Рішення № 9079951, 12.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2010 р. Справа № 57/14-10

вх. № 776/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Скриннік І.А., дов. від 10.02.10 р. відповідача - Щербань С.Г., дов. №08/11/2938/2-09 від 30.12.09 р. ( після перерви не з’явився)

3-і особи - не з*явились

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінотеатр 1-й Комсомольський", м. Харків; 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Фізична особа Шапіро Олександр Вольфович, м. Харків,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг”, м. Донецьк

до Харківської міської ради, м. Харків,

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр 1-й Комсомольський» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача – Харківської міської ради, в якій просить суд розірвати договір оренди від 10 листопада 2006 року, укладений між позивачем та відповідачем, який зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах ” в Державному реєстрі земель від 16 листопада 2006 року за № 140667100237. Окрім того, просить покласти на відповідача судові витрати. Вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким, позивачу було передано в оренду земельну ділянку площею 0,0736 га за адресою: м. Харків. вул. Сумська, 5 для експлуатації та обслуговування кінотеатру. У зв’язку з переходом права власності на нежитлові приміщення, які розташовані на зазначеній земельній ділянці, шляхом з укладанням договору купівлі-продажу з фізичною особою Шапіро О.В. на об’єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул.. Сумська,5 позивач не є користувачем земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 лютого 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18 лютого 2010 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 лютого 2010 року залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу Шапіро Олександра Вольфовича; розгляд справи відкладено розгляд справи 03.03.2010 року о 10:00 год.

На виконання вимог суду, КП “Харківське міське БТІ” надано інформацію відносно нерухомого майна, розташованого по вул.. Сумській ,5 у м. Харкові (вх. № 4532 від 03.03.2010 р.) та додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 березня 2010 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг” код ЄДРПОУ 23602109 (м. Донецьк, 50-річчя СРСР,134) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 10 березня 2010 року о 12:00 год. в зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та ненадання сторонами витребуваних судом документів.

У призначеному судовому засіданні 10 березня 2010 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію господарського суду Харківської області надав пояснення (вх. № 4376 від 10) та копію листа управління земельних відносин (вх. № 5024 від 10.03.2010 року), які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у призначеному 10 березня 2010 року судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях (вх. № 4536 від 03.03.2010 року), через канцелярію господарського суду Харківської області надав запит до діловодства ХМР про витребування відповіді на звернення (пропозицію) позивача щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та у зв’язку з чим надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 4377 від 10.03.2010 року), також відповідач надав через канцелярію господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день (вх. № 5056 від 10.03.2010 року), які долучені судом до матеріалів справи.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, двічі відкладено розгляд справи заклопотанням відповідача для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо), проте нових доказів їм не надано, натомість запитуваний відповідачем лист був наданий позивачем супровідним листом (вх. № 5024 від 10 березня 2010 року)

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Клопотання позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Фізична особа Шапіро Олександр Вольфович та Товариство з обмеженою відповідальністю “Донфармхолдінг” своїх представників у судове засідання не направили, про місце, дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У призначеному 10 березня 2010 року судовому засіданні оголошено перерву до 12 березня 2010 року о 16:00 год. з метою виготовлення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 12 березня 2010 року оголошується повний текст рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2006 року між відповідачем - Харківською міською радою Харківської області та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр 1-й Комсомольський» був укладений договір оренди землі, зареєстрований 16 листопада 2006 року за № 140667100237 у Харківській регіональній філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах ” в Державному реєстрі земель (далі – договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець (відповідач у справі) на підставі рішення 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26.07.2006 року № 78/06 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об’єктів» надав, а орендар (позивач у справі) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0736 га несільськогосподарського призначення – землі житлової та громадської забудови, які знаходяться в м. Харкові по вул. Сумській, 5. Пунктом 8 договору оренди передбачено, що договір укладено строком до 01.07.2021 року. Пунктом 15 договору оренди землі передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування приміщень кінотеатру.

Згідно з пункту 38 договору, дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду.

Відповідно до пункту 40 договору оренди, перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору з новим власником будинків та споруд.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, підписаним сторонами договору 17 листопада 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 листопада 2006 року між ТОВ „Кінотеатр 1-й Комсомольський» (позивачем у справі) та фізичною особою Шапіро О.В. (третьою особою у справі) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., за реєстраційним № 3611, відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) передав у власність покупцю (фізичної особі Шапірі О.В.) нежитлові приміщення, а саме: 1-го поверху № 1,2, 2а,3-6 (один, два, два „а”, три-шість), антр. 7-9 (сім-дев’ять), 2-го поверху № 1-3, 3а, 4-6 (один-три, три „а”, чотири-шість), антр. 2-го поверху № 7-13 (сім-тринадцять) в літ. „Б-2” площею 962,6 кв.м.; 1-го поверху № 1-7 (один-сім), 2-го поверху „ 1-3 (один-три) в літ. „А-6” площею 122,6 кв.м.; 1-го поверху „ 1,2 (один, два) в літ. „В-2” пл.. 20,7 кв. м., що розташовані в м. Харкові, вул.. Сумська, буд. 5 (п’ять).

13 листопада 2006 року між ТОВ «Кінотеатр 1-й Комсомольський» (позивачем у справі) та фізичною особою Шапіро О.В. (третьою особою у справі) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., за реєстраційним № 3612, відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) передав у власність покупцю (фізичної особі Шапірі О.В.) нежитлові приміщення 1-го поверху № 17, 17а, 18, 18а, 19-26 в літ. „А-5” загальною площею 176,0 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 7/9.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в зв’язку з переходом права власності на нежитлові приміщення будинку кінотеатру до фізичної особи Шапіро О.В., позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про розірвання договору оренди, до якої були надані документи, що підтверджують перехід права власності на нежитлові приміщення будинку кінотеатру до іншої особи та проект додаткової угоди про розірвання договору оренди землі, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, угоди щодо розірвання договору оренди землі сторонами укладено не було, позивач з листопада 2006 року по лютий 2010 року вимушений сплачувати виставлену договором орендну плату за земельну ділянку, право користування якою перейшло до іншої особи, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази врегулювання спору в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

          Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В силу Перехідних положень Земельного кодексу України, Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вказані законодавчі акти підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до положень частини 2 Земельного кодексу України суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею є земельними, а земельні ділянки та права на них є об'єктами земельних відносин.

Правове регулювання земельних відносин здійснюється Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зі змісту статті 13 вказаного Закону вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються з позовами для захисту порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів.

Способами захисту прав землекористувача на землю за статтею 152 Земельного кодексу України є: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення та запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання договору недійсним; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Також за частиною 1 статті 9 Цивільного кодексу України до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, тобто, види матеріально-правових вимог, які заінтересована сторона може заявити до порушника. Випадки та підстави дострокового розірвання договору передбачено статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України; вказаними статтями передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодо сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2009 року позивачем - ТОВ «Кінотеатр 1-й Комсомольський» на адресу відповідача, в зв’язку з переходом права власності на нежитлові приміщення будинку кінотеатру, було направлено заяву про розірвання договору оренди землі, до якої були додані договори купівлі - продажу від 13 листопада 20006 року, які підтверджують перехід права власності на нежитлові приміщення будинку кінотеатру, проект додаткової угоди до договору оренди землі про розірвання договору, акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно якого позивач повернув земельну ділянку загальною площею 0,0736 га по вул. Сумська, 5 у м. Харкові.

Суд при цьому враховує правову позицію Верховного суду України, викладену у Листі Вищого господарського суду України N 01-08/12, 15.01.2010 року «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України), в якому зазначено, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання оспорюваного договору. Верховний Суд України задовольнив касаційну скаргу у справі за позовом прокурора до товариства з обмеженою відповідальністю про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, у якій судовим рішенням господарського суду в позові відмовлено з посиланням на те, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, передбачених статтею 188 Господарського кодексу України. При цьому Верховний Суд зазначив таке. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 року N 50/101-08).

При цьому правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст.653 Цивільного кодексу України, зокрема, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до статті 31 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 31 Закону України „Про оренду землі ” договір оренди припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно п. 40 договору оренди від 10 листопада 2006 року, укладеного між ТОВ «Кінотеатр 1-й Комсомольський» (позивачем у справі) та Харківською міською радою (відповідачем у справі), перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 18.02.2010 року КП «Харківське МіськБТІ» надало інформацію відносно нерухомого майна – нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 1,2,2а,3-6, антр. 7-9, 2 – го поверху №№ 1-3, 3-а, 4-6, антр. 2-го поверху №№ 7-13 в літ. «Б-2» площею 962,6 кв.м., 1-го поверху №№ 1-7, 2-го поверху №№ 1-3 в літ. «А-6» площею 122,6 кв.м; 1-го поверху №№ 1,2 в літ. «В-2» площею 20,7 кв.м., розташованих по вул. Сумській, 5 у м. Харкові, з якої вбачається, що 15.11.2006 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстраційним № 3611, право власності на зазначені приміщення перейшли до Шапіро Олександра Вульфовича, потім, до теперішнього часу, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за реєстраційним № 6228 - до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг».

З зазначеного вбачається, що позивач не є власником приміщень кінотеатру, а тому фактично не використовує земельну ділянку загальною площею 0,0736 га, що знаходиться у м. Харкові по вул. Сумській,5 , яка була надана йому на підставі договору оренди землі від 10.11.2006 року для експлуатації та обслуговування приміщень кінотеатру.

Враховуючи вищевикладене, та в силу ст. 120 Земельного кодексу та у ст. 377 Цивільного кодексу України у позивача припинилось право користування цією земельною ділянкою за спірним договором, а тому є припиненим його обов’язок сплачувати орендну плату по спірному договору

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що позивачеві на його заяву про розірвання договору оренди землі управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради було надано відповідь (лист від 15.01.2010 року за № 212/0/84-10), так як у цьому листі мова йде про необхідність прибуття представника ТОВ «Кінотеатр 1-й Комсомольський» (позивача у справі) до зазначеного управління з метою одержання роз’яснень про порядок припинення права користування земельною ділянкою. Крім того, ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Однак, у листі управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин не вказується на повідомлення позивача про результати розгляду його пропозиції щодо розірвання договору оренди землі.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Кінотеатр 1-й Комсомольський» (позивач у справі) не користується земельною ділянкою загальною площею 0,0736 га за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5 після переходу права власності на нежитлові приміщення будинку кінотеатру з 13 листопада 2006 року до іншої особи. Право користування зазначеною земельною ділянкою перейшло до нового власника цих приміщень, оскільки на момент відчуження нерухомого майна право користування земельною ділянкою позивачем було посвідчено належним чином.

Суд враховує, що аналогічна правова позиція викладена в п. 3.4.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства ” та Постанові Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», в яких зазначено, що до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Таким чином, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову стосовно того, що позивачем не було надано необхідних документів для розірвання договору, оскільки оформлення права користування земельною ділянкою з новим власником нерухомого майна має здійснюватися Харківською міською радою, як власником земельної ділянки, згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Керуючись ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 10.11.2006 року, укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кінотеатр 1-й Комсомольський», який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в Державному реєстрі земель від 16.11.2006 року за № 140667100237, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 9, 509,525,598,610,611,627,628,792,Цивільного кодексу України, статтями 173,174,179,188,377 Господарського кодексу України, статтями 1,2,13,31,34 Закону України "Про оренду землі , статтями 93,12 земельного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 46, 47 -1, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі від 10 листопада 2006 року, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кінотеатр 1-й Комсомольський”, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в Державному реєстрі земель від 16 листопада 2006 року за № 140667100237.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення оголошено та підписано 12 березня 2010 року;

справа № 57/14 -10