Рішення № 9081148, 01.04.2010, Господарський суд Чернігівської області

01.04.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

31 березня 2010 року                                                                       № 13/66

Позивач: Фонд комунального майна Чернігівської міської ради,

вул. Мстиславська, 8, м. Чернігів, 14000

Відповідач:          Закрите акціонерне товариство "Ритейлінгова компанія "Євротек",

вул. Соціалістична, 5, корп. 2, м. Київ, 03186

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Відкрите акціонерне товариство "Чернігівпродтовари"

(проспект Миру 49-А, м. Чернігів, 14005).

Місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359

Предмет спору: про витребування майна з чужого незаконного володіння

                                                                                                              Суддя Фетисова І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Неговська О.М. довіреність № 7-4/7 від 11.01.2010

від відповідача: Селезньова Л.Г. д. РК-450/09 від 31.12.09 р.

від третя особа: не з’явився

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні 30.03.2010 р. перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Позивачем подано позов про зобов’язання відповідача повернути Фонду комунального майна Чернігівської міської Ради індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення магазину, що знаходиться по вул. 50 років ВЛКСМ, 14 у м. Чернігові, загальною площею 613,6 кв.м., шляхом примусового виселення.

          Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він користується частиною нежитлового приміщення магазину загальною площею 215,4 кв. м. по вул. вул. 50 років ВЛКСМ, 14 у м. Чернігові, що належить Фонду комунального майна Чернігівської міської Ради та знаходиться в суборендному користуванні відповідача на підставі чинного договору суборенди від 10.04.2009 року, погодженого належним чином з власником приміщення, тобто на законних підставах, а тому вимога позивача щодо зобов’язання повернути Фонду комунального майна Чернігівської міської Ради індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення магазину, що знаходиться по вул. 50 років ВЛКСМ, 14 у м. Чернігові, загальною площею 613,6 кв. м., шляхом примусового виселення є такою, що не ґрунтується на законі. Лист позивача від 12.02.2010 року не може вважатися доказом належного виконання позивачем норм ст.764 Цивільного кодексу України, а також чистини 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як направлений вже після закінчення строку, передбаченого вищевказаними нормами, та направлений на адресу суборендаря, а не орендаря.

          Третя особа позицію по заявленому позову суд не надала, представника в судове засідання не направила.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

19.11.1997 р. між позивачем та третьою особою укладено договір оренди комунального майна № 86.

Відповідно до умов договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (третя особа) приймає в строкове платне володіння та користування майно –приміщення магазину № 210 “Продукти”, розташованого за адресою 50 років ВЛКСМ будинок 14, площею 613,6 кв. м.

Відповідно до п. 10.1 договору договір діє з 01.11.1997 р. по 31.12.2007 р.

Відповідно до п. 6.2 договору за згодою орендодавця частина орендованого майна може бути передана в суборенду у порядку передбаченому законодавством. Передача всього орендованого майна у суборенду не допускається.

31.01.2002 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 86 та викладено договір в новій редакції.

Відповідно до умов додаткової угоди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, що знаходиться на балансі фонду комунального майна і складається з приміщення окремо розташованої двоповерхової будівлі магазину “Продукти” площею 613,6 кв. м ( в т.ч. 1 поверх –427,8 кв. м, підвал –185,8 кв. м) по вул. 50 років ВЛКСМ, 14.

Відповідно до п. 6.1.3 додаткової угоди до договору орендар має право здавати частину орендованого майна в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця.

02.07.2002 року між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди та викладено п. 3.1 в новій редакції стосовно орендної плати.

29.11.2002 року між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди, яка стосується розміру орендної плати.

29.12.2003 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 5 до договору оренди щодо розміру орендної плати.

30.01.2004 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 6 щодо розміру орендної плати.

19.07.2004 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 7, якою викладено п. 3.1 договору в новій редакції та продовжено термін дії договору до 31.12.2009 р.

30.11.2004 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 8 та викладено договір в новій редакції.

Згідно п. 6.1.4 договору оренди в новій редакції: орендар має право здавати частину орендованого приміщення ( не більше 40 % орендованих площ ) в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим дозволом орендодавця.

Відповідно до п. 10.1 договору в новій редакції договір діє з 01.11.1997 р. до 31.12.2009 р. включно.

Згідно п. 10.6 договору в новій редакції термін дії договору може бути продовжено тільки шляхом укладання додаткової угоди за наявності письмової заяви орендаря, наданої орендодавцю протягом місяця до закінчення строку дії договору.

В судовому засіданні 31.03.2010 року представник позивача повідомив про відсутність висловлених позицій з боку третьої особи щодо продовження договору оренди на підставі п.10.6 договору, в матеріалах справи докази ініціювання третьою особою або суборендарем продовження правовідносин оренди ( або суборенди) відсутні.

26.09.2005 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 9 до договору оренди, якою преамбулу договору викладено в новій редакції, змінено голову правління ВАТ “Чернігівпродтовари” на Качнова В.І.

29.12.2006 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 10 до договору оренди якою внесено зміни в зв’язку зі здачею частини орендованих площ у суборенду та стосується розміру орендної плати.

30.03.2007 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 11 до договору оренди та викладено п. 3.1 договору в новій редакції щодо розміру орендної плати.

16.08.2007 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 12 до договору оренди що стосується розміру орендної плати.

29.12.2007 р. між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 13 до договору оренди, що стосується розміру орендної плати.

10.04.2009 р. між третьою особою та відповідачем по справі укладено договір суборенди нерухомого майна що належить територіальній громаді м. Чернігова.

Відповідно до умов договору суборенди суборендодавець (третя особа) передає а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –приміщення магазину № 210 площею 215,4 кв. м за адресою вул. 50 років ВЛКСМ, 14 відповідно до договору оренди № 86 від 19.11.1997 р.

Відповідно до п. 8.1 договору суборенди строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Відповідно до п. 8.2 договору суборенди договір діє з 10.04.2009 р. по 31.12.2009 р.

Як свідчать матеріали справи, передане в оренду та суборенду майно є комунальною власністю, а тому при розгляді справи судом до спірних правовідносин застосовані вимоги Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до приписів ч.2, 4, ст..22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. До договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Регламент дій учасників орендних правовідносин щодо продовження договору оренди встановлений ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме : у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, учасниками орендних правовідносин по справі ( позивачем та третьою особою) повинні бути вчинені дії щодо висловлення своїх намірів про припинення, зміну умов договору протягом січня 2010 року.

Листом № 7-3-21 від 12.01.10 р. позивач повідомив третю особу ВАТ»Чернігівпродтовари»що договір оренди № 86 закінчився 31.12.2009 р., просив третю особу повернути майно, зазначено про відсутність наміру продовжувати договір.

Таким чином позивачем була висловлена чітка позиція, згідно приписів ст17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», щодо закінчення терміну дії договору оренди та відсутності намірів на його продовження.

На примірнику вказано листа міститься підпис представника третьої особи Потапової С.М. про отримання листа 12.01.2010 року.

При цьому суд звертає увагу на отримання вказаного листа саме уповноваженою особою ВАТ «Чернігівпродтовари»Потаповою С. М., що вбачається з витягу з ЄДР, сформованого станом на 08.02.2010 року ( тобто після дати отримання листа), в якому прізвище Потапова Сніжана Михайлівна внесено до розділу де зазначено осіб, які маються право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та про наявність обмежень щодо представництва цих осіб. При цьому відомостей про обмеження повноважень Потапової С.М. реєстр не містить.

Листом № 7-3/77 від 22.01.10 р. позивач повідомив вдруге третю особу про закінчення терміну дії договору оренди № 86 та просить звільнити приміщення.

Листом № 7-4/159 від 12.02.10 р. позивач повідомив й відповідача що договір оренди № 86 закінчився 31.12.2009 р., просив відповідача повернути майно оскільки договір суборенди теж закінчив свою дію 31.12.2009 р. Позивачем надані докази на підтвердження направлення цього листа - поштова квитанція від 13.02.2010 року .

          Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Підстав вважати договір оренди №86 та договір суборенди продовженими за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів про це та з урахуванням приписів як умов договорів, похідного характеру договору суборенди від договору оренди та вимог чинного законодавства, у суду не має.

Таким чином, договір оренди №86 між позивачем та третьою особою припинився 31.12.2009 року й договір суборенди між відповідачем та третьою особою припинився 31.12.2009 року.

В зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що у відповідача по справі відсутні правові підстави для перебування в приміщенні позивача як власника поза його волею.

З урахуванням здійсненої судом оцінки наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку , що позивачем вчинені правомірні дії направлені на доведення до відома як відповідача так й третьої особи о відсутності намірів на продовження дії договору оренди №86 , в зв’язку з чим судом відхиляється позиція відповідача щодо продовження дії договору оренди №86 до 10.02.2021 року ,а суборенди до 23.09.2010 року.

Відповідно до приписів ст..23 Законом України “Про оренду державного та комунального майна” передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що ніхто не може примусити власника майна на вчинення дій щодо розпорядження його майном поза його волею, враховуючи приписи ст.. 316 ЦК України.

Актом обстеження стану не житлового приміщення від 05.02.10 р. за адресою вул. 50 років ВЛКСМ, 14 підтверджено використання ЗАТ “РК “Євротек” суборендованого приміщення. Тобто , відповідач знаходився в приміщенні після закінчення строку дії договору як суборенди так й оренди.

Приписами ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічний припис міститься у ч.4 ст.284 ГК України.

Приписами ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані , який обумовлено договором.

Законом України “Про оренду державного та комунального майна” статтею 27 правовим наслідком припинення ( закінчення строку дії ) договору є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі найму.

Відповідно до ст..391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право суборендаря на користування об’єктом суборенди на умовах договору закінчилось 31.12.2009 року з огляду на своєчасне повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення дії договору оренди № 86.

За таких обставин, знаходження відповідача у приміщеннях на законних підставах, вказаних в п.1.1. договору суборенди після 31.12.2009 року відпали.

Як вже встановлено судом, відповідач без законних підстав перебуває в приміщеннях позивача, оскільки договір оренди та договір суборенди припинили свою дії, в зв’язку із закінченням строку .

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів законності перебування відповідача в приміщенні позивача суду не надано відповідачем.

Оскільки умовами договору суборенди визначено про передачу відповідачу 215,4 кв. м приміщення магазину № 210 за адресою м. Чернігів вул. 50 років ВЛКСМ,14, то суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог частково та зобов’язання відповідача здійснити повернення позивачу з незаконного користування окремого індивідуально визначене майно приміщення магазину № 210 саме площею 215,4 кв. м по вул. 50 років ВЛКСМ, 14 в м. Чернігові шляхом примусового виселення, в решті заявлених вимог на площу приміщення 398,02 м.кв. слід відмовити.

При цьому суд виходить з того, що зобов’язаною стороною по договору між позивачем та третьою особою на іншу частину площі переданого в оренду приміщення є третья особа, а не відповідач по справі.

Керуючись ст.ст.316,391,397 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,33,49,77,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство “Ритейлінгова компанія “Євротек” ( 03186 м. Київ, вул. Соціалістична, 5 корп. 2 р/р 26007001311146 ОТП Банк м. Київ МФО 300528 код 34771370) повернути Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (14000 м. Чернігів, вул. Мстиславська, 8 р/р 35425003001612 ГУДКУ в Чернігівській області м. Чернігова МФО 853456 код 14227121) окреме індивідуально визначене майно приміщення магазину № 210 площею 215,4 кв. м по вул. 50 років ВЛКСМ, 14 в м. Чернігові шляхом примусового виселення.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Ритейлінгова компанія “Євротек” ( 03186 м. Київ, вул. Соціалістична, 5 корп. 2 р/р 26007001311146 ОТП Банк м. Київ МФО 300528 код 34771370) в доход державного бюджету (на рахунок № 31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській обл., символ звітності 095, код 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200) 85 грн. державного мита.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Ритейлінгова компанія “Євротек” ( 03186 м. Київ, вул. Соціалістична, 5 корп. 2 р/р 26007001311146 ОТП Банк м. Київ МФО 300528 код 34771370) в доход державного бюджету (р. 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, код бюджетної кодифікації 22050000) 236 грн. витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду у судах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позовних вимог про повернення позивачу відповідачем шляхом примусового виселення площі 398,2 м. кв відмовити.

                              Суддя І.А.Фетисова