Рішення № 9080124, 20.04.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2010 р.Справа № 6/551-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ Торговий дім „Насіння” м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рідна земля” смт Теофіполь

про стягнення 30204,77 грн., з якої 23180,00 грн. основного боргу, 4245,17 грн. пені, 2172,70 грн. інфляційні витрати та 606,90 грн. 3% річних.

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників:

позивача : Добровольський Є.О. –представник за нотар.посвідченою довіреністю від 03.11.2006р.

відповідача: Сторожук М.П. –представник за довіреністю №1 від 16.04.2010р.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 30204,77 грн., з якої 23180,00 грн. основного боргу, 4245,17 грн. пені, 606,90 грн. 3% річних та 2172,70 грн. інфляційних витрат, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 10-1004/ПР2х від 10.04.2009р. На підтвердження позовних вимог подано видаткову накладну, розрахунок заборгованості, в тому числі суми пені, 3% річних та інфляційних.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд про задоволення позову із вищевикладених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні та у письмовому відзиві від 20.04.2010р. за вих. № 36 проти позову заперечив частково. Вказує на те, що основу заборгованість відповідач визнає частково в сумі 18000,00 грн., посилаючись на те, що заборгованість в сумі 5180,00 грн. сплачена відповідачем згідно платіжного доручення від 16.04.2010р. № 83. Проте нарахування пені вважає неправомірним, посилаючись на те, що позивачем здійснено розрахунок пені більш як за шість місяців та просить нарахований позивачем розмір пені зменшити до 2570,59грн.

Представник позивача в засіданні суду подав письмову заяву, в якій визнав сплату боргу відповідно до платіжного доручення №83 від 16.04.2010р. та просить суд врахувати змееншення боргу.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тоговий дім „Насіння” м. Київ, як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа зареєстрована Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.01.200р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/2011-1 від 12.04.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рідна земля” смт Теофіполь, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована Теофіпольською районною державною адміністрацією 22.04.2003р., включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/2011-2 від 12.04.2010р.

10.04.2009р. між ТзОВ „Торговий дім „Насіння” (продавець) та ТзОВ „Рідна земля” (покупцем) було укладено договір № 10-1004/ПР2х, згідно п. 1.1. якого, продавець зобов’язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість.

На виконання умов даного договору, продавцем на адресу покупця було поставлено товар, а саме 185л та 8кг засобів захисту рослин, що підтверджується видаткової накладною із відміткою про отримання товару відповідачем, № 10-2704/пр1х від 27.04.2009р. на суму 16234,60грн., довіреність серії ЯПМ № 476010 від 27.04.2009р. та видатковою накладною № 10-2105/пр1х від 21.05.2009р. на суму 26881,50грн., довіреність серії ЯПМ № 476020 від 21.05.2009р. Загальна сума поставленого товару склала 43116,10грн., враховуючи ПДВ.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору №10-1004/ПР2х від 10.04.2009р., відповідач зобов'язувався сплатити загальну вартість товару в кілька етапів: 6 493,84 грн. - у строк до 21.04.2009р.; 10 752,24 грн. - у строк до 10.05.2009р. та 25 870,02 грн. - у строк до 10.10.2009р.

Згідно п. 6.2. оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно наданого рахунку-фактури.

Покупець свої обов’язки щодо оплати за поставлений товар виконав частково, оплативши вартість поставленого товару у сумі 13936,10грн., згідно банківських виписок від 21.05.2009р. у сумі 2000,00грн., від 10.06.2009р. у сумі 1500,00грн., від 25.08.2009р. у сумі 2000,00грн., від 04.11.2009р. у сумі 3436,10грн., від 17.12.2009р. у сумі 5000,00грн.

19.03.2010р. виявивши допущені помилки при заповненні розрахункових документів за період з 21.05.2008р. по 17.12.2009р. позивачем було надіслано на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1-5/71, відповідно до якої грошова вимога ТзОВ „Торговий дім „Насіння” до ТзОВ „Рідна земля” за договором № 10-1004/ПР2х від 10.04.2009р. була зменшена на 13936,10грн. та склала 29180,00грн.

19.03.2010р. відповідачем, відповідно до банківської виписки №49 було перераховано на рахунок позивача 6000,00грн.

В результаті чого, у відповідача станом на 22.03.2010р. існує борг перед позивачем у сумі 23180,00грн.

Відповідно до п. 12.2. даного договору за порушення строків виконання зобов’язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов’язання за кожен день прострочки.

Вказаним договором сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за цим договором здійснюється без обмеження строку (п. 12.7. договору).

Відповідно до умов даного договору, позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 22.04.2009р. по 22.03.2010р. у сумі 4245,17грн.

В ході судового розгляду справи відповідачем подано копію платіжного доручення №83 від 16.04.2010р. про сплату основного боргу за поставлені засоби захисту рослин в сумі 5180,00грн. У зв’язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар в сумі 5180,00 грн., позивач в судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача 18000,00грн. основного боргу, 4245,17грн. пені, 2172,71 грн. інфляційних витрат та 606,90 грн. 3% річних, згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 10.04.2009р. було укладено договір № 10-1004/ПР2х, згідно умов якого, продавець зобов’язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість.

При цьому, позивач виконав зобов’язання по договору купівлі-продажу, передавши відповідачу товар (засоби захисту рослин), що підтверджено накладними, згідно довіреностей, всього на суму 43116,10 грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості товару із врахуванням умов, викладених у договорі № 10-1004/ПР2х від 14.04.2009р. виконав частково, оплативши вартість поставленого товару на суму 19936,10грн., що підтверджується поданими в матеріали справи доказами та відповідачем у відзиві на позов. Станом на 22.03.2010р. у відповідача наявний борг в сумі 23180,00грн.

Сторони за даним договором в п.12.2 домовились, що за порушення строків виконання зобов’язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов’язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п.6 ст.232 ГП України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 12.7. договору сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за цим договором здійснюється без обмеження строку.

Тому правомірним є нарахування позивачем пені в сумі 4245,17грн. за період прострочення з 22.04.2009р. по 22.03.2010р., згідно поданого в матеріали справи розрахунку із врахуванням ч.2 ст. 343 ГК України та передбаченого п.12.2 договору –в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 606,90 грн. та 2172,70 грн. інфляційних витрат, що підтверджено відповідними розрахунками.

Враховуючи те, що відповідачем (після порушення провадження у справі) сплачено 5180,00 грн. основного боргу згідно платіжного доручення № 83 від 16.04.2010р., в цій частині провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1.1. ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 18000,00 грн. основного боргу, 4245,17грн. пені, 2172,70 грн. інфляційних витрат та 606,90 грн. 3% річних.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,12,22,44, 49, п.1.1.80, 82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рідна земля” смт Теофіполь про стягнення 30204,77грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Рідна земля” смт Теофіполь, вул. Леніна, 84 (р/рах.26001010112202 у Хмельницькій філії ВАТ „Кредобанк”, МФО 315654, код ЄДРПОУ 31961269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Насіння” м. Київ, вул. Клінічна, 25 (р/рах. 260010230007 у ВАТ „БМ Банк”, МФО 380913, код ЄДРПОУ 30674952) 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 4245,17 грн. (чотири тисячі двісті сорок п’ять гривень 17 коп.) пені, 606,90 грн. (шістсот шість гривень 90 коп.) 3% річних, 2172,70 (дві тисячі сто сімдесят дві гривні 70 коп.) інфляційних, 302,05 грн. (триста дві гривні 05 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В сумі 5180,00грн. провадження у справі припинити.

          Суддя