Рішення № 90840199, 03.08.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1354/20

РІШЕННЯ

іменем України

"03" серпня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,

представника позивача ОСОБА_1 О ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з таким позовом в якому вказував, що 05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 29315, про стягнення з позивача на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (як правонаступника прав та обов`язків АТ «Банк Ренесанс Капітал») невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору №GP-6022295 від 11 лютого 2014 року за період з 21 жовтня 2018 року по 21 жовтня 2019 року грошових коштів в загальному розмірі 40 189,63 грн., в тому числі 23 894,65 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 1 173,27 грн. простроченої заборгованості за процентами, простроченої заборгованості з комісії в розмірі 15 121,71 грн., а також плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 500 грн.

Проте вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, а саме:

- за відсутності виписки з рахунку боржника із зазначенням сум заборгованості, строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

- без необхідної перевірки та встановлення нотаріусом безспірності боргу;

- без повідомлення боржника про наявність та розмір боргу, а також надання йому можливості виконати вимоги в добровільному порядку.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_3 просив про визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні, яке проводилося без особистої участі позивача ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, вказуючи на те, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням вимог закону, а саме:

-напис ґрунтується на п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (зі змінами), який визнано судом незаконним та нечинним;

-за відсутності виписки з рахунку боржника із зазначенням сум заборгованості, строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (замість цього подано розрахунок заборгованості);

-без необхідної перевірки та встановлення нотаріусом безспірності боргу (без перевірки здійснення нарахування банком заборгованості в межах позовної давності, а також нарахування банком процентів в межах строку кредитування, підстав та законності нарахування банком комісії, яка не передбачає надання позичальнику будь-яких послуг та встановлена виключно в інтересах кредитора);

-без повідомлення боржника про наявність та розмір боргу, а також надання йому можливості виконати вимоги в добровільному порядку.

Представник відповідача — АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. в судове засідання не з`явилася, проте в матеріалах справи є її заява про розгляд справи без її участі, вирішення питання щодо задоволення позову залишила на розсуд суду.

Третя особа без самостійних вимог - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. в судове засідання не з`явилася, судом належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивач не заперечувала проти такого порядку вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 11 лютого 2014 року між АТ «Банк Ренесанс Капітал» (правонаступником прав та обов`язків якого є відповідач) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №GP-6022295, який складається з підписаної сторонами пропозиції укласти договір (оферта), загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, правил користування платіжними картками банку, банківських тарифів.

Відповідно до договору, банк надав ОСОБА_3 кредит на споживчі потреби та внесення страхового платежу в загальному розмірі 29 999,11 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 4 % річних, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,80 %, зі строком кредитування протягом 36 місяців.

05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 29315, про стягнення з позивача на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (як правонаступника прав та обов`язків АТ «Банк Ренесанс Капітал») невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору №GP-6022295 від 11 лютого 2014 року за період з 21 жовтня 2018 року по 21 жовтня 2019 року грошових коштів в загальному розмірі 40 189,63 грн., в тому числі 23 894,65 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 1 173,27 грн. простроченої заборгованості за процентами, простроченої заборгованості з комісії в розмірі 15 121,71 грн., а також плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 500 грн.

На час розгляду справи виконавчий напис знаходиться на примусовому виконанні.

Аналізуючи доводи сторони позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, №296/5.

Зокрема, згідно Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 (зі змінами), на який міститься посилання в оскаржуваному написі, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Водночас судом встановлено, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу не було надано засвідчену стягувачем виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості (замість цього надано розрахунок заборгованості, що не є тотожним поняттю «виписка банку», тобто первинний документ, який фіксує факт виконання господарської операції та служить підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах («Перелік типових документів», затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5)).

Таким чином, в розпорядженні нотаріуса не було усіх необхідних для вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості документів, передбачених постановою від 29 червня 1999 року, №1172, а тому останнім порушено встановлену законом процедуру вчинення виконавчого напису.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість не є безспірною, при цьому її безспірність не підтверджена необхідними доказами (документами) та обґрунтовано оспорюється позивачем. Зокрема, як встановлено раніше, у розпорядженні нотаріуса не було виписки з рахунку позичальника, з якої можливо було б провести перевірку законності та правильності нарахування банком заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією, дотримання кредитором при нарахуванні боргу строків позовної давності тощо.

При цьому заборгованість (в тому числі за процентами та комісією) нарахована банком за період з 21 жовтня 2018 року по 21 жовтня 2019 року, хоча строк кредитування згідно умов кредитного договору становив 36 місяців, починаючи з дати укладення кредитного договору (11 лютого 2014 року), тобто завершився 11 лютого 2017 року. Таким чином вказані нарахування здійснені поза встановленим договором строком кредитування. Проте відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Разом з тим, нарахування банком комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тобто комісії, яка не передбачає надання позичальнику будь-яких послуг та встановлена виключно в інтересах кредитора, є неправомірним та суперечить вимогам закону (правова позиція Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц), а тому вказана комісія не могла бути включена до стягнення у виконавчому написі.

В іншій частині доводи ОСОБА_3 не знайшли свого належного підтвердження.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За результатами аналізу норм вищенаведених нормативних актів можна дійти висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що в розпорядженні нотаріуса не було усіх необхідних для вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості документів, передбачених постановою від 29 червня 1999 року, №1172, а тому останнім порушено встановлену законом процедуру вчинення виконавчого напису.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість не є безспірною та не підтверджується у розмірі, зазначеному у виконавчому написі.

За встановлених обставин, оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 840,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною та зареєстрований в реєстрі за № 29315, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №GP-6022295 від 11 лютого 2014 року (укладеним між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал»), що утворилася за період з 21 жовтня 2018 року по 21 жовтня 2019 року, в загальному розмірі 40 189 (сорок тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 63 копійки, в тому числі:

-23 894 (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грвині 65 копійок простроченої заборгованості за тілом кредиту;

-1 173 (одна тисяча сто сімдесят три) гривні 27 копійок простроченої заборгованості за процентами;

-15 121 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять одна) гривня 71 копійка простроченої заборгованості за комісією, а також плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (м. Київ, вул. Андріївська, 4; ідент. код 14282829) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2020 року.

Суддя: О.В. Вуїв