Рішення № 9080661, 24.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

24.03.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел.67-28-47

просп.Миру,20 тел.678-853

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24 березня 2010 року Справа № 8/31

За позовом: Чернігівської обласної державної адміністрації, вул.Шевченка, 7, м.Чернігів, 14000

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Чернігівська обласна рада, пр-кт Миру, 43, м.Чернігів, 14000

2. Первинна організація журналістів редакції Чернігівської обласної газети «Деснянська правда», пр-кт Миру, 62, м.Чернігів, 14000

До відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда», пр-кт Перемоги, 62, м.Чернігів, 14000

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Деснянська правда», пр-кт Перемоги, 62, м.Чернігів, 14000

про визнання недійсним договору

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Мойсієнко В.М. –нач.юр.відділу, довір.пост.№01.02-04/525 від 17.03.09р.,

Мужикова Н.М. –заст.нач.юр.відділу, довір.пост. №01.02-04/3185 від 31.10.2007р. (після

перерви представники позивача не з’явилися)

від відповідача-1: Ковальчук О.О. –представник, довір.пост. №4 від 19.01.10р.

від відповідача-2: Ковальчук О.О. –представник, довір.пост. №05-11/09-01 від 05.11.09р.

від першої 3-ї особи: Кравченко Д.В. –гол.спец.юр.відділу, довір.пост. від 13.08.09р. №01-

05/856

від другої 3-ї особи: Будлянський М.Г. –секретар первинної організації

В судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва з 10.03.2010р. по 24.03.2010р. Рішення приймається після оголошеної перерви.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено позов про визнання недійсним договору комерційної концесії (франчайзингу) від 31.03.09р., укладеного між ВАТ «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда»та ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда»в частині передачі прав на підготовку та випуск обласної газети «Деснянська правда»та на комерційне найменування «Деснянська правда».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ст.21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», та зазначає, що право доручати редакції або іншій установі, що виконує її функції, здійснити підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації –газети «Деснянська правда»- належить йому як співзасновнику такого друкованого засобу масової інформації. А тому, оскільки відповідач-1 не являється співзасновником обласної газети «Деснянська правда», він не мав права передати відповідачу-2 неналежне йому право на підготовку та випуск такої газети.

Відповідач-1 проти позову заперечує, стверджуючи, що позивач не надав суду доказів наявності у нього прав на комерційне найменування «Деснянська правда»та доказів, що підтверджують перше використання цього найменування саме позивачем. Відповідач-1 також стверджує, що, оскільки він є правонаступником Державного комунального підприємства “Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда», яке на підставі рішення Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 29.09.1993р. визнане правонаступником всіх прав та зобов’язань реорганізованих видавництва «Деснянська правда»та редакції газети «Деснянська правда», то саме ВАТ «РВК «Деснянська правда»має право на комерційне найменування «Деснянська правда». Стосовно передачі права на підготовку та випуск газети «Деснянська правда»відповідач-1 вважає, що чинне законодавства не містить обмежень щодо можливості доручення будь-якій третій особі права на підготовку та випуск газети.

Відповідач-2 також позовні вимоги не визнає, повторюючи у відзиві на позов заперечення, які викладені відповідачем-1.

3-я особа без самостійних вимог на предмет спору - Чернігівська обласна рада –повідомила суд, що з 2000р. випуск газети «Деснянська правда»здійснювався редакцією цієї газети, яка є структурним підрозділом ВАТ «РВК «Деснянська правда». В 2009р. було створено комунальне підприємство «Редакція газети «Деснянська правда», якому за дорученням всіх співзасновників газети було надано право здійснювати підготовку та випуск газети. Надавши відповідачу-2 в договорі комерційної концесії право на підготовку та випуск газети, відповідач-1 передав не належне йому право, чим, на думку 3-ї особи, порушив права співзасновників газети. Щодо передачі прав на комерційне найменування, 3-я особа вважає, що таке право не може бути предметом договору комерційної концесії.

Друга третя особа без самостійних вимог на предмет спору - первинна організація журналістів редакції Чернігівської обласної газети «Деснянська правда», також повідомила суду, що за оспорюваним договором відповідач-1 передав відповідачу-2 права, які йому не належали, а тому 3-я особа підтримує заявлені позивачем позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з’ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є співзасновником друкованого засобу масової інформації місцевої газети «Деснянська правда», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації №236 від 10.11.2000р.

Відповідно до Установчої Угоди від 26.10.2000р. співзасновниками обласної газети «Деснянська правда»є Чернігівська обласна рада, Чернігівська обласна державна адміністрація та первинна організація журналістів редакції Чернігівської обласної газети «Деснянська правда», які об’єдналися з метою спільного забезпечення діяльності обласної газети «Деснянська правда».

31 березня 2009 року між відповідачем-1 (правоволоділець за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Деснянська правда»(відповідач-2 у справі, користувач за умовами договору) укладено договір комерційної концесії (франчайзингу) (далі за текстом - договір комерційної концесії), за умовами якого відповідач-1 надав відповідачу-2 за плату право користування протягом п’ятнадцяти років комплексом належних йому прав на:

- підготовку та випуск обласних газет «Деснянська правда»та «Черниговская неделя»;

- комерційне найменування «Деснянська правда»;

- зареєстрований за правоволодільцем товарний знак.

Заперечуючи проти укладеного між відповідачами договору позивач стверджує, що право на підготовку та випуск газети може бути передано особі лише за дорученням співзасновників цієї газети, а комерційне найменування «Деснянська правда»належить співзасновникам газети «Деснянська правда»і є чинним з моменту його першого використання та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи реєстрації. Отже, предметом спору у даній справі є правомірність розпорядження відповідачем-1 прав, які, на думку позивача, відповідачу-1 не належать.

Відносини щодо використання у підприємницькій діяльності прав інших суб’єктів господарювання (комерційна концесія) регулюються главою 36 Господарського кодексу України та главою 76 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.366 ГК України за договором комерційної концесії одна сторона правоволоділець зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Відповідно до ч.2 ст.367 Господарського кодексу України та ч.2 ст.1118 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації, органом, який здійснив реєстрацію суб’єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець. Однак, як вбачається з матеріалів справи, листом №734 від 22.04.09р. державний реєстратор Виконавчого комітету Чернігівської міської ради відмовив відповідачу-1 у державній реєстрації договору комерційної концесії (франчайзингу) та повернув надіслані йому документи без розгляду, мотивуючи тим, що Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” такі дії не відносяться до повноважень державного реєстратора (копія –а.с. 48).

Проте, в даному договорі містяться умови, які не відносяться до правовідносин комерційної концесії, а тому в цій частині договір не підлягає державній реєстрації. До того ж як зазначено у ч.3 ст.367 Господарського кодексу України, відсутність реєстрації договору комерційної концесії позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір.

За приписом ст.366 Господарського кодексу України, предметом договору комерційної концесії є комплекс майнових прав правоволодільця, його ділової репутації та комерційного досвіду, наданих користувачеві з метою виробництва та/або продажу товарів чи надання послуг іншим особам. При цьому, основний зміст предмету договору комерційної концесії складає право на використання об’єктів права інтелектуальної власності.

Перелік об’єктів права інтелектуальної власності наведений у ст.420 Цивільного кодексу України, до якого внесено, в тому числі комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Згідно зі ст.159 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання –юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. Правовій охороні підлягає як повне так і скорочене комерційне найменування суб’єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.

Відповідно до ч.1 ст.489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Як зазначено в ст.90 Цивільного кодексу України право мати комерційне (фірмове) найменування належить юридичній особі, що є підприємницьким товариством. Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, системний аналіз вищевказаних норм свідчить, що комерційне найменування є засобом індивідуалізації суб’єкта господарювання, що може їм використовуватися для індивідуалізації власної підприємницької діяльності (господарської) діяльності. При цьому, комерційне найменування може бути складовою частиною найменування юридичної особи, а тому основною ознакою комерційного найменування є його належність лише тієї юридичній особі, яка здійснює підприємницьку діяльність, або фізичній особі-підприємцю.

Викладене у письмових поясненнях від 26.01.10р. (а.с.65-66) твердження позивача про порушення відповідачами належного Чернігівській облдержадміністрації, як засновнику газети «Деснянська правда», права на комерційне найменування «Деснянська правда»судом до уваги не приймається з огляду на наступне:

Виходячи із положень Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»(далі по тексту –Закон про пресу), будь-яке видання, в тому числі газета, яке виходить під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, визначається як друкований засіб масової інформації. В даному Законі відсутні будь-які приписи стосовно наявності у друкованих засобів масової інформації ознак юридичної особи. Згідно зі ст.21 Закону про пресу статусу юридичної особи з дня державної реєстрації набуває саме редакція друкованого засобу масової інформації. За таких обставин, суд приходить до висновку, що словосполучення «Деснянська правда»стосовно газети є постійною назвою цього видання, та не є за своєю правовою природою комерційним найменуванням. Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»обласна державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Обласна державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Отже, позивач у справі не є підприємницьким товариством, а тому не може мати комерційне (фірмове) найменування, в зв’язку з чим не є суб’єктом права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також за захистом свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст.1,2 Господарського процесуального кодексу України державні та інші органи звертаються до господарського суду за захистом свого порушеного або оспорюваного права і охоронюваного законом інтересу.

Як встановлено судом вище, договір комерційної концесії (франчайзингу) від 31.03.2009р. укладений між ВАТ «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда»та ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Отже, позивач у справі не є стороною оспорюваного ним договору, а тому в силу ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України може пред’являти вимогу про визнання договору недійсним у разі, якщо внаслідок укладення цього договору порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що позивач не є суб’єктом права інтелектуальної власності на комерційне найменування «Деснянська правда», тому його права на комерційне найменування не порушені. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права, яке потребує судового захисту шляхом визнання недійсним п.1.1. договору від 31.03.09р. в частині передачі прав на комерційне найменування «Деснянська правда».

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в цій частині є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині передачі відповідачем-1 відповідачу-2 права на підготовку та випуск обласної газети «Деснянська правда»суд приймає до уваги наступне:

Мотивуючи підстави для визнання частково недійсним спірного договору позивач, посилаючись на ст.21 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, стверджує, що право доручати здійснити підготовку та випуск у світ газети „Деснянська правда” належить лише с засновникам газети, в тому числі йому йому як одному із співзасновників цієї газети, а тому, оскільки відповідач-1 не є співзасновником газети, укладаючи оспорюваний договір, останній розпорядився правом, яке йому не належить, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Законом України від 16.11.1992р. «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»регулюються правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні.

Як встановлено судом вище, друкований засіб масової інформації - Чернігівська обласна газета «Деснянська правда»зареєстрована у встановленому порядку, про що свідчить Свідоцтво серії ЧГ №236, видане 10.11.2000р.

В ст.7 Закону про пресу наведений перелік суб’єктів діяльності друкованих засобів масової інформації, до якого віднесені засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор, редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач. При цьому, в одній особі засновника (співзасновників) може об’єднуватися редакція, видавець, розповсюджувач, а також сама редакція друкованого засобу масової інформації має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

Відповідно до ст.21 Закону про пресу підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Аналіз даної норми свідчить, що за своєю правовою природою право співзасновників друкованого засобу масової інформації доручати редакції або іншій установі, що виконує її функції, здійснювати підготовку та випуск у світ відповідного видання є особистим немайновим правом цих співзасновників, яке в силу ст.94 Цивільного кодексу України підлягає захисту відповідно до гл.3 цього Кодексу.

Як вбачається із п.1.2. Установчої Угоди від 26.10.2000р. (а.с.99), укладеної між співзасновниками обласної газети «Деснянська правда»- Чернігівською обласною радою, Чернігівською обласною державною адміністрацією та первинною організацією журналістів редакції Чернігівської обласної газети «Деснянська правда», редакція газети є структурним підрозділом ВАТ «РВК «Деснянська правда», якій акціонерне товариство (відповідач-1) надає необхідні адміністративні та виробничі приміщення, обладнання, здійснює матеріально-технічне забезпечення випуску газети.

Отже, виходячи із змісту вказаної Установчої угоди, суд приходить до висновку, що на момент укладення спірного договору комерційної концесії підготовку та випуск газети «Деснянська правда» за дорученням співзасновників газети здійснювалося саме відповідачем-1, до складу якого на правах структурного підрозділу входила також редакція газети «Деснянська правда», що не заперечується жодним учасником господарського процесу по даній справі.

Разом з тим, оскільки, як встановлено судом вище, право на доручення здійснювати підготовку та випуск друкованого засобу масової інформації є особистим немайновим правом засновника (співзасновників) такого засобу масової інформації, то тільки співзасновники газети «Деснянська правда»можуть на власний розсуд визначати яка редакція або інша установа, що виконує її функції, може здійснювати підготовку та випуск газети. Матеріалами справи, зокрема Протоколом №2 зборів співзасновників газети «Деснянська правда»від 07.10.2009р., підтверджується, що співзасновники, використовуючи своє право, доручили виконувати підготовку та випуск газети «Деснянська правда»Комунальному підприємству «Редакція газети «Деснянська правда».

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України договір є одним із видів правочину.

Загальні вимоги до правочинів, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України, тягне за собою недійсність такого правочину.

Оскільки, передаючи відповідачу-2 право на підготовку та випуск газети «Деснянська правда», відповідач-1 розпорядився особистим немайновим правом, яке йому не належало в силу закону, суд приходить до висновку, що в цій частині п.1.1. договору комерційної концесії від 31.03.2009р. за своїм змістом не відповідає вимогам закону, а тому є недійсним. Згідно зі ст.236 Цивільного кодексу України вказана окрема частини договору є недійсною з моменту укладення договору.

Враховуючи, що оспорюваною частиною договору порушені особисті немайнові права та інтереси позивача, як співзасновника газети, суд приходить до висновку, що порушені права підлягає захисту шляхом визнання недійсним п.1.1. договору щодо передачі прав на підготовку та випуск газети «Деснянська правда», а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частинах пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст.42,159,366,367 Господарського кодексу України, ст.ст.15,16,90,94,202,203,215,420,489,628,1118 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними п.1.1. договору комерційної концесії (франчайзингу) від 31.03.09р., укладеного між ВАТ «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда»та ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда»в частині передачі прав на підготовку та випуск обласної газети «Деснянська правда».

В решті позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда», м.Чернігів, пр.Перемоги, 62 (ідентифікаційний код 14242681, п/р 26000002454 в ЗАТ «Полікомбанк»м.Чернігова, МФО 353100) на користь Чернігівської обласної державної адміністрації, м.Чернігів, вул..Шевченка, 7 (ідентифікаційний код 00022674, відомості про рахунок відсутні) 21грн.25коп. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Деснянська правда», м.Чернігів, пр.Перемоги, 62 (ідентифікаційний код 36339389, р/р 26001136841 в «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ, МФО 380805) на користь Чернігівської обласної державної адміністрації, м.Чернігів, вул..Шевченка, 7 (ідентифікаційний код 00022674, відомості про рахунок відсутні) 21грн.25коп. держмита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Суддя Т.Г. Оленич