за кредитним договором № 86/112 МБ/2007-840.

Як стало згодом (23.11.2015) відомо позивачу з відомостей з Державних реєстрів, 20.02.2015 боржник Чернявський В.В. без відома та згоди позивача уклав і третьою особою по справі ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка складає предмет іпотеки. Даний договір посвідчено нотаріально, відомості внесено до Державних реєстрів.

Так, з Інформаційної довідки з ДР речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ДР іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 23 том 1) вбачається, що 20.02.2015 в Державний Реєстр внесено запис про нового власника квартири за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2015, який посвідчено приватним нотаріусом Алексеєвим М.Ю.

Попередньо до Державного Реєстру 17.02.2015 внесені відомості про припинення іпотеки державним реєстратором Гнатиком А.І. (а.с. 24).

Підставою для цього запису стала постанова про зняття арешту на вказану квартиру, яка видана 04.02.2015 Придніпровським ВДВС Черкаського МУЮ старший державний виконавець ОСОБА_4 .

Позивачем надано у справу копію вказаної постанови відділу ДВС (а.с. 19 том 1), з якої вбачається, що її прийнято із нічим не вмотивованим та необґрунтованим формулюванням "виконавче провадження підлягає завершенню" і постановлено про зняття арешту з нерухомого майна - квартири за адресою АДРЕСА_1 .

За доводами позивача, державний реєстратор Гнатик А.І. порушив вимоги ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , бо не перевірив відповідність вимогам чинних нормативних актів тих документів, які подаються для державної реєстрації прав чи їх скасування.

Так, держаний реєстратор не звернув увагу, що згідно ч. 3 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" постанови про закінчення виконавчого провадження виносяться з обов`язковим мотивуванням підстав для їх прийняття, яка затверджується начальником відділу ДВС.

При цьому згідно з п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень (наказ Мін`юсту від 02.04.2012 № 512/5) у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначається результат примусового виконання.

Таким вимогам постанова державного виконавця Медвідь О.А. від 04.02.2015 не відповідає (а.с. 19 том 1).

Крім того, у відповідності до вимог п. 9 ст. 16 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви обтяжувала, яку він повинен подати протягом 5 робочих днів з дня припинення іпотеки.

Таким вимогам вчинені державним реєстратором Гнатиком А.І. дії не відповідають.

Позивач вказує, що предмет іпотеки не відчужувався з прилюдних торгів, борг за кредитним договором не погашено, а тому немає законних підстав для припинення іпотеки та обтяження нерухомого майна - квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином позивач вважає свої права порушеними і з цією метою звернувся до суду за їх захистом.

Третя особа Придніпровський відділ ДВС Центрального Міжрегіонального управління Мін`юсту (м. Київ) у поясненні щодо заявленого позову (а.с. 71 том 1) вказує, що постанова про зняття арешту з майна боржника від 04.02.2015 в матеріалах виконавчого провадження відсутня, в ЄДРВП вона не формувалася та не роздруковувалася.

В зв`язку із виявленням в ДР речових прав на нерухоме майно записів про скасування арештів на підставі постанови державного виконавця від 04.02.2015, цим же виконавцем Медвідь О.А. 27.10.2015 накладено арешт на все майно боржника, відомості про що внесено до Державних реєстрів.

05.11.2015 начальником відділу ДВС було направлено повідомлення про злочин до Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області та до Прокуратури м. Черкаси з метою перевірки фактів підробки процесуальних документів, підписів посадових осіб, печатки відділу ДВС та притягнення винних осіб до відповідальності.

09.11.2015 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12015250000000453 внесено запис про кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 362 , ч. 2 ст. 367 КК України.

В серпні 2016 матеріали кримінального провадження скеровано до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Результат розгляду кримінальної справи не відомий, учасники справи № 925/1395/19 Господарський суд Черкаської області про нього не повідомили.

Враховуючи такі обставини, які не заперечуються учасниками справи, суд вважає, що позивачем доведено факт його порушеного права як іпотекодержателя, який за умови непогашення кредитного боргу в результаті неправомірних реєстраційних дій втратив свої права як іпотекодержателя та має намір відновити їх на продану боржником ОСОБА_1 без згоди банку квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

У відзиві другого відповідача на позовну заяву (а.с. 1-2 том 2 ) та у поясненні третьої особи ОСОБА_1 (а.с. 236 том 1) вказані особи просять застосувати до позовних вимог строк позовної давності, обґрунтовуючи це наступним:

- строки позовної давності для позивача спливли 28.11.2018 - через три роки після отримання позивачем інформації про відчуження предмету іпотеки;

- звернення позивача до суду адміністративної юрисдикції замість господарського суду за захистом порушеного права є недотриманням правил підсудності і ця обставина не перериває строків позовної давності.

Розглянувши дані доводи судом встановлено таке:

У відповідності до положень ст. 256,257,261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом цієї норми, у випадку якщо суд не встановить порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду, то в позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог без застосування строку позовної давності. У випадку, якщо наявність порушеного права буде доведена, але строк позовної давності пропущено з поважних причин, то лише в цьому випадку порушене право підлягає захисту.

Позивач не вказав обставин, які згідно ст. 263,264 ЦК України свідчать про зупинення та переривання строку позовної давності.

Як вказує у позовній заяві позивач (а.с. 7 оборот), 23.11.2015 банку стало відомо про те, що 20.02.2015 Чернявський В.В. продав квартиру, яка є іпотечним майном на користь ОСОБА_1 . Отже, з цього моменту розпочинається перебіг строків позовної давності для захисту позивачем свого порушеного права.

Трирічний строк позовної давності сплив 23.11.2018.

Всі відомості про підстави та суб`єктів вчинення дій, які порушують права позивача, як іпотекодержателя, Банку-позивачу були відомі, або могли бути відомі з 2015 року з відкритих відомостей по Державних реєстрах щодо нерухомого майна та його обтяження.

У позовній заяві вказано, що ПАТ КБ "Надра" звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом та просив визнати протиправними дії держреєстратора Гнатика А.І. по прийняттю рішень про припинення іпотеки, заборони, припинення арешту нерухомого майна; скасувати такі рішення державного реєстратора та зобов`язати Реєстраційну службу Черкаського районного управління юстиції Черкаської області поновити записи про іпотеку, про заборону і про арешт щодо квартири за адресою вул. Сєдова, 41/1 кв. 18 у м. Черкаси.

Постановою Черкаського адміністративного суду від 21.03.2016 позов задоволено частково лише щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позову постанову суду першої інстанції скасовано, задоволено позовні вимоги в частині визнання дій державного реєстратора протиправними та зобов`язано реєстраційну службу Черкаського районного управління юстиції поновити записи про іпотеку, про заборону і про арешт щодо квартири за адресою вул. Сєдов, 41/1 кв. 18 у м. Черкаси за індексними номерами рішень у реєстрі. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін. Отже, позов ПАТ КБ "Надра" було задоволено повністю.

Проте постановою Верховного Суду від 19.09.2019 касаційні скарги ОСОБА_5 , державного реєстратора Гнатика А.І. задоволено частково, постанови судів попередніх інстанцій скасовано і провадження у справі № 823/82/16 закрито з підстав, що справу належить розглядати за правилами господарського судочинства (а.с. 30 том 1).

Верховний Суд прийшов до висновку, що із фактичних обставин справи вбачається, що спірні відносини виникли між учасниками справи з приводу невиконання договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нерухоме майно, отже існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

За правилами чинного Цивільного Кодексу України звернення до суду з порушенням правил юрисдикції (підвідомчості) та підсудності не є підставою для зупинення чи переривання строків позовної давності.

З урахуванням тієї обставини, що остаточну постанову у справі № 823/82/16 про закриття провадження в адміністративного спорі було прийнято Верховним Судом лише 19.09.2019, позивач у позовній заяві просить поновити строк звернення до суду (а.с. 9 том 1).

Як вже вказував суд, у відповідності до ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Такої процесуальної дії господарського суду, як поновлення строку звернення до суду чинним ГПК України не передбачено.

Суд не вважає, що помилкове вирішення спору за правилами адміністративної юрисдикції є підставою оцінювати наявні у позивача поважні причини пропуску строку позовної давності. При цьому суд виходить з такого:

Вказана судова практика Верховного Суду у справі № 823/82/16 не є новою, вона лише підтверджує позиції Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів у аналогічних спорах, де з обставин правовідносин сторін випливає спір про право.

Так, у постанові ВСУ від 13.01.2016 року по справі № 21-5548а15, постанові ВСУ від 13.01.2016 року по справі № 826/17187/14 відображено позиції Вищого адміністративного суду України та судів попередніх інстанцій у цих справах про те, що у спорах про визнання протиправними дії Держреєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру, визнання протиправним та скасування рішення Держреєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру та зобов`язання Служби внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації речового права, існує спір про право на квартиру, який потрібно вирішувати в порядку цивільного судочинства.

У постанові від 17 квітня 2018 року по справу № 815/6956/15 Велика Палата Верховного Суду виклала такі позиції - до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України. На цій підставі провадження в адміністративних спорах підлягає закриттю.

Позивач не доказав суду, що він попередньо звернувся до суду адміністративної юрисдикції за вирішенням спору виключно через неоднозначну та суперечливу практику судів різних юрисдикцій у аналогічних спорах, що безумовно дезорієнтувало ПАТ КБ "Надра" у виборі підвідомчості для захисту порушеного права.

Отже суд приходить до висновку, що позивач не довів наявність обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення із позовом до господарського суду.

На думку суду, добросовісна помилка сторони у реалізації нею своїх процесуальних прав при зверненні до суду неналежної юрисдикції, не є доказом поважності причин пропуску строків позовної давності.

Також другий відповідач державний реєстратор Гнатик А.І. та третя особа ОСОБА_1 вказують на обрання позивачем у справі неналежних відповідачів та неналежний спосіб захисту порушеного права щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора.

Суд погоджується із даними доводами, виходячи з такого:

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 15.08.2019 по справі № 905/2122/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виклав таку правову позицію: рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У контексті справи, що розглядається судом, належним способом захисту порушеного права теж є скасування запису про вчинення державним реєстратором певної дії. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав (а.с. 23 том 1) вбачається, що на підставі вказаних спірних рішень державного реєстратора ним внесено відповідні записи про припинення іпотеки, припинення обтяження, які і підлягають оскарженню та скасуванню, бо рішення щодо таких реєстраційних дій вже вичерпали свою дію.

Обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідачами у справі позивачем визначено Реєстраційну службу Черкаського районного управління юстиції у Черкаській області та Державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області Гнатика Артема Ігоровича.

Згідно із ст. 4,45 ГПК України відповідачами у господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Позивачем не доказано суду, що Реєстраційна служба Черкаського районного управління юстиції у Черкаській області є юридичною особою, має ідентифікаційний код або правонаступника.

З наявного у справі витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що стосовно Черкаського районного управління юстиції 16.06.2016 зареєстровано припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Відомості про правонаступника Черкаського районного управління юстиції у суду відсутні.

Отже, всі структурні підрозділи цієї юридичної особи теж ліквідовані.

У відповідності до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Другий відповідач у відзиві на позов (а.с. 1,2 том 2) вказує, що в зв`язку із ліквідацією Черкаського районного управління юстиції з 2016 року ОСОБА_2 вже не є державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції і не може бути відповідачем у справі.

Суд погоджується із цими доводами та вважає, що у даному чи іншому випадку припинення діяльності державного реєстратора (переведення на нове місце роботи, звільнення реєстратора з роботи чи ін.) належним відповідачем за дії відсутнього державного реєстратора повинна бути Реєстраційна служба (яка може виправти порушення за свого реєстратора), де він працював на час вчинення оскаржуваних дій, якщо ця установа є юридичною особою.

Позивач в ході розгляду справи не подавав клопотання про зміну складу відповідачів у справі, залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача, на що мав право у відповідності до ст. 48 ГПК України лише до закінчення підготовчого провадження у справі.

З цих підстав склад обох відповідачів у справі є неналежним (перший відповідач не юридична особа та втрата ОСОБА_2 статусу державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції через ліквідацію цієї установи), тому пред`явлення позову до неналежних відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові.

В даному випадку, навіть при встановленій судом доведеності позивачем свого порушеного права, через неналежність відповідачів у позові слід відмовити незалежно від поважності чи неповажності причин пропуску строків позовної давності для звернення до суду.

Крім того за матеріалами справи судом встановлено, що предмет іпотеки - квартира за адресою АДРЕСА_1 в даний час на праві власності належить гр. ОСОБА_1 .

У відповідності до ст.23 ЗУ "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Позивач у заявленому позові не ставить питання про визнання за собою права іпотекодержателя на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, не оспорює безпосередньо набуття права власності ОСОБА_1 на іпотечне майно. Але спір фактично зачіпає права та інтереси третьої особи фізичної особи ОСОБА_1 бо стосується обтяження його майна, хоча Банк-позивач лише прагне відновити реєстрацію своїх прав іпотекодержателя на квартиру, як на іпотечне майно у Державному реєстрі.

Однак в даному випадку провадження у справі не підлягає закриттю (через необхідність його розгляду судом загальної юрисдикції, бо зачіпає права фізичної особи) з тих підстав, що юрисдикція спору господарському суду вже визначена постановою Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 823/82/16 (при тих же обставинах), якою закрито провадження у адміністративному спорі.

Крім того, питання поширення режиму іпотечного майна на предмет іпотеки при переході на нього права власності прямо визначено у ст. 23 ЗУ "Про іпотеку", цей режим не підлягає спеціальному встановленню та доказуванню, бо існує в силу закону. Позивачу необхідно лише відновити реєстрацію своїх прав як іпотекодержателя у Державних реєстрах, що вирішується через оскарження та відновлення записів про вчинені реєстраційні дії.

Нинішній власник квартири ОСОБА_1 залучений до участі у справі в якості третьої особи, для забезпечення дотримання його процесуальних прав при вирішенні спору.

На підставі викладеного, враховуючи неналежний спосіб захисту порушеного права та неналежний склад відповідачів, у задоволенні позову слід відмовити повністю з покладенням на позивача всіх судових витрат.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2020

Суддя Н.М. Спаських