Рішення № 90836444, 07.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5609/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2020 року № Ф-1692-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець з липня 2005 року, з цього ж часу перебуває на обліку як платник податків. З 01.01.2012 року відноситься до платників єдиного податку 2-гої групи (перебуває на 2-й групі платників єдиного податку) та зареєстрована платником ЄСВ. Станом на момент передачі повноважень із адміністрування єдиного внеску від органів Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів вона не мала заборгованості із нарахування та сплати сум єдиного внеску. Зазначена обставина підтверджується листом № 16617/06.1 від 07.08.2018 року Малиновського ОУПФ в м. Одеса (станом на 30.09.2013 року наявна переплата сум єдиного внеску) та встановлена рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 року у справі № 420/5214/18. Позивач вказує, що вона належним чином виконувала власні зобов`язання щодо нарахування та сплати сум єдиного внеску протягом 2014-2017 року, про що свідчать надані до позову документи щодо своєчасного та у встановленому розмірі сплати ЄСВ. Крім того, позивач протягом 2018-2020 років нараховувала та сплачувала суми єдиного внеску у розмірі (за ставкою) 22 % від бази нарахування єдиного внеску та в строки, визначені законодавством (до 20 числа місяця, що наставав за кварталом, за який сплачувався внесок). Таким чином, станом на 31.03.2020 року у неї відсутня будь-яка заборгованість із нарахування обчислення та сплати сум єдиного внеску.

Представником відповідача Головного управління ДПС в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що станом на 30.09.2013 року згідно ІТС «Податковий блок» в ІКП позивача була наявна переплата єдиного внеску в сумі 1194,03 грн. згідно Закону України № 2464. 10.02.2014 року ОСОБА_1 за І-ІІІ квартал 2013 року було нараховано податок з єдиного внеску у розмірі 3582,00 грн. Позивач сплачує грошове зобов`язання з єдиного внеску, однак не в повному обсязі, що призвело до виникнення боргу у розмірі 2388,06 грн. у зв`язку з чим, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості станом на 31.03.2020 року становила 7883,44 грн. Таким чином, представник відповідача вказує, що оскаржувана вимога є повністю обґрунтованою та складена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказує, що у відзиві зазначені законодавчі норми, але не наведено жодного заперечення щодо наведених позивачем обставин, з якими відповідач не погоджується з посиланням на відповідні докази

Ухвалою суду від 03 липня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та повідомлено сторін, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та буде розглянута у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 19.07.2005 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за № 2 556 НОМЕР_2 (а.с. 59).

27 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1692-17 на суму 7883,44 грн. (а.с. 10, 76).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закону України № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» згідно з преамбулою до вказаного Закону.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 14 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлені обов`язки органів доходів і зборів, які зобов`язані, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Органи доходів і зборів функції (повноваження) із адміністрування єдиного внеску виконують відповідно до Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” від 04.07.2013 року № 406-VІІ та Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” № 407-VІІ від 04.07.2013 року, згідно з якими функції (повноваження) із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було передано від органів Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів.

При цьому, органи Пенсійного фонду продовжували адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Відповідно до п. 5 розділу II “Прикінцеві положення” Закону України від 04.07.2013 року № 406-VІІ суми єдиного внеску, які надходили на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах для зарахування таких сум, у будь-якому разі підлягали перерахування на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах.

Згідно п. 3.5 Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнобовязкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 16-1 від 19.09.2013 року та Наказом Міністерства доходів і зборів України № 494 від 19.09.2013 року, територіальними органами Пенсійного фонду України передається органам доходів та зборів наступна інформація: 1) відомості, необхідні для завершення процедур адміністрування єдиного внеску; 2) копії таблиць 1, 2, 3, 4 додатка 4 та таблиць до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1692-17 на суму 7883,44 грн. (а.с. 10, 76).

При цьому, у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1692-17 від 27.04.2020 року зазначено про наявність у ОСОБА_1 станом на 31 березня 2020 року боргу платника єдиного внеску у розмірі 7883,44 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування (далі - ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ст. 4 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону , які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 2 ч. 6 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платники, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом за який сплачується єдиний соціальний внесок.

Відповідно ч. 5 ст. 9 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Згідно ч. 8 ст. 9 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до абз. 3 ст.9 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону , зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за яким сплачується єдиний внесок.

Згідно ч. 11 ст. 9 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" у разі не своєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, відповідно до положень ч. 10 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується неня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу було надано Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с. 26-32).

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що протягом 2018 року - березень 2020 року ФОП ОСОБА_1 поквартально сплачувались кошти єдиного внеску, на підтвердження чого до суду надано копії платіжних доручень (а.с. 33-58).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що станом на 30.09.2013 року згідно ІТС «Податковий блок» в ІКП позивача була наявна переплата єдиного внеску в сумі 1194,03 грн. згідно Закону України № 2464. 10.02.2014 року ОСОБА_1 за І-ІІІ квартал 2013 року було нараховано податок з єдиного внеску у розмірі 3582,00 грн. Позивач сплачує грошове зобов`язання з єдиного внеску, однак не в повному обсязі, що призвело до виникнення боргу у розмірі 2388,06 грн. у зв`язку з чим, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника, загальна сума заборгованості станом на 31.03.2020 року становила 7883,44 грн.

В той же час, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 сплачує грошове зобов`язання з єдиного внеску не в повному, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 420/5214/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року по справі № 420/5214/18 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0385951309 від 14.08.2018 року “Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску”, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року по справі № 420/5214/18 встановлено, що протягом 2014-2017 рр. ФОП ОСОБА_1 поквартально сплачувались кошти єдиного внеску. Згідно даних Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі актом передачі залишків по ЄСВ до ДПІ щодо ФОП ОСОБА_1 передано переплату на загальну суму 2735,77 грн., з якої по р. “ЄВ за найманих працівників” в сумі 1541,74 грн., по р. “ФО спрощена система 34,7 %” в сумі 1194,03 грн.

Також, в рішенні суду від 19 грудня 2018 року по справі № 420/5214/18 зазначено, що станом на 2013 рік під час передачі даних щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від органів Пенсійного фонду України до органів доходів і зборів за ФОП ОСОБА_1 рахувалась переплата на загальну суму 2735,77 грн.

Таким чином, обставини, встановлені Одеським окружним адміністративним судом в рішенні від 19 грудня 2018 року по справі № 420/5214/18, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України, зокрема, ґрунтується на таких принципі невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Згідно п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 14.1.152, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно приписів п. 7 ч.1 ст. 13 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" податкові органи мають право: стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до ч. 6, 16 ст. 25 ЗУ "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування" за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно п. 1 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015р. (далі – Інструкція № 449), до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 3 розділу ІV Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, ОСОБА_1 в період здійснення підприємницької діяльності неналежно виконувала обов`язок з нарахування та сплати єдиного внеску у розмірі та у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування".

Крім того, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами факт наявності станом на дату винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2020 року № Ф-1692-17 податкового боргу у розмірі 7883,44 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що висновки відповідача про те, що позивачем порушено порядок та строки нарахування, обчислення і сплати єдиного соціального внеску є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.

Податковий орган, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2020 року № Ф-1692-17 Головне управління ДПС в Одеській області діяло необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відповідно до платіжного доручення № 882 від 23.06.2020 року (а.с. 61).

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2580,00 грн.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер (а.с. 66), копію свідоцтва про зайняття адвокатської діяльності (а.с. 67), копію договору про надання правової допомоги (а.с. 62-63), копію рахунку-фактура (а.с. 64), копію платіжного доручення (а.с. 65).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2850,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2020 року № Ф-1692-17.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2850,00 грн. (дві тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.