Рішення № 9081066, 30.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

30.03.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів                               тел.67-28-47

просп.Миру,20                               тел.698-166

Іменем України

РІШЕННЯ

30 березня 2010 року Справа № 8/44

За позовом: Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, пр-кт. Миру, 49-а, м. Чернігів, 14005          

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів", вул. Київське шосе, 3, м. Чернігів, 14000

про стягнення 27965грн.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Полякова О.П. - начальник загального відділу, довіреність №01-14/4104 від 25.11.09р.

від відповідача: Волощенко О.Л. –начальник юридичного відділу, доручення №50, від 27.02.10р.

За згодою сторін у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 17000грн. штрафу за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №98-РШ від 27.11.09р., та 10965грн. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої з 02.02.10р. по 16.03.10р.

          В судовому засіданні, яке відбулося 30.03.10р., позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати штрафу на 3570грн. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 14535грн. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої за період з 02.02.10р. по 30.03.10р. Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, а тому судом приймається до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені і спір вирішується з її урахуванням.

Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує, мотивуючи тим, що оскільки щодо товариства розпочата процедура ліквідації, позивач мав у встановлений термін звернутися до ліквідаційної комісії з заявою про визнання своїх майнових вимог. А тому, оскільки вимоги позивача не були заявлені, не розглядалися ліквідаційною комісією, вони вважаються погашеними. Крім того, у зв’язку із виявленням в ході ліквідаційної процедури, що вартість майна недостатня для задоволення вимог кредиторів, за заявою товариства ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.12.09р. порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. В зв’язку з чим відповідач вважає неправомірним нарахування позивачем пені за прострочення сплати штрафу.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до ст.1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

          Згідно із ст.3 вищезгаданого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

В силу приписів ст.7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” для реалізації покладених на нього завдань Антимонопольний комітет України, зокрема, має право перевіряти суб’єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції, розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими справами, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, приймати з цього приводу передбачені законодавством розпорядження та рішення, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) тощо.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.48 Закону України „Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне становище, визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення та усунення його наслідків, а також про накладення штрафу.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами проведеної планової перевірки щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю „Чернігівський завод будівельних матеріалів” (відповідач у справі) розпорядженням адміністративної колегії Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (позивача у справі) від 27.08.09р. за №98-2009/1-Р проти відповідача розпочато розгляд справи №02-05/98-2009 за ознаками порушень, передбачених п.2 ст.50, ч.1, п.2 ч.2 ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку силікатної цегли, що може призвести до ущемлення інтересів суб’єктів господарювання шляхом встановлення різних цін та різних умов до рівнозначних угод без об’єктивної на те причини.

Відповідача повідомлено про початок розгляду вищевказаної справи, про що свідчить лист №03-04/3006 від 27.08.09р. (копія –а.с.10) та повідомлення №9265785 про вручення 31.08.09р. листа відповідачу (копія –а.с.11).

За результатами розгляду справи №02-05/98-2009 адміністративною колегією позивача винесено рішення від 27.11.09р. №98-РШ, яким:

- визнано, що відповідач за результатами діяльності у 2008 році займав монопольне становище на ринку силікатної цегли, що реалізується в оптовій торгівлі в територіальних межах міста Чернігова з часткою 88,4%;

- визнано, що відповідач вчинив порушення передбачене п.2 ст.50, ч.1, п.2, ч.2 ст.13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку силікатної цегли, що реалізується в оптовій торгівлі, яке може призвести до ущемлення інтересів суб’єктів господарювання шляхом встановлення різних цін до рівнозначних угод без об’єктивно виправданих на те причин;

- та накладено штраф за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 17000грн.

          Як вбачається з копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №10145114 (копія –а.с.18) рішення разом із супровідним листом №103-04/4161 від 30.11.09р. (копія - а.с.17), в якому містилися реквізити для перерахування штрафу за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, отримано відповідачем 01.12.09р.

          В силу ч.1 ст.60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

          Доказів оскарження рішення позивача в установленому порядку відповідачем суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи рішення позивача чинне.

          15 лютого 2010 року відповідачу був направлений лист - нагадування №01-14/482 (копія –а.с.19) з вимогою сплатити штраф за порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції, накладений рішенням адміністративної колегії №98-РШ від 27.11.09р. та повторно повідомлено реквізити для перерахування штрафу. Вказаний лист отримано відповідачем 19.02.10р., про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №10925187 (копія - а.с.20), але рішення відповідачем виконано не було.

          Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Оскільки, як встановлено судом вище, відповідач отримав рішення 01.12.09р., останній повинен був сплатити штраф в строк до 01 лютого 2010р.

Враховуючи, що відповідач на момент винесення рішення не надав суду доказів сплати штрафу у добровільному порядку, з нього підлягає стягненню 17000грн. штрафу.

          Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Враховуючи, цю норму закону, позивач просив стягнути з відповідача 14535грн. пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої за період з 02.02.10р. по 30.03.10р.

Заперечення відповідача, щодо неправомірності нарахування пені з мотивів порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введенням у зв’язку з цим мораторію на задоволення вимог кредиторів судом не приймається, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

          Як вбачається, з вищенаведеної норми закону, мораторій поширюється лише на вимоги кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

          Згідно із ч.4 ст.12 вищевказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Тобто, днем введення мораторію є дата порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

          Як вбачається із наданої відповідачем ухвали Господарського суду Чернігівської області (копія –а.с. 29) провадження у справі №16/137б про банкрутство ТОВ „Чернігівський завод будівельних матеріалів” порушено 07.12.09р. Вказаною ухвалою господарського суду також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону України „Про захист економічної конкуренції” особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Як свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №10145114 (копія –а.с.18) рішення отримано відповідачем 01.12.09р. Отже, строк виконання обов’язку щодо сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції закінчується 01.02.10р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача строк виконання обов’язку по сплаті штрафу не настав, мораторій на задоволення вимоги позивача не поширюється.

Оскільки матеріалами справи доведений факт прострочення сплати відповідачем накладеного на нього штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розмір пені не перевищує розмір штрафу, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 14535грн. пені правомірна і задовольняється судом.

          За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

          Керуючись Законом України “Про Антимонопольний комітет України”, Законом України “Про захист економічної конкуренції”, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ст.ст.22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівський завод будівельних матеріалів”, вул. Київське шосе, 3, м. Чернігів (ідентифікаційний код 32284441, п/р 26003301021355 в ВАТ ВТБ Банк, м.Київ, МФО 321767) в доход Державного бюджету міста Чернігова (ідентифікаційний код 22825965, р/р 31118106700002 в ГУ ДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 21081100) 17000грн. штрафу та 14535грн. пені.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівський завод будівельних матеріалів”, вул. Київське шосе, 3, м. Чернігів (ідентифікаційний код 32284441, п/р 26003301021355 в ВАТ ВТБ Банк, м.Київ, МФО 321767) в доход Державного бюджету України (рах.31111095700002 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 315грн.35коп. держмита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівський завод будівельних матеріалів”, вул. Київське шосе, 3, м. Чернігів (ідентифікаційний код 32284441, п/р 26003301021355 в ВАТ ВТБ Банк, м.Київ, МФО 321767) в доход Державного бюджету (отримувач - Державний бюджет м. Чернігова, ідентифікаційний код 22825965, р/р 31214259700002 в УДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22050000) 236грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Оленич

Повне рішення підписано 31 березня 2010 року.

Суддя Т.Г. Оленич