Рішення № 90853583, 10.08.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2020 року справа № 903/116/20Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Марчевського Сергія Володимировича, с. Рованці Луцького району

до відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Буків Луцького району

про солідарне стягнення 331 797,63 грн.

Встановив:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з Фізичної особи-підприємця Марчевського Сергія Володимировича та фізичної особи ОСОБА_1 331 797,63 грн., в тому числі 300 000,00 грн. кредитної заборгованості та 31 797,63 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання підприємцем Марчевським С.В. умов кредитного договору №011/66822/466780 від 23.10.2018р. в частині повернення наданого кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, виникнення у зв`язку з цим сум заборгованостей, а також на укладення між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 в забезпечення виконання підприємцем Марчевським С.В. взятих на себе зобов`язань по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитними коштами згідно кредитного договору №011/66822/466780 від 23.10.2018р. договору поруки №123535/66822/325570.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.04.2019р. суд постановив звернутися до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .

25.02.2020р. від Управління Державної міграційної служби України у Волинській області надійшла відповідь на запит суду з інформацією про зареєстроване місце проживання відповідача 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 26.02.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 23.03.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. розгляд справи було відкладено, а також повідомлено про те, що про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

При цьому судом враховувались ті обставини, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04 травня 2020 року №392, на всій території України з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. встановлено карантин.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. № 392 " Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020р. №500 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" постановлено: установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020р., внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України., зокрема, Розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З огляду на викладене встановлений відповідачам строк щодо подання відзиву, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотань і інших заяв, вважається продовженим на період дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідні положення п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України у визначеній редакції були чинними до 16.07.2020р. включно.

З 17.07.2020р. набули чинності зміни до ГПК України, внесені згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020р.

Відповідно до положень визначеного законодавчого акту п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України було викладено в наступній редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

При цьому пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020р. № 731-ІХ було визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Ухвалою суду від 17.07.2020р. було повідомлено Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Фізичну особу-підприємця Марчевського Сергія Володимировича, Марчевську Марію Василівну про призначення справи до судового розгляду по суті на 10.08.2020р. та встановлено відповідачам строк до 05.08.2020р. включно для подання відзиву на позовну заяву та всіх інших заяв, клопотань, можливість подання котрих передбачена положеннями ГПК України; копію відзиву та доданих до нього документів надіслати позивачу, докази чого надати суду.

07 серпня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" про розгляд справи без участі представника позивача. При цьому пред`явлені до відповідача позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль" підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд зазначає, що відповідачі вимог ухвали суду від 17.07.2020р. не виконали, своїм процесуальним правом на подання до суду відзивів на позовну заяву, інших передбачених ГПК України заяв та клопотань, не скористались, останніх суду у визначенні ГПК України строки, зокрема, з врахуванням п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, хоча належним чином повідомлялися.

Судом встановлено, що ухвала суду від 17.07.2020р., направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Марчевського Сергія Володимировича, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця КАЛИНОВА, будинок 11, була повернута до суду без вручення адресату з підстав: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Направлений примірник ухвали від 17.07.2020р. на адресу місця проживання/реєстрації відповідача 2: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією та була повернута до суду без вручення адресату з підстав: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відтак, при цьому судом засвідчується, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвали від 17.07.2020р.) відповідачами та повернення її до суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідками діяння (бездіяльності) відповідачів щодо її належного отримання, тобто їх власною волею. Відтак, відповідачі вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідачі, натомість, проявили протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідачі, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити у відсутності представників відповідачів за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідачів позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

23 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Марчевським Сергієм Володимировичем (Позичальник) було укладено кредитний договір №011/66822/466780.

Відповідно до п.1.1. договору, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 300 000 грн, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором. Графік складається за формою згідно з додатком №1 до договору.

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 23.10.2021 (п.1.3. договору).

Пунктом 2.1. визначено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 26% річних, в т.ч. за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п.1.3. договору.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору обов`язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини (траншу) є:

3.1.1 сплата позичальником комісії, зазначеної в підпункті 2.6.1 Договору:

3.1.2 укладання договорів забезпечення відповідно до умов статті 4 Договору;

3.1.3 наявність поточного рахунку;

3.1.4 надання кредитору письмової заяви позичальника про надання кредиту (траншу) за формою, встановленою кредитором, із зазначенням цільового використання, не пізніше кінцевого терміну надання кредиту та за умови, що сума запитаного кредиту, зазначена в заяві не перевищує розмір невикористаного ліміту;

3.1.5 підписання Графіку;

3.1.6 відсутність обставин Дефолту.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору на умовах договору після виконання позичальником обов`язкових умов, зазначених в пункті 3.1 договору, кредитор на підставі письмової заяви позичальника, яка повинна бути подана не пізніше кінцевого терміну надання кредиту, зобов`язується надати в межах ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на зазначений позичальником поточний рахунок позичальника в АТ "Райффайзен Банк Аваль", для подальшого використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 23 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. Якщо дата платежу, зазначена у графіку, не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити платіж не пізніше останнього банківського дня, що передує даті платежу, визначеній у графіку. При простроченні погашення ануїтетного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за кредитом за період прострочення, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

Відповідно до п.п. 8.1.3 п. 8.1 кредитного договору у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за Договором та/або Договором забезпечення, а також інші обставини, які на думку кредитора свідчать про те, що зобов`язання позичальника за Договором, не будуть виконані) кредитор має право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/ договорів про зміни вжити один або декілька заходів, зокрема вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Відповідно до п.11.1. договору, уразі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору.

Відповідно до п. 12.1 кредитного договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Додатком №1 від 23.10.2018р. до кредитного договору №011/66822/466780 від 23.10.2018р., сторони встановили графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів.

На виконання умов зазначеного договору позивачем на підставі письмових заяв від 23.10.2018р. №2 та від 26.10.2018р. №№1, 2 було надано підприємцю Марчевському С.В. кредит в сумі 300 000,00 грн. Відповідно до виписки по рахунку, станом на 02.04.2019 року, 25.10.2018р. та 26.10.2018р. на рахунок відповідача 1 було перераховано кредитні кошти в загальному розмірі 300 000,00 грн.

Викладені обставини свідчать про те, що кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши позичальнику кредит, згідно з умовами кредитної угоди.

19 лютого 2019 року позивач надіслав на адресу позичальника - підприємця Марчевського С.В. вимогу №114/5-144497 від 19.02.2019р. про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якої заборгованість позичальника перед банком станом на 08.02.2019р. становить: 22 058,07 грн. - прострочений кредит, 5013,55 грн. - заборгованість за відсотками; заборгованість по сумі кредиту - 99 822,47 грн.

Доказів надання відповіді на вимогу або погашення заборгованості суду не надано.

Фізична особа-підприємець Марчевський Сергій Володимирович взяті на себе згідно кредитного договору №011/66822/466780 від 23.10.2018р. зобов`язання в частині своєчасного повернення банку одержаних кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, суму кредиту не оплатив.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення з боржника сум існуючої заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1056№ Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що в даному випадку відносини між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Фізичною особою-підприємцем Марчевським Сергієм Володимировичем, носять договірний характер, укладений між ними кредитний договір №011/66822/466780 від 23.10.2018р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був, договір містить в собі усі істотні умови, встановлені для угод відповідного роду, підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками господарюючих суб`єктів.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що взяті на себе у відповідності до умов кредитного договору №011/66822/466780 від 23.10.2018р. зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (у порядку та строки, визначені договором) підприємець Марчевський Сергій Володимирович не виконав.

Судом встановлено, що суми, котрі входять до ціни позову, зокрема, прострочена заборгованість по основному кредиту та заборгованість по відсотках відповідають фактичним обставинам справи, положенням чинного законодавства, укладеного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не були спростовані чи заперечені, а відтак підлягають до стягнення на користь позивача в судовому порядку.

Одночасно з цим, з метою забезпечення виконання зобов`язань підприємцем Марчевським С.В. , які виникають з умов кредитного договору №011/66822/466780 від 23.10.2018р., 23 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №123535/66822/325570, відповідно до якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний: повернути кредит в розмірі 300 000,00 грн, в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 23.10.2021р., або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 26% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання кредитною установою-позивачем положень умов договору поруки в частині направлення письмової вимоги поручителю щодо невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором та необхідності вжиття останніми заходів, спрямованих на погашення кредитної заборгованості, сплату відповідних відсотків та сум санкцій, так 19 лютого 2019 року позивач надіслав на адресу поручителя - Марчевської М.В. вимогу №114/5-144492 від 19.02.2019 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якої заборгованість позичальника перед банком станом на 08.02.2019р. становить: 99 822,47 грн. - заборгованість по кредиту, в тому числі 22 058,07 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 5013,55 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

Доказів надання відповіді на вимогу або погашення заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України при наявності солідарного зобов`язання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.

З огляду на викладені обставини, вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 331 797,63 грн., в тому числі 300 000,00 грн. кредитної заборгованості та 31 797,63 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідачів, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок Фізичної особи-підприємця Марчевського Сергія Володимировича та ОСОБА_1 (в порядку солідарного стягнення).

Відповідно до ч. 5 ст. 327 ГПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно із Фізичної особи-підприємця Марчевського Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Луцьким МВ УДМС України у Волинській області 18.10.2014р., дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, код ЄДРПОУ 14305909) 300 000,00 грн. основної заборгованості по кредиту, 31 797,63 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, а всього 331 797,63 грн. та 4976,96 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 10.08.2020р.

Суддя В. А. Войціховський