Ухвала суду № 90830895, 07.08.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

221/5296/18

1-кп/264/90/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2020 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Пустовойт Т.В., судді Матвєєвої Ю.О., присяжних Драгні М.Ф., Кулік І.А., Філонової С.А., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Сластіна М.С., захисників Довженка В.І., Білозьорова О.Б., Ульяненка А.А., обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобами відеофіксації питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою,

У С Т А Н О В И В :

У провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.1, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 липня 2020 року строк тримання під вартою обвинуваченим продовжено до 31 серпня 2020 року включно.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, указуючи на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема тяжкість покарання за інкриміноване правопорушення, можливість переховування від суду, знищення доказів, впливу на свідків. Всі ці ризики на теперішній момент продовжують існувати, в зв`язку з чим застосування інших більш м`яких заходів не забезпечить належної поведінки обвинувачених.

Захисники Довженко В.І., Білозьоров О.Б., яких підтримав обвинувачений Бондаренко О.О., заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити їх підзахисному запобіжний захід на домашній арешт або заставу, оскільки ризики наведені прокурором відсутні та нічим не доведені. Інкримінований їх підзахисному злочин було вчинено в особливих умовах, вплив обвинуваченого на свідків є тільки припущенням прокурора, та той факт, що останній буде перешкоджати розгляду кримінального провадження будь яким чином нічим не підтверджено. Крім того, захисник Довженко В.І. просив не розглядати питання щодо запобіжного заходу, оскільки ним оскаржено попередню ухвалу, по якій на теперішній момент рішення не прийнято, вважаючи що вирішення даного питання обмежить право на захист.

Захисник Ульяненко А.А., якого підтримав його підзахисний ОСОБА_2 , заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що останній тривалий час знаходиться під вартою, однак вчинення інкримінованого правопорушення ним ще не встановлено, а отже особа не є винною, при цьому ризики на які посилається прокурор, а також обставини викладені в обвинувальному акті не доведені.

Вислухавши учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я осіб, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, будучі військовослужбовцями мають навички поводження зі зброєю, мешкають та зареєстровані за межами Донецької області.

По справі триває судове провадження, не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей.

Щодо тривалого перебування обвинувачених під вартою, що обмежує їх права та свободи, суд звертає увагу на неодноразові відкладання розгляду справи з причин, заявлених захисниками, що унеможливило подальший рух справи.

Отже, виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити обвинуваченим раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доказів які б спростовували вищевказані ризики та надавали можливість змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який суду не надано.

Що стосується клопотання захисту про визначення розміру застави, суд, з огляду на вимоги ч.4 ст.183 КПК України та того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людей, не знаходить для цього підстав.

Також суд звертає увагу, що вирішення питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не порушує його права на оскарження рішення суду.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 331 КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів тобто до 05 жовтня 2020 року включно.

В задоволенні клопотання захисників Довженка В.І., Білозьорова О.Б. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський райсуд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: Ю.О. Матвєєва

Присяжні: М.Ф. Драгні

І.А. Кулік

С.А. Філонова