Ухвала суду № 90840130, 13.07.2020, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/988/20-ц

2-з/468/7/20

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56100 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

УХВАЛА

13.07.2020 року суддя Баштанського районного суду Миколаївської області Янчук С.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "ФЛОРИДА-М", ОСОБА_2 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" та Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" про визнання недійсним свідоцтва про право на власність та договору купівлі-продажу а також скасування запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

До Баштанського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "ФЛОРИДА-М", ОСОБА_2 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" та Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" про визнання недійсним свідоцтва про право на власність та договору купівлі-продажу а також скасування запису про право власності.

Одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, якою він просить накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу..

Як зазначено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати

обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно заяви про забезпечення позову, між сторонами існує спір, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва про право на власність та договору купівлі-продажу, а також скасування запису про право власності, при цьому позивач в заяві вказав, що забезпечення позову є необхідним для попередження можливості відчуження спірного вищевказаного нерухомого майна стороною відповідача, що в свою чергу ускладнить виконання рішення суду.

Зі змісту заяви вбачається, що вона лише містить посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування (доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо)).

Крім того, необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову обумовлена тим, що позивач просить накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 посилаючись на те, що даний будинок фактично є складовою частиною об`єкта нерухомості, розташованого в АДРЕСА_2 , іпотекодержателем якого являється він і яке було незаконно виділено із вищевказаного нежитлового приміщення (без згоди іпотекодержателя). Разом з тим, заявником не надано доказів на підтвердження того, що житловий будинок за АДРЕСА_1 було виділено саме з об`єкта нерухомості, розташованого в АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене, позивачем не доведено наявність фактичних обставин для забезпечення позову, а відтак суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та недоведеною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 149, 153, 260 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Зернова компанія "ФЛОРИДА-М", ОСОБА_2 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" та Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" про визнання недійсним свідоцтва про право на власність та договору купівлі-продажу а також скасування запису про право власності - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: