Ухвала суду № 90806385, 03.08.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5110/20

1-кп/214/881/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі – Шевченко Ю.С.

за участю прокурора – Красилича С.О.

за участю обвинуваченої – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12019040750000046 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 356 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Головуючий суддя Прасолов В.М. заявив про самовідвід, посилаючись на те, що по даній справі 8 жовтня 2019 року він виніс ухвалу про самовідвід, а тому не може брати участь у розгляді справи і справа йому передана з порушенням встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Прокурор у судовому засіданні погодився з заявою головуючого.

Обвинувачена пояснила, що покладається на думку суду.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про самовідвід підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Як передбачено ст. 35 ч.3 КПК України, визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ст.75 ч.5 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Згідно п.2.3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яка затверджена Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30, розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Як передбачено п.2.3.2 цього Положення, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Як передбачено п.2.3.22. вказаного Положення, судові справи підлягають автоматизованому розподілу між суддями, які мають на момент автоматизованого розподілу судових справ повноваження для здійснення процесуальних дій. Як передбачено п. 2.3.4. Положення, із загального списку суддів визначаються судді, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу. Згідно п. 2.3.3. Положення, не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Отже вказані норми передбачають, що справа не може бути передана судді, який не має повноважень для здійснення процесуальних дій, таким суддею є, зокрема, суддя який відведений від розгляду справи внаслідок розгляду заяви про відвід або внаслідок задоволення заяви про самовідвід.

Суддя Прасолов В.М. 8 жовтня 2019 року задовольнив заяву про самовідвід від розгляду кримінального провадження № 12019040750000046 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 356 КК України, отже він не має повноважень на проведення процесуальних дій по цій справі, а тому справа йому була розподілена з порушенням вимог вказаного Положення.

Таким чином, передача даної справи судді Прасолову В.М., є необґрунтованою, вчиненою з порушенням вимог ст. 35 ч.3 КПК України, та з порушенням зазначених вище вимог Положення.

Обговорюючи питання про те, в який спосіб повинно бути вирішено питання про самовідвід, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N 2006/23 (далі за текстом «Принципи»), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як передбачено ст. 80 КПК України, при наявності підстав, передбачених ст.ст.75, 76, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Як передбачено ст. 81 КПК КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду; усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює. Отже, відповідно до ст.81 КПК України відвід головуючому розглядає інший суддя при тій умові, що головуючому саме заявлений відвід, тобто якщо про це заявив хтось з учасників, а не сам головуючий заявив про наявність підстав для відводу. Речення про те, що інші відводи розглядає суддя, який здійснює судове провадження, слід розуміти, виходячи з сукупності вказаних норм, та положень «Принципів», що під іншими відводами розуміється і самовідвід і рішення про самовідвід зобов`язаний прийняти і несе за це відповідальність саме той суддя, який здійснює провадження і таке рішення приймається в формі ухвал.

Отже, з сукупності вказаних норм вбачається, що питання про самовідвід вирішується шляхом постановлення ухвали.

Обов`язком, відповідно до словників української мови є те, чого треба беззастережно дотримуватися, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління.

Суд вважає, що передбачений ст. 80 КПК України обов`язок судді заявити самовідвід, визначає обов`язок усунутися від розгляду справи шляхом винесення відповідної ухвали, так як відповідно до ст. 258 ч.2 КПК України, судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, крім вирішення питання про обвинувачення по суті, викладаються у формі ухвали. Інше розуміння про те, як вирішується питання про самовідвід, а саме що це питання повинно вирішуватися за заявою головуючого іншим суддею шляхом винесення іншим суддею ухвали є хибним, так як передача вирішення цього питання іншому судді може стати перешкодою для виконання головуючим обов`язку усунутися від розгляду справи, оскільки за наслідками розгляду заяви про самовідвід інший суддя може задовольнити цю заяву або відмовити у її задоволенні.

При цьому суд бере до уваги також, що думка про те, що заява про самовідвід вирішується головуючим по справі, узгоджується із законодавчими положеннями, викладеними у ст.40 ч. 1 КАС України, згідно якої питання про самовідвід вирішується ухвалою суду, що розглядає справу та ст.40 ч.2 ЦПК України, відповідно до якої питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу, суд задовольняє відвід, якщо приходить до висновку про його обґрунтованість.

Також суд бере до уваги, що відповідно до ст.415 ч.1 п.2 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо: в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою. Отже, якщо головуючий подасть лише заяву про самовідвід, а інший суддя помилково не знайде підстав її задовольнити, це може призвести до того, що в разі подачі апеляції, під час апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції може бути скасованим.

Також суд враховує, що для попередження необґрунтованих самовідводів існує такий механізм як дисциплінарна відповідальність, оскільки ст. 106 ч.1 п. «д» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає як підставу дисциплінарної відповідальності судді порушення ним правил щодо відводу (самовідводу). Крім того, для впливу на суддю, який заявляє необґрунтовані самовідводи існує такий орган суддівського самоврядування, як збори, які відповідно до ст. 128 ч.9 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, розробляти відповідні пропозиції щодо вдосконалення такої практики та законодавства.

При цьому суд також бере до уваги, що інститут відводу та інститут самовідводу мають певні відмінності. Найбільш проінформованим про наявність підстав, які перешкоджають судді відповідно одо ст.ст.75, 76 КПК України брати участь у розгляді справи, є саме головуючий. Так, він може знати про такі обставини, як невідомі іншим учасникам, наприклад висловлювання стороннім особам думки стосовно вирішення справи. Тому саме на головуючого, в першу чергу, законодавець покладає обов`язок усунутися від розгляду справи, а саме заявити про самовідвід.

Ініціатива заявити відвід належить іншим учасникам, яким відомі підстави для відводу в тому випадку, коли суддя, при наявності таких підстав не заявив про самовідвід.

Також суд вважає, що передача заяви про самовідвід на вирішення іншому судді визначає ухилення судді від виконання обов`язку усунутися від розгляду справи і перекладання цього свого обов`язку на іншого суддю, що є неприпустимим, оскільки виконувати обов`язки повинна та особа, яке їх несе.

Керуючись ст.ст.76, 80, 81, 369-372 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Заяву судді Прасолова В.М. про самовідвід від участі в даному кримінальному провадженні – задовольнити.

Відвести суддю Прасолова В.М. від участі в даному кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : В.М. Прасолов