Рішення № 90836143, 04.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2182/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Смішливої Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Чепурової К.В.,

представника позивача – Дядько Г.П., самопредставнициво,

представника відповідача – Кузьминової І.І., самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі-відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 08 травня 2020 року № 0004675004, винесене Головним управлінням ДПС у Луганській області, яким комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 180797,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 90398,50грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 травня 2020 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0004675004 від 08 травня 2020 року про зобов`язання сплатити збільшення суми грошовою зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 180797,00 грн та штрафну санкцію у розмірі 90398,50 грн, всього на суму 271195,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення винесене на підставі Акту про результати камеральної перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за лютий 2020 року № 247/12-32-50-04/13401321 від 16 квітня 2020 року.

Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що податковий кредит за лютий 2020 року підприємство сформувало на підставі податкових накладних з дати складення яких минуло понад 1095 календарних днів, а саме:

- по контрагенту ПАК «Нафтогаз України» по податковим накладним, своєчасно зареєстрованим в ЄРПН за жовтень 2013 року у розмірі 45970,78 грн та за лютий 2014 року у розмірі 51493,02 грн;

- по контрагенту ЛКСП «Лисичанськводоканал» по податковим накладним, своєчасно зареєстрованим в ЄРПН за січень 2015 року у розмірі 50037,34 грн та за лютий 2015 року у розмірі 33295,99 грн.

Не погоджуючись з позицією податкового органу позивач зазначає, що КП «Лисичанськтепломережа» є підприємством теплової комунальної енергетики заснованим на майні територіальної громади м. Лисичанська та займається виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії для підприємств, бюджетних установ та організацій, населення м.м. Лисичанськ, Новодружеськ. Привілля, а тому має право застосовувати касовий метод для цілей оподаткування.

У розумінні положень пункту 187.10 статті 187, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України має право віднести суми податку до податкового кредиту від дати списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг.

Відповідач, зазначаючи про порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, застосував їх без врахування пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким визначено, що тимчасово, до 01 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання (в тому числі оптове), передачу, розподіл електричної га/або теплової енергії (...) визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

КП, «Лисичанськтепломережа», при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року, включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним за жовтень 2013 року у розмірі 45970,78 грн та за лютий 2014 року в сумі 51493,02 грн по контрагенту НАК «Нафтогаз України», на підставі проведеної оплати за спожитий природний газ у сумі 584782,82 грн.

Податкові накладні НАК «Нафтогаз України» від 21.10.201З № 17624 на суму З468243,01 грн, від 28.02.2014 № 6585 на суму 3100461,73 грн та № 6631 на суму 485498,88 грн вчасно зареєстровані в Реєстрі відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Заборгованість за отриманий газ та послуги за його транспортування своєчасно не була сплачена, а тому між позивачем та НАК «Нафтогаз України» укладено договори реструктуризації заборгованості.

Крім, того, КП «Лисичанськтепломережа», при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2020 року, включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним за січень 2015 року у розмірі 50037,34 грн та лютий 2015 року у розмірі 33295,99 грн по контрагенту ЛКСП «Лисичанськводоканал», на підставі проведеної оплати за спожиті -послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (Договір № 83 від 01.06.2010) у сумі 500000,00 грн за платіжними дорученнями № 509 від 07.02.2020 на суму 100000,00 грн; № 512 від 10.02.2020 на суму 37762,48 грн; № 511 від 10.02.2020 на суму 62273,52 грн; № 526 від 17.02.2020 на суму 100000,00 грн; № 540 від 24.02.2020 на суму 100000,00 грн; № 554 від 28.02.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ у сумі 83333,33 грн.

Податкові накладні ЛКСП «Лисичанськводоканал» виписані 30.01.2015 № 525 на суму 582326,62 грн, та від 27.02.2015 № 501 на суму 66145,21 грн і вчасно зареєстровані, у відповідності до Податкового кодексу України.

З посиланням на норми Податкового кодексу України, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2020 року № 0004675004 прийняте з порушенням чинного законодавства України, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.

Представником відповідача через канцелярію суду 23 червня 2020 року подано відзив на позовну заяву (арк. спр. 56-64), у якому відповідач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Луганській області у квітні 2020 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість КП «Лисичанськтепломережа» за лютий 2020 року, за результатами якої встановлено, що 17.03.2020 КП «Лисичанськтепломережа» до ДПІ у м. Лисичанську ДПС у Луганській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 17.03.2020 № 9056135389 за лютий 2020 року, в якій до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість: за жовтень 2013 року у сумі 45970,78 грн на підставі податкової накладної контрагента НАК «Нафтогаз України» від 21.10.2013 № 17624; за лютий 2014 року у сумі 51493,02 грн на підставі податкових накладних контрагента НАК «Нафтогаз України» від 28.02.2014 № 6585 та від 28.02.2014 №6631.

Вказані податкові накладні зареєстровано відповідно у листопаді 2013 року та березня 2014 року.

Вважає, що позивач безпідставно посилається на пункт 44 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, норма якого поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, припадає на звітні (податкові) періоди до 01 січня 2022 року. Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право віднесення сум до податкового кредиту на підставі податкових накладних зберігається за платником протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. З дати складання та реєстрації податкових накладних НАК «Нафтогаз України» та ЛКСП «Лисичанськводоканал» щодо яких виник спір минуло понад 1095 днів.

Таким чином, вважає, що у КП «Лисичанськтепломережа» відсутнє право на включення до складу податкового кредиту сум сплати за природний газ, отриманий на підставі податкових накладних за жовтень 2013 року та лютий 2014 року та виписаних контрагентом НАК «Нафтогаз України»., поза межами 1095 календарних днів.

Вважає, що Верховним Судом у рішенні від 23.01.2020 у справі № 360/1805/19 невірно трактовано норми пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки застосовано редакцію, яка набрала чинність тільки з 23 травня 2020 року.

З огляду на вказане просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Процесуальні дії, здійснені судом під час розгляду справи:

Ухвалою суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду на 08.07.2020 (арк.спр. 50-51).

Під час розгляду справи двічі оголошувались перерви у судових засіданнях за клопотаннями представників сторін.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог, суд встановив таке.

Комунальне підприємство “Лисичанськтепломережа” є юридичною особою, створено рішенням Лисичанської міської ради від 24.01.1992, зареєстровано 20.04.1992, відповідно до Статуту предметом діяльності є виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для підприємств, бюджетних установ, організацій та населення, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м . Лисичанськ , вул . Тепла , буд. 17, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області, є платником податку на додану вартість (арк.спр. 43-45, 75).

КП «Лисичанськтепломережа» 17.03.2020 подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2020 року з додатками, в якій визначено загальну суму податкового кредиту 1719760,00 грн (арк.спр. 70-74).

Згідно додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2020 року до складу податкового кредиту позивачем включено суми податку на додану вартість в сумі 50037,34 грн та 33295,99 грн на підставі податкових накладних ЛКСП «Лисичансьводоканал» з датами виписки за січень та лютий 2015 року, а також на підставі податкових накладних НАК «Нафтогаз України», за жовтень 2013 року у сумі 45970,78 грн та за лютий 2014 року у сумі 51493,02 грн. При цьому, декларантом зазначено, що податковий кредит сформовано за касовим методом відповідно до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України (арк.спр. 72).

Посадовою особою Головного управління ДПС у Луганській області 16.04.2020 проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість КП «Лисичанськтепломережа», податковий номер 13401321, за лютий 2020 року, про що складено акт № 247/12-32-50-04/13401321, згідно з висновками якого дані камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2020 року КП «Лисичанськтепломережа» свідчать про порушення пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту і відповідно до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на 180797,00 грн. Таким чином, збільшується сума ПДВ, яка за результатами декларації за лютий 2020 року підлягає сплаті платником податку до бюджету у сумі 180797,00 грн (арк.спр. 5-6).

На підставі акта від 16.04.2020 № 247/12-32-50-04/13401321 ГУ ДПС у Луганській області винесено податкове повідомлення - рішення від 08.05.2020 № 0004675004, яким КП «Лисичанськтепломережа» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 271195,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 180797,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 90398,50 грн (арк.спр. 7).

В обґрунтування правомірності формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих НАК «Нафтогаз України» у 2013 та 2014 роках позивачем надано до суду копії договорів від 19.12.2017 № 122/1/1730-РЗ, № 122/2/1730-РЗ, № 122/3/1730-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, укладених між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (кредитор) та КП "Лисичанськтепломережа" (боржник), відповідно до яких встановлено строки погашення заборгованості, яка виникла у боржника станом на 01 липня 2016 року та не погашена станом на 31 грудня 2016 року шляхом розстрочення на 60 календарних місяців починаючи з грудня 2017 року (арк.спр. 17-25).

Відповідно до вказаних договорів КП «Лисичанськтепломережа» у лютому 2020 року повинно було сплатити НАК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий газ у сумі 271152,28 грн, 27582470 грн та 37805,84 грн відповідно.

На операції з поставки газу НАК «Нафтогаз України» виписано податкові накладні № 17624 від 21.10.2013 на суму 3468243,01 грн, у т.ч. ПДВ 578040,50 грн (зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.11.2013), № 6585 від 28.02.2014 на суму 3100461,73 грн, у т.ч. ПДВ 516743,62 грн (зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.03.2014), № 6631 від 28.02.2014 на суму 485498,88 грн, у т.ч. ПДВ 80916,48 грн (зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.11.2013) (арк. спр. 31-33, 38-39).

На виконання умов договорів про реструктуризацію заборгованості КП «Лисичанськтепломережа» перераховано на рахунок НАК «Нафтогаз України» платіжними дорученнями № 531 від 19.02.2020 кошти у сумі 271152,28 грн, у т.ч. ПДВ – 45192,05 грн, № 532 від 19.02.2020 кошти у сумі 275824,70 грн, у т.ч. ПДВ – 45970,78 грн та № 533 від 19.02.2020 кошти у сумі 37805,84 грн, у т.ч. ПДВ – 6300,97 грн (арк. спр. 14-16).

Правовідносини КП «Лисичанськтепломережа» з ЛКСП «Лисичансьводоканал» підтверджені договором № 83 від 01.06.2010 на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, який станом на час формування податкового кредиту за лютий 2020 року є діючим, що підтверджено додатковими угодами до нього (арк. спр. 26-30).

На вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення ЛКСП «Лисичансьводоканал» виписано на адресу позивача податкові накладні № 525 від 30.01.2015 на суму 493959,74 грн, у т.ч. ПДВ 82326,62 грн (зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.02.2015), № 501 від 27.02.2015 на суму 396871,25 грн, у т.ч. ПДВ 66145,21 грн (зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.03.2015) (арк. спр. 34-37).

Позивач у лютому 2020 перерахував на рахунок ЛКСП «Лисичансьводоканал» вартість отриманих послуг платіжними дорученнями № 509 від 07.02.2020 кошти у сумі 100000,00 грн, у т.ч. ПДВ – 16666,67 грн, № 511 від 10.02.2020 кошти у сумі 62273,52 грн, у т.ч. ПДВ – 10378,92 грн, № 512 від 10.02.2020 кошти у сумі 37726,48 грн, у т.ч. ПДВ – 6287,75 грн, № 526 від 17.02.2020 кошти у сумі 100000,00 грн, у т.ч. ПДВ – 16666,67 грн, № 540 від 24.02.2020 кошти у сумі 100000,00 грн, у т.ч. ПДВ – 16666,67 грн, № 554 від 28.02.2020 кошти у сумі 100000,00 грн, у т.ч. ПДВ – 16666,67 грн (арк. спр. 8-13)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Судом застосовуються норми Податкового кодексу України у редакції, що діяла на день подання податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2020 року.

Право податкового органу проводити камеральні перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України.

Позивачем не оскаржується правомірність проведення камеральної перевірки.

Порядок адміністрування податку на додану вартість врегульовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно із абзацом першим пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Пунктом 14.1.266 Податкового кодексу України визначено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

КП «Лисичанськмережа» як постачальник теплової енергії визначає дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом, про що зазначено позивачем в податковій декларації з ПДВ за лютий 2020 року та визнається відповідачем.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 5 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції на час складання позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2020 року) суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2022 року.

За змістом норм пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України касовий метод повинен застосовуватися на всіх етапах постачання до кінцевого споживача (незалежно від кола споживачів) всіма платниками податку (в тому числі й виробниками), оскільки інше законом не встановлено.

Таким чином, якщо платник податку згідно з нормами Податкового кодексу України формує податковий кредит за касовим методом, сума ПДВ, зазначена в податковій накладній, виписаній постачальником товару (послуги), включається ним до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, в якому відбулася оплата товару (послуги) (надання інших видів компенсації вартості поставлених товарів (послуг).

Згідно з абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач в акті камеральної перевірки вказав на порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, з дати складання яких минуло понад 1095 календарних днів.

При цьому, податковим органом залишено поза увагою положення пункту 44 підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким визначено право платників податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл теплової енергії, визначати дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом, тобто, від дати оплати вартості отриманих товарів/послуг.

Суд вважає, що норми абзаців четвертого, п`ятого пункту 198.6 статті 198 та норми пункту 44 підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України мають окремі об`єкти регулювання і не конкурують одна з одною.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що податковим (звітним) періодом, в якому у платника податку, який відповідно до норм Податкового кодексу України веде податковий облік за касовим методом, виникає право на податковий кредит, є період, в якому здійснюється оплата за товар (послугу) (або інші види компенсації їх вартості). Сума ПДВ, яка включається до податкового кредиту, повинна бути підтверджена податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо податкова накладна зареєстрована своєчасно (відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України), а оплату за товар (послугу) здійснено у межах 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної, право на податковий кредит виникає в податковому (звітному) періоді оплати і діє до закінчення 1095 календарних днів; якщо ж оплату здійснено після 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної - право на податковий кредит виникає в податковому (звітному) періоді, в якому здійснена оплата, а продовження строку не діє. У разі коли податкова накладна зареєстрована з порушенням строку реєстрації право на податковий кредит виникає: а) оплата здійснена до реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - в період реєстрації податкової накладної і діє до закінчення 1095 календарних днів з дня складення податкової накладної; б) оплата здійснена після реєстрації податкової накладної - в період оплати і діє до закінчення 1095 календарних днів з дня складення податкової накладної; в) оплата здійснена після реєстрації податкової накладної і після закінчення 1095 календарних днів - в період оплати, а продовження строку не діє.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 200/8622/19-а.

Судом встановлено, що податковий кредит за лютий 2020 року сформовано позивачем на підставі своєчасно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних НАК «Нафтогаз України» та ЛКСП «Лисичансьводоканал», оплата здійснена після 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних – у лютому 2020 року, а тому КП «Лисичанськтепломережа» правомірно сформувало податковий кредит в податковому (звітному) періоді, в якому здійснена оплата, а саме задекларовано в декларації з ПДВ за лютий 2020 року.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (статті 72 КАС України).

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача щодо збільшення КП «Лисичанськтепломережа» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2020 року на суму 180797,00 грн, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області № 0004675004 від 08 травня 2020 року про збільшення Комунальному підприємству “Лисичанськтепломережа” грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним зобов`язанням 180797,00 грн необхідно визнати протиправним та скасувати.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про неправомірність донарахування позивачу основного зобов`язання з ПДВ, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 90398,50 грн також необхідно скасувати.

Отже, позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, що відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією № 49538016 від 01 червня 2020 року підтверджено сплату позивачем судового збору у сумі 4067,93 грн, що відповідає розміру заявлених позовних вимог (арк. спр. 4).

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь КП «Лисичанськтепломережа» судовий збір у сумі 4067,93 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” до Головного управління ДПС у Луганській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області № 0004675004 від 08 травня 2020 року про збільшення Комунальному підприємству “Лисичанськтепломережа” грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 271195,50 грн, з яких за основним зобов`язанням 180797,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 90398,50 грн.

Стягнути на користь Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” (код 13401321, 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, 17) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (код 43143746, 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4067,93 грн (чотирі тисячі шістдесят сім гривень 93 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 07 серпня 2020 року.

Суддя Т.В. Смішлива