Рішення № 9080892, 23.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

23.03.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел. 678-853

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

          23 березня 2010 року Справа № 8/49

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", б-р. Т.Шевченко, 18, м. Київ, 01030 (Центр телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул.Коцюбинського, 50а, м. Чернігів, 14000)

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, пр-кт.Миру, 116, к.12, м. Чернігів, 14000

Про стягнення 5067грн.94 коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Прохоренко М.М. –юрисконсульт, довіреність б/н від 21.07.2008р.

Від відповідача: Лугова В.М. –начальник управління, посв.№1 від 05.01.2010р., Єськова Т.І. –начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності, довіреність №02/1527 від 22.02.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 4952грн.79коп. боргу за надані телекомунікаційні послуги та послуги Інтернет в період з 01.04.08р. по 31.12.09р. на підставі Типового договору №18 про надання послуг електрозв’язку від 01.02.2002р. та договору №1039 про надання послуги ADSL –підключення до мережі ІНТЕРНЕТ від 21.12.2006р., 08грн.09коп. пені, нарахованої за період з 21.01.10р. по 05.03.10р., 17грн.91коп. процентів річних, нарахованих за період з 21.01.10р. по 05.03.10р. та 89грн.15коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 21.01.10р. по 05.03.10р. за неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань.

Відповідач в письмову відзиві на позов позовні вимоги визнав частково в частині суми основного боргу в розмірі 4952грн.79коп. та зазначив, що відповідач є бюджетною організацією і повністю утримується за рахунок державного бюджету. Відповідач не погоджується з висновком позивача про завдання останньому збитків, оскільки збитки завдаються відмовою від виконання фінансових зобов’язань. На думку відповідача, з його сторони немає злісного ухиляння від взятих зобов’язань, а є лише той факт, що державній установі з державного бюджету не виділяються кошти на її утримання.

Подані сторонами клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (Центр телекомунікаційних послуг Чернігівської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком") (позивач у справі, підприємство за договором) та Управлінням праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації (відповідач у справі, споживач за договором) укладено Типовий договір №18 про надання послуг електрозв’язку, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався надавати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку №1, а відповідач зобов’язувався своєчасно сплачувати послуги електрозв’язку за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.4.2 Типового договору відповідач зобов’язувався сплачувати послуги електрозв’язку за кредитною системою оплати.

21 грудня 2006 року між сторонами укладений договір №1039 про надання послуги ADSL-підключення до мережені ІНТЕРНЕТ, відповідно до умов якого позивач надає відповідачеві на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР-адреси, а відповідач зобов’язувався вносити плату за користування послугою, відповідно до розділу 5 цього Договору.

Таким чином, виходячи із предмету договорів фактично між сторонами укладені договори про надання послуг, положення яких регулюються нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено судом вище, договорами №18 та №1039, укладеними між сторонами, передбачається обов’язок споживача телекомунікаційних послуг здійснювати оплату наданих послуг.

Факт виконання позивачем зобов’язань за договором підтверджується копіями рахунків за №0009900 від 30.04.08р., №0009900 від 31.05.08р., №0009900 від 30.06.08р., №0009900 від 31.07.08р., №0009900 від 31.08.08р., №0009900від 30.09.08р., №0009900 від 31.10.08р., №0009900 від 30.11.08р., №0009900 від 31.12.08р., №7433000000012617 від 31.01.09р., №7433000000012617 від 28.02.09р., №7433000000012617 від 31.03.09р., №7433000000012617 від 30.04.09р., №7433000000012617 від 31.05.09р., №7433000000012617 від 30.06.09р., №7433000000012617 від 31.07.09р., №7433000000012617 від 31.08.09р., №7433000000012617 від 30.09.09р., №7433000000012617 від 31.10.09р., №7433000000012617 від 30.11.09р., №7433000000012617 від 30.12.09р. (а.с. 23-55), на підставі яких відповідачу за період з 01.04.08р. по 31.12.09р. надані позивачем послуги електрозв’язку на загальну суму 14208грн.37коп.

Відповідно до п.4.5. Типового договору №18 від 01.02.02р. розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Відповідно до п.5.2. договору №1039 від 21.12.06р. відповідач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків позивача, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітнім. Оплата послуги проводиться в грошовій одиниці України. Додатково при виставленні рахунку нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством.

Отже, у вищевказаних рахунках відповідачеві виставлялася позивачем сума на оплату послуг електрозв’язку та послуги ADSL-підключення до мережені ІНТЕРНЕТ.

В свою чергу відповідач вартість наданих послуг оплатив частково, в розмірі 9255грн.58коп., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача.

Таким чином, на момент прийняття рішення за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги в розмірі 4952грн.79коп., яку відповідач повністю визнає.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із наданих позивачем копій рахунків, що пред’являлися відповідачеві для оплати, в них зазначений строк здійснення оплати до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Враховуючи, що на момент винесення рішення відповідач не представив суду доказів повного погашення заборгованості за спожиті в період з 01.04.08р. по 31.12.09р. телекомунікаційні послуги у сумі 4952грн.79коп., позовні вимоги в заявленому розмірі визнав, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними і задовольняються судом в повному обсязі.

Відповідно до п.5.8. договору №№18 від 01.02.02р. та п.6.9. договору №3410 від 09.01.08р. сторони несуть взаємну відповідальність за часткове чи повне не виконання договірних зобов’язань. Зокрема, в разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно із чинним законодавством.

Пунктом 6.9 договору № 1039 від 21.12.06р. передбачено, що при невиконанні п.5.2. договору відповідач сплачує пеню за весь період затримки, яка обчислюється від вартості неоплаченої послуги у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за весь період затримки.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 08грн.09коп. пені, нарахованої за період з 21.01.10р. по 05.03.10р., за неналежне виконання договірних зобов’язань.

В силу п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно із ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд приймає до уваги, що відповідач у справі є бюджетною організацією, яка фінансується з державного бюджету, є загальновідомим факт недофінансування бюджетних установ протягом 2009р., Державний бюджет України на 2010 рік не прийнятий, що свідчить про відсутність плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, суд доходить висновку, що порушення зобов’язання сталося не з вини відповідача як бюджетної установи. Таким чином, суд, приймаючи до увагу незначність розміру суми нарахованої пені, вважає за доцільне звільнити відповідача від сплати цієї пені.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на згадану норму позивач просить стягнути з відповідача 30грн.74коп. процентів річних, нарахованих за період з 17грн.91коп. процентів річних, нарахованих за період з 21.01.10р. по 05.03.10р. та 89грн.15коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 21.01.10р. по 05.03.10р.

Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов’язання сталося не з вини відповідача, а також враховуючи наявність загальновідомих обставин, які перешкоджали своєчасному виконанню відповідачем зобов’язань по сплаті телекомунікаційних послуг, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих процентів річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

          Керуючись Законом України „Про телекомунікації”, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.530,901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст.35,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, пр-кт.Миру, 116, к.12, м. Чернігів (ідентифікаційний код 03196179, р/р 3521001000660 УДК в Чернігівській області, МФО 853592) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", б-р. Т.Шевченка, 18, м. Київ (ідентифікаційний код 01189425, р/р 26006413 в ЧОД ПАТ Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 353348) 4952грн.79коп. боргу, 102грн. державного мита, 236грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          В решті позову відмовити.

                              Суддя Т.Г.Оленич