Рішення № 90802903, 29.07.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/1147/20

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Терехової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні , без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області ( далі також - ТУ ДСА у Чернігівській області, відповідач), в якому просить :

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, що виразились у ненаданні ОСОБА_1 довідки (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 ''Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям'';

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідку (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 ''Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям''.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішеннями суду зобов`язано Пенсійний фонд призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця за Законом України «Про державну службу». Після чого позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами, якими просив надати йому довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, але йому в цьому відмовлено. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки порушують його права на соціальний захист.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 26.05.2020 вирішено розглянути справу за правилами загального провадження, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та призначити справу до розгляду на 24.06.2020 на 10:00 год.

Відповідач надіслав відзив, в якому позов не визнав, оскільки підстави для видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця у разі звільнення з посади судді відсутні. Посилається на положення пункту 12 статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10.05.2015 № 889-VII (далі - Закон № 889-VII), якою передбачено, що дія цього закону не поширюється, зокрема на суддів.

07.05.2020 від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог.

07.05.2020 ухвалою суду заява позивача залишена без розгляду та повернута позивачу.

25.05.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

05.06.2020 надійшла заява, в якій позивач просив заяву від 25.05.2020 вважати нечинною.

08.07.2020 ухвалою суду заяву позивача від 25.05.2020 (вх. № 10837) задоволено, підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 29.07.2020 на 10:00 год.

В судове засідання сторони не з`явились про час та місце розгляду справи належно повідомлені.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 у справі № 620/1595/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу», з 26.04.2019.

07.11.2019 та 12.12.2019 позивач звертався до відповідача із заявами, в яких просив видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, визначену Постановою ППФУ від 17.01.2017 №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (а.с.11,14).

Листами ТУ ДСА у Чернігівській області від 03.12.2019 № 03-31/1196/19-вих та від 27.12.2019 № 03-31/1300/19 в наданні довідки позивачу відмовлено з тих підстав, що на дату звільнення позивач обіймав посаду судді, яка відповідно до статті 3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889- VIII (зі змінами) не віднесена до посад державної служби (а.с.12,15).

Вважаючи дії ТУ ДСА у Чернігівській області щодо відмови у видачі довідки про складові заробітної плати протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду, обґрунтовуючи такий позов порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі також - Закон № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (надалі також - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.

Згідно частини першої статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, відповідно до пункту 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Так, у справі № 620/1595/19 суд встановив, що ОСОБА_1 має стаж роботи не менше 10 років на посаді державного службовця та має право на пенсію за Законом України «Про державну службу».

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт наявності права у позивача на пенсію державного службовця не потребує доказування.

Суд звертає увагу на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами. Проте у ТУ ДСА у Чернігівській області не було жодних особливих або непереборних обставин, які могли би виправдати їх дії.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України № 889-VIII «Про державну службу», заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 № № 180/30048 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям.

Так, вказаною постановою затверджено:

- форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Відтак державні органи мають видавати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, що забезпечує дотримання пенсійних прав як складової конституційного права на соціальний захист.

Позивач у своїх заявах просив відповідача надати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, що відповідає формі, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3.

Однак відповідач відповідні дії не вчинив, чим порушив права позивача на призначення пенсії за Закону України «Про державну службу».

Посилання відповідача у відповідях від 03.12.2019 № 03-31/1196/19-вих, від 27.12.2019 № 03-31/1300/19 вих та у відзиві на положення статті 3 Закону № 889-VII, якою визначено, що посада судді не належить до посади державного службовця, суд вважає безпідставним, оскільки позивач у заявах від 07.11.2019 та від 12.12.2019 просив видати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, а не судді (а.с.11,14,12,15).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваних дій ТУ ДСА у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 , застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, суд керуючись повноваженнями, наданими статтею 245 КАС України, вважає зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 ''Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям''.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, що виразились у ненаданні ОСОБА_1 довідки (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 ''Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям''.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідку (Ф-1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця визначену постановою Правління пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 ''Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям''.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн)80 коп., сплачений відповідно до квитанції № 26035 від 26.03.2020.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області вул. Кирпоноса, 16, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 26295412.

Повний текст рішення виготовлено 06 серпня 2020 року.

Суддя І.І. Соломко