Рішення № 90836443, 07.08.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6483/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. 1а Сортувальна, 36г, м. Одеса, 65102) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Відділ ДВС), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу ДВС Тріфонова О.Ю. від 31.05.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 63 418,84 грн.

Позивач зазначила, що з 31.05.2019 року по 30.03.2020 року на примусовому виконанні у головного державного виконавця Відділу ДВС Тріфонова О.Ю. перебував виконавчий лист №1527/2-3429/11, виданий Суворовським районним судом м. Одеси 23.03.2015 року про стягнення з неї - ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 632 368, 36 гривень та 1820,00 грн (виконавче провадження № 59235253).

В рамках виконавчого провадження №59235253 головним державним виконавцем Тріфоновим О.Ю. була винесена оскаржувана постанова від 31.05.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 63 418,84 грн.

30.03.2020 року у виконавчому провадженні №59235253 винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувану у відповідності з п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви про повернення виконавчого листа без подальшого виконання.

Позивач вказує, що згідно з матеріалами виконавчого провадження №59235253 в ході примусового виконання державним виконавцем виконавчого листа №1527/2-3429/11, виданого Суворовським районним судом м. Одеси від 23.03.2015 року, з боржника не було стягнуто жодних коштів.

Проте 31.03.2020 року головним державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61678728 щодо примусового виконання постанови від 31.05.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 63 418,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що аналіз ст.ст.26,27,42 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що виконавчий збір стягується при відкритті виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору та обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувану за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Така права позиція Верховного Суду викладена у постановах від 18.04.2018 у справі №761/11524/15-ц (провадження №61-1788св17) та від 11.03.2020 року у справі № 2540/3203/18.

Також на думку позивача відповідачем порушений порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки відповідно до ч.3 ст.40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Ухвалою суду від 22.07.2020 року позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.07.2020 року позов прийнятий до розгляду та відкрите провадження у справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ. Судове засідання призначене на 06.08.2020 року.

Відповідачем наданий відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що боржнику відповідно до ст. 28 Закону «Про виконавче провадження» направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового викопаний рішень, якщо йому надіслано постанову про відкрита виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Боржник був повідомленим належним чином згідно діючого законодавства, що підтверджується повідомленням пошти. Згідно повідомлення пошти повідомлення повернуто за строком зберігання. Чинним законодавством не встановлено обов`язку державного виконавці пересвідчитись в отриманні учасниками виконавчого провадженні, зокрема, постанови яро відкритті виконавчого провадження.

З огляду на викладене, державним: виконавцем дотримано вимоги статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження», стосовно повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження №59235253 з примусового виконання виконавчого листа за №1527/2-3429/11 виданого 23.03.2015 року шляхом направлення рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення, яке наявне в матеріалах виконавчого провадження.

Також у відзиві зазначено, що відповідно до ч.2,4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадженім» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

09.02.2018 року Головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О.Ю. з метою виконання рішення винесена постанова про арешт майна боржника ВП №55760928, та внесені відповідні відмітки до Державних реєстрів заборон відчуження рухомого та нерухомого майна, тощо, а також з метою встановлення майна та коштів належних боржнику направлено запити до відповідних установ.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 , яка перебуває в іпотеці у стягувача. Згідно довідки ВАДР ГУДМС України в Одеській області, боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О.Ю. здійснювались виходи за вказаною адресою, але майновий стан перевірити не вдалось можливим у зв`язку з відсутністю дома боржника. На виклик боржник не з`явився.

05.11.2019 року виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника АСВП № 59235253, якою описано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 з мстою подальшої реалізації та погашення боргу перед стягувачем у порядку встановленого Законом.

Суб`єктом оціночної діяльності складений висновок про вартість нерухомого майна (становить 493170,00 грн).

17.12.2019 року головним державним виконавцем відділу направлено до Одеської філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна. Згідно повідомлення ДП «СЕТАМ» перші електронні торги на 23 січня 2020 року.

23.01.2020 року на адресу Відділу надійшла заява AT «УкрСиббанк» про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

14.02.2020 ДП «СЕТАМ» повідомив, що майно на перших торгах не реалізовано.

21.02.2020 року головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О.Ю. у зв`язку із неналежним завіреним чином матеріали, було направлено стягувачу заказною кореспонденцією лист про наявні недоліки у заяві від 23.01.2020 року.

ДП «СЕТАМ» повідомив, що майно на других торгах не реалізовано.

16.03.2020 року на адресу Відділу ДВС надійшла належним чином повторно заява АТ «УкрСиббанк» повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Мінімальні витрати виконавчого провадження складають 269,00 грн., про що було винесена постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Виконавчий збір та витрати боржником не були сплачені.

30.03.2020 Головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О.Ю. на підставі п. 1 ч. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, та постанова про стягнення виконавчого збору №59235253 від 31.05.2019 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №59235253 від 30.03.2020 року виведені в окремі провадження для виконання у порядку встановленому Законом.

На підставі виведеної постанови про стягнення виконавчого збору під 31.05.2019 відкрито виконавче провадження про стягнення виконавчого збору у сумі 63418,84 гри, на користь держави в особі Першого Суворовського ВДВС у м. Одесі.

На підставі виведеної постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 30.03.2020 року відкрито виконавче провадження №61679200, про стягнення витрат у сумі 269 грн на користь держави.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що постановою Відділу ДВС від 31.05.2019 року про відкриття виконавчого провадження №59235253 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1527/2-3429/11 виданого 23.03.2015 року Суворовським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» грошової суми в розмірі 632368,36 грн та 1820,00 грн. Вказана ухвала була направлена боржнику за місцем реєстрації, але повернута за спливом зберігання.

Також 31.05.2019 року винесена оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 63 418,84 грн.

05.11.2019 року виконавцем було винесено постанову про опис та арешт майна боржника АСВП № 59235253, якою описано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_3 з мстою подальшої реалізації та погашення боргу перед стягувачем у порядку встановленого Законом.

Суб`єктом оціночної діяльності складений висновок про вартість нерухомого майна (становить 493170,00 грн).

17.12.2019 року головним державним виконавцем відділу направлено до Одеської філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна. Згідно повідомлення ДП «СЕТАМ» перші електронні торги на 23 січня 2020 року.

23.01.2020 року на адресу Відділу надійшла заява AT «УкрСиббанк» про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

14.02.2020 ДП «СЕТАМ» повідомив, що майно на перших торгах не реалізовано.

21.02.2020 року головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О.Ю. у зв`язку із неналежним завіреним чином матеріали, було направлено стягувачу заказною кореспонденцією лист про наявні недоліки у заяві від 23.01.2020 року.

ДП «СЕТАМ» повідомив, що майно на других торгах не реалізовано.

16.03.2020 року на адресу Відділу ДВС надійшла належним вдруге заява АТ «УкрСиббанк» про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» з клопотанням припинити електронні торги по лоту №398895 щодо реалізації предмета іпотеки.

30.03.2020 Головним державним виконавцем відділу Тріфоновим О.Ю. на підставі п. 1 ч. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, та постанова про стягнення виконавчого збору №59235253 від 31.05.2019 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №59235253 від 30.03.2020 року виведені в окремі провадження для виконання у порядку встановленому Законом.

Постановою від 31.03.2020 року відкрите виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №59235253 від 31.05.2019 року.

Позивач оскаржив до суду постанову про стягнення виконавчого збору №59235253 від 31.05.2019 року, з якою представник ознайомився 06.07.2020 року.

Суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Спеціальними законами, що визначають умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон України №1404- VIII) та Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 3 Закону визначений перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, якими є, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних справах.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

Частиною 4 ст.27 вказаного Закону визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 1 ст.42Закону України №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частинами 1 та 2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Редакцією частини другої ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла до 28.08.2018, було встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Однак Законом України №2475-VIII від 03.07.2018 (який набрав чинності 28.08.2018року) в цю частину були внесені зміни і слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінені словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Проте суд вважає, що вказана редакція Закону не змінює суті та значення виконавчого збір, який є відповідно до ст.27 Законом збором, що справляється на всій території України саме за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, тобто рішення повинно бути виконано.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 19.06.2019 року по справі №824/172/18-а надавши аналіз нормам Закону України «Про виконавче провадження» у сукупності зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

У разі стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

По даній справі позивач просить скасувати постанову від 31.05.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 63 418,84 грн за виконавчим провадженням ВП №59235253, оскільки будь-яких коштів з нього як боржника не стягнуто.

Виконавчий лист повернутий заявнику за його заявою. Проте це не позбавляє стягувача вдруге звернутися до виконавчій службі або приватного виконавця.

Враховуючи викладене суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача.

При цьому суд вважає, що сама оскаржувана постанова винесена відповідачем у відповідності до вимог ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», тобто одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

У той же час за приписами ч.3 ст.40 КАС України у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, законодавець вимагає прийняти постанову про стягнення виконавчого збору як при відкритті виконавчого провадження, та при повернення виконавчого документа у випадках, встановлених ч.3 ст.40 КАС України, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Суд вважає, що вказані положення Закону є логічно-послідовними з огляду на те, що до повернення виконавчого документа при його примусовому виконанні могло відбутися стягнення частини коштів за виконавчим документів, а тому повинно відбутися прийняття постанови про стягнення виконавчого збору з розмірі встановленому законом від стягнутої суми. Стягнення іншої частини виконавчого збору буде відбуватися при наступному поданні виконавчого документа для примусового виконання.

Позивачем не спростовані доводи відповідача що ним здійснювались заходи по виконанню рішення.

Проте судом встановлено, що фактично не стягнуто будь-якої суми за рішенням суду на користь стягувача, тобто рішення суду не виконано, підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

При цьому виконавчий збір – це лише одна із складових коштів виконавчого провадження, які згідно з ч.1 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2-4 ст.42 Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом скасування постанови відповідача від 31.05.2019року про стягнення виконавчого збору у розмірі 63418,84 грн.

Згідно з частиною 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн. - за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 262, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. 1а Сортувальна, 36г, м. Одеса, 65102, код ЄДРПОУ 41405290) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.05.2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 63 418,84 грн за виконавчим провадженням №59235253.

Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840,80грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.В. Катаєва

.