Рішення № 9079945, 06.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р. Справа № 63/62-10

вх. № 1109/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - Портік В.О., довіреність № 1 від 06.12.2008 року,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Ява", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сіверська сласть - продукт", м. Харків

про стягнення 61064,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 61064,01 грн. заборгованості, з яких 56246,26 грн. - основний борг та 4817,75 - пеня. Борг виник в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки б/н, укладеного між сторонами 08.07.2009 року. Позов обґрунтовано статтями 509, 527, 610, 611 ЦК України та статтями 173-175, 193, 216, 217, 218, 229 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

15.03.2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд розстрочити виконання рішення в частині стягнення основн6ої суми заборгованості, та виконувати його наступним чином: березень 2010 року - 6246,26 грн.; квітень 2010 року - 10000,00 грн.; травень 2010 року - 10000,00 грн.; червень 2010 року - 10000,00 грн.; липень 2010 року - 10000,00 грн.; серпень 2010 року - 10000,00 грн.

До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача заборгованість визнає в повному обсязі. Просить суд задовольнити клопотання від 15.03.2010 року та надати розстрочку виконання рішення в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

08 липня 2009 року між сторонами був укладений договір б/н, на виконання умов якого позивач в період з 11.06.2009 року по 14.12.2009 року поставив відповідачу продукцію на загальну суму 96845,66 грн. (аркуші справи 19-20).

Факт поставки підтверджується копіями видаткових накладних, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 22-41).

Відповідно до пункту 2.6 договору, відповідач зобов'язаний оплатити отриману продукцію протягом 21 календарного дня.

Проте, відповідач свої зобов'язання по договору щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 56246,26 грн.

Факт наявності боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами 11.02.2010 року (аркуші справи 10).

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 4817,75 грн. пені.

Суд, дослідивши матеріали справи не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, як свідчать матеріали справи, сторони в договорі не встановили між собою такої відповідальності як пеня.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 56246,26 грн. заборгованості обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши надані відповідачем документи в обґрунтування клопотання, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання .

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України відстрочка або розстрочка виконання рішення можлива у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідач не надав суду доказів, які свідчили б про складності або неможливість виконання рішення. Посилання ж відповідача на те, що в зв'язку з мировою кризою значно знизилась потужність виробництва не може бути прийнята судом до уваги, оскільки така обставина не свідчить про відсутність грошових коштів у відповідача, які можуть бути виявлені під час виконання рішення суду в порядку передбаченому законодавством про виконавче провадження. Крім того, згідно з графіком погашення заборгованості, що був наданий самим відповідачем, перший платіж повинен був бути у березні 2010 року. Проте, доказів часткової оплати заборгованості відповідачем суду не було надано.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сіверська сласть-продукт" (61086, м. Харків, вул. 23 Серпня, 12-А, р/р 260000100872 в ЗАТ "Прокредит банк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 31225982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Ява" (юр. адреса: 61112, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 92-А, ком. 42; пошт. адреса: 61010, м. Харків, вул. Георгіївська, 10, р/р 2600976739 в ХОД "Райфайзен банк Аваль" м. Харків, МФО 380805, код ЄДРПОУ 35072791) - 56246,26 грн. заборгованості; 562,46 грн. державного мита та 217,38 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення - відмовити.

Суддя

рішення підписане 06 квітня 2010 року