Ухвала суду № 9082543, 15.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-17/64 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів           - Малиніна В.В. та Усенка В.Г.,

при секретарі                     - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Прокат» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року ТОВ «Євро-Прокат» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001022320/1 від 19 листопада 2008 року та № 0001282320/1 від 19 листопада 2008 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2009 року вказаний адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, не погоджуючись із прийнятим судовим рішення, звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2008 року по ухвалити нову про відмову в задоволення адміністративного позову ТОВ «Євро прокат». Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що витрати позивача на придбання паливно-мастильних матеріалів не підтверджені документально, не включаються до складу валових витрат. Також відповідач вказує на те, що витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів не можуть включатися до складу податкового кредиту, оскільки їх використання у господарській діяльності позивача не підтверджено документально.

Під час судового засідання представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2009 року – без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Євро-Прокат» суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача на придбання паливно-мастильних матеріалів документально підтвердженні, а факт їх використання у господарській діяльності позивача підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Євро-Прокат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 березня 2008 року, про що складено акт № 3375/23-616-32593163 від 15 серпня 2008 року.

Згідно висновків вказаного акту позивачем було занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 21448 грн. 00 коп., та податок на прибуток на загальну суму 26810 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 3375/23-616-32593163 від 15 серпня 2008 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення рішення № 0001032320/0 від 04 вересня 2008 року та № 0001022320/0 від 04 вересня 2008 року.

За результатами адміністративного узгодження податкове повідомлення рішення № 0001022320/0 від 04 вересня 2008 року було залишено без змін та винесено податкове повідомлення рішення № 0001022320/1 від 19 листопада 2008 року, а № 0001032320/0 від 04 вересня 2008 року скасовано в частині та винесено податкове повідомлення-рішення № 0001282320/0 від 19 листопада 2008 року.

Матеріально-правовою підставою винесення податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001022320/1 від 19 листопада 2008 року було встановлення відповідачем під час перевірки порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до акту перевірки № 3375/23-616-32593163 від 15 серпня 2008 року вказане порушення полягало в тому, що підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість палива, витраченого на транспортні перевезення, без оформлення належним чином первинної документації на суму 107242 грн. 00 коп.

Зокрема, позивачем, на думку відповідача, було неналежним чином оформлено первинну транспортну документацію – товарно-транспортні накладні та дорожні листи. Перевіряючі прийшли до висновку, що у вказаних документах відсутні основні реквізити – який товар транспортувався, відомості про вантаж, назва, ціна перевезення одиниці товару, загальна сума товару, загальна вага перевезення товару, з якого місця відбулося транспортування, адреса пунктів загрузки і розвантаження, зазначення адреси покупця і продавця, хто є власником товарів, що транспортується, який товар транспортується – куплений чи проданий, навантажувально-розвантажувальні роботи, довіреність на передачу товарів на транспортування.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Факт придбання позивачем палива на суму 107242 грн. 00 коп. відповідачем не заперечується, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ставить під сумнів лише використання ТОВ «Євро-Прокат» придбаних паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, для вирішення питання про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат понесених ним затрат на придбання пального необхідно встановити факт понесення ним цих витрат у зв’язку з організацією виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) чи охороною праці.

Як вбачається з позовної заяви придбане паливо позивачем було використане на перевезення готовою продукції та сировини.

Відповідач вважає непідтвердженою дану обставину з огляду на відсутність у первинній транспортній документації позивача раніше перелічених реквізитів.

Дослідивши приєднані до матеріалів справи копії подорожніх листів ТОВ «Євро-Прокат» колегія суддів дійшла висновку про те, що в них наявні достатні відомості для встановлення факту, який має значення для вирішення даної справи, а саме кількості використаного пального.

Так, дорожні листи, надані позивачем, місять відомості про рух пального. А саме – дані про кількість літрів виданого пального, залишок пального при виїзді з гаражу та залишок пального по поверненню, що дає змогу обчислити загальну кількість витраченого пального.

Також в матеріалах справи наявний договір № 3705-ПКЛ поставки нафтопродуктів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «МС ОЙЛ КАРД» від 12 жовтня 2006 року, з якого вбачається, що постачальником паливно-мастильних матеріалів позивача є ТОВ «МС ОЙЛ КАРД».

Крім того до матеріалів даної справи приєднано видаткові накладні, які містить дані про обсяги придбаного позивачем у ТОВ «МС ОЙЛ КАРД» дизельного палива, та оборотно-сальдову відомість, яка містить дані про обсяги не використаного пального.

Таким чином наявні письмові докази дають змогу обрахувати кількість придбаного, використаного та придбаного, але не використаного позивачем дизельного палива.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що факт використання ТОВ «Євро-Прокат» паливно-мастильних матеріалів є документально підтвердженим.

Посилання апелянта на відсутність певних реквізитів первинних транспортирних документів колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеної норми Закону вбачається, що лише у разі відсутності підтверджуючих документів, зокрема, дорожніх листів, платник податку не має права віднесення понесених затрат до складу валових витрат.

На думку колегії суддів окремі недоліки в заповненні дорожніх листів не можуть бути підставою для визнання їх недійсними в цілому та такими, на підставі яких не можна встановити факт здійснення певних господарський операцій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001022320/1 від 19 листопада 2008 року підлягає скасуванню.

Матеріально-правовою підставою винесення податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001282320/1 від 19 листопада 2008 року було встановлення відповідачем під час перевірки порушення Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до акту перевірки № 3375/23-616-32593163 від 15 серпня 2008 року вказане порушення полягало в тому, що підприємством включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості послуг, без документального підтвердження використання їх у межах господарської діяльності.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно з приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не включаються до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В акті перевірки № 3375/23-616-32593163 від 15 серпня 2008 року, в письмових запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі відповідач як на підставу порушення позивачем порядку віднесення витрат до складу податкового кредиту посилається виключно на відсутність документального підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності.

Дослідивши положення чинного податкового законодавства колегія суддів встановила, що на платника податку не покладається обов’язок доведення використання продукції у власній господарській діяльності.

Виняток із вказаного правила становить лише абз. 5 пп. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.

Таким чином позивач включаючи суму податку на додану вартість, сплачену ним у складі ціни товару, до податкового кредиту не зобов’язаних підтверджувати використання такого товару у власній господарській діяльності.

При розгляду справи в суді у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку ДПІ у Дніпровському районі м. Києва заперечує проти адміністративного позову ТОВ «Євро-Прокат», проте доказів того, що паливно-мастильні матеріали позивачем придбані не з метою використання у власній господарській діяльності – не надав.

Натомість позивачем надано дакази використання пального у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Такими доказами, зокрема, є дорожні листи, копії яких містяться в матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001282320/1 від 19 листопада 2008 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну ДПІ у Дніпровському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2009 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                      А.М. Горяйнов

Судді                    В.В. Малиніна

           В.Г. Усенко

Ухвала складена в повному обсязі 16 квітня 2010 року.